Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №620/9118/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/9118/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 , з 17.02.2015 року в розмірі 30% грошового забезпечення померлого годувальника відповідно до пункту «б» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» замість 70% грошового забезпечення померлого годувальника відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 17.02.2015 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в розмірі 70% грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_2 , відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області пенсія по втраті годувальника виплачується у невірному відсотковому розмірі.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що провівши правову оцінку документів, доданих до позовної заяви, Головне управління доходить до висновку, що причиною смерті ОСОБА_2 послужило захворювання, пов`язане з проходженням служби. Враховуючи вищевикладене, пенсія по втраті годувальника правомірно призначена позивачу в розмірі 30% грошового забезпечення загиблого годувальника відповідно до пункту «б» статті 36 Закону №2262 ХІІ.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 призначено з 07.12.2015 пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 30% грошового забезпечення.

Листом від 30.07.2026 № 16482-13570/С-02/8-2500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивачу положення статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зазначило, що відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 735 від 01.10.2007 причиною смерті ОСОБА_2 послужило захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Не погоджуючись з відсотковим розміром призначеної пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина третя статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) визначає, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (стаття 29 Закону).

Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

В силу положень статті 36 Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Суд звертає увагу, що на пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 70 % грошового забезпечення мають непрацездатні члени сім`ї загиблого:

якщо такий загинув (помер) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних:

при захисті Батьківщини;

при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків);

або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час;

незалежно від причини смерті годувальника, якщо він був особою з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Відтак, для застосування положень пункту «а» статті 36 Закону визначальними є підстави смерті, які повинні бути пов`язані із пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими, зокрема, при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час.

При цьому, незалежно від причини смерті, пенсія у розмірах, передбачених пунктом «а» статті 36 Закону, призначається у разі наявності у померлої особи статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а також членам сімей померлих, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

У межах спірних правовідносин доказів існування таких обставин відносно померлого годувальника - чоловіка заявника матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 735 від 01.10.2007 захворювання та причина смерті, ОСОБА_2 пов`язане з проходженням військової служби.

Тож, проаналізувавши наведені норми матеріального права та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що підстави для призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення померлого годувальника відсутні, позаяк зі змісту пункту «а» статті 36 Закону вбачається, що призначення пенсії у зазначеному розмірі можливе лише у випадку, якщо смерть годувальника настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час.

Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що смерть її чоловіка настала з причин, перелічених законодавцем у пункті «а» статті 36 Закону.

За таких умов підстави для застосування до спірних правовідносин зазначеної норми та проведення перерахунку пенсії позивача, виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення померлого годувальника відсутні, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.09.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА