Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №620/7690/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/7690/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100000,00 гривень за період з 22 серпня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 100000,00 гривень за період з 22 серпня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року, у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустках для лікування, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача докази, а саме належним чином завірені копії наказів про проходження позивачем військової служби за спірний період, зокрема, але не виключно щодо перебування у відпустках для лікування, довідку про грошове забезпечення позивача за спірний період з відображенням усіх складових грошового забезпечення помісячно, належним чином завірені копії рапортів щодо надання позивачу відпусток для лікування, документів, що надходили до військової частини щодо лікування позивача в спірний період.

Військова частина НОМЕР_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала щодо поданого позову та просила відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що довідка від 18.10.2024 № 7/2745 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, травмування (нещасний випадок), отримане внаслідок власної необережності під час виконання обов`язків військової служби та не пов`язане з бойовим ураженням або діями з боку противника. Отже травмування позивача пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, а не із захистом Батьківщини. При цьому протоколом засідання штатної ВЛК від 18.03.2026 №2026-0318-0907 5492-3 відмінено постанову ДУ «ІТО НАМН України» від 10.01.2025 за №7213, якою травму позивача віднесено до тяжких. Тому на сьогодні відсутній передбачений п. 11 розділу XXXIV Порядку №260 висновок (постанова) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії про віднесення травми позивача до тяжких, що виключає можливість виплати позивачу додаткової винагороди за час перебування його у відпустці для лікування з 11 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року. З огляду на наведене відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 тис грн розмірі, відповідно до постанови №168, та Порядку № 260 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці у зв`язку із травмуванням.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позов у повному обсязі та зазначила, що перегляд здійснено у частині причинного зв`язку отриманої травми (протокол від 18.03.2026 №22026 0318-0907-5492-3). У довідці ВЛК від 10 січня 2025 року, виданої на підставі довідки про обставини травми, визначено причинний зв`язок травми «ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» (у подальшому довідку відмінено у частині причинного зв`язку) та рекомендовано надати відпустку на 30 календарних днів. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма ОСОБА_1 відноситься до тяжких травм. У період з 11 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року перебував у відпустці за станом здоров`я. ОСОБА_1 проходив реабілітаційне лікування у період з 10 лютого 2025 року по 22 квітня 2025, другий курс з 28 квітня 2025 року по 22 липня 2025 року, повторно поступив в реабілітаційне відділення КНП «КДЦ №1 Дарницького району м.Києва» Філія №1, де перебував з 16 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року. ОСОБА_1 01 жовтня 2025 року був направлений на ВЛК на визначення придатності до військової служби. На момент проходження ВЛК у ОСОБА_1 була наявна лише довідка про обставини травми від 18.10.2024 №7/2745, у які помилково зазначено, що травма отримана під час виконання обов`язків військової служби. Разом з тим, у довідці зазначено, роботи проводилися на виконання завдання (бойового завдання) біля н.п. Розлив Донецька область. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Отже, ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за наступні періоди: стаціонарного лікування: 22 серпня 2024 року по 10 січня 2025 року; відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК (11 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 у період з 16.11.2020 по 29.11.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом на посаді командира 1 відділення розмінування – командир машини інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення, молодший сержант.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 18.10.2024 № 7/2745 позивач 22.08.2024 одержав забійну рану стопи з множинними переломами.

Відповідно до первинної медичної картки (форми 100) від 22.08.2024 встановлено попередній діагноз : «Відкритий перелом лівої гоміки, лівої стопи».

У період з 22.08.2024 по 23.08. 2024 перебував у медичній роті військової частини НОМЕР_1 .

У період з 23.08.2024 по 25.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги” Запорізької міської ради молодший сержант ОСОБА_1 , що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 15166.

У період з 26.08.2024 по 05.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується перевідним епікризом № 3741.

У період з 05.09.2024 по 10.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут травматології і ортопедії НАМН України», що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № медичної карти 610204.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 10.01.2025 № 7213 визначено причинний зв`язок травми «ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» та рекомендовано надати відпустку на 30 календарних днів.

