Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №620/7704/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/7704/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що набув право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», водночас відповідач спірну виплату не провів, чим, на думку позивача, допустив протиправну бездіяльність, тим самим порушив його права.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача інформацію про сумарну кількість днів безпосередньої участі позивача в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153; відсутність чи наявність у позивача випадків притягнення до дисциплінарної, адміністративної відповідальності; інформацію щодо розгляду/не розгляду поданого позивачем рапорту (номер відстеження 6100150670043).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджується з поданим позовом та просить відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що позивач не набув право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за сукупністю становить лише дві доби та на дату звернення за вказаною виплатою позивач вже фактично не проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, під час проходження служби позивач допустив факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння чим вчинив декілька адміністративних правопорушень, за які постановою Салтівського районного суду міста Харкова від 10.03.2026 (дата набрання законної сили: 24.03.2026) у справі № 643/14015/25 визнаний винним у вчиненні правопорушень передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Враховуючи, що транспортний засіб на військових номерах та порушення сталося в службовий час, позивач також був притягнутий і до дисциплінарної відповідальності. Оскільки позивач на момент звернення до відповідача за виплатою, не відповідав вищевказаним умовам, підстави для задоволення позову відсутні

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача, викладеними у відзиві, просив задовольнити позов у повному обсязі та зазначив, що відповідно до витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 та витягу з Наказу №207 від 25.07.2025, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водій 2 автомобільного відділення взводу легкових автомобілів автомобільної роти, з автомобілем VW Passаt B5 в/ НОМЕР_2 , у зв`язку з службовою необхідністю з 26.07.2025 до окремого розпорядження відряджено до складу сил та засобів зведеного підрозділу охорони та оборони ОКП УВ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (район н.п. ЗЛАТОПІЛЬ, Харківська область) військовослужбовців, які залучаються та беруть безпосередню участь в стабілізаційній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії російської Федерації на території України, де перебував до дня звільнення по 30.09.2025 року (виконував бойові розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій (посвідчення Серії НОМЕР_3 ) у зв`язку із тим, що брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації про України. Окрім того, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця №444 за 2022 рік на військовослужбовця ОСОБА_1 за підписом начальника штабу значиться, що, починаючи з червня 2022 року по грудень 2022 рік, ОСОБА_1 виплачувалась додаткова одноразова грошова винагорода відповідно до Постанови КМУ №168 за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з червня 2022 року по грудень 2022 року. Представник позивача також зазначає, що позивач лише один раз притягувався до адміністративної відповідальності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

30.09.2022 року, між командиром НОМЕР_4 окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України майором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Сухопутних військах Збройних Силах України на посаді водія, автомобільного відділення взводу легкових автомобілів автомобільної роти НОМЕР_4 окремого батальйону охорони та обслуговування.

Відповідно до наказу «Про особовий склад» ОСОБА_1 зараховано на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу військовослужбовця, призваного на строкову військову службу жовтня 2022 року, перший контракт укладено строком на 3 роки.

Згідно довідки, виданої військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2026 № 79, солдат ОСОБА_1 дійсно у період з 07.12.2022 по 07.12.2022 та з 30.12.2022 по 30.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації про України, перебуваючи в Чернігівській області.

Відповідно до витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 та витягу з наказу №207 від 25.07.2025, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водій 2 автомобільного відділення взводу легкових автомобілів автомобільної роти, з автомобілем VW Passаt B5 в/ НОМЕР_2 , у зв`язку з службовою необхідністю з 26.07.2025 до окремого розпорядження відряджено до складу сил та засобів зведеного підрозділу охорони та оборони ОКП УВ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (район н.п. ЗЛАТОПІЛЬ, Харківська область) військовослужбовців, які залучаються та беруть безпосередню участь в стабілізаційній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії російської Федерації на території України, де перебував до дня звільнення по 30.09.2025 року. (виконував бойові розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

Судом також встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 15.07.2024.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 № 275 позивача з 30.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

26.05.2026 позивачем подано рапорт начальнику військової частини НОМЕР_1 , в якому просить клопотання перед вищим командуванням про виплату останньому, одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, згідно положень абзацу 2 та 4 пункту четвертого Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153. Однак відповіді на поданий рапорт не отримав.

Тож, позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану »від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частин 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови № 153 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, аналіз норм Постанови № 153 дає підстави для висновку, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції:

«учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби».

Тобто до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом із тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вище вказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн гривень (про що й просить позивач у позовній заяві);

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

Як встановлено судом раніше, 30.09.2022 року, між командиром НОМЕР_4 окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України майором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Сухопутних військах Збройних Силах України на посаді водія, автомобільного відділення взводу легкових автомобілів автомобільної роти НОМЕР_4 окремого батальйону охорони та обслуговування.

Відповідно до наказу «Про особовий склад» ОСОБА_1 зараховано на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу військовослужбовця, призваного на строкову військову службу жовтня 2022 року, перший контракт укласти строком на 3 роки.

Згідно довідки виданої військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2026 № 79, солдат ОСОБА_1 дійсно у період з 07.12.2022 по 07.12.2022 та з 30.12.2022 по 30.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації про України, перебуваючи в Чернігівській області.

Відповідно до витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 та витягу з наказу №207 від 25.07.2025, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водій 2 автомобільного відділення взводу легкових автомобілів автомобільної роти, з автомобілем VW Passаt B5 в/ НОМЕР_2 , у зв`язку з службовою необхідністю з 26.07.2025 до окремого розпорядження відряджено до складу сил та засобів зведеного підрозділу охорони та оборони ОКП УВ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (район н.п. ЗЛАТОПІЛЬ, Харківська область) військовослужбовців, які залучаються та беруть безпосередню участь в стабілізаційній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії російської Федерації на території України де перебував до дня звільнення по 30.09.2025 року. (виконував бойові розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

Судом також встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 15.07.2024.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 № 275 позивача з 30.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Суд додатково зазначає, що відповідно до статті 20 Закону № 2232-XII прийняття на військову службу за контрактом здійснюється на добровільній основі та оформлюється окремим контрактом. Кожен новий контракт, у тому числі укладений особою, яка на момент його підписання вже проходила військову службу за попереднім контрактом, є самостійним волевиявленням особи та самостійним юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення відповідних прав і обов`язків. З огляду на це, суд відхиляє доводи відповідача про те, що визначальне значення для застосування абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 має виключно дата первинного вступу позивача на військову службу, оскільки таке тлумачення невиправдано звужує зміст норми та не узгоджується з метою Постанови № 153 - стимулюванням молоді до продовження проходження військової служби під час воєнного стану.

Суд також враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23, у разі існування неоднозначності чи суперечливості нормативного регулювання відносин, пов`язаних з наданням особі соціальних гарантій, тлумачення відповідних норм повинно здійснюватися на користь такої особи. При цьому, суд звертає увагу, що контракт від 30.09.2022, укладений до дати набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025), а отже позивач станом на дату набрання нею чинності вже відповідав визначеним абзацом другим пункту 4 цієї Постанови умовам щодо прийняття на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років.

Суд встановив, що відповідно до довідки, виданої військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2026 № 79, солдат ОСОБА_1 дійсно у період з 07.12.2022 по 07.12.2022 та з 30.12.2022 по 30.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації про України, перебуваючи в Чернігівській області.

Відповідно до витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 та витягу з наказу №207 від 25.07.2025, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водій 2 автомобільного відділення взводу легкових автомобілів автомобільної роти, з автомобілем VW Passаt B5 в/ НОМЕР_2 , у зв`язку з службовою необхідністю з 26.07.2025 до окремого розпорядження відряджено до складу сил та засобів зведеного підрозділу охорони та оборони ОКП УВ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (район н.п. ЗЛАТОПІЛЬ, Харківська область) військовослужбовців, які залучаються та беруть безпосередню участь в стабілізаційній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії російської Федерації на території України де перебував до дня звільнення по 30.09.2025 року. (виконував бойові розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

Згідно картки особового рахунку військовослужбовця № 444 за 2022 рік на військовослужбовця ОСОБА_1 за підписом начальника штабу значиться, що починаючи з червня 2022 року по грудень 2022 рік позивач виплачувалась додаткова одноразова грошова винагорода відповідно до Постанови КМУ №168, за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з червня 2022 року по грудень 2022 року.

Судом також встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 15.07.2024.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 № 275 позивача з 30.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Зі змісту поданого відзиву вбачається, що відповідач заперечує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн з підстав, що позивач на момент звернення до відповідача із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди вже був звільнений з військової служби, тому на нього не поширюється дія постанови № 153, та, відповідно, відсутні підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.

Суд визнає цілком безпідставною таку позицію відповідача, адже на момент набрання чинності Постановою №153 позивач проходив військову службу.

При цьому Постанова №153 не містить обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших умов.

Також, однією з підстав не нарахування та не виплати спірної винагороди є притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Салтівського районного суду міста Харкова від 10.03.2026 у справі № 643/14015/25, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.08.2025 № 407 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Наказ № 407 від 16.08.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» був доведений до відома ОСОБА_1 , що підтверджується підписом останнього та зазначення ним дати ознайомлення з наказом (18.08.2025).

За правилами абзацу 5 пункту 4 Постанови № 153, військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2026 № 150 встановлено, що випадків притягнення позивача до кримінальної відповідальності не обліковано, випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: обліковано вживання спиртних напоїв протокол ЕПР1 №423502 від 15.08.2025 та винесено на підставі нього постанова Салтівського районного суду міста Харкова від 10.03.2026 у справі №643/14015/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності (рішення набрало законної сили 24.03.2026); дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився: обліковано сувора догана наказ командира військової частини НОМЕР_1 №407 від 16.08.2025.

Таким чином, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, а також до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни. Зазначені обставини відповідно до пункту 4 Постанови № 153 підлягають врахуванню при оцінці стану дисципліни військовослужбовця та дотримання установлених вимог.

При цьому доводи позивача та його представника про те, що позивач не може вважатись таким, що притягувався до адміністративної та дисциплінарної відповідальності,суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матерілами справи та встановленими судом обставинами.

Саме по собі визначення позивача суб`єктом, на якого поширюються положення Постанови № 153, не означає безумовного виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у встановленому розмірі, оскільки таке право поставлено законодавцем у залежність від сукупності визначних умов.

Оскільки, Кабінет Міністрів України конкретизував суб`єктів, на яких розповсюджуються указані приписи, а саме тих, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тому у суду відсутні підстави для розширеного тлумачення вказаних приписів Постанови № 153, оскільки Кабінет Міністрів України безпосередньо визначив всі умови за яких надається винагорода у розмірі 1000000 гривень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

На момент виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що відповідач, який зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не мав законодавчих підстав для виплати позивачу спірної винагороди.

Тому суд дійшов висновку про те, що відповідачем у спірних правовідносинах не було прийнято (вчинено) протиправних рішень, дій чи бездіяльності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-78, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА