Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №460/14653/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2026 року м. Рівне№460/14653/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі — позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі — відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.07.2026 №172550002687 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у спосіб переведення з пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.07.2026 у спосіб переведення її на пенсію за віком відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 20.09.2016, обчисливши таку пенсію виходячи із 60 відсотків заробітної плати, відображеної у довідках Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 22.07.2026 №08-23/1527/26 (додаток 4 до Порядку №622) та від 22.07.2026 №08-23/1528/26 (додаток 6 до Порядку №622), виданих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі №460/10367/26.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Відпрацювавши в період з 15.12.1988 по 20.09.2016 (27 років 09 місяців 06 днів) на посадах секретаря виконкому, заступника голови та секретаря Добриводської сільської ради Радивилівського (нині — Дубенського) району Рівненської області, тобто на посадах, віднесених до категорій посад, прирівняних до посад державної служби, позивач набула право на призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Позивач наголошує, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі №460/10367/26, яке набрало законної сили, Козинською сільською радою Дубенського району Рівненської області (правонаступником Добриводської сільської ради) їй було видано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.07.2026 №08-23/1527/26 (додаток 4 до Порядку №622) та від 22.07.2026 №08-23/1528/26 (додаток 6 до Порядку №622), і що негайно після отримання цих довідок, того ж дня — 22.07.2026 — вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою №8477 про перерахунок пенсії у спосіб переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Позивач вважає, що рішенням від 29.07.2026 №172550002687 відповідач протиправно відмовив їй у такому перерахунку, оскільки відмова ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права, суперечить сталій практиці Верховного Суду та обставинам, встановленим судовим рішенням, що набрало законної сили, на виконання якого і були видані подані довідки.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позовних вимог не визнав, подавши відзив на позовну заяву, в якому вказав, що 01.05.2016 року набув чинності Закон України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Повідомив, що пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону № 889 визначено органи, на які поширюється дія Закону та посади, на які не поширюється дія Закону, зокрема: дія цього Закону, не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом 3723. З 01.05.2016 набрав чинності Закон 889, відповідно до ст. 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058.

Також відповідач зазначив, що пенсії відповідно до Закону 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (ст. 37 Закону 3723) призначаються особам, які: 1. Досягли пенсійного віку; 2. Мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої ст. 28 Закону № 1058: чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; 3. Не отримували пенсію відповідно до ст. 37 Закону 3723; 4. На день набрання чинності Законом 889 займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Тобто, як вважає відповіда, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723, але віднесене них до категорій посад державних службовців.

Пенсійний орган також ствердив, що відповідно до п. 2 Закону України від 07.06.2001 № 2493 «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон 2493) (зі змінами) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату з місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону 2493 посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головами, головою районної, районної в місті, обласної ради на конкурсній основі чи іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Отже, посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями. Робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2001.

Також відповідач вказав, що Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 було обрана секретарем Добриводської сільської ради в Рівненській області 15.12.1988, 20.03.1990 обрана заступником голови Добриводської сільської ради в Рівненській області та прийняла присягу державного службовця 22.04.1994. Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723 до 04 липня 2001, тобто на дату набрання чинності Законом України “Про державну службу в органах місцевого самоврядування”. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи встановлено, що заявниця з 15.12.1988 працювала на посаді, що відноситься до державної служби. Стаж враховано по 03.07.2001 року та становить 12 років 6 місяців 18 днів. З 04.01.2001 по 20.09.2016 ОСОБА_1 працювала у Добриводські сільській раді в Рівненській області на посадах в органах місцевого самоврядування.

Пенсійний орган наполягає на тому, що враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 проведенні перерахунку пенсії згідно з заявою від 22.07.2026 № 8477, а сам переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закон України «Про державну службу», оскільки на день набрання чинності Закону України від 10.12.2015 № 889 № «Про державну службу» заявниця не займала посади державної служби, а також відсутні 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом н 01.05.2016 року

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Записами трудової книжки позивача Серія Серії НОМЕР_1 , дата заповнення 20.02.1989, підтверджується, що повноваження позивача як секретаря Добриводської сільської ради припинено 20.09.2016 у зв`язку із завершенням процесу добровільного об`єднання територіальних громад: Добриводська сільська рада увійшла до складу Козинської об`єднаної територіальної громади, представницьким органом якої є Козинська сільська рада Дубенського району Рівненської області — правонаступник прав та обов`язків Добриводської сільської ради.

З метою реалізації права на призначення пенсії державного службовця представник позивача звернувся до Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області із адвокатським запитом від 01.06.2026 №1182/06/2026 про видачу довідок про складові заробітної плати за формами додатків 4 і 6 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі — Порядок №622). Листом від 05.06.2026 №08-26/1187/26 сільська рада обмежилась наданням окремої інформації, проте довідок за встановленими формами не оформила і не видала.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі №460/10367/26, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на червень 2026 року за посадою секретаря Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області згідно з додатком №4 до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка вважається прирівняною до посади, що її обіймала ОСОБА_1 , секретаря Добриводської сільської ради, та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, станом на травень 2026 року за посадою секретаря Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області згідно з додатком №6 до Порядку №622, яка вважається прирівняною до посади, що її обіймала ОСОБА_1 , секретаря Добриводської сільської ради; та зобов`язано Козинську сільську раду Дубенського району Рівненської області оформити і видати ОСОБА_1 відповідні довідки за формами додатків 4 і 6 до Порядку №622.

На виконання вказаного судового рішення, що набрало законної сили, Козинською сільською радою Дубенського району Рівненської області видано позивачу:

— довідку про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.07.2026 №08-23/1527/26 за формою додатка 4 до Порядку №622, у якій прямо зазначено, що вона видана на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі №460/10367/26, та відображено складові заробітної плати станом на 01 червня 2026 року за посадою секретаря: посадовий оклад — 17 203,00 грн; надбавка за ранг (9 ранг) — 500,00 грн; надбавка за вислугу років (40 відсотків за стаж державної служби 28 років) — 7 081,20 грн; усього — 24 784,20 грн;

— довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, від 22.07.2026 №08-23/1528/26 за формою додатка 6 до Порядку №622, у якій відображено середні розміри надбавок, премій та інших виплат за травень 2026 року: надбавка за інтенсивність праці (25%) — 6 196,05 грн; премія місячна (20%) — 6 196,05 грн; інші виплати (1/12) — 3 096,31 грн; разом — 15 488,41 грн.

Довідки про заробітну плату видані на виконання рішення суду, що набрало законної сили, оформлені за формами, затвердженими Порядком №622 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823), підписані Козинським сільським головою та головним бухгалтером, скріплені печаткою, містять застереження про те, що на всі види оплати праці, включені до довідок, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд також встановив, що отримавши зазначені довідки, позивач негайно, того ж дня — 22.07.2026, звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою №8477 про перерахунок пенсії у спосіб переведення з пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», додавши до заяви документи про стаж та про заробітну плату. За принципом екстериторіальності (визначення органу, що розглядає документи, автоматизованим способом) заява передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.07.2026 №172550002687 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії у спосіб переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Єдиною підставою відмови слугував висновок відповідача про те, що час роботи в органах місцевого самоврядування, у тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, лише до 04 липня 2001 року, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Виходячи з цього, відповідач зарахував позивачу стаж державної служби лише по 03.07.2001 — 12 років 6 місяців 18 днів — та дійшов висновку про відсутність у неї станом на 01.05.2016 як 10 років стажу за умови перебування на посаді державної служби, так і 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскарженого рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, надавши оцінку доводам позивача та наявним у справі доказам, суд зазначає таке.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як вважає позивач, досягнувши пенсійного віку та маючи стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, понад 27 років на дату припинення повноважень і понад 27 років станом на 01.05.2016, набула право на вибір виду пенсії, яка може їй виплачуватись: 1) пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV; 2) пенсії за віком державного службовця з особливим порядком її обчислення, виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі (відповідно до статті 37 Закону №3723-XII).

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі — Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі — Закон №3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII особи, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Отже, судом встановлено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років — для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років — незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і пунктами 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III.

Відтак, періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входять до стажу державної служби.

Судом встановлено, що жодного обмеження (до 04.07.2001) наведена норма не містить, як стверджує у відзиві на позовну заяву відповідач.

Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі — Порядок №229). Згідно з пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі — Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 2 Порядку №283 (за періоди до 01.05.2016) та пункту 4 Порядку №229 (за періоди після 01.05.2016), жодна з яких не обмежує зарахування стажу служби в органах місцевого самоврядування датою 04.07.2001.

Відповідно до пункту 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено, зокрема, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Отже, посади заступника голови Добриводської сільської ради та секретаря Добриводської сільської ради, які обіймала позивач, прямо передбачені статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і належать до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, а відтак — підлягають зарахуванню до стажу державної служби в силу частини другої статті 46 Закону №889-VIII, пункту 4 Порядку №229 та пункту 2 Порядку №283.

Верховний Суд неодноразово і послідовно наголошував, що доводи органів Пенсійного фонду України про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04.07.2001, є необґрунтованими, а період проходження служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17 та від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855 (адміністративне провадження №К/9901/2885/20).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Ігнорування відповідачем сталої практики Верховного Суду свідчить про порушення принципів правової визначеності та законних очікувань, які є складовими принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України, стаття 6 КАС України).

Статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Зазначеному положенню кореспондується пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Із записів трудової книжки позивача Серії НОМЕР_1 , дата заповнення 20.02.1989, вбачається:

— запис №1 від 15.12.1988 — обрана секретарем виконкому Добриводської сільської ради народних депутатів (рішення сесії с/р №38 від 15.12.1988);

— запис №2 від 20.03.1990 — обрана заступником голови Добриводської сільської ради народних депутатів (рішення сесії ради від 20.03.1990);

— запис №3 від 22.04.1994 — обрано заступником голови Добриводської сільської ради (протокол сесії №1, рішення №1 від 22.04.1994);

— запис №4 від 22.04.1994 — прийнято присягу державного службовця (протокол сесії №1 від 22.04.1994);

— запис №5 від 22.04.1994 — присвоєно 11 (одинадцятий) ранг державного службовця (розпорядження №4 від 22.04.1994);

— запис №6 від 22.04.1998 — обрано секретарем Добриводської сільської ради (протокол сесії №1, рішення №1 від 22.04.1998);

— запис №7 від 01.08.2001 — прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування (протокол сесії №8 від 01.08.2001);

— запис №8 від 01.08.2001 — присвоєно 11 (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (протокол сесії с/р №8 від 01.08.2001);

— запис №9 від 15.05.2002 — обрано секретарем Добриводської сільської ради (протокол сесії с/р №1, рішення №1 від 15.05.2002);

— запис №10 від 04.03.2005 — присвоєно 10 (десятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження №16 від 04.03.2005);

— запис №11 від 07.04.2006 — обрано секретарем Добриводської сільської ради (протокол сесії с/р №1, рішення №1 від 07.04.2006);

— запис №13 від 04.09.2007 — присвоєно 9 (дев`ятий) ранг державного службовця (розпорядження №76 від 04.09.2007);

— запис №14 від 19.11.2010 — обрано секретарем Добриводської сільської ради (протокол сесії с/р від 19.11.2010 №1, рішення №1);

— запис №15 від 18.11.2015 — обрано секретарем Добриводської сільської ради (протокол сесії с/р від 18.11.2015 №1, рішення №1);

— запис №16 від 20.09.2016 — повноваження секретаря Добриводської сільської ради закінчилися на підставі ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (рішення Козинської сільської ради 8 скликання від 20.09.2016 №1); запис вчинено Козинським сільським головою та засвідчено печаткою Козинської сільської ради.

Таким чином, записами трудової книжки підтверджується, що позивач у період з 15.12.1988 по 20.09.2016 безперервно обіймала посади секретаря виконкому, заступника голови та секретаря Добриводської сільської ради, тобто посади, віднесені до категорій посад, прирівняних до посад державної служби. Позивач склала присягу державного службовця (22.04.1994), присягу посадової особи місцевого самоврядування (01.08.2001), їй послідовно присвоювались 11, 10 та 9 ранги.

При цьому сам відповідач в оскаржуваному рішенні визнає, що з 15.12.1988 позивач працювала на посаді, що відноситься до державної служби, та зарахував їй 12 років 6 місяців 18 днів стажу (по 03.07.2001). Спірним є виключно період з 04.07.2001 по 20.09.2016 (15 років 02 місяці 17 днів).

Суд вважає, що із зарахуванням вказаного періоду загальний стаж позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, становить 27 років 09 місяців 06 днів, а станом на 01.05.2016 — 27 років 04 місяці 16 днів, що значно перевищує як 10-річний, так і 20-річний поріг, встановлений пунктами 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Крім того, висновок відповідача про те, що позивач «на день набрання чинності Законом №889-VIII не займала посади державної служби», спростовується записами №15 і №16 трудової книжки: станом на 01.05.2016 позивач обіймала посаду секретаря Добриводської сільської ради (обрана 18.11.2015) і перебувала на цій посаді до 20.09.2016.

Відтак позивач відповідає умовам як пункту 10, так і пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Правильність обчислення стажу підтверджується і самою довідкою органу місцевого самоврядування за формою додатка 4 до Порядку №622 від 22.07.2026 №08-23/1527/26, у якій розмір надбавки за вислугу років визначено у 40 відсотків.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 у справі №460/10367/26, що набрало законної сили, встановлено обставини щодо віднесення посад, які обіймала позивач у Добриводській сільській раді, до категорій посад, прирівняних до посад державної служби, наявності у неї не менш як 20 років відповідного стажу та прирівняності посади секретаря Козинської сільської ради до посади секретаря Добриводської сільської ради. Саме на виконання цього судового рішення Козинською сільською радою і видано довідки від 22.07.2026 №08-23/1527/26 та №08-23/1528/26, що прямо зазначено у тексті довідки за формою додатка 4.

Відтак, відмовляючи у перерахунку пенсії з мотивів незарахування періоду служби в органах місцевого самоврядування, відповідач фактично поставив під сумнів обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, чим порушив вимоги частини четвертої статті 78 КАС України, статті 129-1 Конституції України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов`язковості судових рішень.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016. Відповідно до пункту 2 Порядку №622 на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби).

Відповідно до пункту 4-2 Порядку №622 для призначення пенсії державного службовця особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; розміри виплат, зазначених в абзацах третьому — п`ятому пункту 4 Порядку, за формою згідно з додатком 5; розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 6 Порядку №622 прямо передбачено, що у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником.

Подані позивачем відповідачу довідки від 22.07.2026 №08-23/1527/26 (додаток 4) та від 22.07.2026 №08-23/1528/26 (додаток 6) видані належним суб`єктом — Козинською сільською радою Дубенського району Рівненської області як правонаступником Добриводської сільської ради, за встановленими формами, на виконання рішення суду, що набрало законної сили. Правильність, повнота чи форма цих довідок відповідачем в оскаржуваному рішенні не заперечується та під сумнів не ставиться.

Зазначене свідчить про те, що відповідно до поданої заяви від 22.07.2026 №8477 були наявні всі правові підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця, а тому оскаржене рішення відповідача від 29.07.2026 №172550002687 суперечить положенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Визначаючи спосіб захисту порушених прав, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18, провадження №11-555заі18) для належного захисту порушених прав вказала на необхідність зобов`язання відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про заробітну плату (щодо основних та додаткових складових заробітної плати).

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права. Заяву про перерахунок пенсії у спосіб переведення на пенсію державного службовця позивач подала 22.07.2026, а тому саме з цієї дати вона набула право на отримання такого виду пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірності відмови позивачу у перерахунку пенсії у спосіб переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Навпаки, встановлені у справі обставини, підтверджені трудовою книжкою позивача, довідками Козинської сільської ради від 22.07.2026 №08-23/1527/26 та №08-23/1528/26, виданими на виконання рішення суду, що набрало законної сили, а також обставинами, встановленими рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 у справі №460/10367/26, свідчать про наявність у позивача права на переведення на пенсію державного службовця, а у спірних правовідносинах відповідач діяв всупереч та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушив вимоги частини другої статті 19 Конституції України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.07.2026 №172550002687 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у спосіб переведення з пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.07.2026 у спосіб переведення її на пенсію за віком відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 20.09.2016, обчисливши таку пенсію виходячи із 60 відсотків заробітної плати, відображеної у довідках Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 22.07.2026 №08-23/1527/26 (додаток 4 до Порядку №622) та від 22.07.2026 №08-23/1528/26 (додаток 6 до Порядку №622), виданих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі №460/10367/26.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016. ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)

Повний текст рішення складений 09.09.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО