Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №520/17066/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р. № 520/17066/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, будинок 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, м. Харків, вул., Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 74300953 від 11.06.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №520/3693/23 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно, з урахуванням виплачених сум.

Зазначене рішення набрало законної сили 22.02.2024. На його виконання Харківським окружним адміністративним судом 26.02.2024 видано виконавчий лист №520/3693/23.

Постановою державного виконавця від 28.02.2024 відкрито виконавче провадження №74300953 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа та встановлено боржнику строк для виконання судового рішення — десять робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.01.2024 №51.06-38/ССО Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області звернулося до Голови Служби судової охорони з проханням виділити додаткові кошторисні призначення для виконання рішення суду у справі №520/3693/23 за КПКВК 0501150, КЕКВ 2800 у загальній сумі 445564,52 грн, з яких 318260,37 грн — на нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , 127304,15 грн — на пов`язані з такою виплатою нарахування.

До зазначеного звернення додано розрахунок потреби в коштах на виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 20.01.2023. У цьому розрахунку позивачем визначено додаткову винагороду за лютий 2022 року в сумі 5357,14 грн, за березень — грудень 2022 року — по 30000,00 грн щомісячно, за січень 2023 року — 12903,23 грн, усього — 318260,37 грн. Окремо зазначено компенсацію податку на доходи фізичних осіб у сумі 57286,87 грн та єдиний соціальний внесок у сумі 70017,28 грн.

Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області видано наказ від 22.02.2024 №55 «Про виплату додаткової винагороди окремим співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Харківській області». Згідно з витягом із цього наказу передбачено нарахувати та виплатити після надходження коштів ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 у сумі 318260,37 грн. Начальнику фінансово-економічного відділу — головному бухгалтеру доручено провести відповідні нарахування та виплати.

Листом від 12.03.2024 №51.06-282 позивач повідомив головного державного виконавця Жданову О.В. про вжиті заходи для виконання судового рішення, зокрема про видання наказу від 22.02.2024 №55 та направлення до Служби судової охорони звернення щодо виділення додаткових кошторисних призначень.

У зазначеному повідомленні боржник пояснив, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 буде проведено після надходження відповідних бюджетних асигнувань. До листа додано копію звернення від 23.01.2024 №51.06-38/ССО, розрахунок потреби в коштах та витяг із наказу від 22.02.2024 №55.

Отримання органом державної виконавчої служби листа від 12.03.2024 №51.06-282 підтверджується матеріалами виконавчого провадження та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

11.06.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ждановою О.В. у виконавчому провадженні №74300953 винесено постанову про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування постанови зазначено, що боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено строк для виконання рішення суду, проте інформація про його повне фактичне виконання не надійшла.

Цією ж постановою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним вжито заходів для виконання судового рішення: підготовлено розрахунок потреби в коштах, направлено звернення щодо виділення фінансування та видано наказ про нарахування і виплату додаткової винагороди. Водночас фактична виплата коштів не здійснена у зв`язку з ненадходженням відповідних бюджетних асигнувань.

Позивач посилається на те, що як розпорядник бюджетних коштів він здійснює видатки в межах установлених кошторисом асигнувань та не уповноважений самостійно збільшувати бюджетні призначення. На його думку, невиконання судового рішення в частині виплати коштів зумовлене обставинами, які не залежать від його волевиявлення.

На підтвердження доводів щодо недостатності фінансування позивач посилається на кошториси на 2024– 2026 роки та листування зі Службою судової охорони з питань фінансового забезпечення виконання судових рішень. Зокрема, у позові зазначає, що за бюджетною програмою КПКВК 0501150 затверджено видатки на 2024 рік у сумі 1000,00 грн, на 2025 та 2026 роки — по 500,00 грн.

Позивач вважає, що державний виконавець не врахував повідомлених причин невиплати та документів щодо вжитих заходів, обмежившись констатацією неповного виконання рішення. Наголошує, що накладення штрафу відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» допускається лише за умови невиконання рішення без поважних причин, тоді як у спірних правовідносинах такі причини, на його переконання, наявні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ, який зобов`язує позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду. Посилаючись на отримане повідомлення боржника від 12.03.2024 №51.06-282, відповідач наводить відомості про видання наказу, визначення суми винагороди та звернення щодо виділення бюджетного фінансування.

Водночас відповідач зазначає, що судове рішення у повному обсязі не виконане, у зв`язку із чим 11.06.2026 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн, установлено новий строк для виконання рішення та попереджено про кримінальну відповідальність.

Відповідач посилається на положення статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, та обов`язок боржника вживати заходів для його виконання, не очікуючи відповідних дій державного виконавця. На переконання відповідача, оскаржувану постанову прийнято в межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності — за її межами.

Правові засади організації та порядку примусового виконання судових рішень визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі — Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів — це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначає вимогу виконати рішення протягом десяти робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, — протягом трьох робочих днів, та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, яке зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника — юридичну особу — 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, обов`язковою умовою застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, є невиконання судового рішення у встановлений строк саме без поважних причин.

Суд зазначає, що факт неповного виконання судового рішення у встановлений виконавцем строк не є достатньою підставою для накладення штрафу. До прийняття відповідної постанови державний виконавець повинен з`ясувати причини невиконання рішення, перевірити повідомлені боржником обставини та надані на їх підтвердження докази, після чого встановити, чи мав боржник об`єктивну можливість виконати судове рішення і чи не було його невиконання зумовлене обставинами, які не залежали від волі боржника.

Накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, є заходом юридичної відповідальності. Відтак така відповідальність не може ґрунтуватися виключно на констатації відсутності повного виконання рішення, а потребує встановлення державним виконавцем усіх елементів відповідного правопорушення, зокрема відсутності поважних причин невиконання.

Поважними причинами в розумінні статей 63, 75 Закону №1404-VIII можуть бути визнані об`єктивні обставини, які унеможливили або істотно ускладнили виконання судового рішення, не залежали від волевиявлення боржника та не могли бути ним усунені шляхом учинення дій у межах наданих повноважень.

Аналогічний підхід до застосування статей 63, 75 Закону №1404-VIII викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 15.04.2020 у справі №811/1324/18 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

При цьому обов`язковість судового рішення та необхідність його повного виконання не виключають обов`язку державного виконавця встановити, чи відбулося невиконання саме без поважних причин. Відсутність таких причин не презюмується лише з огляду на те, що рішення на час проведення перевірки виконано не в повному обсязі.

Судом установлено, що виконавчий лист №520/3693/23, виданий Харківським окружним адміністративним судом 26.02.2024, передбачає обов`язок Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно, з урахуванням виплачених сум.

Отже, виконання зазначеного рішення охоплює як належне визначення розміру додаткової винагороди, так і фактичну виплату відповідних коштів стягувачці.

Водночас, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що листом від 23.01.2024 №51.06-38/ССО позивач звернувся до Голови Служби судової охорони з проханням виділити додаткові кошторисні призначення для виконання рішення суду у справі №520/3693/23.

У зазначеному зверненні визначено потребу в коштах у загальній сумі 445564,52 грн, з яких 318260,37 грн — додаткова винагорода ОСОБА_1 , 127304,15 грн — пов`язані з її виплатою нарахування. До звернення додано розрахунок потреби у фінансуванні.

Наказом від 22.02.2024 №55 позивач передбачив нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за визначений судовим рішенням період у сумі 318260,37 грн після надходження коштів, а також доручив начальнику фінансово-економічного відділу — головному бухгалтеру провести відповідні нарахування та виплати.

Зазначені документи свідчать про вчинення боржником конкретних дій, спрямованих на виконання судового рішення, та підлягали оцінці державним виконавцем разом з іншими обставинами виконавчого провадження.

Листом від 12.03.2024 №51.06-282 позивач повідомив державного виконавця про видання наказу, визначення суми додаткової винагороди та звернення щодо отримання необхідного фінансування. При цьому пояснив, що фактична виплата буде проведена після надходження відповідних бюджетних асигнувань. До повідомлення додано копію листа від 23.01.2024 №51.06-38/ССО, розрахунок потреби в коштах та витяг із наказу від 22.02.2024 №55.

Факт отримання зазначеного повідомлення відповідач визнає у відзиві. Таким чином, до прийняття постанови про накладення штрафу державному виконавцю були відомі як повідомлені боржником причини невиплати, так і вжиті ним заходи для виконання судового рішення.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова від 11.06.2026 містить лише посилання на отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та ненадходження інформації про повне фактичне виконання судового рішення.

Проте, відповідачем не наведено оцінки листа від 12.03.2024 №51.06-282 і доданих до нього документів, не зазначено результатів перевірки повідомлених причин невиплати та не пояснено, чому такі причини не можуть бути визнані поважними.

При цьому ненадходження документів про повне виконання рішення підтверджує відсутність відомостей про завершення його виконання, проте не доводить відсутності поважних причин невиконання.

У відзиві відповідач також обмежився наведенням змісту повідомлення боржника, посиланням на обов`язковість судового рішення та положення статей 63, 75 Закону №1404-VIII.

Водночас, конкретних обставин, які спростовували б пояснення позивача або підтверджували невиконання рішення саме без поважних причин, відповідач не навів.

Посилання відповідача на обов`язковість судового рішення суд бере до уваги. Проте обов`язок виконати судове рішення та підстави притягнення до відповідальності за його невиконання є взаємопов`язаними, але не тотожними.

Збереження обов`язку боржника виконати рішення не усуває необхідності встановити передбачені законом умови накладення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

За частиною другою статті 77 КАС України доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідач не довів, що при накладенні штрафу перевірив повідомлені боржником причини невиконання рішення, оцінив надані документи та встановив відсутність поважних причин. Такий недолік стосується необхідної умови застосування відповідальності за статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, а тому має істотне значення для оцінки правомірності постанови.

Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу прийнята без належного з`ясування та обґрунтування обставин, необхідних для застосування цього заходу відповідальності. Самої констатації відсутності повного виконання рішення за встановлених у справі обставин недостатньо для висновку про правомірність штрафу.

При цьому скасування оскаржуваної постанови не припиняє обов`язку позивача забезпечити повну виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до виконавчого документа.

За таких обставин постанова головного державного виконавця Жданової О.В. від 11.06.2026 у виконавчому провадженні №74300953 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги — задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позивач у цій справі є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Витрати зі сплати судового збору до передбачених частиною другою статті 139 КАС України витрат, які підлягають стягненню на користь суб`єкта владних повноважень, не належать.

Таким чином, сплачений Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області судовий збір у розмірі 2662,40 грн стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, будинок 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, м. Харків, вул., Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 74300953 від 11.06.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях