Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №480/4406/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Суми Справа № 480/4406/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору. Позиції сторін. Клопотання сторін. Процесуальні дії суду.

Під час проходження військової служби відповідач виплачував позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України ''Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану'' від 28.02.2022 № 168. Натомість після такого відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію за відпустки, які було обчислено з грошового забезпечення позивачу без урахування винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Позивач не погодився з таким та звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включнення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки, що передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'' від 22.10.1993 № 3551-XII, та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, що передбачена абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу таких компенсацій, з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом було відкрито провадження у справі 04.06.2025.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірні компенсації виплачувались позивачу без урахування додаткової винагороди правомірно. Оскільки така винагорода не є щомісячною, а є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Встановлені судом фактичні обставини. Висновки суду та їх мотиви.

У період з січня 2024 до грудня 2024 року, а також у квітні 2025 року відповідач виплачував позивачу винагороду, передбачену Постановою № 168. У квітні 2025 року відповідач виплатив позивачу грошові компенсації основних відпусток за 2022-2025 роки та додаткових відпусток за 2023-2025 роки, як учаснику бойових дій.

Зазначені факти підтверджуються особистою карткою на грошове забезпечення за 2024 рік на ім`я позивача та розрахунковим листом за квітень 2025 року на ім`я позивача, та не спростовуються сторонами.

Відповідно до положень п. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України (підп. ''а'' п. 1 ст. 9-2 Закону № 2011-XII).

Згідно норм пунктів 1, 8 та абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XI військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового забезпечення. Військовослужбовцям додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.

Пунктами 2-3 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' від 30.08.2017 № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ.

Відповідно до п. 6 підрозділу 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 25.06.2018 № 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Розділом ІІІ Інструкції встановлено додаткові щомісячні види грошового забезпечення.

Пунтами 1-1 та 1-2 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань. Військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Суд зазначає, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. Розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Винагорода визначається наказами командирів (начальників). За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Суд враховує, що п. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).

Водночас додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені розділом ІІІ Інструкції № 558, до яких спірна винагорода, установлена Постановою № 168, з огляду на її характер та особливості, не включається.

Отже, винагорода має тимчасовий характер, а тому вона не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення. Тому до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток не включається винагорода.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20.08.2026 у справі № 200/766/25, від 20.08.2026 у справі № 380/26236/23 та від 12.02.2026 у справі № 420/77/25.

Таким чином, дії відповідача щодо обрахунку позивачу компенсацій віпусток у повній мірі відповідають критеріям правомірності, які передбачені нормою ч. 2 ст. 2 Кодексу адаміністративного судочинства України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати.

Оскільки у задоволенні вимог відмовлено, то розподіл витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 77,90, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук