Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №480/5695/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року Справа № 480/5695/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5695/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління ПФУ в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі відділу примусового виконання рішення (далі - відповідач, ВПВР УЗДВС у Сумській області), третя особа - Головне управління ПФУ в Сумській області (4далі - третя особа, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову від 08.05.2026 у виконавчому провадженні ВП76192252 ВПВР УЗДВС у Сумській області, якою закінчено виконавче провадження по виконанню рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 480/5273/24, а виконавче провадження поновити.

Вимоги мотивовані тим, що з виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/5273/24, ВПВР УЗДВС у Сумській області здійснювалося його примусове виконання в межах виконавчого провадження №76192252. Втім постановою старшого державного виконавця ВПВР УЗДВС у Сумській області від 08.05.2026 виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач не погоджується з прийняттям державним виконавцем вказаної постанови, вважаючи її такою, що не ґрунтується на вимогах закону. Зокрема, вказує, що державний виконавець не вчинив всіх дій на виконання рішення суду, а в самій оскаржуваній постанові вказано, що перерахунок не зроблений. Отже, підстав для закінчення виконавчого провадження не було. Мотиви такого закінчення не наведені в постанові.

Ухвалою суду від 24.07.2026 визнано поважними причини пропуску строку звернення позивачем та поновлено йому такий строк, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду цієї категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідача та третьої особи витребувано додаткові докази у справі, судове засідання призначено на 13.08.2028, втім яке було відкладено на 26.08.2026 у зв`язку з повітряною тривогою в день та час засідання, яка тривала довгий час (а.с.8-9, 13). Засідання 26.08.2026 також було відкладено на 10.09.2026 у зв`язку з повітряною тривогою в день та час засідання, яка тривала довгий час (а.с.19).

Представник відповідача подав пояснення (відзив), в якому вказав, що на виконанні у ВПВР УЗДВС у Сумській області перебувало виконавче провадження № 76192252 з примусового виконання виконавчого листа № 480/5273/24, виданого 02.10.2024 Сумським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від боржника повідомлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 р. у справі №480/5273/24 ОСОБА_1 проведений з 20.03.2024 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився, доплата відсутня. Тому 08.05.2026 державним виконавцем, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 09.09.2026 виконавче провадження у ВПВР УЗДВС у Сумській області не перебуває.

Представник ГУ ПФУ в Сумській області подав частково витребувані ухвалою суду докази та пояснення, в яких вказав, що під час виконання рішення суду у справі №480/5273/24 та перевірки матеріалів пенсійної справи позивача було встановлено, для обчислення розміру пенсії на виконання постанови Великописарівського районного суду Сумської області від 01.04.2015 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі 575/804/14-а, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розраховано з урахуванням заробітної плати за лютий 1987 року - 1577,97 крб., проте постановою Верховного Суду України від 11.12.2018 у справі 575/804/14-4 (адміністративне провадження № К/9901/1613/18) дане рішення та ухвалу скасовано. У зв`язку з цим матеріали пенсійної справи приведені у відповідність нормам чинного законодавства.

З 01.07.2019 року при обчисленні розміру пенсії розрахунок середньомісячного заробітку визначений, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року, що становить 11765,23 грн. (коефіцієнт 2,67127). З 01.01.2021 здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2021 року у розмірі 14183,75 грн. (коефіцієнт 2,90126).

За результатами здійснених перерахунків під час приведення у відповідність нормам чинного законодавства, розмір пенсії по інвалідності, починаючи з 01.03.2025, становить 20100,59 грн. та не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відтак ГУ ПФУ в Сумській області зазначило у поясненнях, що за викладених обставин відсутня можливість надати протоколи про перерахунок пенсії позивача з 20.03.2024 до та після виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24, оскільки за наслідками приведення у відповідність пенсійної справи у зв`язку з надходженням постанови Верховного Суду України від 11.12.2018 у справі 575/804/14-4, доцільність такого перерахунку нівельовано, так як розмір пенсії останнього не досягає десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.20, 27), про причини неявки суд не повідомили. При цьому відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Приймаючи до уваги вказане, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності позивача, представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до вимог ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання у справі не здійснюється та справа розглядається в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у не проведенні з 20.03.2024 перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність,

- зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення набрало законної сили та 02.10.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, що був пред`явлений до примусового виконання до ВПВР УЗДВС у Сумській області та з виконання якого відкрито виконавче провадження №76192252.

В межах виконання виконавчого провадження №76192252, ГУ ПФУ в Сумській області надіслало до ВПВР УЗДВС у Сумській області лист від 04.05.2026, в якому вказало, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 р. у справі №480/5273/24 ОСОБА_1 проведений з 20.03.2024 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився, доплата відсутня (а.с.25).

З огляду на зміст вказаного вище листа ГУ ПФУ в Сумській області, головний державний виконавець ВПВР УЗДВС у Сумській області Сторчак А.С. постановою від 08.05.2026 закінчила виконавче провадження №76192252 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.5, 24).

Зокрема, у постанові державний виконавець вказала, що рішення суду виконано у повному обсязі. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 р. у справі №480/5273/24 ОСОБА_1 проведений з 20.03.2024 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився, доплата відсутня.

Також головний державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження вказала, що виходячи з наявної судової практики, адміністративними судами під час розгляду адміністративних позовів боржників щодо оскарження постанов державних виконавців про накладення штрафу визначено, що державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правової оцінки змісту (суті) рішення відповідача як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження).

«Доводи відповідача в цій частині є слушними і заслуговували б на увагу у тому випадку, якби цьому рішенню боржника давав оцінку суд в рамках судового контролю за виконанням судового рішення. Проте у спорі, де оскаржується постанова державного виконавця щодо накладення штрафу відповідно до статті 63 Закону № 1403-VIII, ці доводи не стосуються предмету доказування, відповідно не впливають на висновки, яких дійшов суд в цій справі.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а» (а.с.5, 24).

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2026 ВП №76192252, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами 1,2,3 ст. 18 Закону України №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (ч.3).

Враховуючи частину першу статті 63 Закон України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Як встановлено судом оскаржувана постанова була винесена на підстав п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України №1404-VIII, відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 у справі №806/2153/17.

Так, судовим рішенням, на підставі якого був виданий виконавчий лист у справі №480/5273/24, та який перебував на примусовому виконанні у відповідача за виконавчим провадженням №76192252, було ухвалено: "Зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.".

Вказані обставини, в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, доказуванню не підлягають.

Тобто судовим рішенням зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 п е р е р а х у н о к та в и п л а т у ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Доказом виконання судового рішення у такому випадку могли бути протокол про перерахунок пенсії з розрахунком на доплату (чи відсутність такої) та докази на підтвердження виплати.

Втім, як вбачається зі оскаржуваної постанови та пояснення відповідача, головний державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження №76192252 на підставі п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), посилався виключно на лист ГУ ПФУ в Сумській області, в якому той вказав, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24 ОСОБА_1 проведений з 20.03.2024 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився, доплата відсутня.

Будь-які докази на підтвердження проведення такого перерахунку та про відсутність доплати, як вбачається з листа, орган Пенсійного фонду України на адресу відповідача не надсилав (а.с.25).

У той же час, під час розгляду цієї справи, на виконання вимог ухвали суду про надання протоколу про перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №480/5273/24 (а.с.9), представник третьої особи вказав про відсутність можливості надання такого протоколу, з тих підстав, що під час виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 №480/5273/24 та перевірки матеріалів пенсійної справи, а також за наслідками приведення у відповідність пенсійної справи у зв`язку з надходженням постанови Верховного Суду України від 11.12.2018 у справі 575/804/14-4, встановлено, що розмір пенсії позивача не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, тому доцільність перерахунку нівельовано.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи не підтверджено проведення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24, а тому суд дійшов висновку, що судове рішення суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24 не було виконаним у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

При цьому, як вже зазначалось вище, за приписами ст. 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені саме виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, посилання головного державного виконавця ВПВР УЗДВС у Сумській області в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження на висновки Верховного суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а взагалі є безпідставними.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а Верховний Суд переглядав рішення першої та апеляційної інстанцій, що прийняті по суті спору - щодо правомірності прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про накладення штрафу саме в контексті встановлення виконавцем факту невиконання боржником судового рішення.

Відтак, з огляду на неподібність відносин, вказаних у такій постанові Верховного Суду до спірних, а також враховуючи те, що предметом розгляду цієї справи є саме постанова про закінчення виконавчого провадження, а не постанова про накладення штрафу, прийняття оскаржуваної постанови з посиланням на висновки Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а є необґрунтованим.

З урахуванням вказаного, суд визнає, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження з підстав, визначених в п.9 ч.1 ст. 39 Закону України №1404-VIII не пересвідчився, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду, у зв`язку з чим у головного державного виконавця не було законних підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №76192252, на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як то передбачено п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIII.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання поновити виконавче провадження, суд відмічає, що відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України №1404-VIII У разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення. Враховуючи, вказані норми, а також те, що постанова про закінчення виконавчого провадження, визнана судом такою, що не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню, вказане є прямою підставою для відновлення виконавчого провадження в силу ст. 41 Закону №1404-VIII. При цьому, суд не може вирішувати наперед питання про можливість вчинення відповідачем у подальшому дій, які будуть порушувати права позивача. Відтак, вимога про зобов`язання відповідача поновити виконавче провадження (у випадку відмови виконання зазначеної норми Закону №1404-VIII), фактично спрямовані на майбутнє, тому задоволенню не підлягає.

Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця суд відмічає наступне. Обов`язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків. Прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб`єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб`єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій головного державного виконавця на відповідність встановлених законом порядку їх вчинення під час винесення оскаржуваної постанови, скасування оскаржуваної постанови є належним і допустимим способом захисту прав позивача у цій справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій державного виконавця відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Петропавлівська, 75,м. Суми,Сумська область,40014, код ЄДРПОУ 43316700), третя особа - Головне управління ПФУ в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Степана Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та скасування постанови – задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сторчак Анжели Сергіївни від 08.05.2026 про закінчення виконавчого провадження №76192252.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Шевченко