Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №946/5946/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5946/26

Провадження № 1-кп/946/496/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі Одеської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162150000669 від 14.07.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїла Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

В С Т А Н О В И В:

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення була повідомлена належним чином, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілої вирішити питання про затвердження угоди, згідно зі ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), дійшов висновку про проведення судового засідання без її участі.

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У період дії на всій території України воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку, та діє на теперішній час, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на території України діє воєнний стан, 12.07.2026 о 08 год. 05 хв., перебуваючи на лавці, розташованій навпроти входу до магазину «Таврія В» ПП Таврія Плюс за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, просп. Незалежності, 40А, побачив на сусідній лавці мобільний телефон марки «TECNO SPARK 20» з об?ємом пам?яті 8/256 Gb, в корпусі синього кольору, який забула потерпіла ОСОБА_6 .

Далі, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи, що власник майна може за ним повернутися, таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_6 мобільний телефон марки «TECNO SPARK 20» з об?ємом пам?яті 8/256 Gb, в корпусі синього кольору, вартістю 4690,14 грн, який не вийшов з володіння власника, а опинився у неналежному, але відомому власниці місці, а саме – забутий на сусідній лавці, розташованій навпроти входу до магазину «Таврія В» ПП Таврія Плюс, після чого з викраденим майном ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 4690,14 грн.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

II. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

«Стаття 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

…

4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.»

III. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості.

30.07.2026 за наданою письмовою згодою потерпілої ОСОБА_6 , між прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_4 , з іншого, у присутності захисника ОСОБА_5 , у порядку, передбаченому ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості, та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

Згідно з угодою, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для цього кримінального провадження обставин, обов`язку обвинуваченого беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, які роз`яснені обвинуваченому.

IV. Мотиви суду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або про відмову в затвердженні угоди та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 КПК України.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 468, п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, погодився з обставинами його вчинення, викладеними в обвинувальному акті, щиро розкаявся в його вчиненні, та просив суд затвердити укладену угоду.

Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти затвердження укладеної угоди.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив вказану угоду затвердити, та призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання.

Суду надана письмова згода потерпілої ОСОБА_6 на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , і погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені йому п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

У судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, передбаченим ст. 65 КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Суд враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, та щиро розкаявся.

До обставин, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгоджених за угодою виду та міри покарання, і таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років зі звільненням від його відбування з випробуванням.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався. Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2026 щодо нього був застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 21.09.2026. Клопотань про зміну чи скасування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не надійшло.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/116-26/19210-ТВ від 21.07.2026 в сумі 1444,08 грн.

Керуючись ст. 374, 474-475, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 липня 2026 року, за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_6 , між прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншого, у присутності захисника ОСОБА_5 .

2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

3. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

4. На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

6. Згідно з ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 10.09.2026.

7. До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання залишити без змін.

8. З набранням вироком законної сили скасувати накладені на підставі ухвал слідчих суддів Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2026, 22.07.2026 арешти, та:

- мобільний телефон марки «TECNO SPARK 20» об?ємом пам?яті 8/256 Gb, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , в корпусі синього кольору із захисним склом без ушкоджень та дві сім-картки мобільного оператору ПрАТ Київстар з позначкою НОМЕР_3 та ТОВ «Лайфселл» з позначкою т6104 0487 7399, – вважати повернутими потерпілій ОСОБА_6 ;

- вилучений 21.07.2026 DVD-RW диск з відеозаписами з камер спостереження від 12.07.2026 у період часу з 06:57:48 год. до 08:31:14 год. входу до магазину «Таврія В» ПП Таврія Плюс, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 40А, – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

9. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в сумі 1444,08 грн (одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 08 коп.).

10. Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

11. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

12. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілій ОСОБА_6

Суддя ОСОБА_1