Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №161/18020/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18020/26

Провадження № 1-кп/161/1485/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 10 вересня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026030580001408, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Довгів Горохівського району Волинської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого вчителем англійської мови Луцького ліцею №15, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, у вересні 2025 року ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи у приміщенні кафе «Карабас Барабас» за адресою: місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 4, надав ОСОБА_2, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому провадженні, неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США за вплив на прийняття директором КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради» ОСОБА_1, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому провадженні, рішення щодо працевлаштування ОСОБА_4 до КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради».

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 369-2 КК України, як умисні дії, які виразились у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, у вересні 2025 року ОСОБА_4 , діючи умисно, сприяючи у реалізації злочинного умислу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому провадженні, з метою пособництва останнім у заволодінні чужим майном, перебуваючи у приміщенні кафе «Карабас Барабас» за адресою: місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 4, достовірно знаючи, що будь-яких обов`язків як педагогічний працівник він виконувати не буде, надав ОСОБА_2 копії документів, зокрема паспорту громадянина України, диплому про освіту, трудову книжку, документи щодо проходження медичного огляду, банківську картку № НОМЕР_1 з кодом доступом до неї, та на яку у подальшому ОСОБА_4 нараховувалася заробітна плата від КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради», а також написав заяву про прийняття на посаду вчителя англійської мови КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради».

Наказом директора КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради» ОСОБА_1 №55-к/тр від 01.10.2025, ОСОБА_4 призначено на посаду вчителя англійської мови з 03.10.2025 з повним тижневим навантаженням.

У подальшому, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому провадженні, усвідомлюючи відсутність фактичного виконання ОСОБА_4 обов`язків вчителя англійської мови КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради», забезпечували документальне оформлення його нібито трудової діяльності, зокрема вносили до службової документації завідомо недостовірні відомості щодо виконання ОСОБА_4 посадових обов`язків, що стало підставою для внесення відповідних неправдивих відомостей до табелів обліку робочого часу, у результаті чого ОСОБА_4 в період часу з 03.10.2025 по 30.04.2026 безпідставно нараховано та виплачено заробітну плату, премії та інші передбачені виплати на загальну суму 84 747,55 грн.

Отже, ОСОБА_4 шляхом надання засобів сприяв службовим особам та працівникам КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому провадженні, у заволодінні бюджетними коштами, які виділені на оплату праці працівників КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради», чим завдано шкоди державним інтересам в загальному розмірі 84 747,55 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, як умисні дії, які виразились у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану.

21 серпня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Відповідно до даної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, яка не підлягає подальшому оспорюванню.

Крім цього, ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, згідно повідомленої підозри, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, здійснив добровільні пожертви у розмірі 98000 грн. на потреби військової частини НОМЕР_2 , у розмірі 84000 грн. на потреби військової частини НОМЕР_3 , добровільно відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки на загальну суму 84 747,55 грн., раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки та постійне місце проживання, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, утримує та виховує малолітнього сина. При цьому, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Також, на стадії досудового розслідування ОСОБА_4 надав викривальні покази щодо обставин вчинення службовими особами та працівниками КЗ ЗСО «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради», досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому провадженні, кримінального правопорушення, пов`язаного із привласненням бюджетних коштів, призначених для виплат заробітної плати працівникам вказаного навчального закладу, а також зобов`язався у подальшому співпрацювати зі стороною обвинувачення, шляхом надання показів, у тому числі в ході судового розгляду кримінальних проваджень, щодо відомих йому обставин скоєння вищевказаного злочину.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи ОСОБА_4 , сторони вважають за можливе та погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання: за ч. 1 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Гроші, цінності та інше майно, належне ОСОБА_4 , яке відповідає критеріям застосування спеціальної конфіскації, визначеним ст. 96-2 КК України, у кримінальному провадженні відсутні.

Також в угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Крім цього, представник потерпілого Луцької міської ради ОСОБА_6 надав прокурору письмову згоду на укладення цієї угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією); 2) корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані); 2-1) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано); 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, згідно з ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України. Суд переконався, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив затвердити угоду та вказав, що погоджується на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 не заперечила щодо затвердження укладеної угоди.

В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні – прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просив затвердити вказану угоду.

Представник потерпілого Луцької міської ради ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечив щодо затвердження даної угоди та підтвердив, що надав прокурору письмову згоду на укладання цієї угоди.

Разом з цим, судом встановлено, що умови даної угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема, вимогам ст. 65, 70, 75 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Таким чином, суд, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, зважаючи, що узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами угоди про визнання винуватості передбачено звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ч. 2 ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

За таких обставин, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявності передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, а саме щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільного відшкодування завданого збитку, й відсутності обставин, передбачених ст. 67 КК України, що його обтяжують, про що зазначено в угоді про визнання винуватості, висловленої думки сторін, враховуючи особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, здійснив добровільні пожертви на потреби військових частин, має стійкі соціальні зв`язки та постійне місце проживання, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, утримує та виховує малолітнього сина, суд дійшов висновку про необхідність встановлення ОСОБА_4 іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Така тривалість іспитового строку, що ОСОБА_4 встановлюється судом, на думку суду, буде достатньою для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою, довів своє виправлення.

Даних щодо наявності у кримінальному провадженні №12026030580001408 речових доказів, процесуальних витрат та накладення арештів на майно прокурором не надано.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 472, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , від 21.08.2026 у кримінальному провадженні №12026030580001408 – затвердити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, призначивши узгоджене сторонами угоди покарання:

-за ч. 1 ст. 369-2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1