Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №520/18244/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 вересня 2026 року справа № 520/18244/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) , Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області (вул. Шевченка, буд. 315А,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ40108646) , Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) , Комунального некомерційного підприємства « Міська поліклініка № 18 ХМР" (вул. Миру, буд. 11,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61205, код ЄДРПОУ02003853) , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови, наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати дії працівника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Артема Удовенко, номер жетона працівника поліції 0181914 щодо затримання та доставлення ОСОБА_1 16.12.2025 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при районному у місті ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.12.2025 року, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії № 2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025 ;

- визнати протиправними і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.12.2025 року №2265 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

Ухвалою суду від 06.07.2026р. позовну заяву в частині позовних вимог до працівника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Артема Удовенка повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 17.07.2026р. відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою суду від 21.08.2026р. залучено військово - лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 у якості другого відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач згідно з чинним законодавством України не проходив ВЛК (військово-лікарської комісії), що є обов`язковою та невіддільною процедурою, яка проводиться перед зарахуванням військовозобов`язаного до списків особового складу військової частини. Без висновку комісії про придатність до військової служби позивача оскаржуваним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2265 від 17.12.2025 р. відповідно до поіменного списку № 01/8686 від 17.12.2025р. позивача призвано на військову службу під час мобілізації та скеровано до військової частини НОМЕР_3 для проходження служби.

Також зазначалося, що позивач був затриманий та примусово доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 без складання протоколу затримання.

Стверджувалося, що до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 210/210-1 КУпАП ОСОБА_1 не притягувався, жодні постанови не виносилася, а відтак правил військового обліку позивач не порушував, внаслідок чого не було підстав для його доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_8 . За відсутності протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є безпідставним та порушує презумпцію невинуватості.

Доводи про незаконність оскаржуваної постанови ВЛК, оформленої довідкою № 2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025 зводилися до того, що насправді медичний огляд ОСОБА_1 не проводився, медичний огляд військовозобов`язаного не може бути проведений без аналізів та інших інструментальних операцій щоб встановити об`єктивний ступінь придатності до військової служби, таким чином постанова ВЛК складена формально без проведення фактичного огляду.

Крім того, зазначалося, що довідка, якою оформлено результати проходження ВЛК не містить усіх необхідних записів, підписів та реквізитів, а саме : відсутні підписи всіх членів військово-лікарської комісії, які брали участь у засіданні, відсутня назва закладу при якому медичному закладі було проведено ВЛК. Також, за доводами позовної заяви, позивач не ознайомлений з результатами військово-лікарської комісії, адже відсутній його підпис у графі «ВІДМІТКА ПРО ОЗНАЙОМЛЕННЯ, ПІДПИС, ВЛАСНЕ ІМ`Я ТА ПРІЗВИЩЕ ОСОБА_3 ».

Доводи щодо незаконності оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 фактично було зведено до того, що його ухвалено на підставі та внаслідок незаконного наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 про призов на військову службу за мобілізацією.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому вказувалося на те, що 16.12.2025р. працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це сталося внаслідок того, що позивач ОСОБА_1 не виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією відповідно до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 21.03.2024 №3621-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” (зі змінами), який передбачав обов`язок громадян України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності зазначеним Законом були визнані обмежено придатними до військової служби (крім осіб з інвалідністю), самостійно пройти повторний медичний огляд військово-лікарською комісією у визначений законом строк — до 05.06.2025.

Відповідач указував, що після доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено перевірку його військово-облікових даних через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відповідно до вимог пункту 74 Порядку №560 сформовано направлення на проходження військово-лікарської комісії. позивачем було пройдено військово-лікарську комісію.

На виконання зазначеного направлення позивач пройшов медичний огляд у КНП «Міська поліклініка №18» Харківської міської ради, що підтверджується карткою медичного огляду, результатами лабораторних та інструментальних досліджень, висновками лікарів-спеціалістів, постановою військово-лікарської комісії та довідкою військово-лікарської комісії №2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025р. Зазначені документи оформлені відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402, містять підписи членів військово-лікарської комісії, а їх достовірність підтверджується аркушем перевірки кваліфікованих електронних підписів. Із наданої відповідачем картки медичного огляду вбачається, що військово- лікарською комісією було прийнято постанову про його придатність до військової служби. Зазначена постанова оформлена довідкою ВЛК №2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025, яка містить усі обов`язкові реквізити, передбачені Положенням №402.

