Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №420/16542/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16542/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 червня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі-відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.05.2026 №951250136602;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 18.05.2025 року, на підставі архівної довідки про заробітну плату № 44 від 01.02.2022 року виданою філіалом главдонецькстрой та про стаж роботи № 18/2 від 14.08.2023, виданої школою, та зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 15.08.2002 року по 25.09.2015 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.05.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі архівної довідки про заробітну плату №44 від 01.02.2022 року та довідки про стаж роботи №18/2 від 14.08.2023 року. У порядку екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке рішенням від 25.05.2026 року №951250136602 відмовило у перерахунку пенсії.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки надані документи підтверджують заробітну плату та стаж роботи, а відповідач не здійснив належної їх перевірки.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, та зазначає, що надана позивачем довідка про заробітну плату № 44 не може бути прийнята для проведення перерахунку пенсії, оскільки, на думку відповідача, видана незаконним утворенням на тимчасово окупованій території.

Як результат, відповідач вважає рішення від 25.05.2026 № 951250136602 про відмову у проведенні перерахунку пенсії правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

26 червня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України У Київській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

02 липня 2026 року від представниці позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Станом на 10 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.05.2026 року позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, до якої надав архівну довідку про заробітну плату № 44 від 01.02.2022 року та довідку про стаж роботи № 18/2 від 14.08.2023 року.

На підтвердження періоду роботи позивач надав довідку №18/2 від 14.08.2023 року, згідно з якою він працював двірником з 15.08.2002 року по 25.09.2015 року, також позивачем надано довідку про заробітну плату №44 від 07.02.2022 року за 1982-1987 роки.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, за результатами чого 25.05.2026 року прийнято рішення № 951250136602 про відмову у проведенні перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії та врахування довідки про заробітну плату № 44, довідку №18/2 від 14.08.2023 року, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування частина друга статті 24 Закону №1058-IV.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд зазначає, що відповідно до абзацу першого пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі-Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що орган Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення або перерахунок пенсії зобов`язаний здійснити всебічний, повний та об`єктивний розгляд заяви особи та доданих до неї документів, надати їм належну оцінку та за результатами такого розгляду прийняти обґрунтоване рішення.

При цьому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті такі рішення, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Як встановлено судом, 18.05.2026 року позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою №702 про перерахунок пенсії відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, подавши, зокрема, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №44 від 07.02.2022 року та довідку №18/2 від 14.08.2023 року про підтвердження періоду роботи.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 25.05.2026 року №951250136602, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з підстав неможливості врахування довідки про заробітну плату №44 від 07.02.2022 року.

Обґрунтовуючи зазначену відмову, відповідач послався на те, що вказана довідка видана так званою «Донецькою Народною Республікою», а тому, на думку пенсійного органу, не може бути врахована при обчисленні пенсії.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії заробітна плата враховується за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами для обчислення пенсії також може бути врахована заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Таким чином, закон пов`язує можливість врахування заробітної плати за періоди до 01 липня 2000 року, зокрема, з підтвердженням відповідної довідки первинними документами.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30.06.2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Як убачається з наданої позивачем довідки №44 від 07.02.2022 року, у ній зазначено розмір заробітної плати за 1982-1987 роки із помісячною розшифровкою, а також вказано, що довідку видано на підставі особових рахунків за відповідні роки.

Отже, поданий позивачем документ містить відомості, необхідні для його оцінки пенсійним органом, у тому числі щодо періоду, розміру заробітної плати та підстави її видачі.

При цьому відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії, фактично не досліджував питання щодо достовірності відомостей, наведених у довідці №44, не зазначив конкретних розбіжностей у її змісті та не навів доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених у ній відомостей.

Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на місце або орган, яким видано документ, не звільняє пенсійний орган від обов`язку провести повний та об`єктивний розгляд поданих особою документів та належним чином мотивувати причини їх неврахування.

У разі наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у документах, або їх відповідності первинним документам, пенсійний орган не позбавлений можливості здійснити відповідну перевірку.

Так, відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачем здійснювалися будь-які заходи з метою перевірки відомостей, наведених у довідці №44 від 07.02.2022 року, зокрема шляхом витребування первинних документів, звернення до відповідних установ чи проведення іншої перевірки.

Таким чином, висновок відповідача про неможливість врахування довідки №44 ґрунтується виключно на обставині її видачі відповідною установою та не підтверджений результатами перевірки достовірності відомостей, які в ній містяться.

Крім того, позивачем надано довідку №18/2 від 14.08.2023 року, якою підтверджується його робота на посаді двірника у період з 15.08.2002 року по 25.09.2015 року. У довідці зазначено підстави її видачі, зокрема накази про прийняття на роботу та звільнення, штатний розпис, особові рахунки та тарифікаційні списки.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається належної оцінки відповідачем зазначеної довідки та наведених у ній відомостей.

Суд зауважує, що право особи на пенсійне забезпечення не може бути поставлено у залежність виключно від формального підходу до оцінки окремого документа без дослідження його змісту та взаємозв`язку з іншими документами, поданими особою.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 звернув увагу на те, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Також Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів підприємством, а неналежне ведення документації з вини роботодавця не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідачем не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного розгляду документів, поданих позивачем разом із заявою від 18.05.2026 року, а тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та належного мотивування та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності такого рішення покладається на відповідача. Відповідачем належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення не доведена.

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії з метою відновлення порушеного права.

Разом з тим суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії, оскільки остаточне вирішення питання щодо врахування поданих документів та визначення розміру пенсії належить до повноважень органу Пенсійного фонду України.

Водночас встановлені у справі обставини свідчать про те, що заява позивача не була розглянута відповідачем у повному та всебічному обсязі, а тому належним та ефективним способом захисту порушеного права є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2026 року про перерахунок пенсії, із наданням належної оцінки довідці про заробітну плату №44 від 07.02.2022 року, довідці №18/2 від 14.08.2023 року та іншим поданим позивачем документам, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами такого розгляду відповідне обґрунтоване рішення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати в сумі 1064 грн. 96 коп. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25 травня 2026 року №951250136602 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 травня 2026 року про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №44 від 07 лютого 2022 року, довідки №18/2 від 14 серпня 2023 року про підтвердження періоду роботи з 15 серпня 2002 року по 25 вересня 2015 року та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 064 грн 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, 08500, код ЄДРПОУ 22933548).

Суддя С.О. Cтефанов