Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №155/527/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/527/26

Провадження №2/155/539/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» 06 квітня 2026 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11070,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 січня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Верона» кредитний договір №2059415 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно з умовами кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 6000,00 гривень, дата надання кредиту: 25 січня 2022року, строк кредиту: 17 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 1,9% (процентів) на добу.

Також зазначає, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Позивач вказує, що відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11070,00 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 гривень та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 5070,00 гривень.

З огляду на вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 11070,00 гривень та понесені судові витрати по справі,що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривні та 13000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Відзив на позов

08 вересня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», у якому остання заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідачка зазначає, що кредитних зобов`язань перед позивачем не має, а також вказує на сплив строку позовної давності за кредитним договором. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що не була повідомлена про укладення договорів факторингу, на підставі яких, як стверджує позивач, до нього перейшло право вимоги за відповідним кредитним зобов`язанням. З огляду на викладене відповідачка вважає позовні вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідачка просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 січня 2022 року. Таким чином, ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 04 червня 2026 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2026 року витребувано від АТ «Акцент-Банк» письмові докази. Розгляд справи відкладено на 06 липня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 06 липня 2026 року судове засідання відкладено на 26 серпня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 26 серпня 2026 року судове засідання відкладено на 10 вересня 2026 року.

Позиція учасників судового розгляду

Представник позивача Пархомчук С.А. в судове засідання не з`явився, 02 червня 2026 року подав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в якій просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13000,00 гривень. Крім того, 26 серпня 2026 року подав клопотання про доручення доказів, а саме долучив до матеріалів справи розрахунок заборгованості. При цьому просив розгляд справи проводити за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причину неявки в судове засідання остання не повідомила, будь-яких клопотань не подала.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що25 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВЕРОНА» укладено кредитний договір №2059415, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 6000,00 гривень на строк 17 календарних днів з 25 січня 2022 по 10 лютого 2022 року включно та зобов`язався сплатити в цей же строк проценти. Кредитний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.4 договору процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день.

Згідно з п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання договору.

Згідно п. 5.2.9 договору кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги або факторингу без згоди Позичальника.

Відповідно до п. 9.4.2 договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію – продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Згідно з п. 9.4.3 договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом – подовженим на наступних умовах:

п.п. 9.4.3.1 договору строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно;

п.п. 9.4.3.2 договору в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Відповідачу 25 січня 2022 року перераховано грошові кошти у сумі 6000,00 гривень на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 від ТОВ «ФК «ВЕРОНА», що підтверджується довідкою ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» (вих. № 1404/2026-14 від 14.04.2026).

Факт перерахування коштів відповідачу в сумі 6000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжної інструкції АТ «Акцент-Банк» від 25 січня 2022 року за №359699_1_1299367.128.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №2059415, ідентифікований ТОВ «ФК «ВЕРОНА» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні договору №2059415, одноразовий ідентифікатор G1417, час відправки ідентифікатора – 25 січня 2025 року, номер телефону НОМЕР_3 .

Крім того, згідно з відповіддю АТ «Акцент-Банк» за №42811/47-260618/233-БТ від 19.06.2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 04 червня 2026 року, вбачається, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 . З виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 25.01.2022 року по 25.01.2025 року вбачається, що 25 січня 2022 року на рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 6000,00 гривень.

Таким чином, ТОВ «ФК «ВЕРОНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «ВЕРОНА», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №2059415 від 25 січня 2022 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11070,00 гривень, що складається з 6000,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 5070,00 гривень заборгованості за відсотками.

Як вбачається розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ВЕРОНА» за договором №2059415 від 25 січня 2022 року, станом на 28 лютого 2022 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 11070,00 гривень, яка складається з 6000,00 гривень – сума заборгованості за тілом кредиту, 5070,00 гривень – сума заборгованості за відсотками. Відповідач не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №2059415 від 25 січня 2022 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 11070,00 гривень, з яких: 6000,00 гривень – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 5070,00 гривень – прострочена заборгованість за відсотками.

Отже, позивач ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №2059415 від 25 січня 2022 року, укладеним між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не здійснювало нарахувань за кредитним договором №2059415 від 25 січня 2022 року.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за договором.

Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 25 січня 2022 року ОСОБА_1 кредитний договір №2059415 із ТОВ «ФК «ВЕРОНА» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 5.2.9 договору передбачено, що ТОВ «ФК «ВЕРОНА» має право передати іншій особі свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги або факторингу без згоди позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 25 січня 2022 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 кредитного договору №2059415 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.

Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6000,00 гривень, яка нею не сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованістьпозовних вимог в частині стягнення 6000,00 гривень тіла кредиту.

Окрім основного боргу позивач також просить стягнути відсотки за користування кредитом за період з 25 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 5070,00 гривень, що відображено у розрахунку заборгованості за договором №2059415 від 25 січня 2022 року, які нараховані за процентною ставкою 1,9% та 2,9% в день, як передбачено п. 1.4. та п. 9.4.3.2. договору.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ст. 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ВЕРОНА» за кредитним договором №2059415 від 25 січня 2022 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 нараховані відсотки в межах строку кредитного договору, який був автопролонгований у відповідності до п. 9.4.2 договору, а тому вимога про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 25.01.2022 року по 28.02.2022 року (дата завершення строку кредитування з урахуванням автопролонгації) у розмірі 5070,00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому, кредитором не порушено вимоги п. 9.4.3.2 договору про автоматичне продовження дії договору не більше як на 50 календарних днів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення повністю у розмірі 5070,00 гривень.

Відтак, загальна сума заборгованості за кредитним договором №2059415 від 25 січня 2022 року, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 11070,00 гривень (6000,00 гривень – тіло кредиту, 5070,00 гривень – відсотки).

Доводи відповідачки ОСОБА_1 , викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає необґрунтованими. Посилання на відсутність кредитного зобов`язання спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається факт укладення кредитного договору № 2059415 від 25 січня 2022 року та неналежного виконання відповідачкою його умов.

Неповідомлення ОСОБА_1 про укладення договорів факторингу не впливає на дійсність переходу права вимоги та не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом свого права. Отже, доводи відповідачки не спростовують обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не є підставами для відмови у задоволенні позову.

Щодо посилання відповідачки про застосування строків позовної давності в даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався, востаннє – з 02 серпня 2026 року строк дії воєнного стану в України продовжено ще на 90 діб.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Закон України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачав зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був оприлюднений в офіційному виданні «Голос України» від 03 червня 2025 року №108 та набрав чинності 04 вересня 2025 року, саме з цієї дати відбулося відновлення обчислення строків позовної давності. Виходячи з цього, до 04 вересня 2025 року діяли вищезазначені нормативно-правові акти.

У Постанові від 21 червня 2023 року у справі №727/4133/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц). Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2120-ІХ, який зупинив строк позовної давності, набрав чинності 17 березня 2022 року.

Крім цього, починаючи з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). Зупинка строків стосувалася відносин, визначених у ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України.

Зобов`язання повернути кошти за кредитним договором, який був пролонгований до 28 лютого 2022 року, виникло у відповідачки 01 березня 2022 року. Строк позовної давності становить 3 роки і охоплює період з 01 березня 2022 року по 01 березня 2025 року. Оскільки зобов`язання у відповідачки виникло в період, коли строки були призупинені, їх відлік почався 04 вересня 2025 року. Позовна заява «ФК Айкон Дебт Коллекшн» подана до суду 06 квітня 2026 року.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, трирічний строк позовної давності у даній справі не сплив.

Отже, відповідач не виконала повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачкою суду не надано.

Будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з`явився, не надала суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 . про стягнення заборгованості за договором №2059415 від 25 січня 2022 року підлягають задоволенню повністю в розмірі 11070,00 гривень.

Щодо судових витрат

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09 липня 2025 року; додаткову угоду №1 від 20 січня 2026 року до договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09 липня 2025 року, платіжну інструкцію №2806 від 26 травня 2026 року, рахунок 26.05.2026-74 від 26.05.2026 року, відповідно до якого вартість правничої допомоги становить 13 000,00 гривень.

Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 547, 610, 625, 626, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (місце знаходження: місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12 Київської області, код ЄДРПОУ 44002941) суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 11070 (одинадцять тисяч сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (місце знаходження: місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12 Київської області, код ЄДРПОУ 44002941) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», місце знаходження: місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12 Київської області, код ЄДРПОУ 44002941;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.