Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №420/13492/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13492/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за результатом розгляду якого позивачка просить суд:

- визнати протиправною відмову Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, викладену у листі № Л-7/6/5115-26/5115/13-26 від 26.03.2026 року щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року;

- зобов`язати Приморський відділ у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року позивачка звернулась до Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Проте, Приморським відділом у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, надано відповідь про відмову у видачі паспорту у звязку із відсутністю рішення суду, з якою позивач не згоден.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив, в якому висловлено заперечення щодо задоволення позовних вимог. Представник зазначає, що позивачка не надала разом із заявою необхідних документів, а саме: згоди на обробку персональних даних. Також, відповідач звернув увагу, що надана відповідь не може розглядатися як відмова у видачі паспорта громадянина України відповідно до п. 100, 101 Порядку № 302, а є роз`ясненням законодавчо визначеного порядку реалізації позивачем порушеного у зверненні питання, оскільки заява заявників (позивачів) не є заявою-анкетою, встановленого зразка.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

10.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою, в якій просила оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, у зв`язку із зміною прізвища під час укладення шлюбу.

26.03.2026 року Приморським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надано відповідь за № Л-7/6/5115-26/5115/13-26, якою позивачу відмовлено у видачі паспорту зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки у зв`язку із ненаданням рішення суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України», документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно із п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 р. (в подальшому - Положення № 2503-ХІІ), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

20.11.2012 р. прийнято Закон України № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (в подальшому - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

За приписами частин першої - четвертої статті 21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2015 року №302 (далі Постанова №302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Суд враховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Розглянувши справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила оформити паспорт громадянина України у формі паспортної книжки на підставі Постанови Верховної Ради від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження Положення про паспорт громадянина України».

Єдиною підставою для відмови у видачі паспорта стала відсутність у позивачки відповідного рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 р. у справі № 420/4049/20.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем відмовлено у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав ненадання рішення суду, позовні вимоги про визнання протиправною відмови Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, викладену у листі № Л-7/6/5115-26/5115/13-26 від 26.03.2026 року щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року є обґрунтованими та належать до задоволення.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року, суд зазначає, що оскільки позивачка разом із заявою не надала жодного доказу на підтвердження укладення шлюбу та зміни прізвища, то вказана вимога до задоволення не належить, а належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2026 року щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Суд встановив, що за звернення до суду із вказаним позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн., проте, з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (буд. Канатна, буд. 101-В, м.Одеса, 65039) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною відмову Приморського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, викладену у листі № Л-7/6/5115-26/5115/13-26 від 26.03.2026 року щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.

Зобов`язати Приморський відділ у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2026 року про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1000,00 грн.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний судом 10.09.2026 року, з урахуванням терміну перебування судді у відпустці.

Суддя Н.В. Бжассо