Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №154/3554/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3554/26

3/154/1288/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця селища Шацьк Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_5 , за частиною другою статті 172-18 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №246079 від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він, виконуючи обов`язки у прикордонному наряді «Перевірка документів» на напрямку виїзду з України з 09:00 01 липня 2026 року до 09:00 02 липня 2026 року в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг», 01 липня 2026 року о 23:32 не здійснив перевірки кількості осіб, які подали документи на паспортний контроль, із записами у пред`явленому контрольному талоні, внаслідок чого не виявив у транспортному засобі марки «Сканія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , учбового порушника — офіцера відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_6 Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки «Захід» капітана ОСОБА_2 .

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 14 і 16 глави 6 розділу IV Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг», затвердженої наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28 жовтня 2023 року №384-ОД. Його дії кваліфіковано за частиною другою статті 172-18 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість заперечив. Пояснив, що прикордонний контроль здійснював відповідно до встановленої технології та порядку виконання службових обов`язків. Вважав, що обставини проведення контролю не зумовлювали необхідності здійснення окремої доповіді. Не погодився з висновком про порушення ним правил несення прикордонної служби.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина друга статті 172-18 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу прикордонного наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 251 КУпАП установлено: «Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».

Згідно зі статтею 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням закону.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує суд з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З огляду на каральний характер відповідальності та можливість застосування арешту з утриманням на гауптвахті, розгляд цієї справи потребує забезпечення гарантій, властивих кримінальному обвинуваченню в автономному розумінні Конвенції.

У рішенні «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року, заяви №10588/83, №10589/83, №10590/83, §77, Європейський суд з прав людини наголосив, що суд не повинен розпочинати розгляд із наперед сформованого переконання про вчинення особою правопорушення, тягар доказування покладається на обвинувачення, а сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.

Винуватість ОСОБА_1 має бути доведена поза розумним сумнівом. Для цього сукупність установлених обставин повинна виключати розумне пояснення події, несумісне з його винуватістю. Ймовірність порушення або припущення про неналежне виконання службових обов`язків не є достатніми для притягнення до адміністративної відповідальності.

Особа не зобов`язана доводити свою невинуватість. Водночас її заперечення не звільняють суд від оцінки всіх наданих матеріалів, включно з тими відомостями, які можуть свідчити на користь обвинувачення.

Диспозиція статті 172-18 КУпАП є бланкетною. Встановлення складу цього правопорушення потребує визначення конкретного правила несення прикордонної служби та доказування фактичних обставин його винного порушення. Саме посилання на загальні службові обов`язки чи номери пунктів Технологічної схеми не замінює такого доказування.

Із протоколу вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується нездійснення звірки кількості осіб, які подали документи на паспортний контроль, із записами контрольного талона та пов`язане із цим невиявлення учбового порушника.

Проте контрольного талона, на відомостях якого ґрунтується цей закид, до наданих матеріалів не долучено. Відсутні також документи чи інші об`єктивні дані, які дозволяють установити кількість осіб, що фактично подали документи ОСОБА_1 , зміст записів талона на момент його пред`явлення та результати проведеного ним паспортного контролю.

За таких обставин суд позбавлений можливості зіставити відомості, невідповідність яких покладено в основу обвинувачення. Сам протокол не усуває цієї прогалини, оскільки містить висновок про нездійснення перевірки, але не розкриває достатніх фактичних даних, на яких цей висновок ґрунтується.

Матеріали не містять пояснень учасника учбової перевірки ОСОБА_2 , відеозапису чи інших матеріалів фіксації його взаємодії з ОСОБА_1 . Не встановлено доказами, чи подавав він документи цьому інспектору, за яких обставин перебував у транспортному засобі та якими конкретними діями або бездіяльністю ОСОБА_1 зумовлено його невиявлення.

Відсутність окремого виду доказів сама собою не визначає результату справи. Однак у цьому випадку сукупність наданих відомостей не дозволяє відтворити юридично значущі обставини контролю та перевірити обґрунтованість висновку, викладеного у протоколі.

Долучені письмові пояснення ОСОБА_1 суд оцінив у повному обсязі. У них він підтвердив, що бачив виправлення в контрольному талоні. На запитання, чи уточнював у водія або інших нарядів причини цих виправлень, відповів, що не пам`ятає у зв`язку з великим пасажиропотоком. Також підтвердив обізнаність із вимогами Технологічної схеми щодо звірки кількості осіб.

Зазначені відповіді не є визнанням інкримінованої бездіяльності. Обізнаність про виправлення не доводить нездійснення перевірки кількості осіб. Відповідь про відсутність спогадів щодо уточнення причин виправлень не тотожна підтвердженню того, що відповідна перевірка не проводилася.

Крім того, з`ясування причин виправлення талона та звірка кількості осіб є різними фактичними діями. Висновок про невиконання другої не може ґрунтуватися лише на невизначеній відповіді щодо першої.

Підтвердження знання службових правил також не доводить їх порушення під час конкретної події. Перетворення цих відповідей на визнання вини означало б надання їм змісту, якого вони не містять.

Суд ураховує пояснення ОСОБА_1 про відповідність його дій установленій технології контролю та відсутність необхідності здійснювати доповідь. При цьому нездійснення доповіді як окрема протиправна бездіяльність у фабулі протоколу не описане.

Посилання у протоколі на пункти Технологічної схеми не надає суду підстав самостійно доповнювати фактичне обвинувачення новим закидом. Тому пояснення особи щодо доповіді не можуть бути використані для заміни недоведеного твердження про нездійснення звірки кількості осіб іншим порушенням, якого їй належно не інкриміновано.

Копія службового посвідчення та витяг зі списку особового складу підтверджують статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, його військове звання, посаду та особистий номер 34.

Витяг із книги прикордонного контролю містить відомості про несення служби особою з цим номером у наряді «Перевірка документів» на виїзді, зокрема з 23:00 01 липня 2026 року до 02:00 02 липня 2026 року. Отже, цей документ підтверджує перебування ОСОБА_1 у складі відповідного наряду в зазначений у протоколі час. Проте він не містить відомостей про проведення контролю конкретного транспортного засобу та не доводить інкримінованого порушення.

Службова характеристика містить позитивну оцінку виконання ОСОБА_1 службових обов`язків. Вона характеризує особу, але не встановлює обставин конкретної події та не може замінити їх доказування.

Протокол про адміністративне правопорушення є передбаченим законом джерелом доказів і підлягає оцінці разом з іншими матеріалами. Проте його складення уповноваженою посадовою особою не надає викладеним у ньому твердженням наперед установленої достовірності. У цій справі висновок протоколу про нездійснення перевірки не підтверджений достатньою сукупністю фактичних даних.

Завдання всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи не покладає на суд функції доказування обвинувачення. Суд перевіряє надані докази, але не повинен самостійно створювати відсутнє доказове підґрунтя винуватості особи.

У рішенні «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, заява №926/08, §§73–77, Європейський суд з прав людини розглянув проблему покладення на суд завдання представляти та підтримувати обвинувачення і пов`язану із цим необхідність забезпечення його безсторонності.

У рішенні «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, заява №36673/04, §§116–120, Європейський суд з прав людини встановив порушення права на справедливий суд за обставин, коли суд одночасно представляв і розглядав обвинувачення, а невизначеність фактичних закидів перешкоджала належній підготовці захисту.

У рішенні «Фігурка проти України» від 16 листопада 2023 року, заява №28232/22, §37, Європейський суд з прав людини, не встановивши порушення вимоги безсторонності, врахував, що національний суд не вводив із власної ініціативи нових обвинувальних доказів, не змінював обвинувачення та не перекладав тягар доказування на заявника.

Застосування цих підходів вимагає розмежування перевірки наданих матеріалів та самостійного пошуку відсутніх доказів для обґрунтування винуватості. Установлені у цій справі прогалини не можуть бути заповнені припущеннями суду про перебіг контролю, зміст контрольного талона або дії учасників учбової перевірки.

ОСОБА_1 не зобов`язаний надавати докази проведення кожної службової операції для спростування твердження про її невиконання. Вимога довести належність своїх дій за відсутності достатніх доказів їх протиправності означала б перекладення на нього тягаря доказування.

За результатами судового розгляду не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 не здійснив інкримінованої йому перевірки кількості осіб та допустив описане у протоколі порушення правил несення прикордонної служби. Сукупність наданих матеріалів не спростовує його заперечень із необхідним для визнання винуватості ступенем переконливості.

Сумніви стосуються обов`язкових ознак складу правопорушення та підлягають тлумаченню на користь ОСОБА_1 . Недоведеність цих ознак виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження у справі.

Оскільки склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не доведено, провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Підстав для стягнення судового збору відповідно до статті 40-1 КУпАП немає, оскільки адміністративне стягнення не накладається.

Керуючись статтями 7, 9, 172-18, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-18 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або надіслати ОСОБА_1 , а також надіслати органу, який направив матеріали до суду.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі апеляційного оскарження, якщо постанову не скасовано, вона набирає законної сили за результатами апеляційного розгляду.

Суддя Володимирського міського суду Волинської області І.Р. Вітер