Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №620/6622/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6622/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової части НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.05.2026 № 1168 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу надана відстрочка від призову під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дружина з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи. Водночас відповідачем 07.05.2026 видано спірний наказ, яким позивач призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 , що суперечить підпункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

15.06.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду від відповідача 1 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача закінчився термін відстрочки від призову на військову службу, тому він набув статус військовозобов`язаного і, відповідно, підлягає призову на загальних засадах.

Відповідач 2 у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до пункту 1 частини 32 Розділу II наказу Міністерства оборони України „Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України" від 15.09.2022 №280: зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є: 1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. За порядок вчинення мобілізаційних заходів відповідає територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а військова частина НОМЕР_1 не має повноважень для оцінки та надання коментарів стосовно вчинення дій працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до алгоритму дій посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо оформлення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та прийому їх навчальними військовими частинами після завершення мобілізаційного розгортання. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 за вхідним №471 від 07.05.2026, а також на підставі військово — облікового документа тому у військової частини НОМЕР_1 були правові підстави для зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі пункту 1 частини 32 Розділу II наказу Міністерства оборони України „Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України" від 15.09.2022 №280.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 07.05.2026, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 22.05.2026 №816/89.

Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 25.10.2008.

Дружина позивача має захворювання та є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія МСЕ – ЧНВ №396908 від 10.02.2004.

У період з 19.12.2024 позивачу надана відстрочка від призову під час мобілізації у зв`язку наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, терміном до 07.02.2025 та до 06.08.2025, що підтверджується довідками ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.12.2024 №1186 та від 17.05.2025 №2123.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІвиконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII(далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки відноситься вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке здійснюється на підставі особисто поданої заяви заявника та документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 № 560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Відповідно до пунктів 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з пунктом 58, 59 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Тобто, можливість надання відстрочки не ототожнюється з її автоматичним наданням, а наявність законодавчо визначених підстав для її отримання не свідчить про будь-який імунітет.

Суд зауважує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Відповідний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі №160/10728/23.

Позивач вважає себе звільненим зі служби у зв`язку з наявністю у його дружини інвалідності ІІІ групи внаслідок відсутності парного органу, про що зазначає у позові, а тому відповідач не мав права на його призов на військову службу та направлення до військової частини НОМЕР_1 .

Однак, суд критично оцінює дані твердження позивача, оскільки процедура надання відстрочки від призову на військову службу та звільнення є різними за змістом правовими процедурами, з огляду на нормативно-правове регулювання та компетенцію органів, які визначають наявність таких прав.

Як зазначалося судом, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.

Приписами пункту 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У свою чергу суд зазначає, що позивачу надана відстрочка від призову останній термін якої закінчився 06.08.2025, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.05.2025 №2123.

Доказів того, що позивач після 06.08.2025 звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки, на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідачем здійснено мобілізацію позивача до вирішення такої заяви, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 в справі №200/4189/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Якщо чоловік мав право на відстрочку, проте не скористався можливістю реалізації цього права та не оформив його у відповідний спосіб та строк, то він потім не може оскаржити дії та рішення ТЦК з його мобілізації.

За таких обставин, відповідач 1, видаючи спірний наказ про призов позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію.

Щодо позовних вимог, звернених до військової частини НОМЕР_1 , то суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення з урахуванням такого.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Отже, після видання наказу про зарахування до особового складу військової частини виникають правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначає Закон №2232-ХІІ та Положення №1153/2008, якими окремо не передбачене звільнення з військової служби через скасування наказу про призов.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав на те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відтак, з моменту призову на військову службу під час мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини особа набуває статусу військовослужбовця, а правовідносини щодо проходження військової служби регулюються спеціальним законодавством.

Судом враховано, що військова частина НОМЕР_1 не здійснює відбір та призов військовозобов`язаних, а її функції обмежуються прийомом особового складу, який вже був належним чином відібраний та призваний у встановленому законодавством порядку.

А тому, отримавши від відповідача 1 всі необхідні документи, що вказують на мобілізацію та призов позивача, військова частина НОМЕР_1 зобов`язана була зарахувати позивача до особового складу військової частини, що свідчить про необґрунтованість вказаних вимог позовної заяви.

При цьому потрібно враховувати, що позивач не позбавлений права звернутись з рапортом до командира військової частини, в якій проходить службу для вирішення питання звільнення його з військової служби у випадку наявності законодавчо встановлених для цього підстав.

Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабміном, через ЦНАП та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Тобто, з метою ведення районними ТЦК спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не довів протиправності оскаржуваного наказу, оскільки на момент його прийняття він не мав офіційно оформленої відстрочки.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 09 вересня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко