Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №440/13285/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13285/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бойка С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164150002211 від 17.06.2025, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2005 по 27.02.2019 в ТОВ "КНГ-СЕРВИС" та врахуванні під час обчислення пенсії заробітної плати на підставі довідки від 25.05.2021 № 150, яка видана ТОВ "КНГ-СЕРВИС";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.2005 по 27.02.2019 починаючи з 26 серпня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 25.05.2021 № 150, яка видана ТОВ "КНГ-СЕРВИС", виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії, починаючи з 26 серпня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , заборгованість з виплати пенсії за період з 26 серпня 2021 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням суду.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він з 26.08.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Оскільки під час обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком пенсійний орган не врахував окремий період роботи позивача у російській федерації, а також заробітну плату за такий період роботи, позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткового стажу роботи та заробітної плати. Відповідна заява за принципом екстериторіальності розглянута ГУПФ України в Запорізькій області, яке спірним рішенням відмовило у проведенні перерахунку пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.10.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Як наслідок, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/13285/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, а у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що у відповідності до Порядку 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 10.06.2025 р. та винесення відповідного рішення №164150002211 від 17.06.2025 було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У відповідності до чинного законодавства відповідач не має повноважень на здійснення будь - яких інших перерахунків позивачу, у тому числі за рішенням суду, оскільки позивач не перебуває на обліку у нього. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. У відповідності зі ст.47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Оскільки відповідач був уповноважений на розгляд конкретної заяви позивача від 10.06.2025 р, то територіальний орган Пенсійного фонду України уповноважений по розгляду питання щодо перерахунку і виплати пенсії в даному випадку може бути визначено лише Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є неналежним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами: "- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.2005 по 27.02.2019 починаючи з 26 серпня 2021 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 25.05.2021 № 150, яка видана ТОВ "КНГ-СЕРВИС", виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії, починаючи з 26 серпня 2021 року;- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , заборгованість з виплати пенсії за період з 26 серпня 2021 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням Суду." Наголошував, що виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України, на обліку якого перебуває позивач, в даному випадку - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Відповідач не здійснював виплату пенсії позивачу, отже будь-яка заборгованість щодо виплати пенсії у відповідача відсутня. Відтак, наявні підстави для залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Поряд з цим, перерахунок пенсії може здійснюватися виключно з дати звернення позивачем з належною заявою про перерахунок пенсії, в даному випадку - 10.06.2025. Таким чином, відсутні підстави здійснити перерахунок пенсії позивача з 26.08.2021, як помилково вважає позивач. Відповідно, заборгованість з виплати пенсії у пенсійного органу відсутня. Також позивачем було пропущено строк звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки він звернувся первинно до суду лише 29.09.2025, хоча мав дізнатися про порушення своїх прав не пізніше ніж 25.09.2021, отримавши виплату пенсії за відповідний місяць.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 26.08.2021 перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач, вважаючи, що при призначенні йому пенсії з 26.08.2021 органом ПФУ протиправно не було враховано період роботи позивача в рф з 01.01.2005 по 27.02.2019 та не було враховано заробітну плату на підставі довідки від 25.05.21 №150, яка видана ТОВ "КНГ-СЕРВИС", що знаходиться в російській федерації, Тюменська область, Ханти-Мансійський автономний округ – Югра, 10.06.2025 звернувся із заявою про перерахунок пенсії за віком із врахуванням до загального стажу роботи періоду роботи з 01.01.2005 по 27.02.2019 та врахуванням заробітної плату на підставі довідки від 25.05.21 №150, яка видана ТОВ "КНГ-СЕРВИС", що знаходиться в російській федерації, Тюменська область, Ханти-Мансійський автономний округ – Югра.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164150002211 від 17.06.2025 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії за віком.

Обґрунтовуючи свою відмову, відповідач у вказаному рішенні зазначив, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Станом на сьогоднішній день пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон). При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою ст. 40 Закону.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписи частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2 Порядку №637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у перерахунку пенсії за віком з урахуванням стажу роботи та заробітної плати в російській федерації.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії позивача критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту розрахунку стажу ОСОБА_1 суд встановив, що при призначенні позивачу пенсії за віком у 2021 році пенсійний орган не зарахував до стажу роботи період трудової діяльності з 01.01.2005 по 27.02.2019 в ТОВ "КНГ-СЕРВІС".

Відповідач як у спірному рішенні, так і у відзиві на позов зазначив, що вказаний стаж роботи на території російської федерації не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 з огляду на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Оцінюючи наведені доводи відповідача суд зазначає, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року. До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами частини другої статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць співдружності незалежних держав і держав, що входили до складу срср або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць співдружності без легалізації.

Отже, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, зокрема пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою, а необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць співдружності незалежних держав і держав, що входили до складу срср або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць співдружності без легалізації.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні до стажу періоду роботи на території російської федерації відповідач послався на припинення участі російської федерації з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Однак суд визнає такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць згаданої Угоди до 01.01.2023, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні.

Суд враховує, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №428/7863/17 та враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Позивач разом із заявою про призначення пенсії надавав пенсійному органу трудову книжку колгоспника від 01.07.1983 серії НОМЕР_2 , у якій в послідовному порядку наявні записи про роботу позивача на території російської федерації у період з 01.01.2005 по 27.02.2019 в ТОВ "КНГ-СЕРВІС" на посаді машиніста крана автомобільного (записи № 14-16).

Крім того, позивач надав також пенсійному органу: довідку ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 23.06.2021 №17 про роботу у період з 01.01.2005 по 27.02.2019, довідку ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії, наказ ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 17.12.2012 №1273 про підсумок атестації робочих місць, картку № 802.134А соціальної оцінки умов праці робітника, картку атестації робочого місця по умовам праці №012018а.

Суд також враховує, що у силу статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом від 10.11.1994 №240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

01.12.2022 прийнято Закон України №2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.

Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.

Після зупинення дії Конвенції виникла ситуація, коли громадяни України, які мали документи, видані на території, зокрема, російської федерації, з метою проставлення на таких документах апостилю мали б їхати на територію держави-агресора.

Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Станом на 24.02.2022 документ, виданий на території російської федерації, приймався на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом від 01.12.2022 №2783-IX.

Як наслідок, надані позивачем трудова книжка колгоспника від 01.07.1983 серії НОМЕР_2 , довідка ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 23.06.2021 №17 про роботу у період з 01.01.2005 по 27.02.2019, довідка ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії, наказ ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 17.12.2012 №1273 про підсумок атестації робочих місць, картка № 802.134А соціальної оцінки умов праці робітника, картка атестації робочого місця по умовам праці №012018а підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

За наведених обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для зарахування до його стажу періоду його роботи з 01.01.2005 по 27.02.2019 в ТОВ "КНГ-СЕРВІС" на території російської федерації.

Щодо обчислення пенсії з урахуванням довідки ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії починаючи з 26.08.2021, суд виходить з таких міркувань.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Абзацом другим підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Суд враховує, що надана позивачем довідка ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії містить інформацію про те, що її видано на підставі відомостей особових рахунків про виплату заробітної плати, із сум зарплати проведено утримання страхових внесків.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного законодавства від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного законодавства, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього срср за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно пунктів 1, 2 Указу Президента України від 07.11.1992 №549/92 "Про реформу грошової системи України", починаючи з 23-ї години 12.11.1992 припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України.

З моменту припинення функціонування рубля в грошовому обігу на території України та запровадження національної валюти, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Тобто, заробітна плата, вказана в російських рублях повинна бути переведена по курсу української гривні до російського рубля на момент призначення пенсії, тобто станом на 26.08.2021.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №211/1910/17 (2-а/211/16/18).

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи на території російської федерації з 01.01.2005 по 27.02.2019, а також заробітної плати, зазначеної у довідці ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії за віком.

Щодо дати, з якої має бути проведений перерахунок пенсії позивача, суд, враховуючи наведені вище приписи частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV, констатує, що такий перерахунок має бути проведений з 10.06.2025, оскільки пенсія за віком позивачу призначена з 26.08.2021, а із заявою про перерахунок пенсії він звернувся до пенсійного органу 10.06.2025.

Суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, зауважує, що невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для перерахунку особі пенсії за віком, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає належним та ефективним способом захисту прав позивача визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Запорізькій області від 17.06.2025 №164150002211 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язання ГУПФУ в Запорізькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 10.06.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації з 01.01.2005 по 27.02.2019, а також з урахуванням заробітної плати на підставі довідки ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії.

Обраний у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосуються зобов`язання ГУПФУ в Запорізькій області виплатити перераховану пенсію, в тому числі заборгованість з виплати такої пенсії, оскільки вказані вимоги є передчасними, так як наразі пенсійним органом ще не вчинено жодних дій з перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 10.06.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації з 01.01.2005 по 27.02.2019, а також з урахуванням заробітної плати на підставі довідки ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії. Крім того, суд також враховує, що позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком не у ГУПФУ в Запорізькій області, а саме у ГУПФУ в Полтавській області, а тому виключно останнім можуть здійснюватися дії по фактичній виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Щодо посилань пенсійного органу на пропуск позивачем строку звернення до суду стосовно періоду перерахунку пенсії з 26.08.2021 по 10.06.2025, та, як наслідок, доцільність залишення вказаної частини позовних вимог без розгляду, то суд зауважує, що пропуск позивачем вказаного строку жодним чином не порушує права відповідача враховуючи висновки суду про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом здійснення перерахунку його пенсії саме з дати подачі ним заяви про перерахунок, тобто з 10.06.2025.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на викладене, оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення пенсійного органу щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Запорізькій області судові витрати у розмірі 968,96 грн на користь позивача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.06.2025 №164150002211 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 10.06.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на території російської федерації з 01.01.2005 по 27.02.2019, а також з урахуванням заробітної плати на підставі довідки ТОВ "КНГ-СЕРВІС" від 25.05.2021 №150 про заробіток для обчислення пенсії, виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко