Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №509/4311/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4311/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,

про

оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В позові просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5356392 від 31.07.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.; справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 червня 2026 року підготовче провадження закрито та адміністративну справу призначено до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 31.07.2025 року рядовим поліції УПП в Одеській області Стефанишиним Миколою Петровичем, інспектором 2 взводу 8 роти 2 батальйону, було винесено постанову серії ЕНА №5356392, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що 31.07.2025 року о 09 год. 48 хв. 45 сек. у с. Прилиманське, дорога Краснофлотська, 156, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом KIA CEE'D, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 73 км/год в межах населеного пункту, де дозволена максимальна швидкість руху до 50 км/год, чим перевищила максимально дозволену швидкість руху на 23 км/год, що зафіксовано ТС001062, ПВР 471527, чим порушила п.12.4 Правил дорожнього руху України.

Позивач не погоджується з обставинами, викладеними у постанові, та зазначає, що дійсно у вказаний день керувала транспортним засобом KIA CEE'D, державний номерний знак НОМЕР_1 , однак зі швидкістю близько 65-69 км/год.

Позивач вказує, що під час їзди використовує функцію автоматичного обмеження швидкості на рівні 69 км/год, яка є однією із функцій даної моделі транспортного засобу.

Після зупинки транспортного засобу працівником поліції позивач надала посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач зазначає, що після отримання документів працівник поліції відійшов, а через деякий час повернувся із вже складеною постановою, у зв`язку із чим вважає, що належний розгляд справи про адміністративне правопорушення не проводився та їй не було забезпечено можливості повною мірою реалізувати права, передбачені ст.268 КУпАП.

Представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами, отриманими із засобу вимірювальної техніки TruCam ТС001062, а також відеозаписом із портативного відеореєстратора ПВР 471527.

Відповідачем до матеріалів справи також долучено документи щодо повірки засобу вимірювальної техніки, технічні документи щодо приладів TruCam, документи Департаменту патрульної поліції щодо використання таких приладів, а також схематичні матеріали відповідної ділянки автомобільної дороги, на яких відображено розташування технічних засобів організації дорожнього руху.

Позивачем надана відповідь на відзив, у якій остання наполягала на задоволенні позовних вимог.

Позивач зазначила, зокрема, що матеріали, отримані із засобу вимірювальної техніки TruCam та надані відповідачем суду на підтвердження швидкості транспортного засобу, містять ключову доказову інформацію іноземною мовою, однак переклад зазначених матеріалів українською мовою суду не наданий.

Також позивач посилалась на використання засобу вимірювальної техніки TruCam працівником поліції у ручному режимі, відсутність належних доказів знаходження транспортного засобу у момент вимірювання саме у зоні дії встановленого обмеження швидкості 50 км/год, невідповідність зазначеного у постанові місця вчинення правопорушення фактичному місцю здійснення фіксації, а також на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач не погодився із доводами позивача та наполягав на правомірності винесеної постанови.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та представник Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом, відповіддю на відзив та запереченнями, дослідивши надані суду письмові та електронні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, які підтверджені належними та достатніми доказами.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено поняття населеного пункту як забудованої території, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються відповідними дорожніми знаками.

Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

За приписами ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема за ч.1 ст.122 КУпАП.

Судом встановлено, що 31 липня 2025 року ОСОБА_1 керувала транспортним засобом KIA CEE'D, державний номерний знак НОМЕР_1 .

31 липня 2025 року рядовим поліції УПП в Одеській області Стефанишиним Миколою Петровичем винесено постанову серії ЕНА №5356392, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

В постанові зазначено, що 31.07.2025 року о 09 год. 48 хв. 45 сек. у с. Прилиманське, дорога Краснофлотська, 156, позивач, керуючи автомобілем KIA CEE'D, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 73 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год та перевищила максимально дозволену швидкість руху на 23 км/год.

Як технічні засоби, якими зафіксовано обставини правопорушення, у постанові зазначено ТС001062 та ПВР 471527.

На підтвердження факту руху транспортного засобу зі швидкістю 73 км/год відповідачем до матеріалів справи надано фото- та відеоматеріали, отримані із засобу вимірювальної техніки TruCam ТС001062.

Разом з тим суд констатує, що ключові відомості зазначеного доказу викладені іноземною мовою.

Так, на наданій відповідачем роздруківці містяться, зокрема, позначення «Speed Limit», «Speed», «Distance», «Date», «Time», «Loc», «Serial No», «Clip No» та інші відомості англійською мовою.

При цьому саме шляхом співвіднесення відповідних цифрових значень із зазначеними англомовними позначеннями відповідач обґрунтовує висновок про встановлене обмеження швидкості, швидкість руху транспортного засобу, час здійснення вимірювання, відстань до об`єкта вимірювання та ідентифікацію технічного засобу.

Належним чином засвідченого перекладу зазначених матеріалів українською мовою до суду не надано.

Відповідно до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною 1 ст.14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлено, що в судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Відповідно до ст.15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 лютого 2025 року у справі №420/9715/24 зазначив, що при зверненні до суду із позовною заявою або поданні відзиву, письмових пояснень чи інших процесуальних документів разом із документами, виготовленими іноземною мовою, повинні подаватися належним чином засвідчені переклади державною мовою.

Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на те, що надання судами оцінки доказам, складеним іноземними мовами та не перекладеним державною мовою, не дає можливості стверджувати, що повне, об`єктивне та всебічне з`ясування обставин справи відбулось на підставі достатніх та достовірних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд не може самостійно усунути відсутність перекладу наданого стороною доказу та встановлювати його доказове значення виходячи із самостійного перекладу англомовних позначень.

При цьому англомовні відомості у спірних матеріалах TruCam не є другорядними, оскільки саме вони визначають зміст числових показників, на які відповідач посилається як на підтвердження об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

За таких обставин матеріали TruCam у тому вигляді, у якому вони надані відповідачем до суду, без належним чином засвідченого перекладу державною мовою, не можуть бути покладені в основу висновку суду про доведеність руху транспортного засобу позивача зі швидкістю 73 км/год.

Крім того, на наданій відповідачем роздруківці «1753955353_cG000_0731_094913(2)» відображено два окремі вікна програмного забезпечення — «TruCam Clip Viewer» та «Large Clip Viewer».

У вікні «TruCam Clip Viewer», в якому містяться відомості щодо показника швидкості, зображення транспортного засобу не дозволяє однозначно його ідентифікувати за державним номерним знаком.

Водночас у вікні «Large Clip Viewer» відображено збільшене зображення транспортного засобу, однак без відображення поряд із ним показника виміряної швидкості.

Матеріали справи не містять технічного опису програмного забезпечення або інших відомостей, які б надавали суду можливість перевірити порядок формування зазначеної роздруківки та достовірно встановити, що відомості про швидкість, відображені в одному вікні, відносяться саме до транспортного засобу, зображеного в іншому вікні.

За таких обставин зазначена роздруківка сама по собі не дає можливості беззаперечно встановити зв`язок між зафіксованим показником швидкості та конкретним транспортним засобом позивача та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

Позивач також поставила під сумнів достовірність наданого відповідачем відеозапису з назвою файла «1753955353_cG000_0731_094913», посилаючись на те, що при його відтворенні стандартним програмним засобом тривалість відеофайла становить близько 5 секунд, тоді як відображений безпосередньо на відеозаписі часовий показник досягає 7554 мілісекунд.

Матеріали справи не містять технічної документації або інших відомостей, які б пояснювали причину зазначеної розбіжності.

Крім того, судом встановлено наявність розбіжностей між відомостями оскаржуваної постанови та матеріалами, наданими відповідачем на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення.

Так, у постанові серії ЕНА №5356392 часом вчинення правопорушення зазначено 09 год. 48 хв. 45 сек.

Водночас у наданому відповідачем матеріалі TruCam зазначено час 09 год. 49 хв. 13 сек.

Таким чином, час, зазначений в оскаржуваній постанові, не відповідає часу, зазначеному в матеріалі, який відповідач надає на підтвердження відповідної події.

Пояснень щодо причин вказаної розбіжності матеріали справи не містять.

Крім цього, в оскаржуваній постанові місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено: с. Прилиманське, дорога Краснофлотська, 156.

Разом з тим матеріал TruCam не містить зазначення вказаної адреси.

З наданого відповідачем матеріалу вбачається лише позначення місця як «Loc: H33».

Позивачем до матеріалів справи надано роздруківки з сервісу Google Maps, відповідно до яких місце біля АЗС Petromol, яке відображено на відеоматеріалах, та адреса Краснофлотська, 156 не є тотожними.

Встановлення конкретного місця здійснення вимірювання має істотне значення для вирішення справи, оскільки притягнення позивача до адміністративної відповідальності у даному випадку залежить не лише від встановлення швидкості транспортного засобу, а й від встановлення того, що у конкретному місці здійснення вимірювання діяло обмеження швидкості руху до 50 км/год.

Відповідачем до матеріалів справи надано схематичні матеріали відповідної ділянки автомобільної дороги, на яких, серед іншого, відображено населений пункт Прилиманське та розташування технічних засобів організації дорожнього руху.

Однак сам факт надання зазначених схем не підтверджує знаходження транспортного засобу позивача у момент здійснення спірного вимірювання саме у конкретній точці такої схеми та саме у зоні дії обмеження швидкості 50 км/год.

Так, матеріал TruCam не містить кілометрової відмітки автомобільної дороги, яка б дозволила однозначно співвіднести точку здійснення вимірювання із відповідною точкою на наданій схемі.

Оскаржувана постанова такої кілометрової відмітки також не містить.

Зазначення у матеріалі TruCam лише «Loc: H33», а в постанові — адреси «с. Прилиманське, дорога Краснофлотська, 156» не дає можливості встановити, в якій саме точці автомобільної дороги було здійснено вимірювання та співвіднести цю точку із місцем початку та закінчення дії відповідного обмеження швидкості.

Суд не може усувати вказану невизначеність шляхом припущення про те, якій саме точці на схемі відповідає місце здійснення спірного вимірювання.

Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху обмеження швидкості до 50 км/год пов`язане саме з рухом у межах населеного пункту.

Тому для встановлення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення у даній справі відповідач повинен довести не лише факт руху транспортного засобу із певною швидкістю, але й знаходження такого транспортного засобу у момент вимірювання саме на ділянці дороги, на якій діяло відповідне обмеження.

З наданих у справі доказів таку обставину беззаперечно встановити неможливо.

Крім того, суд звертає увагу на спосіб використання працівником поліції засобу вимірювальної техніки TruCam.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Вказаною нормою передбачено можливість закріплення відповідних технічних приладів та технічних засобів на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, а також їх монтування/розміщення по зовнішньому периметру доріг і будівель.

З наданих матеріалів вбачається, що прилад TruCam під час здійснення вимірювання використовувався працівником поліції у ручному режимі.

Відповідачем надано документи, відповідно до яких засіб вимірювальної техніки TruCam за своїми технічними характеристиками може використовуватися у ручному режимі.

Разом з тим такі документи підтверджують технічні характеристики та функціональні можливості приладу, однак самі по собі не є нормативно-правовими актами, якими визначається спосіб реалізації поліцією наданих законом повноважень.

Суд виходить з того, що використані законодавцем у ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поняття закріплення, монтування та розміщення технічного приладу не є тотожними постійному утриманню такого засобу в руках працівником поліції під час здійснення вимірювання.

При цьому вказана обставина оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими недоліками доказування та не є єдиною підставою для висновку суду у цій справі.

Судом також досліджено доводи сторін щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 268 КУпАП особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, наділено правом знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, а також оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає справу. Посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам їх права і обов`язки, після чого заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Із відеозапису портативного відеореєстратора вбачається, що працівником поліції позивачці оголошувались передбачені законом права.

У зв`язку із цим довід позивачки про те, що права, передбачені ст.268 КУпАП, їй взагалі не були оголошені, у цій частині не знаходить підтвердження.

Разом з тим оголошення особі переліку її прав саме по собі не свідчить про забезпечення реальної можливості скористатись такими правами.

З наданих матеріалів не вбачається послідовного проведення розгляду справи із дослідженням у присутності особи доказів, на яких ґрунтується висновок про її винуватість, та забезпеченням реальної можливості надати щодо таких доказів пояснення і заперечення до моменту прийняття рішення інспектором поліції.

Суд також не приймає доводи відповідача щодо фактичного визнання позивачем адміністративного правопорушення у зв`язку із зазначенням у позовній заяві про рух зі швидкістю близько 65-69 км/год.

Частиною 1 ст.122 КУпАП у даному випадку встановлено відповідальність не за будь-яке перевищення встановленого обмеження швидкості, а за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Таким чином, за умови встановленого обмеження швидкості 50 км/год твердження про рух зі швидкістю до 69 км/год не є визнанням об`єктивної сторони правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Доведення того, що швидкість транспортного засобу перевищувала встановлене обмеження більш як на двадцять кілометрів на годину, покладається на відповідача як на суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2022 року у справі №3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

У даній справі основний матеріал, яким відповідач обґрунтовує факт руху транспортного засобу зі швидкістю 73 км/год, надано без належним чином засвідченого перекладу державною мовою.

Крім того, матеріали справи містять не усунуті суперечності щодо часу відповідної фіксації та конкретного місця здійснення вимірювання.

Надані відповідачем схематичні матеріали дороги не дають можливості однозначно співвіднести точку здійснення конкретного вимірювання з певною точкою відповідної схеми та достовірно встановити знаходження транспортного засобу у момент фіксації саме у зоні дії обмеження швидкості 50 км/год.

Наявні також обставини щодо способу використання технічного приладу та повноти реалізації позивачем процесуальних прав під час розгляду справи.

При цьому суд не може виходити лише із самого факту зазначення інспектором поліції у постанові швидкості 73 км/год, оскільки законність та обґрунтованість саме цієї постанови є предметом судового контролю.

Сама по собі оскаржувана постанова не може бути достатнім доказом достовірності викладених у ній обставин за відсутності належної сукупності доказів, які ці обставини підтверджують.

Таким чином, відповідачем не доведено сукупністю достатніх та достовірних доказів, що 31.07.2025 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом KIA CEE'D, державний номерний знак НОМЕР_1 , саме у місці дії встановленого обмеження швидкості 50 км/год рухалась зі швидкістю 73 км/год та перевищила встановлене обмеження більш як на двадцять кілометрів на годину.

На підставі викладеного з матеріалів справи неможливо достовірно встановити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи позивача щодо заявлених позовних вимог і заперечення відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 222, 245, 247, 251, 268, 279, 280 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5356392 від 31 липня 2025 року, винесену рядовим поліції УПП в Одеській області Стефанишиним Миколою Петровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.І. Бочаров