Після завершення медичного огляду та прийняття військово-лікарською комісією постанови про придатність позивача до військової служби ІНФОРМАЦІЯ_10 було продовжено виконання заходів мобілізації відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, за наслідком чого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 17.12. 2025 р. було видано наказ №2265 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким позивача призвано на військову службу за мобілізацією, на особливий період та направлено до Військової частини для проходження служби.

Відповідачем – Департаментом патрульної поліції УПП в Харківській області до суду було надано відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд зауважує, що вказаний відзив до уваги не бере, оскільки, як вказувалося вище, ухвалою суду від 06.07.2026р. позовну заяву в частині позовних вимог до працівника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Артема Удовенка повернуто позивачу, внаслідок чого ці позовні вимоги в даній справі не вирішуються.

Відповідач – Військова частина – НОМЕР_3 позов не визнав та надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому зазначалося, що позивача наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17.12.2025р. №365 було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. З дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця. При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.12.2025 №365 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини. За таких обставин, можна прийти до висновку про відсутність підстав щодо протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_3 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 , а тому вказаний наказ не підлягає скасуванню.

Крім того, було зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 17.02.2026 №50 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7 .

Представниця позивача – адвокат Лимарева Н.А. надала відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно якого наполягала на задоволенні позовних вимог.

Інші заяви по суті справи у визначений судом строк не надходили.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є військовозобов`язаним, про що свідчать дані з інформаційної системи військового обліку та копія військового квитка.

16.12.2025 р. працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена обставина підтверджується копією рапорту працівника поліції ОСОБА_4 від 16.12.2025р., копією довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.12.2025р. № 01/8669, а також відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як убачається з облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 № НОМЕР_8 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», щодо позивача до органів Національної поліції було внесено подання від 28.08.2025р. № Е 451829 щодо його примусового приводу до ІНФОРМАЦІЯ_8 в зв`язку з порушенням вимог законодавства про військовий облік та мобілізацію, яке в подальшому було автоматично скасовано в зв`язку з доставленням.

Після доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено перевірку його військово-облікових даних через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відповідно до вимог пункту 74 Порядку №560 сформовано направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Надана до суду копія направлення від 16.12.2025р. № 6002806 містить усі передбачені законодавством реквізити, зокрема дату та час формування, унікальний номер документа, QR-код ля перевірки його достовірності, відомості про військовозобов`язаного, заклад охорони здоров`я, до якого він направляється для проходження медичного огляду, а також кваліфікований електронний підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені обставини свідчать про належне оформлення направлення відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання зазначеного направлення позивач пройшов медичний огляд у КНП «Міська поліклініка №18» Харківської міської ради, що підтверджується копіями картки медичного огляду, результатами лабораторних та інструментальних досліджень, висновками лікарів-спеціалістів, постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленою довідкою №2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025.

При цьому всі зазначені документи оформлені відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402, містять підписи членів військово-лікарської комісії, а їх достовірність підтверджується аркушем перевірки кваліфікованих електронних підписів, який також долучений до матеріалів справи.

Також до суду надано і копію Карти професійно-психологічного відбору кандидата.

Після завершення зазначених заходів начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 17 грудня 2025 року було видано наказ №2265 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Проведення мобілізації неодноразово продовжувалось та проводиться на час розгляду цієї справи.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина І статті 3 Закону України «Про військовий обов 'язок і військову службу » ).

Отже, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Зокрема, вказаним Законом визначено, що з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями установлюється військовий обов`язок (частина І статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Військовий обов`язок включає: виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1)перебувати на військовому обліку:

-за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

2)прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Також слушно зазначити про те, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024р. № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024р., із змінами, внесеними Законом України від 12.02.2025р. № 4325-ІХ установлено, зокрема, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, слід дійти висновку, що наведеними змінами у законодавстві саме на категорію військовозобов`язаних громадянин віком від 25 до 60 років, яких раніше було визнано обмежено придатними до військової служби у воєнний час, у визначений період часу – з 04.05.2024р. по 05.06.2025р. було покладено обов`язок пройти повторний медичний огляд (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Зазначене є правом держави в умовах воєнного часу визначати додатковий обов`язок певної категорії громадян, з метою визначення мобілізаційного ресурсу держави для забезпечення відсічі збройної агресії проти Держави, що не можна визнати порушенням вимог Конституції України.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі – Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до вимог ст.25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють, зокрема: (п.3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); (п.4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27 січня 2023 р. № 76 (далі - Постанова №76) та затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану.

Пунктом 1 Порядку №76 визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;

на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період; на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;

на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, які є операторами протимінної діяльності та проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).

Пунктом 2 Порядку №76 визначено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Своєю чергою, громадяни мають обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин.

Це також стосується військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з`явитися на виклики керівників відповідних органів.

Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18.01.2024р. у справі №280/6033/22.

З врахуванням наведених нормативно-правових актів, а також досліджених судом доказів убачається наступне: позивач не дотримав вимоги законодавства стосовно необхідності у період з 04.05.2024р. по 05.06.2025р. самостійно пройти повторний медичний огляд (дані про наявність у позивача інвалідності відсутні), внаслідок чого щодо нього було внесено подання від 28.08.2025р. № Е 451829 щодо його примусового приводу до ІНФОРМАЦІЯ_8 в зв`язку з порушенням вимог законодавства про військовий облік та мобілізацію, після чого доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно висновків ВЛК позивача визнано придатним до військової служби та, за відсутності у нього права на відстрочку, видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про призов на військову службу за мобілізацією.

Доводи позовної заяви полягають у тому, що медичний огляд позивачу не проводився, а довідка ВЛК, якою позивача визнано придатним до військової служби не відповідають фактичному стану здоров`я позивача. Крім того, вказувалося, що позивач був незаконно затриманий співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_7 та незаконно утримувався працівниками ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Надаючи оцінку цим доводам, суд зауважує, що вони наявними матеріалами справи не доводяться.

Також суд звертає увагу автора позовної заяви на те, що згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору:

1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов`язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи – сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов`язком встановити об`єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи – сторонами спору згаданого вище процесуального обов`язку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23:

1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;

2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;

3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;

4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, наявність незаконного затримання та утримання позивача в цій справі має доводитися належними та допустимими доказами, проте, окрім посилань на цю обставину, жодних доказів на їх підтвердження стороною позивача до суду не надано, а судом при розгляді справи не здобуто.

Що стосується доводів позовної заяви про неналежне проведення медичного огляду позивача та інші недоліки при встановленні придатності ОСОБА_1 до військової служби, то правове регулювання щодо даних правовідносин також передбачене Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).

Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Як вбачається із пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Відповідно до підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 розділу І Положення №402 визначено, що постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Відповідно до пункту 1.2 розділу ІІ Положення №402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з пунктом 1.4 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Як вбачається із пункту 3.8 розділу ІІ Положення №402, за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)»; «Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)»; «Придатний до військової служби».

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) «Придатний» до військової служби; «Непридатний» до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби»).

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову «придатний до військової служби», за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Судом в цій справі встановлено, що позивач пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджено належними доказами. При цьому, ВЛК, оглянувши позивача, визнала його придатним до військової служби. В порядку контролю вказана постанова, в обсязі доказів, наданих до суду, не переглядалася.

Абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Позивач своїм правом на звернення до ВЛК регіону щодо перегляду рішень ВЛК не скористався. Однак, остаточне рішення про придатність чи непридатність до військової служби може бути прийнято саме ЦВЛК.

Так, відповідно, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Суд зазначає, що в даному випадку у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач скористався правом оскарження спірної довідки.

З врахуванням викладеного вище, позовні вимоги вбачаються судом необгрунтованими.

Наведені вище обставини також свідчать про необгрунтованість позовних вимог про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_3 стосовно зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

При цьому суд ураховує, що фактично доводи про незаконність зазначеного наказу зведено до незаконності наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.12.2025р. № 2265, яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_3 .

Крім того, суд вважає за належне звернути увагу позивача на тому, що Верховним Судом запроваджено правовий підхід, який визначив незворотність призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2025 р. у справі №160/2592/23 зазначено, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

А отже, навіть скасування наказу ТЦК та СП про призов особи на військову службу під час мобілізації не призведе до його звільнення з військової служби.

Стосовно посилань представника позивача – адвоката Лимаревої Н.А. на те, що протилежну правову позицію висловив П`ятий апеляційний адміністративний суд, слід звернути увагу адвоката, що в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при вирішенні адміністративної справи враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.

Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідачами в цій справі належними та допустимими доказами доведено законність своїх дій та рішень.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров