Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №420/22033/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22033/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 20.07.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення ІНФОРМАЦІЯ_9, оформлене Протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №39/в від 19 червня 2026 року, затвердженого заступником Міністра оборони України ОСОБА_12;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю його сина - ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач є батьком молодшого сержанта ОСОБА_2 , який 31.12.2023 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час проходження військової служби.

Представник позивача вказує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога не призначається лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті. Сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті вказаними нормами як підстава для відмови не визначений.

За твердженням представника позивача, причинно-наслідковий зв`язок між пострілом з автоматичної зброї старшого солдата ОСОБА_3 в ОСОБА_2 , що спричинило смерть останнього, та наявністю етилового спирту в крові ОСОБА_2 відсутній та з матеріалів службового розслідування чи будь-яких інших матеріалів не вбачається.

Представник позивача також зазначає, що відповідач фактично ототожнив сам факт виявлення алкоголю в крові загиблого військовослужбовця з наявністю передбачених законом підстав для відмови, не встановивши причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння та настанням смерті, тоді як матеріали службового розслідування та висновок військово-лікарської комісії свідчать про те, що смерть настала внаслідок нещасного випадку під час проходження військової служби.

Крім того, представник позивача вказує, що станом на момент смерті ОСОБА_2 не існувало жодного судового рішення чи постанови уповноваженого органу, які б встановлювали факт вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому висновки відповідача щодо наявності у його діях складу адміністративного правопорушення є припущеннями.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що згідно з висновком експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 11.11.2024 №1918/1389 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,67 проміле.

Відповідач вказує, що за статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. На переконання відповідача, законодавцем визначено, що є неможливим призначення одноразової грошової допомоги, якщо військовослужбовець вчиняв будь-які дії (службові обов`язки) у відповідних станах сп`яніння чи вчиняв адміністративне правопорушення на території військової частини до моменту смерті.

Відповідач зазначає, що непритягнення ОСОБА_2 до відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку зі смертю особи (пункт 9 частини першої статті 247 цього Кодексу) не означає, що він його не вчиняв.

Відповідач наголошує, що розпиття алкогольних напоїв у частині, подальша сварка між підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_4 та командиром відділення ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті, знаходяться в причинному зв`язку події, а тому перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння слід розглядати як неправомірну поведінку військовослужбовця, особливо як командира підрозділу, що негативно впливає на стан дисципліни у підрозділі.

Відповідач також вказує, що смерть ОСОБА_2 згідно з висновком військово-лікарської комісії пов`язана із проходженням військової служби, а не із виконанням службових обов`язків, і лише у випадку перебування командира відділення на службі у тверезому стані виключається неправомірність його дій у контексті статті 16-4 зазначеного Закону.

На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на статті 1, 11, 13, 14, 16, 31, 35-37, 59, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та підпункти «а», «б», «є» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 14.08.2008 №402.

Стислий виклад відповіді на відзив

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що відповідач ототожнює перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті із передбаченою законом зовсім іншою обставиною - ситуацією, коли смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

За твердженням представника позивача, безпосередньою причиною отримання смертельного поранення були дії іншої особи - старшого солдата ОСОБА_5 , пов`язані з необережним поводженням зі зброєю, а у відзиві відповідач не послався на жоден належний та допустимий доказ того, що саме стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 чи вчинені ним у такому стані дії безпосередньо спричинили постріл, вогнепальне поранення грудної клітини і серця та його смерть.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 22.07.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електрон

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_6 .

Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.10.2024, молодший сержант ОСОБА_2 , командир відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 31.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі АДРЕСА_1 під час виконання обов`язків, пов`язаних із захистом Вітчизни.

За свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно 29.01.2025 Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Яблунівка Сумського району Сумської області; відповідний актовий запис №764 складено 18.10.2024.

Обставини загибелі військовослужбовця встановлені актом службового розслідування Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2024, проведеного на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5 №2367 та від 04.11.2024 №2802.

Відповідно до пункту 3 акта службового розслідування, близько 15:20 ІНФОРМАЦІЯ_5 від майора ОСОБА_7 надійшла доповідь про те, що в районі відновлення озброєння та військової техніки поблизу АДРЕСА_2 о 15:15, попередньо внаслідок необережного поводження зі зброєю, старший солдат ОСОБА_3 здійснив постріл з АК-74 в молодшого сержанта ОСОБА_2 , якому завдав тяжкої травми. Під час переміщення молодшого сержанта ОСОБА_2 до стабілізаційного пункту в н.п. Юнаківка військовослужбовець загинув (помер).

Згідно з пунктом 4.3 акта службового розслідування, за поясненнями старшого солдата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 15:10 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 сталася словесна перепалка, під час якої ОСОБА_2 звинувачував ОСОБА_3 у тому, що той приховує у своєму бліндажі алкогольні напої, на що ОСОБА_10 заперечував. Після цього ОСОБА_10 взяв свій автомат, зняв його із запобіжника, звів затворну раму, дослав патрон у патронник і, розвернувшись у бік входу в бліндаж, де на сходах знаходився ОСОБА_2 , зробив одиночний постріл.

Пунктом 5 акта службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 15:15 у районі н.п. Яблунівка Сумського району Сумської області старший солдат ОСОБА_10 здійснив постріл з автомата, тим самим поранивши молодшого сержанта ОСОБА_2 , внаслідок чого, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 08.10.2024 №1513, від вогнепального ушкодження грудної клітини і серця та гострої крововтрати настала загибель (смерть) молодшого сержанта ОСОБА_2 внаслідок необережного поводження зі зброєю та грубого порушення заходів безпеки з боку старшого солдата ОСОБА_3 .

За пунктом 7 акта службового розслідування, комісія запропонувала визнати молодшого сержанта ОСОБА_2 таким, що ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув, та визнати смерть ОСОБА_2 пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби; за пунктом 4 того самого розділу акта, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024200600000659 від ІНФОРМАЦІЯ_5 за фактом імовірного вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України старшим солдатом ОСОБА_3 матеріали службового розслідування підлягали направленню до органів Національної поліції та Державного бюро розслідувань.

Суд встановив, що в акті службового розслідування Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2024 немає жодних відомостей про перебування молодшого сержанта ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, про вживання ним алкогольних напоїв або про вчинення ним будь-яких дій, пов`язаних із таким станом. Згадки про алкогольні напої в акті стосуються виключно того, що ОСОБА_2 звинувачував ОСОБА_3 у зберіганні алкогольних напоїв у бліндажі та мав намір перевірити бліндаж на наявність спиртних напоїв (пункти 4.3, 4.4 акта).

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 регіональної військово-лікарської комісії від 04.02.2025 №254, травма молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1995 р.н., «Інші травми серця. Гостра крововтрата (ІНФОРМАЦІЯ_5)», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 18.10.2024, лікарським свідоцтвом про смерть від 08.10.2024 №1513, - ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ (вид події, що призвела до нещасного випадку, « 14 - навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою», згідно з додатком 3 до Інструкції, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 27 жовтня 2021 року №332), ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 , за формою додатка 10 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 14.08.2014 №530. Копія заяви засвідчена начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ; дата подання заяви в її тексті не зазначена.

Згідно з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_2 від 20.01.2026 №943/1439, ІНФОРМАЦІЯ_6 , направляючи документи Директору Департаменту соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9, зазначив, що члени сім`ї - мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_1 - не мають права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з висновком судово-медичного експерта №1918/1389 ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння (в крові трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 1,67 проміле). У цьому самому висновку зазначено, що згідно з повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану від 14.10.2025 №00054168933 померлий дітей не мав, а документи для призначення одноразової грошової допомоги дружині померлого направлені до Департаменту соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9 за вих. від 23.10.2025 №943/17539.

Відповідно до пункту 4 витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 19.06.2026 №39/в, затвердженого заступником Міністра оборони України 30.06.2026, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 батьку та ОСОБА_6 матері, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Мотиви цього рішення, викладені в тому самому пункті витягу, зводяться до такого: за актом службового розслідування Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2024 ОСОБА_2 отримав вогнепальне ушкодження грудної клітини і серця внаслідок необережного поводження зі зброєю старшого солдата ОСОБА_5 , нещасний випадок стався у місці тимчасового розташування підрозділу. Згідно з висновком експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 11.11.2024 №1918/1389 у крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,67 проміле. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння.

Зміст прийнятого комісією рішення відповідач повідомив представнику позивача листом ІНФОРМАЦІЯ_8 , наданим у відповідь на адвокатський запит від 08.05.2026, а копію витягу з протоколу від 19.06.2026 №39/в надіслав листом ІНФОРМАЦІЯ_8 , наданим у відповідь на адвокатський запит від 29.06.2026 №29.06.2026.1.

Суд встановив, що висновок експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи №1918/1389 до матеріалів справи не подано. Факт виявлення в крові ОСОБА_2 етилового спирту в концентрації 1,67 проміле позивач не заперечує, і суд встановлює цю обставину з витягу з протоколу від 19.06.2026 №39/в та листа Головного управління соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_9.

Водночас суд зазначає, що в акті службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2024 цей висновок експерта зазначений у переліку додатків за іншою датою - 07.10.2024.

Відповідач не подав до суду жодного документа, який фіксував би вчинення молодшим сержантом ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або встановлював зв`язок між станом алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 та настанням його смерті.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача призначити позивачу як батьку загиблого військовослужбовця одноразову грошову допомогу і полягають у тому, чи є наявність у крові загиблого етилового спирту достатньою підставою для такої відмови за відсутності доказів причинного зв`язку між станом сп`яніння та настанням смерті.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно з пунктом 3 цієї статті у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках. За пунктом 4 статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Аналогічні приписи щодо кола осіб та розподілу допомоги закріплені в пунктах 9 та 12 Порядку №975: за пунктом 12 цього Порядку одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата складання актового запису про смерть.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; згідно з підпунктом «б» цього самого пункту - вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Тотожні за змістом підстави закріплені в пункті 29 Порядку №975, за яким призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Наведені норми Закону №2011-XII та Порядку №975 суд застосовує в чинній редакції, оскільки їх текст станом на день виникнення спірних правовідносин - 18.10.2024 - та станом на день ухвалення цього рішення є тотожним, а Порядок №975 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. №714 діяв уже на час настання смерті військовослужбовця.

Порядок №975 прийнято на виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII; ним встановлено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Суд застосовує цей акт як такий, що прийнятий уповноваженим органом у межах його компетенції та не суперечить закону, на виконання якого його прийнято.

За пунктом 23 Порядку №975, розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю).

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 75 постанови від 15 травня 2026 року у справі №280/1655/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності»

У п.79 цієї постанови Верховний Суд вказав: «Водночас у випадках, коли смерть військовослужбовця настала внаслідок протиправних дій іншої особи, порушення іншою особою правил поводження зі зброєю, пострілу іншого військовослужбовця, бойового ураження в зоні бойових дій або інших незалежних від самого військовослужбовця обставин, то сам по собі факт перебування загиблого у стані сп`яніння не є достатнім для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. У такому разі необхідним є доведення Міністерством оборони України того, що саме поведінка загиблого перебувала у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною відповідної події».

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки обставини справи, у якій їх сформульовано, є подібними до обставин цієї справи за предметом спору (оскарження рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги), суб`єктним складом (член сім`ї загиблого військовослужбовця та ІНФОРМАЦІЯ_9) та змістом правовідносин (застосування підпункту «б» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII за наявності етилового спирту в крові загиблого).

Суд також враховує, що за подібних фактичних обставин - загибелі військовослужбовця від пострілу іншого військовослужбовця за наявності етилового спирту в крові загиблого - Верховний Суд у п.20 постанови від 20 березня 2018 року у справі №813/4502/17 зазначив: «Зазначеними документами підтверджується, що поранення ОСОБА_2, внаслідок якого він помер, не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп`яніння, а навпаки його смерть настала внаслідок вчинення злочину вбивства іншою особою військовослужбовцем ОСОБА_3».

Застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 в період проходження ним військової служби внаслідок нещасного випадку; причинний зв`язок травми, яка призвела до смерті, та причини смерті з проходженням військової служби встановлений постановою штатної військово-лікарської комісії 18 регіональної військово-лікарської комісії, оформленою витягом з протоколу від 04.02.2025 №254.

Отже, випадок, з яким Закон №2011-XII пов`язує призначення одноразової грошової допомоги, настав, і він охоплюється підпунктом 2 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Позивач є батьком загиблого військовослужбовця, доказів позбавлення його батьківських прав матеріали справи не містять, а тому він належить до кола осіб, які за пунктом 4 статті 16-1 Закону №2011-XII та пунктом 9 Порядку №975 мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач послався на дві підстави, передбачені підпунктами «а» та «б» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII, - вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Обидві ці підстави сформульовані законодавцем через категорію наслідку: допомога не призначається, якщо смерть є наслідком відповідного правопорушення або відповідних дій.

Отже, для застосування кожної з них відповідач мав встановити не лише факт (правопорушення чи стан сп`яніння), а й причинний зв`язок між ним і настанням смерті.

Такого причинного зв`язку відповідач не встановив і до суду не довів. Єдиним доказом, на який він послався, є висновок судово-медичної експертизи про наявність у крові ОСОБА_2 етилового спирту в концентрації 1,67 проміле. Цей показник підтверджує стан особи на момент смерті, але сам собою не свідчить ані про вчинення нею будь-яких дій у такому стані, ані про те, що саме ці дії спричинили смерть.

Натомість, документи, які фіксують механізм події, свідчать про протилежне. Актом службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2024 встановлено, що смертельне вогнепальне ушкодження грудної клітини і серця ОСОБА_2 отримав від пострілу з автомата, який здійснив старший солдат ОСОБА_3 внаслідок необережного поводження зі зброєю та грубого порушення заходів безпеки; за цим самим фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відкрито кримінальне провадження №12024200600000659 від ІНФОРМАЦІЯ_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України. Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 04.02.2025 №254 вид події, що призвела до нещасного випадку, визначено як «14 - навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою».

Отже, юридично значущою причиною смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 була поведінка іншої особи, а не його власна поведінка у стані алкогольного сп`яніння. За таких обставин, наявність етилового спирту в крові загиблого є супутньою обставиною події, а не її причиною.

Суд окремо зазначає, що жодного документа, який фіксував би вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, у справі немає.

Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ані акт службового розслідування, ані витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії, ані будь-який інший наявний у справі документ не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 розпивав алкогольні напої на території військової частини чи військового об`єкта, з`явився там у нетверезому стані або виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані, тобто вчинив дії, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аргумент позивача про те, що за змістом підпункту «б» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII допомога не призначається лише тоді, коли смерть є наслідком вчинення військовослужбовцем певних дій у стані сп`яніння, а сам факт перебування у такому стані на час настання смерті такою підставою не є, суд визнає обґрунтованим і враховує. Він відповідає буквальному змісту норми, яка побудована через категорію наслідку, та висновкам Верховного Суду, наведеним вище.

Обґрунтованим є аргумент позивача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між наявністю етилового спирту в крові ОСОБА_2 та пострілом старшого солдата ОСОБА_3 . Матеріали службового розслідування такого зв`язку не фіксують, а інших доказів у справі немає.

Суд враховує аргумент позивача про те, що відповідач ототожнив факт виявлення алкоголю в крові загиблого з наявністю передбачених законом підстав для відмови. Зміст пункту 4 витягу з протоколу від 19.06.2026 №39/в підтверджує, що комісія обмежилася переліком трьох обставин - механізму події, показника концентрації етилового спирту та тексту статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - та не навела жодного судження про те, які саме дії вчинив ОСОБА_2 у стані сп`яніння та як ці дії спричинили його смерть.

Аргумент позивача про те, що станом на момент смерті не існувало судового рішення чи постанови уповноваженого органу, які б встановлювали факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, суд враховує в частині, що стосується доказування. Відсутність такого акта сама собою не позбавляє відповідача можливості посилатися на підпункт «а» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII, однак у цьому разі він мав довести належними та допустимими доказами як самі дії, що утворюють склад правопорушення, так і те, що смерть стала їх наслідком. Жодного такого доказу відповідач не надав.

Аргумент позивача про недоведеність відповідачем обставин, які виключають право членів сім`ї на одноразову грошову допомогу, є обґрунтованим. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач цього обов`язку не виконав.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що є неможливим призначення одноразової грошової допомоги, якщо військовослужбовець вчиняв будь-які дії (службові обов`язки) у стані сп`яніння чи вчиняв адміністративне правопорушення на території військової частини до моменту смерті. Таке тлумачення розширює встановлене законом обмеження: підпункти «а» та «б» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII пов`язують відмову не з будь-якими діями військовослужбовця у стані сп`яніння, а лише з тими, наслідком яких стала його смерть.

Суд враховує твердження відповідача про те, що непритягнення ОСОБА_2 до відповідальності за статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку зі смертю особи не означає, що він цього правопорушення не вчиняв. Пункт 9 частини першої статті 247 зазначеного Кодексу справді виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення у разі смерті особи, щодо якої його було розпочато, і сам собою не спростовує можливості того, що діяння мало місце.

У п.46 постанови від 25 серпня 2026 року у справі №120/16733/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку, що смерть військовослужбовця, яка унеможливила здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та його притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному КУпАП, сама по собі не виключає можливості встановлення у межах цієї справи факту вчинення ним адміністративного правопорушення, якщо такий факт підтверджується належними і допустимими доказами.».

Наведений висновок не звільняє відповідача від доказування, а навпаки покладає на нього обов`язок підтвердити факт правопорушення належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що у справі, в якій цей висновок сформульовано, такими доказами були акт розслідування нещасного випадку та наказ командира військової частини, якими встановлено порушення загиблим конкретного пункту Правил дорожнього руху і причинний зв`язок цього порушення з настанням смерті.

У справі, що розглядається, жодного доказу, який фіксував би дії ОСОБА_2 , що утворюють об`єктивну сторону правопорушення, відповідач не подав, а акт службового розслідування таких відомостей не містить. За відсутності таких доказів висновок про вчинення правопорушення залишається припущенням, а рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що розпиття алкогольних напоїв у частині та подальша сварка між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв`язку події. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 розпивав алкогольні напої. Акт службового розслідування фіксує протилежне за змістом - що ОСОБА_2 звинувачував ОСОБА_3 у зберіганні алкогольних напоїв у бліндажі та мав намір перевірити бліндаж на наявність спиртних напоїв. Крім того, навіть словесний конфлікт між військовослужбовцями сам собою не утворює причинного зв`язку між станом сп`яніння ОСОБА_2 та пострілом, який здійснила інша особа з грубим порушенням заходів безпеки.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що лише у випадку перебування командира відділення на службі у тверезому стані виключається неправомірність його дій у контексті статті 16-4 Закону №2011-XII. Ця норма не встановлює презумпції, за якою будь-яка смерть військовослужбовця, у крові якого виявлено алкоголь, вважається наслідком його власних дій. Протилежне тлумачення означало б покладення на членів сім`ї загиблого тягаря спростування обставини, доказування якої закон покладає на відповідача.

Суд відхиляє також аргумент відповідача про те, що смерть ОСОБА_2 пов`язана із проходженням військової служби, а не з виконанням службових обов`язків. Ця обставина не має того значення, якого їй надає відповідач: підпункт 2 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII прямо передбачає призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби.

Отже, формулювання постанови військово-лікарської комісії, на яке посилається відповідач, не виключає, а підтверджує право членів сім`ї на допомогу; від нього залежить лише розмір допомоги, який відповідач визначає за пунктом 11 Порядку №975.

Суд враховує аргумент відповідача про обов`язки командира щодо підтримання військової дисципліни, проте зазначає, що він не стосується предмета цього спору. Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю, може бути підставою для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця; такого зв`язку суд у цій справі не встановив.

Відповідач обґрунтовує свою позицію посиланням на пункт 19 Порядку №975. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки в редакції, чинній як на день виникнення спірних правовідносин, так і на день ухвалення цього рішення, пункт 19 Порядку №975 регулює інші відносини - врахування раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги при зміні групи інвалідності чи ступеня втрати працездатності.

Підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, з 20.06.2024 закріплені в пункті 29 Порядку №975, який суд і застосував. Текст, наведений відповідачем у відзиві, відповідає редакції пункту 19 Порядку №975, що втратила чинність.

Відповідач посилається також на підпункти «а», «б» та «є» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 14.08.2008 №402. Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки вони визначають формулювання постанов військово-лікарської комісії про причинний зв`язок поранень і захворювань та умови, за яких постанова приймається в тому чи іншому формулюванні, а не підстави для призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги. Крім того, військово-лікарська комісія у цій справі прийняла постанову в іншому формулюванні, ніж ті, на які посилається відповідач, - у формулюванні підпункту «г» пункту 21.5 цього Положення. Ця постанова є чинною та ніким не оскарженою.

Суд не застосовує до спірних правовідносин і статті 1, 11, 13, 14, 16, 31, 35-37, 59, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на які посилається відповідач, оскільки вони визначають загальні обов`язки військовослужбовців і командирів та порядок підтримання військової дисципліни, а підстави призначення і відмови в призначенні одноразової грошової допомоги встановлені статтями 16, 16-1, 16-4 Закону №2011-XII і Порядком №975.

Вирішуючи питання про те, чи були і ким порушені права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд виходить з такого. Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 - пунктом 4 рішення, оформленого протоколом засідання комісії від 19.06.2026 №39/в, позбавив позивача права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина, гарантованого пунктом 1 статті 16 та статтею 16-1 Закону №2011-XII, застосувавши підстави для відмови, передбачені підпунктами «а» та «б» пункту 1 статті 16-4 цього Закону, за відсутності обставин, з якими закон пов`язує їх застосування.

Отже, права та інтереси позивача порушив саме відповідач, і таке порушення полягає у безпідставній відмові в призначенні гарантованої державою соціальної виплати.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У п.98 постанови від 20 травня 2026 року у справі №520/18046/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що у випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_9. Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу. Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду».

Застосовуючи цей критерій до встановлених обставин, суд виходить з того, що всі юридичні передумови для призначення одноразової грошової допомоги позивачу підтверджені. Випадок, з яким закон пов`язує призначення допомоги, настав. Позивач належить до кола осіб, які мають право на її призначення та отримання. Документи для призначення допомоги подані через уповноважений орган - ІНФОРМАЦІЯ_6 , який направив їх разом із висновком до Департаменту соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9. Відповідач розглянув ці документи по суті та ухвалив рішення саме про відмову в призначенні допомоги, а не про повернення документів на доопрацювання, як це передбачено пунктом 23 Порядку №975 для випадків, коли документи подано не в повному обсязі або вони потребують підтвердження зазначених у них обставин.

Отже, повнота та належність поданих документів відповідачем під сумнів не ставились, і додаткової оцінки, яка вимагала б повторного розгляду заяви, у цій справі не потрібно.

Водночас, суд враховує, що право на одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 мають не лише позивач, а й інші члени сім`ї загиблого, і що пунктом 3 статті 16-1 Закону №2011-XII та пунктом 12 Порядку №975 визначено виплату допомоги рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання.

З пункту 4 витягу з протоколу від 19.06.2026 №39/в убачається, що предметом розгляду комісії були заяви двох осіб - позивача як батька та ОСОБА_6 як матері загиблого.

Крім того, згідно з висновком ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.01.2026 №943/1439 документи щодо дружини померлого направлені до Департаменту соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9 окремо.

Позивач звернувся до суду з вимогою про призначення та виплату допомоги лише на свою користь і прав інших осіб у цій справі не заявляв.

За таких обставин, зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу без визначення частки означало б вирішення питання про права осіб, які не є учасниками цієї справи, і суперечило б пункту 3 статті 16-1 Закону №2011-XII.

Тому суд зобов`язує відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у частці, що належить йому як батьку загиблого військовослужбовця, визначеній за пунктом 3 статті 16-1 Закону №2011-XII та пунктом 12 Порядку №975.

Такий спосіб захисту є пропорційним: він відновлює порушене право позивача в тому обсязі, в якому воно йому належить, і не втручається у права інших осіб та у визначення розміру допомоги, що здійснюється відповідачем за пунктом 11 Порядку №975.

Суд зазначає, що обраний спосіб захисту узгоджується з установленою Порядком №975 процедурою.

Абзацом двадцять першим пункту 20 Порядку №975 прямо передбачено, що у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги особи, яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, подають уповноваженому органові заяву про виплату одноразової грошової допомоги, документи, копії документів, зазначених в абзацах четвертому - двадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.

Отже, законодавець сам передбачив призначення і виплату одноразової грошової допомоги на підставі судового рішення та визначив порядок дій сторін після набрання ним законної сили.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржуване рішення без урахування усіх обставин, що мають значення, та за відсутності передбачених законом підстав, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Позовна заява надійшла до суду 20.07.2026, тож для обчислення ставки судового збору слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом про Державний бюджет станом на 1 січня 2026 року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, враховуючи, що позовну заяву надіслано в електронній формі, за подання цього позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Що стосується надміру сплаченого судового збору у розмірі 266,24 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач до суду не подав, заяви про подання таких доказів після ухвалення рішення не робив, а тому підстав для розподілу цих витрат під час ухвалення рішення суду - немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення ІНФОРМАЦІЯ_9, оформленого протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 19.06.2026 №39/в.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 його сина - молодшого сержанта ОСОБА_2 , відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, у частці, що належить йому як батьку загиблого військовослужбовця.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_9 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9, місцезнаходження: АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_6.

Суддя Дмитро БАБЕНКО