Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №420/2469/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2469/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати (недовиплати) ОСОБА_1 таких сум додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022:

— 24 000 грн (30 000 грн пропорційно 30 дн., червень 2023 р.);

— 19 354,83 грн (30 000 грн пропорційно 30 дн., липень 2023 р.);

— 37 096.76грн (100 000 грн пропорційно 27 дн., 30 000 грн пропорційно 15дн., 04.01-31.01.2025);

- зобов`язати відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми додаткової винагороди:

— 24 000 грн (30 000 грн пропорційно 30 дн., червень 2023 р.);

— 19 354,83 грн (30 000 грн пропорційно 30 дн., липень 2023 р.);

— 37 096.76грн (100 000 грн пропорційно 27 дн., 30 000 грн пропорційно 15дн., 04.01-31.01.2025).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача наявне право на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, як особі, яка безпосередньо брала участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Однак, за весь період перебування у відрядженні та виконання спеціальних (бойових) завдань позивачу не були нараховані та виплачені гарантовані державою додаткові види грошового забезпечення, а саме винагорода за участь у виконанні бойових завдань. Ці фактичні обставити підтверджуються документами які були надані на адвокатські запити. Така бездіяльність посадових осіб свідчить про систематичне порушення його прав як військовослужбовця.

Позивач вказує, що з огляду на підтверджені фактами наказів періоди безпосередньої участі у бойових (спеціальних) завданнях, Позивач мав право на збільшену додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн, яка нараховується пропорційно кількості днів участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Таким чином, надані відповідачем документи прямо підтверджують, що протягом визначених наказами періодів Позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, а отже - набув законного права на отримання як базової винагороди 30 000 грн, так і збільшеної винагороди до 100 000 грн пропорційно фактичним дням участі у бойових діях.

Позивач вважає, що будь-яке не нарахування або неповна виплата такої винагороди, за наявності підтвердження участі у бойових діях, є порушенням державних гарантій, установлених урядом України, і свідчить про протиправну бездіяльність військової частини, що підлягає судовому захисту.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Іванова Е.А.

Ухвалою від 10.02.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 13.04.2025 року адміністративний позов залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 року справа розподілена на суддю Самойлюк Г.П.

Ухвалою від 01.05.2026 року прийнято справу до розгляду та вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” встановлено можливість виплати додаткової винагороди у розмірі до 30 000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання відповідних завдань. Разом з тим зазначена постанова не встановлює безумовного та автоматичного характеру виплати такої винагороди. Виплата здійснюється за наявності передбачених законодавством підстав та документального підтвердження виконання військовослужбовцем відповідних службових або бойових завдань. Сам по собі факт направлення військовослужбовця до іншого підрозділу або органу не є безумовною підставою для нарахування додаткової винагороди, оскільки необхідним є документальне підтвердження конкретної кількості днів безпосередньої участі у виконанні бойових або спеціальних завдань. Також, представник відповідача зазначає, що відповідно до вимог постанови КМУ №168, а також наказів МВС України №36 та №726, підставою для нарахування додаткової винагороди є належним чином оформлені документи обліку бойової діяльності, які містять підтвердження конкретних днів участі, погоджені у встановленому порядку. Твердження позивача про те, що рапорти начальників підрозділів є достатнім та беззаперечним доказом кількості днів участі, також не відповідає вимогам законодавства. Рапорти є службовими документами внутрішнього характеру і підлягають перевірці, узагальненню та затвердженню уповноваженими посадовими особами у складі фінансових та кадрових процедур . Самі по собі рапорти не є остаточним розрахунковим документом і не можуть розглядатися ізольовано від інших матеріалів обліку. Відсутність повного пакета належним чином оформлених документів виключає можливість здійснення виплати у заявленому позивачем розмірі. Доводи позивача про те, що відповідач нібито не спростував його розрахунки, є необґрунтованими. Сам факт відсутності покрокового заперечення кожної цифри не означає їх визнання. Твердження позивача про те, що відповідач не спростував факт “недоплати”, є безпідставним, оскільки сам факт недоплати позивачем не доведений. Позивач здійснює власний арифметичний розрахунок, виходячи виключно з припущення, що кожен зазначений ним день автоматично породжує право на виплату 30 000 грн пропорційно часу. Однак нормативне регулювання додаткової винагороди передбачає не механічний календарний підхід, а необхідність підтвердження конкретних умов проходження служби, виконання визначених завдань та дотримання встановленої процедури оформлення документів. Без встановлення цих обставин будь-який розрахунок є умовним і не може бути покладений в основу судового рішення.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України).

Відповідно до витягу з наказу « Про особовий склад» №11-ВВ від 01 січня 2025 року позивач був відряджений до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) , з метою виконання спеціальних (бойових) завдань , з 07 січня 2025 року.

17 липня 2025 року позивач прибув з відрядження відповідно до витягу з наказу №326-ВВ від 18 липня 2025 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача при виплаті додаткової винагороди за червень 2023 р., липень 2023 р. та період з 04.01.2025 по 31.01.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні на території України введено воєнний стан», який існує по сьогоднішній день.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова №168).

Відповідно до положень п. 1 Постанови №168 (станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби Державної прикордонної служби які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а також військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

09.12.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ № 628/8/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168” (далі - Наказ № 628-АГ), який застосовується з 01.12.2022 та в подальшому врегульовував порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

З 01.02.2023 порядок та умови виплати означеної додаткової винагороди врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (далі - Порядок № 36) (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

Відповідно до п. 2 Порядку №36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:

1) у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

наземної охорони та оборони об`єктів критичної інфраструктури;

у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військових адміністрацій;

із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Так згідно з пунктом 3 Наказу №628-АГ та пунктом 4 Порядку №36 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них);

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або в заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

09.05.2023 року набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справи України №726 від 01.09.2023 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за №1542/40599, яким затверджені Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям державної прикордонної служби України (надалі Особливості №726), які застосовуються з 01.06.2023.

Вказані Особливості №726 визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168.

Згідно п. 2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються:

1) додаткова винагорода:

у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;

у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 3 Особливостей №726 визначені завдань, які виконані військовослужбовцями, які належать до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цих Особливостей (100 тис.).

Пунктом 4 Особливостей №726 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в пп.3 п.2 цих Особливостей встановлений перелік завдань, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями (30 тис).

За приписами п.8 Особливостей №726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до п.11 Особливостей №726, виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.

З матеріалів справи слідує, що згідно рапортів, загальна кількість днів виконання відповідних завдань ОСОБА_1 склала:

У червні 2023 року – 20 днів

У липні 2023 року – 24 днів

У серпні 2023 року – 17 днів

У січні 2025 року – 15 днів + 7 днів.

Згідно архівних відомостей ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (до 30000 грн.), а саме:

у червні 2023 – 0 грн.

у липні 2023 – 0 грн.

у вересні 2023 – 59677,42 грн.

у січні 2025 – 0 грн.

у лютому 2025 – 0 грн.

у березні 2025 року – 22580,65 грн.

При цьому, співставивши відомості, наявні в матеріалах справи, суд зазначає, що відповідні нарахування та виплати позивачу здійснювалися із застосуванням механізму донарахувань у наступних періодах (що підтверджується, зокрема, виплатами у збільшених розмірах у вересні 2023 року та березні 2025 року), що відповідає особливості фінансового забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану та надходженням необхідних первинних документів обліку з підрозділів, до яких позивач залучався чи був відряджений.

Суд вважає, що затримка у здійсненні виплат або їх проведення в інший розрахунковий період (місяць) самі по собі не свідчать про протиправну бездіяльність відповідача чи про повну невиплату належних сум додаткової винагороди.

При цьому, суд критично оцінює твердження позивача про наявність заборгованості, оскільки вони ґрунтуються виключно на довільному розрахунку періодів без урахування фактичного перерозподілу виплат, здійсненого військовою частиною за результатами зведених облікових даних. Будь-яких інших обґрунтованих розрахунків із посиланням на первинні документи, які б спростовували данні офіційних бухгалтерських відомостей та довідок відповідача, матеріали справи не містять.

В той же час, суд зауважує, що додаткова винагорода правомірно не нараховувалася позивачу за періоди 12.06.2023 – 21.06.2023, 25.07.2023 – 03.08.2023, оскільки у вказані періоди позивач ОСОБА_1 перебував у відпустках, що підтверджується відповідними копіями наказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими доводи позивача щодо необхідності нарахування та виплати вказаної винагороди за всі дні оскаржуваного періоду та наведений у позові розрахунок, оскільки додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 грн військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виплачується у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань (пп.3 п.2 Особливостей №726).

В свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивач у період з 04.01.2025 по 31.01.2025 брав участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд зазначає, що виплата додаткової винагороди до 100000 грн. на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відтак, саме по собі перебування позивача у відрядженні у НОМЕР_5 прикордонному загоні Держаної прикордонної служби України в АДРЕСА_1 не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000, 00 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, оскільки перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями.

У постанові від 16 січня 2025 року по справі №360/956/23 Верховний Суд зазначив, що ключова умова для виплати додаткової винагороди – це наявність документів, які засвідчують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні спеціальних завдань.

Однак, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період.

За наявності документального підтвердження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі, однак така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань.

Виконання інших завдань не може вважатися “безпосередньою участю”, оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою № 168.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23.

Також, суд звертає увагу, що за періоди, за які позивачу було виплачено грошову винагороду в розмірі 30000 грн, позивач не брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, що виключає обов`язок відповідача у нарахуванні грошової винагороди в розмірі до 100000 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7,8, 9, 10, 77, 90,139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.