Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №420/14/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01.01.2026 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів — пенсії позивача за відповідні місяці періоду боргу з 01.02.2017 по 31.05.2025 яка була виплачена із затримкою у червні 2025 року, в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III.

2. Зобов`язати відповідача:

- нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 01.02.2017 по 31.05.2025 роки, виплачені із затримкою червні 2025 року, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць боргу на індекс інфляції за період її затримки до виплати у червні 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

- виплатити суму компенсації втрати частини доходів за винятком сумм компенсации за відповідний місяц сплачених відповідачем в червні 2025 року.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач з покликанням на рішення, ухвалені у справах №420/6032/22, №420/30108/23, №420/38250/24 вказує, що він звернувся до відповідача з вимогою про добровільне виконання рішення суду та надати розрахунок виплаченої суми та компенсації втрати частини доходів, але відповідач залишив ці вимоги без відповіді. Листом від 16.06.2025 року №16656-16028/К-02/8-1500/25 Відповідач повідомив, що на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії з 01.02.2017 та пенсія за червень 2025 року заборгованість по якій в розмірі 5648,53 грн та доплата за період з 01.02.2017 по 31.05.2025 в сумі 507689,10 грн (сума доплати з урахуванням рішення суду від 26.01.2024) нарахована на червень поточного року на визначений рішенням суду банківський рахунок. В червні позивач отримав на банківський рахунок сумму 507,689 гривень з позначкой “Зарахування пенсії”. Але у звіті про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 420/30108/23, наданому Відповідачем 22.08.2025 № 1500- 0309-7/141637, зазначено, вже що сума 507,689 гривень включає суму доплати до пенсії за період з 01.02.2017 по 31.05.2025 — 393 782,73 грн та суму компенсації втрати частини доходів з 01.02.2017 по 30.06.2024 — 113 906,37 грн. Також Відповідач надав такі розрахунки: - розрахунок пенсії за період з 01.07.2024 по 31.05.2025 — 62 183 грн; - розрахунок компенсації за період з 01.02.2017 по 30.06.2024 — 113 906 грн; - розрахунок пенсії за період з 01.02.2017 по 30.06.2024 — 331 648 грн. Протиправність розрахунку компенсації втрати частини доходів на суму пенсії за період з 01.07.2024 по 31.05.2025 яка була виплачена червні 2025 року.

У позові вказано, що враховуючи положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також протиправність поведінки відповідача, встановлену у судових рішеннях у справах № 420/6032/22, № 420/30108/23, № 420/38250/24, право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів визнається відповідачем, що підтверджується його діями щодо нарахування та виплати компенсації на затриману пенсію позивача. Але з аналізу розрахунку компенсації вбачається наступне: - компенсація протиправно не нарахована за період затримки кожного місяця пенсії до її фактичної виплати в червні 2025 року. - компенсація протиправно взагалі не нарахована на пенсію за період з 01.07.2024 по 05.2025, яка була виплачена в червні 2025 року. - компенсація за кожний місяць періоду боргу з 01.02.2017 по 31.05.2025 не нарахована шляхом множення суми заборгованості за кожен місяць на індекс споживчих цін (ІСЦ) за період її невиплати.

Ухвалою судді від 06.01.2026 року позов залишено без руху.

13.01.2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою судді від 20.01.2026 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження по справі.

Вказаною ухвалою судом також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії доказів зарахування на рахунок позивача 507689 грн; інформацію щодо правових та фактичних підстав зарахування на рахунок позивача 507689 грн (номер судового рішення на підставі якого було здійснено відповідне зарахування).

28.01.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві вказано, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі № 420/30108/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2017 з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів, здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст. 27, 28 та ч. 2,3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування“ та відповідно до постанов Кабінету України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, враховуючи надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум пенсій. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань, в установленому чинним законодавством порядку. На виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії з 01.02.2017. Доплата по перерахунку пенсії не проводилась, оскільки зазначеним судовим рішенням не зазначено спосіб у який необхідно проводити виплату пенсії та ОСОБА_1 постійно проживає в Державі Ізраїль. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 420/38250/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий банківській установі АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Пенсія за червень 2025 року в розмірі 5648,53 грн та доплата за період з 01.02.2017 по 31.05.2025 в сумі 507689,10 грн (сума доплати з урахуванням рішення суду від 26.01.2024) нарахована на червень поточного року на визначений рішенням суду банківський рахунок.

Як стверджує відповідач, враховуючи те, що виплата, нарахована на виконання рішення суду, носить разовий характер, в розумінні положень Закону № 2050 та Порядку № 159 на таку виплату не може нараховуватись компенсація втрати частини доходів. Крім того, нараховані позивачу суми пенсії не виплачені з його власної вини (ненадання заяви у спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Відтак, відповідач вважає, що позовні вимоги про визнання дій Головного управління протиправними є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідач стверджує, що Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України та урахуванням наведених доводів Позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.

З урахуванням вищевказаного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

03.02.2026 року від представника відповідача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2026 року.

29.04.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, відповіддю на відзив, дослідивши обставини на які посилаються сторони, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянином України.

Після досягнення пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 05.11.2006 року була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася йому до виїзду за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Припинення виплати пенсії з моменту виїзду за кордон оскаржувалось позивачем в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року по справі №420/30108/23 було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951070147282 від 26.04.2023 року, винесене стосовно ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2017 року, з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів, здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 №251 та від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум пенсій.

За твердженням відповідача, на виконання судового рішення по справі №420/30108/23 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2017 року. Доплата по перерахунку пенсії не проводилась, оскільки зазначеним судовим рішенням не зазначено спосіб, у який необхідно проводити виплату пенсії позивачу, який проживає в Ізраїлі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 року у справі №420/38250/24 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Ha виконання судового рішення ОСОБА_1 поновлено пенсію з 01.02.2017. За період з 01.02.2017 по 30.06.2024 розраховано доплату пенсії в сумі 331648,90 грн та компенсацію за період з 01.02.2017 по 31.05.2024 в сумі 113906,37 грн.

Відповідач зазначає, що оскільки в рішенні суду по справі №420/30108/23 не зазначено спосіб виплати пенсії ОСОБА_1 , розрахована доплата пенсії в загальній сумі 331648,90 грн була нарахована у додаткову відомість для виплати через відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» № 68610 за місцем проживання пенсіонера, зазначеним у пенсійній справі, на липень 2024 року в сумі 291254,88 грн та на серпень 2024 року в сумі 40394,02 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 20.01.2026 року Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області у листі від 28.01.2026 року №1500-0403-7/14044 повідомило, що зважаючи на те, що ОСОБА_1 фактично не проживає на території України, виплата пенсії повинна проводитися відповідно до вимог Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596. У зв`язку із зазначеним та відсутністю заяви про виплату пенсії через банківську установу, виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.09.2024.

На виконання рішення суду по справі №420/38250/24 Головним управління у додаткову відомість на червень 2025 року нараховано 507689,10 грн для виплати ОСОБА_1 шляхом зарахування на поточний рахунок в банківській установі АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а саме: доплату пенсії за період з 01.02.2017 по 30.06.2024 в сумі 331648,90 грн, компенсацію за період з 01.02.2017 по 31.05.2024 в сумі 113906,37 грн та доплату пенсії за період з 01.07.2024 по 31.05.2025 в сумі 62133,83 грн

Відповідачем надано до суду розрахунок компенсації, що підлягає виплаті на виконання рішення суду від по справі №420/30108/23 відповідно до якого компенсація за період з 01.02.2017 року по 30.06.2024 року склала 113906,37 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів — пенсії позивача за відповідні місяці періоду боргу з 01.02.2017 по 31.05.2025 яка була виплачена із затримкою у червні 2025 року, в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, індексація).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050 та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-ІV, ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

Тотожна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 року у справі №465/322/17.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ та окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 року у справі №814/1527/17, від 18.12.2018 року у справі №816/301/16, від 04.01.2019 року у справі №159/1615/17, від 30.09.2020 року у справі №2-а-1/11, від 15.10.2020 року у справі №240/11439/19, від 31.08.2021 року у справі №264/6796/16-а.

Крім того, у постанові від 05.03.2020 року у справі №140/1547/19 Верховний Суд зазначив: «Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.».

Суд зазначає, що підприємство, установа, організація (в даному випадку військова частинна), з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено дохід (в даному випадку індексація), повинен здійснити виплату такого доходу (в даному випадку індексації) з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата особі суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості, є порушенням її прав на отримання такої компенсації.

При цьому згідно правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року у справі № 805/4179/18-а, від 03 вересня 2021 року у справі №460/1904/19, від 04 травня 2022 року у справі №460/5667/20, від 18 травня 2022 року у справі №460/4531/20, отримання позивачем листа, яким йому відмовлено у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання рішення суду, не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Як встановлено судом на виконання судового рішення у справі № 420/30108/23 в червні 2025 року відповідачем виплачено позивачу, зокрема, 113906,37 грн. компенсації втрати частини доходів.

Саме рішенням суду від 26.01.2024 року по справі №420/30108/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2017 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів, здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів У країни від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, врахувати надбавку до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум пенсій.

Судом встановлено, що у судовій справі №420/30108/23 судом було встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та ухвалою суду від 31.07.2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 26.01.2024 року по справі №420/30108/23 у 30-ти денний строк з моменту набрання ухвалою законної сили.

08.09.2025 року судом розглянуто звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ухвалою від 08.09.2025 року постановлено прийнято звіт наданий представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вх.№89852/25) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року по справі №420/30108/23.

Підставою для постановлення даного рішення було те, що суд дійшов до висновку, що рішення від 26.01.2024 року по справі №420/30108/23 є виконаним, а тому наявні підстави для прийняття такого звіту.

Дана ухвала була оскаржена позивачем до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року залишено без змін.

Отже, розмір та період за який у позивача виникло право на виплату компенсації втрати частини доходів були предметом перевірки в порядку судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/30108/23.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 у даній справі необхідно відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя O.A. Вовченко

.