У період з 11.01.2025 по 09.02.2025 перебував у відпустці за станом здоров`я.

Також судом встановлено, що позивач проходив реабілітаційне лікування у період з 10.02.2025 по 22.04.2025, з 28.04.2025 по 22.07.2025, з 16.09.2025 по 30.09.2025.

01.10.2025 позивач був направлений на військово-лікарську комісію на визначення придатності до військової служби.

Зі змісту долучених довідок № 2/13/676 від 22.01.2026 та № 2/4/4543 від 05.12.2025, вбачається, що позивач зокрема у період з 25.07.2024 по 23.08.2024 брав участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф.

Згідно протоколу засідання штатної ВЛК від 18.03.2026 № 2026-0318-0907-5492-3 ЦВЛК ЗСУ постанову ВЛК про причинний зв`язок зазначеної травми за довідкою ВЛК ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 10.01.2025 №7213 та за свідоцтвом про хворобу гарнізонної ВЛК №1 НВМКЦ «ГВКГ» від 04.11.2025 № 2025-11040826-5672-7 відмінено, вирішено встановити причинний зв`язок «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

06.04.2026 позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 з вимогою включити його до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, виплатити йому відповідно до вимог постанови КМУ №168 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн за період з 22 серпня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року. Також представником позивача неодноразово подавалися адвокатські запити з даного питання, однак відповіді отримано не було.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168), пунктом 1-1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З аналізу пункту 1 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно наявних у матеріалах справи довідок позивач одержав поранення, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини.

Також суду надано докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та потребу у відпустці для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 Верховний Суд наголосив, що з аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін. Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

Також Верховний Суд звертає увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як встановлено судом, довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 18.10.2024 № 7/2745 позивач 22.08.2024 одержав забійну рану стопи з множинними переломами.

Відповідно до первинної медичної картки (форми 100) від 22.08.2024 встановлено попередній діагноз: «Відкритий перелом лівої гоміки, лівої стопи».

У період з 22.08.2024 по 23.08. 2024 перебував у медичній роті військової частини НОМЕР_1 .

У період з 23.08.2024 по 25.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги” Запорізької міської ради молодший сержант ОСОБА_1 , що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 15166.

У період з 26.08.2024 по 05.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується перевідним епікризом № 3741.

У період з 05.09.2024 по 10.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут травматології і ортопедії НАМН України», що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № медичної карти 610204.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 10.01.2025 № 7213 визначено причинний зв`язок травми «ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» та рекомендовано надати відпустку на 30 календарних днів.

У період з 11.01.2025 по 09.02.2025 перебував у відпустці за станом здоров`я.

Також судом встановлено, що позивач проходив реабілітаційне лікування у період з 10.02.2025 по 22.04.2025, з 28.04.2025 по 22.07.2025, з 16.09.2025 по 30.09.2025.

01.10.2025 позивач був направлений на військово-лікарську комісію на визначення придатності до військової служби.

Зі змісту долучених довідок № 2/13/676 від 22.01.2026 та № 2/4/4543 від 05.12.2025, вбачається, що позивач зокрема у період з 25.07.2024 по 23.08.2024 брав участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф.

Згідно протоколу засідання штатної ВЛК від 18.03.2026 № 2026-0318-0907-5492-3 ЦВЛК ЗСУ постанову ВЛК про причинний зв`язок зазначеної травми за довідкою ВЛК ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 10.01.2025 №7213 та за свідоцтвом про хворобу гарнізонної ВЛК №1 НВМКЦ «ГВКГ» від 04.11.2025 № 2025-11040826-5672-7 відмінено, вирішено встановити причинний зв`язок «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Відповідачем не було надано жодних пояснень щодо конкретних періодів та підстав виплати вказаних розмірів додаткової винагороди.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та у відпустках для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 22.08.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 09.02.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та у відпустках для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 22.08.2024 по 10.01.2025, з 11.01.2025 по 09.02.2025, з врахуванням раніше здійснених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА