Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №420/6411/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6411/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Олегович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.02.2024 № 30 «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу 3-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_1 ».

Позивач вважає протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2024 № 30 «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу», оскільки він прийнятий без належного з`ясування всіх обставин справи, за відсутності достатніх та допустимих доказів вчинення дисциплінарного проступку, із порушенням принципу презумпції невинуватості та виходом відповідача за межі наданих законом повноважень. Крім того, наказ не був належним чином доведений до відома позивача, у зв`язку з чим про порушення своїх прав він дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит.

Також позивач зазначає, що під час проведення службового розслідування відповідачем були допущені істотні порушення вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службових розслідувань, зокрема його не було ознайомлено з підставами розслідування, не забезпечено можливості надати пояснення та реалізувати процесуальні права, а також не дотримано встановленого порядку прийняття й доведення наказу. Сукупність зазначених порушень свідчить про незаконність оскаржуваного наказу та є підставою для визнання його протиправним і скасування.

Ухвалою від 16.03.2026 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не надав позову на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.02.2024 № 30, документи, на підставі яких його видано, докази ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом.

Відповідачем відзиву або доказів на виконання ухвали суду до суду надано не було.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як видно з матріалів справи, позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2022 №260 згідно якого позивача призначено на посаду водія – лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира батареї 3-й гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 та з 26.09.2022 приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 18.01.2024 №28 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу 3-ї гарматної артилерійської батареї військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_1 .

Як встановлено судом 16.02.2024 відповідачем відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №28 від 18.01.2024 у період з 18.01.2024 по 16.02.2024 проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу 3-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_1 .

У ході розслідування встановлено, що матрос ОСОБА_1 18.01.2024 самовільно залишив район зосередження особового складу, на телефонні дзвінки не відповідав (відповідно до рапортів командира 3 гарматної артилерійської батареї капітана ОСОБА_2 ; номера обслуги 1-го розрахунку 1-го гарматного артилерійського взводу 3-ї гарматної артилерійської батареї матроса ОСОБА_3 ; головного сержанта 3-ї гарматної артилерійської батереї старшого сержанта ОСОБА_4 ; старшого номера обслуги 6-го розрахунку 2-го гарматного артилерійського взводу 3-ї гарматної артилерійської батареї матроса ОСОБА_5 ; командира відділення тяги 3-ї гарматної артилерійської батареї молодшого сержанта ОСОБА_6 ; старшого техніка 3-ї гарматної артилерійської батареї штаб-сержанта ОСОБА_7 (рапорти наявні в матеріалах справи)).

20.02.2024 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №30 Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу 3-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_1 , вбачається, що:

- службове розслідування вважається закінченим;

- за грубе порушення вимог ст.ст.1-4, 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, ст.ст. 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 558-XIV, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, на водія-лінійного наглядача відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї 3-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_8 накладено дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА»;

- за грубе порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 558-XIV, та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, у відповідності до абз. 2 п.5 розділу XIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року № 260, премію та додаткову винагороду за січень 2024 року водію-лінійному наглядачу відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї 3-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_9 слід не виплачувати;

- нарахування та виплату грошового забезпечення водію-лінійному наглядачу відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї 3-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_9 з 01.01.2024 року слід не здійснювати.

Вважаючи вищенаведений наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Статтею 14 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою.

Згідно ст.12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення (ст. 127 Статуту).

Солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття...(ст.128 Статуту).

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 608 виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).

Відповідно пунктів 1, 6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 4 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

У п. 15 розділу 1 "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого 07.06.2018 наказом Міністерства оборони України №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32107 (надалі - "Порядок"), зазначено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно з п. 5 розділу XVI Порядку військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Відповідно до підпункту 24, пункту 10, Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 (зі змінами), міністр оборони України дає обов`язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.

Відповідно до підпункту 81, 82, пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 (зі змінами), Міноборони відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

здійснює відповідно до законодавства правовий і соціальний захист військовослужбовців, резервістів Збройних Сил, військовозобов`язаних, призваних на збори, членів їх сімей та працівників Збройних Сил.

Аналізуючи оскаржуваний наказ №30 від 20.02.2024 в частині, що стосуються притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та процедуру проведення службового розслідування, суд дійшов висновку, що така процедура не була порушена.

Виходячи із змісту правопорушення, яке ставиться позивачу у провину, при вирішенні питання про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, суд приймає до уваги, що позивач не спростовує факту самовільного залишення місяця служби та відсутність на службі. В позові позивач вказує зокрема на те, що оскаржуваний наказ до нього не був доведений, тобто відсутні докази того, що позивач був ознайомлений з таким наказом під підпис. Також позивач вказує на те, що відсутні належні та допустимі докази скоєння позивачем дисциплінарного проступку та на інші порушення порядку проведення службового розслідування.

Суд зазначає, що сам по собі факт незгоди позивача із висновками службового розслідування не свідчить про протиправність прийнятого за його результатами рішення. Під час розгляду справи суд перевіряє не доцільність прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, а його відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суд не підміняє собою дисциплінарний орган та не здійснює повторної оцінки службової дисципліни, якщо рішення прийнято в межах компетенції, на підставі належних доказів та з дотриманням установленої законом процедури.

Суд зазначає, що окремі процедурні недоліки під час проведення службового розслідування можуть бути підставою для скасування відповідного рішення лише у разі, якщо вони вплинули або могли вплинути на правильність встановлення фактичних обставин чи призвели до істотного порушення прав особи. Формальне посилання на недотримання окремих процедурних вимог без доведення того, яким чином такі порушення вплинули на зміст прийнятого рішення, не може бути достатньою підставою для задоволення адміністративного позову.

Суд також враховує, що відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені службовим розслідуванням обставини самовільного залишення місця служби або свідчили про наявність поважних причин такої відсутності. Натомість матеріали службового розслідування містять сукупність взаємоузгоджених доказів, які підтверджують факт дисциплінарного проступку та були покладені командиром в основу оскаржуваного наказу.

Доводи позивача щодо неналежного ознайомлення з оскаржуваним наказом не можуть бути самостійною підставою для визнання його протиправним, оскільки порядок доведення наказу до відома військовослужбовця спрямований на забезпечення реалізації ним права на оскарження, а не визначає законність самого рішення по суті. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач реалізував своє право на судовий захист, звернувшись до суду з даним позовом, а тому відсутність доказів своєчасного ознайомлення з наказом не призвела до порушення його права на ефективний засіб юридичного захисту.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Порядком проведення службових розслідувань у Збройних Силах України. Позивачем не доведено ані відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, ані істотних порушень процедури, які могли б вплинути на законність прийнятого рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд вважає, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.02.2024 № 30 «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу 3-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_1 » не підлягає задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 20.02.2024 № 30 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

.