Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №420/5858/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5858/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену повідомленням від 26.02.2026 року № 1255/883, щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю першої групи Б по загальному захворюванню безстроково. Батько позивача - ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим члени сім`ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю відсутні. Позивач зазначає, що проживає разом з бабусею, здійснює за нею постійний догляд та є одержувачем державної соціальної допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I групи Б внаслідок психічного розладу, з липня 2024 року.

Позивач вказує, що 23.02.2026 року звернувся через центр надання адміністративних послуг із заявою про надання відстрочки від призову на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши, зокрема, довідку ГУ ПФУ в Одеській області від 18.02.2026 року та Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку № 560) від 22.01.2026 року. Повідомленням від 26.02.2026 року № 1255/883 відповідач відмовив у наданні відстрочки з підстав наявності у ОСОБА_2 іншого онука - ОСОБА_4 , 1989 року народження, який може здійснювати догляд.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки комісія обмежилася формальним встановленням факту наявності іншого онука як родича другого ступеня споріднення, не встановивши його фактичного місця проживання, не перевіривши факт здійснення ним догляду, не направивши запити до компетентних органів та не використавши відомості державних реєстрів, чим не виконала припис пункту 60 Порядку № 560. З огляду на викладене, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 06.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача надати копію заяви позивача про надання відстрочки з доданими до неї документами та документи за результатами розгляду зазначеної заяви.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи Б по загальному захворюванню безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 234545, виданою 19.12.2022 року Спеціалізованою психіатричною медико-соціальною експертною комісією Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи.

Батько позивача - ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .

Позивач проживає разом з ОСОБА_2 та здійснює за нею постійний догляд, а також є одержувачем державної соціальної допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I групи Б внаслідок психічного розладу, з липня 2024 року, що підтверджується довідкою ОК-5 та довідкою ГУ ПФУ в Одеській області від 18.02.2026 року.

23.02.2026 року позивач через центр надання адміністративних послуг звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши, зокрема, довідку ГУ ПФУ в Одеській області від 18.02.2026 року та Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку № 560) від 22.01.2026 року.

Повідомленням від 26.02.2026 року № 1255/883 відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підставою відмови зазначено наявність у ОСОБА_2 іншого онука - ОСОБА_4 , 1989 року народження, який, на думку комісії, може здійснювати догляд.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII. Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 цього Закону.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані - члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що на комісію територіального центру комплектування та соціальної підтримки покладено активний обов`язок зі встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення питання про надання відстрочки, а не лише формальне констатування наявності чи відсутності родинних зв`язків.

Суд зазначає, що умовою застосування пункту 14 частини першої статті 23 Закону є фактичне здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особою з інвалідністю I або II групи за відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення, здатних такий догляд здійснювати. Відтак сама лише наявність іншого родича другого ступеня споріднення (онука) без встановлення того, чи проживає він разом з особою з інвалідністю та чи здійснює фактичний догляд за нею, не є достатньою підставою для відмови у наданні відстрочки.

З матеріалів справи вбачається, що, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки, відповідач обмежився формальним встановленням факту наявності у ОСОБА_2 іншого онука - ОСОБА_4 , 1989 року народження. При цьому відповідач не встановив фактичного місця проживання зазначеної особи, не перевірив, чи здійснює вона постійний догляд за ОСОБА_2 , не направив відповідних запитів до компетентних органів та не використав відомості державних реєстрів, як то передбачено пунктом 60 Порядку № 560.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у наданні позивачу відстрочки, оформлене повідомленням від 26.02.2026 року № 1255/883, прийняте без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є необґрунтованим та протиправним.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до дискреційних повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зобов`язаний за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів прийняти рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень та вирішувати замість нього питання про наявність чи відсутність у особи права на відстрочку; належним способом захисту у разі протиправності рішення про відмову є зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 140/8613/23).

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення про надання відстрочки є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Натомість вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про надання відстрочки задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення означало б втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену повідомленням від 26.02.2026 року № 1255/883, щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний