Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №640/12304/21 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року м. Рівне№640/12304/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оберемок Д.О.,

відповідача: представник Фалько М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доДержавної інспекції архітектури та містобудування України

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі – ДАБІ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно - будівельної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 16.03.2021 № 93 "ОС";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту -начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Позов обґрунтовано тим, що звільнення позивача із займаної посади проведено з порушенням встановленої процедури, під час тимчасової непрацездатності, без дотримання відповідачем обов`язку з працевлаштування державного службовця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

ДАБІ у встановлений строк подано відзив на позовну заяву, згідно з яким доводи позивача, викладені у позові, є безпідставними, оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну службу".

11.10.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача про залучення співвідповідача, Державної інспекції архітектури та містобудування України, та уточнення позовних вимог.

Згідно із цією заявою, позовні вимоги викладені у такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 16.03.2021 № 93 "ОС";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту -начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України або посаді, рівнозначній тій, з якої її було звільнено наказом Державної архітектурно - будівельної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 16.03.2021 № 93 "ОС";

- стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Державної інспекції архітектури та містобудування України) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з 16.03.2021 по дату ухвалення судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 до участі у справі залучено як співвідповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі – ДІАМ, відповідач), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк ДІАМ подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, ДІАМ не є належним відповідачем у справі, оскільки така утворена як новий орган державної влади та не є правонаступником первинно зазначеного відповідача - ДАБІ. Можливе ухвалення судом рішення про поновлення позивача на посаді в ДІАМ буде мати наслідок порушення порядку вступу на державну службу поза межами конкурсного відбору, що передбачено Законом.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного Закону Державна судова адміністрація України наказом "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16.09.2024 №399 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом в.о.керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 №45-0д/ка затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протоколи від 21.11.2024 №3 та від 13.12.2024 №4) комісією прийнято справи, а відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар О.М.

Ухвалою суду від 11.03.2025 справу прийнято до розгляду та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.06.2025 від ДІАМ надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Державна інспекція архітектури та містобудування України утворена як новий орган влади, та згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права. Відповідач зазначає, що процес переведення є двосторонньою угодою, водночас на момент звільнення позивача ДІАМ ще не була утворена як юридична особа, не було призначено керівника цього органу державної влади, лише наявне рішення Уряду про її створення. Враховуючи практику Верховного Суду, якщо за результатами розгляду даної справи суд дійде висновків щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного наказу, то позивач повинна бути поновлена на попередній посаді, а саме – заступника директора департаменту– начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур. Якщо суд дійде висновків щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то такі кошти підлягають безспірному списанню за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Крім того, відповідач вказує, що позивач пропустила строк звернення до суду.

Ухвалою від 23.12.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.01.2026.

Ухвалою від 09.01.2026 суд допустив представника позивача до участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Підготовче засідання 15.01.2026 відкладено у зв`язку з неприбуттям відповідачів на 17.02.2026.

Підготовче засідання 17.02.2026 відкладено у зв`язку з неможливістю проведення засідання в режимі відеоконференції на 12.03.2026.

У підготовчому засіданні 12.03.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 01.12.2025 та виключив ДАБІ зі складу відповідачів у справі, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.03.2026.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 01.12.2025, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 16.03.2021 № 93 "ОС";

- поновити ОСОБА_1 в Державній інспекції архітектури та містобудування України на посаді, рівнозначній посаді - заступника директора департаменту -начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України;

- стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 16.03.2021 по дату ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 12.03.2026 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ДІАМ, запропонувавши позивачу у встановлений строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.

Ухвалою від 20.03.2026 суд поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із позовом у цій справі.

У підготовчому засіданні 20.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.04.2026.

Судове засідання 14.04.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Ухвалою від 22.04.2026 суд призначив підготовче засідання на 14.05.2026.

Судове засідання 14.05.2026 відкладено за клопотанням представника відповідача на 02.06.2026.

Судове засідання 02.06.2026 відкладено на 07.07.2026.

У судовому засіданні 07.07.2026 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів оголошено перерву до 28.07.2026.

Ухвалою суду від 28.07.2026 витребувано додаткові докази в Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

У судовому засіданні 28.07.2026 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів оголошено перерву до 25.08.2026.

У судовому засіданні 25.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату проголошення рішення – 10.09.2026.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав уточнені позовні вимоги та суду пояснив, що спірний наказ є протиправним, оскільки позивачу одночасно з попередженням про наступне звільнення не було запропоновано жодну з посад державної служби, як це передбачено Законом України "Про державну службу". Крім того, звільнення відбулося у період тимчасової непрацездатності позивача, що прямо заборонено чинним законодавством. Вказав, що за практикою Верховного Суду ДІАМ є правонаступником ДАБІ, а тому має відповідати за незаконну поведінку останньої у спірних правовідносинах. ДІАМ є юридичною особою публічного права, якій надано функції та повноваження ліквідованої ДАБІ, тобто відбулася реорганізація, а не ліквідація суб`єкта владних повноважень. Відповідно, позивач повинна бути поновлена на посаді в ДІАМ, що є рівнозначною посаді директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур ДАБІ. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечила проти задоволення позову та суду пояснила, що ДІАМ є неналежним відповідачем у справі, оскільки є новоствореною юридичною особою публічного права без жодного правонаступництва. Жодних протиправних дій щодо позивача ДІАМ не вчиняла, протиправних рішень – не виносила. Крім того, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що процес переведення є двосторонньою угодою. Водночас, на момент звільнення позивача з державної служби ДІАМ ще не була утворена як юридична особа. Вказала, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог Закону України "Про державну службу", з належним повідомленням позивача про наступне звільнення, а у перший день після закінчення тимчасової непрацездатності. Враховуючи практику Верховного Суду, у разі задоволення позову позивач повинна бути поновлена на попередній посаді, а середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає безспірному списанню за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень судів. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши позовну заяву, заяви про уточнення позовних вимог, відзиви на позовну заяву, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 08.06.2011 обіймала посади державної служби в органах державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Присягу державного службовця ОСОБА_1 прийняла 27.11.2006, під час державної служби в Оболонській районній у м.Києві державній адміністрації.

Ці обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.09.2005 (т.1 – а.а.с.34-38).

05.05.2020 ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України – наказ від 05.05.2020 №166 "ОС" (т.1 – а.с.39).

05.05.2020 ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з посади заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (т.1 – а.с.41).

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16.03.2021 №93 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України у зв`язку з повною ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т.1 – а.с.121).

Згідно з п.2 розпорядчої частини наказу від 16.03.2021 №93 "ОС", вважати датою звільнення ОСОБА_1 перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Зазначений наказ видано відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1-1 ч.1, ч.4, ч.5 ст.87 Закону України "Про державну службу", на підставі попередження про наступне звільнення від 05.05.2020.

Згідно з листком непрацездатності серії АЛГ №868606, ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною у період з 03.03.2021 до 26.03.2021 (т.1 – а.с.29).

Згідно з листком непрацездатності серії АДТ №486481, ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною у період з 17.04.2021 до 21.04.2021 (т.1 – а.с.28).

Згідно з наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 26.04.2021 №175 "ОС" "Про остаточний розрахунок з ОСОБА_1 ", датою звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України вважається 22 квітня 2021 року (т.1 – а.с.122).

Зазначений наказ видано відповідно до ч.5 ст.87 Закону України "Про державну службу", на підставі наказу Держархбудінспекції від 16.03.2021 №93 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 " та листка непрацездатності від 17.04.2021 серії АДТ №486481.

Вважаючи звільнення з посади державної служби протиправним, позивач звернулася до суду із позовною заявою у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889-VIII).

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №889-VIII, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч.3 ст.5 Закону №889-VIII).

Відповідно до п.1 та п.1-1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- ліквідація державного органу.

Згідно із ч.4 та 5 ст.87 Закону №889-VIII, у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Частиною п`ятої статті 22 Закону №889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Зазначені вище норми наведені в редакції Закону №889-VIII, чинній у період з 05.05.2020 (дата попередження позивача про звільнення) до 22.04.2021 (дата звільнення позивача згідно з наказом від 26.04.2021 №175 "ОС").

При цьому, редакція ч.3 ст.87 Закону №889-VIII у зазначений період зазнала змін.

Так, станом на 05.05.2020 ч.3 ст.87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №440-ІХ, який набрав чинності 13.02.2020) передбачала, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Станом на 22.04.2021 ч.3 ст.87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №1285-ІХ, який набрав чинності 06.03.2021) визначала, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, з 06.03.2021 норма ч.3 ст.87 Закону №889-VIII щодо пропонування державному службовцю суб`єктом призначення або керівником державної служби іншої посади державної служби набула імперативного характеру, що не дозволяє останньому альтернативної поведінки (пропонувати іншу посаду або звільняти державного службовця без такої пропозиції).

Натомість, суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженому про звільнення з посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи ч.5 ст.22 Закону №889-VIII дозволяють здійснити цю процедуру без обов`язкового проведення конкурсу.

Судом встановлено, що позивачу перед тим, як видати спірний наказ, не було запропоновано рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в державному органі, якому передаються повноваження та функції ДАБІ.

Для правильного вирішення спору у цій справі суду належить встановити, якому органу було передано повноваження та функції ДАБІ, а також форму припинення останньої.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що запис №1000701110026047267 про проведення реєстрації припинення юридичної особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.03.2023.

Запис №1000701020000092252 про проведення реєстрації юридичної особи Державної інспекції архітектури та містобудування України внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.05.2021.

Суд звернув увагу на аргументи відповідача про те, що ДІАМ утворена як новий орган влади, та згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права, проте вважає за необхідне зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у справі №9901/348/19 виснувала, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2022 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Таким органом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" (наразі ця постанова уже втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960 "Питання Державної інспекції архітектури та містобудування"), була ДАБІ.

Згідно з п.1 Положення №960, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

За текстом п.4 Положення №960, Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру; 2) отримує повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснює внесення змін до них, а також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення; 3) видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; 4) приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вносить зміни до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію); 5) веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; 6) перевіряє на відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, стандартів і правил рішення, прийняті територіальними органами Держархбудінспекції; 7) організовує проведення або проводить навчання, підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку фахівців для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, обстеження та інших функцій, виконання яких належить до передбачених законом повноважень Держархбудінспекції; 8) бере участь у підготовці міжнародних договорів України з питань державного архітектурно-будівельного контролю, укладає відповідно до законодавства міжнародні договори України міжвідомчого характеру та здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до її компетенції; 9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі – Постанова №218) ДАБІ ліквідована (п.1 Постанови №218) і утворена Державна сервісна служба містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (п.2 Постанови №218).

Постановою №218 також затверджене Положення про цей новоутворений орган. Зокрема, у п.1 цього Положення зазначено, що Державна сервісна служба містобудування України (Держсервісбуд) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно з п.4 Постанови №218, ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування, а забезпечення діяльності Державної сервісної служби містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених ДАБІ.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" (далі – Постанова №219) були утворені ще два центральні органи виконавчої влади: Державна інспекція містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань технічного регулювання у сфері містобудування.

Постановою №219 затверджено також Положення про Державну інспекцію містобудування України (далі – Положення №219), за п.1 якого Державна інспекція містобудування України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Пунктом 3 Постанови №219 зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (далі – Постанова №553) до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування.

Постановою від 23.12.2020 №1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду" (далі – Постанова №1340) Кабінет Міністрів України утворив Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п.1 Постанови №1340) і затвердив Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, що додається (до цієї Постанови) (далі – Положення №1340).

Крім того, згідно з п.3 Постанови №1340, ліквідовані Державна інспекція містобудування і Державна сервісна службу містобудування (які були утворені згідно з Постановами №218 і №219 відповідно). Щодо Державного агентства з технічного регулювання у містобудуванні України, то на підставі Постанови №1340 абз.3 п.1 Постанови №219 (у якому було зазначено про утворення цього органу) втратив чинність.

Відповідно до п.1 Положення №1340, Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з п.3 Положення №1340, основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:

підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;

здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності;

ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;

виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках.

Пунктом 7 Постанови №1340 ДІАМ визначена суб`єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, ДАБІ, які ліквідовуються.

Отже, на дату видання спірного наказу ДАБІ була ліквідована згідно з Постановою №218, але натомість передбачено утворення уже не трьох (як було зазначено у Постановах №218, №219), а одного центрального органу виконавчої влади (згідно з Постановою №1340) – ДІАМ, положення про яку затверджене Постановою №1340.

29.03.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №303 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду", відповідно до якої Державна архітектурно-будівельна інспекція України продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної інспекції архітектури та містобудування України (п. 2).

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання Державної інспекції архітектури та містобудування" від 15.09.2021 №960 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Також, вказаною постановою, визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України".

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що після набрання чинності Постановою №218 (про ліквідацію ДАБІ) держава остаточно відмовилася від завдань і функцій, які виконувала ДАБІ.

Суд констатує, що ДІАМ і є тим самим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, яким раніше була ДАБІ.

Отже, відбулася не "повна ліквідація" ДАБІ, а її реорганізація в ДІАМ, яка є фактичним (компетенційним) та процесуальним правонаступником першої.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.11.2022 у справі №640/15797/21.

Отже враховуючи встановлені обставини, відповідно до вимог абз.2 ч.3 ст.87 Закону №889-VIII, роботодавець зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в державному органі, якому передаються повноваження та функції ДАБІ.

Судом встановлено, що ДАБІ не було запропоновано позивачу інших посад державної служби для переведення. Зазначені обставини підтверджуються попередженням про наступне звільнення, з яким ознайомлено позивача 05.05.2020.

Оскільки ДАБІ не виконало обов`язку щодо пропозиції позивачу іншої посади державної служби, то допустило істотне порушення встановленого порядку припинення державної служби за ініціативою суб`єкта владних повноважень, що впливає на остаточний її результат, яким є спірний наказ про звільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний наказ є протиправним, не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, а позивач – поновленню на посаді.

Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи позивача про порушення приписів ст.87 Закону №889-VIII, оскільки звільнення із займаної посади відбулося у період тимчасової непрацездатності, є необґрунтованими.

Так, ч.5 ст.87 Закону №889-VIII регламентовано, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Як встановлено судом, п.2 наказу від 16.03.2021 №93 "ОС" визначено датою звільнення ОСОБА_2 вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Таким чином, спірний наказ від 16.03.2021 №93 "ОС" видано відповідно до вимог ч.5 ст.87 Закону №889-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постановах Верховного Суду від 27.04.2021 в справі №826/8332/17, від 31.05.2021 в справі №0840/3202/18 зазначив про те, що ураховуючи приписи ч.1 ст.235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Відтак, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді, як того бажає позивач.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235, ст.240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3994/20, від 05.04.2023 у справі №640/12871/21, від 20.02.2019 у справі №819/691/17, від 20.01.2021 справа №640/18679/18.

При цьому, повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не варто ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення дискреційних повноважень державного органу.

Обов`язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.

Таку позиція сформована Верховним Судом у постановах від 19.12.2018 у справі №807/2391/15, від 26.05.2021 у справі №260/261/20, від 27.04.2021 в справі №826/8332/17, від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, від 31.05.2021 у справі №0840/3202/18, від 06.07.2021 у справі №640/3456/20, від 06.07.2021 у справі №640/1627/20, від 21.10.2021 у справі №809/2894/13-а.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що оскільки звільнення позивача відбулось із порушенням процедури, остання в силу ч.1 ст.235 КЗпП України підлягає поновленню на попередній роботі, а саме: на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

При цьому, щодо поновлення на рівнозначній посаді в Державній інспекції архітектури та містобудування України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.2 Закону №889-VIII, рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Згідно з ч.1 Закону №889-VIII, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Відповідно до ст.41 Закону №889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Отже переведення державного службовця без проведення конкурсу можливе лише на рівнозначну або нижчу посаду (за згодою працівника).

Як встановлено судом, у штатному розписі на 2026 рік, затвердженому головою Державної інспекції архітектури та містобудування України 15.06.2026 та введеним в дію наказом від 23.06.2026 №145 (т.2 – а.с.121-127) відсутня посада заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур.

Як встановлено судом, наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.04.2021 №175 "ОС" датою звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України визначено 22.04.2021.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередній посаді з 23.04.2021, а не з 16.03.2021, як про це просить позивач.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №100 (далі – Порядок №100).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

За приписами п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд під час розгляду справи вчиняв дії щодо витребування доказів на підтвердження відомостей про розмір середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню з посади, однак такі здобуто не було.

Відтак, суд самостійно розрахував зазначену середньоденну заробітну плату позивача, використовуючи дані архівних довідок Центрального державного архіву вищих органів управління від 26.11.2025 №3469/6-12 та від 26.11.2025 №3468/6-12 (т.2 – а.а.с.225-226).

Суд встановив, що днем звільнення позивача є 22.04.2026. Відтак, для обчислення середньоденної заробітної плати необхідно використовувати дані щодо заробітної плати та фактично відпрацьовані дні у лютому і березні 2021 року.

Згідно із зазначеними довідками від 26.11.2025 №3469/6-12 та від 26.11.2025 №3468/6-12, заробітна плата ОСОБА_1 у лютому 2021 року становила 15020,00грн, у березні 2021 року – 2560,36грн. Кількість фактично відпрацьованих ОСОБА_1 днів становить: у лютому 2021 року – 16 днів, у березні 2021 року – 3 дні.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у цій справі становить 925,28грн ((1520+2560,36)/(16+3)).

Період вимушеного прогулу з 23.04.2021 до 10.09.2026 складає 1388 робочих днів.

Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, становить 1284288,64грн ( з розрахунку: 925,28 х 1388).

З огляду на наведене, враховуючи те, що ця адміністративна справа розглядалася більше одного року не з вини позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь останньої необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1284288,64грн.

Одночасно суд наголошує, що згідно із п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є, відповідно, обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець у порядку, визначеному законом.

У силу вимог пунктів 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Отже, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16.03.2021 №93 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 з 23 квітня 2021 року на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної інспекції архітектури та містобудування України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2021 року до 10 вересня 2026 року у сумі 1284288 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 64коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді виконується негайно.

Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної інспекції архітектури та містобудування України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 19430 (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень 88 коп. виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Державна інспекція архітектури та містобудування України (бульв.Лесі Українки, буд.26, м.Київ, 01133; ідентифікаційний код юридичної особи 44245840).

Рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар