Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №440/13260/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13260/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії №164150002310 від 05.09.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 29.08.2025 дострокову пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу:

- період військової служби з 18.04.1985 по 07.05.1987, при цьому період участі в бойових діях з 25.10.1985 по 07.05.1987 - у пільговому обчисленні, один місяць служби за три місяці;

- періоди роботи з 16.06.1987 по 13.09.1989, з 18.09.1989 по 26.03.1993, з 07.09.2001 по 26.08.2005, з 10.11.2005 по 18.07.2007; з 06.02.2019 по 29.08.2025;

- періоди роботи з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016, з 22.09.2016 по 26.06.2017 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС", м. Нягані Тюменської області Російської Федерації, в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні, кожний рік роботи - за один рік і шість місяців.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він має загальний страховий стаж більше ніж 25 років, тобто достатній для призначення пенсії за віком, що підтверджено належними записами в його трудовій книжці. Так, відповідно до записів в трудовій книжці та доданих довідок, позивач проходив строкову військову службу в період з 18.04.1985 по 07.05.1987, приймав участь в бойових діях з 25.10.1985 по 07.05.1987 на території ДР Афганістан. Відтак, зазначена служба підлягає зарахуванню до страхового стажу в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці. Також відповідно до записів в трудовій книжці позивач працював з 16.06.1987 по 13.09.1989 в Шишацькій міжгосподарській пересувній механізованій дорожній колоні №25; з 18.09.1989 по 26.03.1993 в Полтавському управлінні бурових робіт; з 07.09.2001 по 26.08.2005 в ПСП ім. Довженка; з 10.11.2005 по 18.07.2007 в ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка"; з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016, з 22.09.20126 по 26.06.2017 в ТОВ "КНГ-СЕРВІС", тобто в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, яка передбачає пільгове обчислення страхового стажу; з 06.02.2019 по теперішній час в ТОВ "СКС КПС". Відтак, з огляду на подання позивачем пенсійному органу разом із заявою про перерахунок пенсії всіх необхідних документів, позивача не може бути позбавлено гарантованого права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/13260/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також – КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

29.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення від 05.09.2025 №164150002310 про відмову у призначенні пенсії згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника - 58 років 9 місяців. Пенсійний вік, визначений пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 55 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 25 років. Страховий стаж заявника - 16 років 9 місяців 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці виправлення прізвища завірено неналежним чином, а саме: відсутня дата видачі паспорта. Страховий стаж з 01.09.2001 зарахований по індивідуальним відомостями про застраховану особу. В зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу на дату звернення - в призначені пенсії відмовлено.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті та які мають значення для вирішення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.

З огляду на приписи наведених положень, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції)/, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.8 Порядку № 22-1/.

Перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком (на пільгових умовах) та підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначений у пункті 2.1 Порядку №22-1.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Як встановлено судом, із заявою про призначення / перерахунок пенсії позивач, ОСОБА_1 звернувся до органу пенсійного фонду 29.08.2025, що не заперечується учасниками справи. Тобто станом на дату звернення із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком вік позивача становив 58 років 9 місяців.

З тексту оскаржуваного рішення слідує, що визнаний пенсійним органом страховий стаж особи становить 16 років 9 місяців 28 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці виправлення прізвища завірено неналежним чином, а саме: відсутня дата видачі паспорта. Страховий стаж з 01.09.2001 зарахований по індивідуальним відомостями про застраховану особу.

Позивач вважаючи, що пенсійним органом протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії за віком та безпідставно не зараховано до його страхового стажу період військової служби з 18.04.1985 по 07.05.1987, при цьому період участі в бойових діях з 25.10.1985 по 07.05.1987 - у пільговому обчисленні, один місяць служби за три місяці; періоди роботи з 16.061987 по 13.09.1989, з 18.09.1989 по 26.03.1993, з 07.09.2001 по 26.08.2005, з 10.11.2005 по 18.07.2007; з 06.02.2019 по 29.08.2025; періоди роботи з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016, з 22.09.2016 по 26.06.2017 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС", м. Нягані Тюменської області Російської Федерації, в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні, кожний рік роботи - за один рік і шість місяців, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо не зарахування пенсійним органом до його страхового стажу періоду військової служби з 18.04.1985 по 07.05.1987, при цьому, період участі в бойових діях з 25.10.1985 по 07.05.1987 - у пільговому обчисленні, один місяць служби за три місяці, суд виходить з наступного.

Згідно статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 5 Закону №3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Осіб, які належать до учасників бойових дій, визначає стаття 6 Закону №3551-XII, згідно з приписами якої учасниками бойових дій визнаються: - учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци перший та третій); військовозобов`язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій; військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій; військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, до якого включено Афганістан у період квітень 1978 року - грудень 1989 року.

Як слідує з матеріалів справи, у період з 18.04.1985 по 07.05.1987 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.

При цьому, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2021 №12/3/240 ОСОБА_1 приймав участь в бойових діях з 25.10.1985 по 07.05.1987 на території Демократичної Республіки Афганістан в складі В/Ч ПП 38021.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2021 №12/3/240 служба у період з 25.10.1985 по 07.05.1987 - 1 рік 6 місяців 14 днів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Також позивачу визначено право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що зазначено у посвідченні серія НОМЕР_1 .

Вказане посвідчення є чинним, недійсним та скасованим у встановленому порядку не визнавалось.

Суд зазначає, що позивачем у спірному випадку оспорюється не зарахування пенсійним органом до його страхового стажу періоду його військової служби з 18.04.1985 по 07.05.1987, при цьому, періоду участі в бойових діях з 25.10.1985 по 07.05.1987 у пільговому обчисленні, один місяць служби за три місяці.

Разом з тим, як слідує зі змісту долученого відповідачем до матеріалів справи розрахунку стажу до визнаного пенсійним органом періоду стажу у 16 років 9 місяців 28 днів включено період військової служби позивача з 18.04.1985 по 24.10.1985 року у кількості 6 місяців 7 днів та період участі позивача у бойових діях з 25.10.1985 по 07.05.1987 у пільговому обчисленні - 4 роки 7 місяців 9 днів.

Тобто, у цій частині жодних порушень прав позивача судом не встановлено, а тому позовні вимоги позивача про зарахування вищевказаного стажу суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо не зарахування пенсійним органом до його страхового стажу періодів його роботи з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016, з 22.09.2016 по 26.06.2017 в ТОВ "КНГ-СЕРВІС", м. Нягані Тюменської області Російської Федерації, в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні, кожний рік роботи - за один рік і шість місяців суд, виходить з наступного.

За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, то відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 560/755/19 від 27.07.2022.

При цьому, суд зауважує, що у подальшому ні в Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не було передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, з вкладеного слідує, що кратному зарахуванню до страхового стажу підлягають лише періоди роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген.

Як слідує зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 16.06.1987, остання містить записи про роботу позивача в ТОВ "КНГ-СЕРВІС", м. Нягані Тюменської області Російської Федерації, у періоди з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016 та з 22.09.2016 по 26.06.2017 на посадах машиніста крана автомобільного (записи №15-16, №17-19 та №20-21 відповідно).

Суд враховує, що згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року /надалі - Порядок №637/, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До стажу роботи зараховується робота, виконувана, зокрема, в колгоспах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, однак, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу (при його обчисленні) часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Посилання відповідача на той факт, що до страхового стажу не зараховано вищевказані періоди роботи по трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці виправлення прізвища завірено неналежним чином, а саме: відсутня дата видачі паспорта, на переконання суду, не можуть бути підставою не зарахування такого трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Суд зауважує, що у трудовій книжці міститься запис наступного змісту: "Прізвище виправлено на ОСОБА_2 (російський варіант) згідно паспорта НОМЕР_3 , виданого Шишацьким РВ УМВС України в Полтавській області. Нач. відділу по роботі з персоналом Н.О. Мороховець 07.09.2001". Також вказаний запис скріплений печаткою підприємства - ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка".

При цьому, самі записи про працевлаштування та звільнення позивача в/з ТОВ "КНГ-СЕРВІС" жодних виправлень та неточностей не містять.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, оскільки трудова книжка позивача містить відповідні записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу в ТОВ "КНГ-СЕРВІС", а також враховуючи те, що не зазначення дати видачі паспорта не призводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, суд доходить висновку, що пенсійним органом безпідставно та протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди його роботи в ТОВ "КНГ-СЕРВІС", м. Нягані Тюменської області Російської Федерації, з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016 та з 22.09.2016 по 26.06.2017, але лише в одинарному обчисленні без застосування пільгового обчислення (кожний рік роботи за один рік і шість місяців), так як з 01.01.1991 відсутні підстави для пільгового обрахування періодів роботи у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №676/7065/14-а), від 30.05.2019 (справа №348/2974/14-а) та від 19.09.2019 (справа №348/2208/16-а).

З огляду на викладене, наявні підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог, а саме, в частині зобов`язання ГУПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016, з 22.09.2016 по 26.06.2017 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС", м. Нягані Тюменської області Російської Федерації в одинарному обчисленні без застосування пільгового обчислення.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо не зарахування пенсійним органом до його страхового стажу періодів його роботи з 16.061987 по 13.09.1989, з 18.09.1989 по 26.03.1993, з 07.09.2001 по 26.08.2005, з 10.11.2005 по 18.07.2007; з 06.02.2019 по 29.08.2025, виходить з наступного.

Як вже зазначалося вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, обов`язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4.1 цієї Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо заповнення трудової книжки й у цьому випадку також покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а, отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Суд враховує, що разом із заявою від 29.08.2025 позивач надав пенсійному органу трудову книжку НОМЕР_2 від 16.06.1987, у якій містяться записи про роботу, зокрема:

- 16.06.1987 прийнятий на роботу водієм ІІІ класу в Шишацьку міжгосподарську пересувну механізовану дорожню колону №25;

- 25.04.1989 переведений водієм ІІ класу;

- 13.09.1989 звільнений за власним бажанням з посади в Шишацькій міжгосподарській пересувній механізованій дорожній колоні №25;

- 18.09.1989 прийнятий на роботу водієм ІІІ класу в автотранспортний цех в Полтавське управління бурових робіт;

- 01.06.1990 переведений водієм ІІ класу;

- 26.03.1993 звільнений за власним бажанням з посади в Полтавському управлінні бурових робіт;

- 07.09.2001 прийнятий по договору водієм ІІ класу в ПСП ім. Довженка;

- 26.08.2005 звільнений з роботи в ПСП ім. Довженка за власним бажанням;

- 10.11.2005 прийнятий водієм-крановщиком 4 розряду в автогараж в ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка";

- 10.10.2006 присвоєно 5 розряд машиніста;

- 18.07.2007 звільнений з посади машиніста автокрана 5 розряду в ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка" за власним бажанням;

- 06.02.2019 прийнятий на роботу машиністом карана автомобільного в ТОВ "СКС КПС".

Вказані записи у трудовій книжці позивача зроблені у хронологічній послідовності, відсутні ознаки виправлень, у відповідній графі наведені підстави для внесення відповідних записів.

Суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Враховуючи зазначене вище, суд доходить висновку, що пенсійним органом безпідставно не було зараховано в повному обсязі зазначені у трудовій книжці періоди роботи позивача з 16.06.1987 по 13.09.1989 в Шишацькій міжгосподарській пересувній механізованій дорожній колоні №25; з 18.09.1989 по 26.03.1993 в Полтавському управлінні бурових робіт; з 07.09.2001 по 26.08.2005 в ПСП ім. Довженка; з 10.11.2005 по 18.07.2007 в ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка"; з 06.02.2019 по 29.08.2025 в ТОВ "СКС КПС".

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині зобов`язання ГУПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 16.06.1987 по 13.09.1989 в Шишацькій міжгосподарській пересувній механізованій дорожній колоні №25; з 18.09.1989 по 26.03.1993 в Полтавському управлінні бурових робіт; з 07.09.2001 по 26.08.2005 в ПСП ім. Довженка; з 10.11.2005 по 18.07.2007 в ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка"; з 06.02.2019 по 29.08.2025 в ТОВ "СКС КПС".

Поряд з цим, зважаючи на висновки суду про безпідставне неврахування до загального страхового стажу позивача періодів його роботи з 16.06.1987 по 13.09.1989 в Шишацькій міжгосподарській пересувній механізованій дорожній колоні №25; з 18.09.1989 по 26.03.1993 в Полтавському управлінні бурових робіт; з 07.09.2001 по 26.08.2005 в ПСП ім. Довженка; з 10.11.2005 по 18.07.2007 в ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка"; з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016, з 22.09.20126 по 26.06.2017 в ТОВ "КНГ-СЕРВІС"; з 06.02.2019 по 29.08.2025 в ТОВ "СКС КПС", суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування рішення ГУПФУ в Сумській області від 05.09.2025 №164150002310 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Щодо вимоги позивача зобов`язати ГУПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 29.08.2025 дострокову пенсію за віком, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо призначення пенсії не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення ГУПФУ в Сумській області від 05.09.2025 №164150002310 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати ГУПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.09.2025 №164150002310 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 16.06.1987 по 13.09.1989 в Шишацькій міжгосподарській пересувній механізованій дорожній колоні №25; з 18.09.1989 по 26.03.1993 в Полтавському управлінні бурових робіт; з 07.09.2001 по 26.08.2005 в ПСП ім. Довженка; з 10.11.2005 по 18.07.2007 в ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка"; з 06.02.2019 по 29.08.2025 в ТОВ "СКС КПС", а також періоди його роботи з 20.06.2008 по 01.10.2012, з 01.09.2014 по 16.09.2016, з 22.09.2016 по 26.06.2017 в ТОВ "КНГ-СЕРВІС", м. Нягані Тюменської області Російської Федерації, в одинарному обчисленні без застосування пільгового обчислення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко