Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №500/2260/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2260/26

10 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Ороновську Ольгу Михайлівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене повідомленням №24 від 12.03.2026 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач особисто звернувся до Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) та надав необхідні документи, зокрема, визначені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560).

Однак, всупереч очікування, відповідач повідомив, що комісія протоколом від 12.03.2026 №24 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі другого відповідача Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.06.2026 до суду надійшло клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву з підстав значного обсягу навантаження та відсутності можливості своєчасного опрацювання всіх матеріалів, що надходять на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.06.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву.

09.06.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій заперечує проти задоволення клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку на подання відзиву з підстав відсутності поважних причин його пропуску. Звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених ним обставин щодо надмірного обсягу навантаження.

Вирішуючи питання щодо продовження (поновлення) процесуального строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно частин п`ятої, шостої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як слідує з матеріалів справи, в ухвалі від 15.04.2026 про відкриття провадження у справі судом встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія вказаної ухвали доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 16.04.2026, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа. (арк. справи 45, зворот)

Таким чином, встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився 04.05.2026.

Відзив на позовну заяву подано відповідачем 03.06.2026, тобто з пропуском встановленого судом строку.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення пропущеного відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву суд враховує, що відзив є різновидом заяв по суті справи, подання якого є правом учасника справи (частини 2, 4 статті 159 КАС України), та в якому відповідач, як правило, викладає свої заперечення щодо позову із посиланням на відповідні докази та норми права.

Тобто по своїй суті відзив - це інструмент доведення відповідачем до суду своєї позиції (доводів, заперечень, спростувань) щодо суті спірних правовідносин та предмету спору, а у межах справи, розгляд якої здійснюється у письмовому провадження за відсутності сторін, - це фактично єдина можливість викласти свої аргументи щодо позовної заяви.

Суд зважає, що право кожною сторони бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України й статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа могла скористатись своїм правом висловити свою позицію щодо позову.

Отже, права на доступ до суду, на змагальний розгляд і на ефективний засіб захисту права є основоположними правами осіб, які гарантуються Конвенцією. Попри свою важливість, цілі досягнення ефективності та прискорення здійснення судочинства не виправдовують порушення цих прав.

У даному випадку суд враховує, що оскільки наразі в державі триває воєнний стан і відповідач виконує першочергові завдання щодо проведення мобілізації, метою яких є забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а тому пропуск процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву в цьому випадку можливо визнати таким, що відбувся з поважних причин.

За вказаних обставин обмеження відповідача у праві подання відзиву на позовну заяву не буде відповідати загальним засадам справедливого судового розгляду.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги, що розгляд цієї справи не є завершеним, суд з метою всебічного, повного і об`єктивного її розгляду вважає за необхідне клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити та поновити останньому строк для надання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачем не було надано ні один із документів, передбачених пунктом 14 Порядку №560 з метою підтвердження неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи. Крім того зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не має повноважень розглядати та приймати рішення про надання відстрочки, оскільки такими повноваженнями наділена комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду відсутні інші члени сім`ї або близькі родичі ОСОБА_2 , які могли б фактично здійснювати її постійний догляд. Так, син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , постійно проживає на території Сполучених Штатів Америки. Територію України він залишив 28 липня 2021 року, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2026 року. Відтоді він проживає за межами України та не має можливості забезпечувати постійний особистий догляд за матір`ю. Крім того, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає разом із батьками у Сполучених Штатах Америки та навчається в місцевому навчальному закладі.

Інший близький родич - син ОСОБА_5 - є громадянином Канади, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 . Він постійно проживає та працює на території Канади, має там усталене місце проживання, побут та професійну діяльність. За таких обставин ОСОБА_5 об`єктивно позбавлений можливості здійснювати щоденний догляд за ОСОБА_2 та забезпечувати її постійні потреби, які потребують особистої присутності особи, що здійснює догляд.

Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Відтак особа, яка насамперед могла б забезпечувати догляд за нею як член сім`ї, відсутня.

З урахуванням викладеного представник позивача вважає, що хоча родичі першого ступеня споріднення ОСОБА_2 формально існують, фактично вони відсутні на території України та не можуть забезпечувати необхідний постійний догляд.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 23.03.2007 Тернопільським МВ УМВС України у Тернопільській області та відомостями посвідчення про приписку до призовної дільниці №025361. (арк. справи 14-15, 16-21)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_7 , який, в свою чергу, є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 18.09.2002 Відділом РАЦС Тернопільського МУЮ Тернопільської області та свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 22.12.1969 Тернопільським ДВВС Тернопільської області. (арк. справи 35, 38)

Таким чином, ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 за лінією батька ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого 02.03.2000 Відділом РАЦС Тернопільської міської ради, ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 та після одруження має прізвище « ОСОБА_9 ». (арк. справи 34)

Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17.02.2026, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перетнув кордон України у напрямку виїзду 28.07.2021. Іншої інформації немає. (арк. справи 27)

Також згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 15.02.1965, сином ОСОБА_2 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який згідно паспорту № НОМЕР_8 є громадянином Канади. (арк. справи 36, 31)

Згідно відомостей довідки до акта огляду МСЕК серії ТЕР №148915, ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності довічно. (арк. справи 29)

23.02.2026 комісією Тернопільської міської ради складено акт №91 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, згідно якого комісією підтверджено факт здійснення позивачем постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 . (арк. справи 24-25)

05.03.2026 ОСОБА_2 складено заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округ Колодійчук О.А., у якій підтверджує, що обирає для здійснення постійного догляду за собою її онука ОСОБА_1 . (арк. справи 26)

09.03.2026 позивач через портал «Дія» звернувся з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої згідно переліку додатків долучено наступні документи: довідка до акта огляду МСЕК, підтвердження родинних зв`язків другого ступеня споріднення, документи про компенсацію на догляд або акт встановлення факту постійного догляду, облікова картка платника податків (РНОКПП) або паспорт особи з інвалідністю (за умови відмови від РНОКПП), нотаріально завірена заява, свідоцтво про народження, документ про зміну прізвища, довідка про перетину кордону, свідоцтво про смерть, документ про постійне проживання, паспорт громадянина Канади, висновок форми 080-4. (арк. справи 32)

12.03.2026 Комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом №24, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки немає підтвердження, що батько позбавлений українського громадянства. (арк. справи 61)

Повідомленням (без дати та номера) ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви протоколом №24 від 12.03.2026 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у зв`язку з чим позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

В якості причини відмови зазначено: відсутні один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І групи: довідка до акта огляду МСЕК за формою, затвердженою МОЗ або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ. (арк. справи 23)

Не погоджуючись з відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Визначаючись щодо змісту та характеру спірних правовідносин суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме як члену сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайнятому постійним доглядом за нею.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався неодноразово, та діє такий і на час розгляду даної справи судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_11 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_11), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_11 за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачено можливість відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

За змістом пунктів 56-58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

За змістом пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.

Районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_11 або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Згідно з пунктом 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, ІНФОРМАЦІЯ_11 повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Згідно пункту 61 Порядку №560 Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за якою здійснюється догляд.

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Відповідно до пункту 14 Додатку №5 до Порядку №560, для підтвердження підстав для звільнення від призову під час мобілізації заявник має подати наступний пакет документів, а саме:

для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи: - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що чинним законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а також визначено порядок розгляду відповідної заяви.

Як слідує з матеріалів справи, 09.03.2026 позивач звернувся до Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII з пакетом документів згідно переліку, а саме у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за бабусею І групи інвалідності, яка потребує постійного догляду.

Зі змісту рішення Комісії, оформленого протоколом №24 від 12.03.2026 слідує, що позивачу відмовлено у наданні відстрочки з підстав відсутності документів, що підтверджують неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I.

Так, зі змісту наданих позивачем на розгляд Комісії документів слідує, що ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду, що не заперечується відповідачем, має сина (батька позивача) ОСОБА_7 , який згідно наведеного вище правового регулювання є членом її сім`ї першого ступеня споріднення.

Відповідно до копії посвідки на постійне проживання № НОМЕР_9 , ОСОБА_10 користується правом постійного проживання на території США з 03.09.2021 по 03.09.2031, а згідно відомостей Державної прикордонної служби ОСОБА_10 перетнув кордон України у напрямку виїзду 28.07.2021. (арк. справи 30, 27)

Аналізуючи зазначені обставини Комісією у рішенні про відмову у наданні позивачу відстрочки, оформленому протоколом №24 від 12.03.2026, зазначено про відсутність підтвердження, що батько позивача ( ОСОБА_11 ) позбавлений українського громадянства.

Надаючи правову оцінку вказаній Комісією підставі для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу суд зазначає, що «відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XІІ.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24 та а від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24.

Суд зауважує, що громадянство України особи, яка є членом сім`ї першого ступеня споріднення, жодним чином не свідчить про її здатність чи нездатність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І групи.

Юридично та фактично наявність паспорта громадянина України є лише правовим зв`язком особи з державою Україна, який не визначає фізичні можливості, психологічний стан, місце фактичного проживання чи наявність інших обставин, які можуть перешкоджати догляду (наприклад, тяжка хвороба самого родича, перебування за кордоном на постійній основі, перебування на військовій службі тощо).

Суд зауважує, що постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

За встановлених судом обставин щодо перебування ОСОБА_10 за межами України, а також з огляду на наявність у нього права на постійне проживання на території Сполучених Штатів Америки слід дійти висновку про відсутність у нього фізичної можливості для здійснення постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з І групою інвалідності.

Також з матеріалів справи слідує, що інший член сім`ї першого ступеня споріднення (син) ОСОБА_5 є громадянином Канади. У матеріалах справи відсутні відомості про місце його перебування (проживання), що позбавляє суд можливості надати правову оцінку його здатності здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 .

Разом з тим суд враховує наявність у матеріалах справи копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , за змістом якої вона підтверджує, що обирає для здійснення постійного догляду за собою свого онука ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 є єдиним членом сім`ї, який може здійснювати постійний догляд за нею. Її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 постійно проживають за кордоном і не можуть здійснювати постійний догляд.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що хоча існують інші члени сім`ї першого ступеня споріднення (сини) ОСОБА_2 , проте їх неможливість здійснювати догляд за матір`ю через проживання за межами території України на постійній основі є не лише підставою, що унеможливлює виконання такої функції, а й фактичним підтвердженням відсутності інших осіб (крім позивача), спроможних забезпечити необхідний догляд, що залишено поза увагою відповідача.

Таким чином, оскільки відмова позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не узгоджується зі вказаними вище вимогами законодавства і такі дії вчинені шляхом прийняття відповідного рішення, тому суд дійшов висновку, що рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 12.03.2026 №24 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, підлягає скасуванню як протиправне.

При цьому суд зауважує, що визнання протиправним та скасування рішення, замість визнання протиправними дій відповідача, є наслідком обрання судом належного способу захисту порушених прав позивача, а не виходом за межі позовних вимог.

Визначаючись з зобов`язальною частиною позовних вимог слід врахувати, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, за результатами розгляду пакету документів, поданих на розгляд Комісії, є дискреційними повноваженнями такої Комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Частина 4 статті 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі, якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням викладеного, з метою поновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, тому відповідно до частини першої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №24 від 12.03.2026, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_10 );

відповідачі:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_11 );

- Комісія для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 . (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Головуючий суддя Мірінович У.А.