Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №400/10325/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р. № 400/10325/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаПершого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, вул. Ювілейна, 89,м. Баштанка,Баштанський р-н, Миколаївська обл.,56101,

провизнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чайки Аліни Сергіївни щодо не зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 в Миколаївській філії ОУ АТ «Ощадбанк», відкритого на ім`я ОСОБА_1 , на який зараховується заробітна плата боржника, зобов`язання державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вжити заходів щодо зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 в Миколаївській філії ОУ АТ «Ощадбанк», відкритого на ім`я ОСОБА_1 , на який зараховується заробітна плата боржника.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно наклав арешт на банківський рахунок позивача, на який він отримує заробітну плату. Арешт на заробітну плату позбавляє його можливості отримувати нараховану заробітну плату, що позбавляє його необхідних коштів на існування.

Відповідач надав відзив, в якому позов не визнає, оскільки вважає, що дії приватного виконавця були вчинені відповідно до вимог Закону України “ Про виконавче провадження”. В межах зведеного виконавчого провадження №81031634 на підставі ч.1 ст. 56 Закону державними виконавцями винесено постанови про арешт коштів боржника. Дані постанови передано до банківських установ за допомогою електронного документообігу, а безпосереднє накладення арешту на рахунки здійснює банк, виходячи з інформації щодо руху коштів на відповідних рахунках. АТ «ОЩАДБАНК» накладено арешт на рахунок НОМЕР_2 , це свідчить про те, що на даний рахунок надходили кошти, які не ідентифіковані банком як кошти зі спеціальним режимом, або ж були інші надходження, що підлягають арешту відповідно до Закону.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

На примусовому виконанні у Першому відділі Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває декілька виконавчих проваджень про стягнення із ОСОБА_1 коштів, в тому числі ВП № 48412630 від 12.08.2015 року , відкритого на підставі виконавчого листа № 468/352/15-ц, виданого Баштанським районним судом Миколаївської області 05.05.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТКБ «ПриватБанк» заборгованості розмірі 11327 доларів США 04 центи, що станом на 27.01.2015 року в гривневому еквіваленті за курсом 15.89 грн. за 1 долар США становить 179986,67 грн.; ВП № 60883993 від 16.12.2019, відкритого на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69-25-у, виданої ГУ ДФС у Миколаївській області 08.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 20448,40 грн.; ВП № 71661674 від 25.04.2023 року, відкритого на підставі виконавчого листа № 400/7971/21, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 04.04.2023 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 30252,92 грн., ВП № 76823240 від 20.01.2025 року (ідентифікатор доступу 5Б1Г0188В903), відкритого на підставі виконавчого листа № 400/4305/24, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 12.11.2024 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 49686,75 грн.

Вказані виконавчі провадження 18.05.2026 року було об`єднано, та отримало зведений номер ВП 81031634.

З метою примусового стягнення коштів на рахунки боржника державним виконавцем відділу ДВС Чайкою Аліною Сергіївною було накладено арешт, в тому числі на картковий рахунок № НОМЕР_3 в Миколаївській філії ОУ АТ «Ощадбанк», на який зараховується заробітна плата боржника від комунального підприємства «Джерело» Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 15.07.2026.

Представник боржника звернулась до відділу ДВС із заявою від 30.07.2026 з проханням зняти арешт з карткового рахунку, на який зараховується заробітна плата боржника.

05.08.2026 року за № 135556 від відділу ДВС надійшла відповідь про те, що відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника, з посиланням на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина 3 статті 52 указаного Закону такий обов`язок покладає на банк - саме він повинен перевіряти, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника

не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року зазначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими. (постанова ВС від 12 лютого 2025 року по справі № 444/2503/17).

Відповідно до ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на постанову ВС від 14.08.2025 по справі № 320/14377/23 суд не бере до уваги, оскільки спірні правовідносини не тотожними, оскільки в справі, яку розглядав ВС позивач є юридична особа, арешт державним виконавцем було накладено на рахунок кредитних коштів Європейського співробітництва з атомної енергії у порушення вимог Угоди про позику та Гарантійної угоди, укладених у рамках Проекту, що, своєю чергою, може призвести до порушення міжнародних зобов`язань України, як зазначав позивач у скаргах, та в цих правовідносинах позивач не просить визнати постанову про арешт коштів протиправною.

За таких обставин, позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.287 КАС України відповідачем у справі може бути орган ДВС, тому й вимоги повинні бути зверненні до органу ДВС, а не до державного виконавця та дії суд вважає за необхідне визнати протиправними, а не неправомірними, як просить позивач.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та судовий збір належить повернути позивачу за рахунок коштів відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_3 в Миколаївській філії ОУ АТ «Ощадбанк», відкритого на ім`я ОСОБА_1 , на який зараховується заробітна плата боржника.

3.Зобов`язати Перший відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(56101, Баштанський район, м. Баштанка, вул.Ювілейна,89,ЄДРПОУ 45089410) вжити заходів щодо зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_3 в Миколаївській філії ОУ АТ «Ощадбанк», відкритого на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), на який зараховується заробітна плата боржника.

4. Стягнути з Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(56101, Баштанський район, м. Баштанка, вул.Ювілейна,89,ЄДРПОУ 45089410) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1064,96грн.(одна тисяча шістдесят чотири тисячі,96коп.), сплачений квитанцією від 18.08.2026.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко