Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №400/5275/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р. № 400/5275/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:

визнання протиправною та скасувати відмову відповідача у задоволенні заяви позивача щодо виплати грошового забезпечення батька - ОСОБА_2 , військовослужбовця відповідача, зниклого безвісти за особливих обставин 19.12.2025;

зобов`язання відповідача здійснювати виплату грошового забезпечення батька - ОСОБА_2 , військовослужбовця відповідача, зниклого безвісти за особливих обставин 19.12.2025, позивачу відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та здійснити нарахування грошового забезпечення батька - ОСОБА_2 , військовослужбовця відповідача, зниклого безвісти за особливих обставин 19.12.2025, позивачу відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з дня зникнення батька, тобто з 19.12.2025, які не були нараховані.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є сином військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який зник безвісти 10.12.2025 під час виконання бойового завдання в районі введення бойових дій. 03.04.2026 він звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому частки грошового забезпечення зниклого безвісти батька, у задоволенні якої 09.04.2026 йому було відмовлено. Відповідач аргументував відмову тим, що ОСОБА_2 не складав особистого розпорядження під час проходження військової служби та не був опікуном позивача. На його думку, така відмова є протиправною, оскільки позивач є єдиним сином і родичом ОСОБА_2 , а тому у зв`язку з відсутністю особистого розпорядження відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на отримання 20 відсотків грошового забезпечення свого батька з 19.12.2025.

У відзиві на позовну заяву від 20.05.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що батько позивача, ОСОБА_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2023 по теперішній час. 19.12.2025 військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин. 03.04.2026 від позивача надійшла заява про нарахування та виплату йому грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , який є його батьком. 09.04.2026 позивачу було відмовлено у призначені відповідної виплати у зв`язку з тим, що військовослужбовець не був його законним представником.

Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також про витребування у відповідача і ІНФОРМАЦІЯ_1 деяких доказів.

Відповідач 20.05.2026, а 21.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 подали до Миколаївського окружного адміністративного суду витребувані у них докази.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження від 08.06.199 серія НОМЕР_3 і Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 03.04.2026 № 00057529354 батьками позивача є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Згідно з даними електронної облікової картки ОСОБА_2 він не одружений, має сина ОСОБА_1 і батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У повних витягах з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 03.04.2026 № 00057529653, від 03.04.2026 № 00057529857 і від 03.04.2026 № 000575229906 зазначено про відсутність актових записів відповідно про шлюб ОСОБА_2 , про усиновлення та встановлення батьківства.

Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 03.04.2026 № 00057529715 матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_5 , а батьком - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 03.04.2026 № 00057529960.

Натомість відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 03.04.2026 № 00057530051 відомості про смерть ОСОБА_5 відсутні.

ОСОБА_2 проходив з 26.02.2023 військову службу у відповідача, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2023 № 55.

Відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 17.01.2026 № 163/нод «Про результати службового розслідування» і нказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2026 № 31 ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій, 19.12.2025 під час участі у бойових діях під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

03.04.2026 позивач подав відповідачу через ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про виплату йому грошового забезпечення його батька ОСОБА_2 , який зник безвісти 19.12.2023.

Листом від 09.04.2026 № 1886/9511 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволені його заяви про виплату частки грошового забезпечення його батька, оскільки до неї не було додано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 є його законним представником.

Вважаючи, що відповідач нараховував і виплачував йому грошове забезпечення його батька, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом другим статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктом 61 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим і п`ятим пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) (далі - Порядок № 884) виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, підлягає виплаті з дня його зникнення безвісти:

1) особам, визначених військовослужбовцем в особистому розпорядженні, в розмірі, яким ним самим визначений;

2) дружина (чоловік), законний представник малолітніх (неповнолітніх) дітей, діти з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законні представники та батьки військовослужбовця (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені) рівними частками всім цим особам в загальній сумі, що не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення;

3) повнолітні діти, рідні брати (сестри), законним представником яких є військовослужбовець, рівними частками всім цим особам в загальній сумі, що не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення.

Особи відповідної черги мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті (безвісно відсутнього) військовослужбовця отримують лише у випадку, коли відсутні особи попередньої черги. Особи однієї черги отримують грошове забезпечення рівними частками.

Поряд з цим, у постанові від 22.07.2026 у справі № 211/3391/20 Верховний Суд підкреслив, що грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. Грошове забезпечення безвісно відсутніх військовослужбовців може виплачуватися, зокрема: батькам військовослужбовця; військовослужбовцям з дня звільнення захоплених у полон або заручниками; включатися до складу спадщини.

Той факт, що держава виплачує ці кошти членам сім`ї безвісно відсутнього захисника, не змінює правової природи цих коштів як власності самого військовослужбовця.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з абзацом восьмим пункту 5 Порядку № 884 збереження належного, але не виплаченого, грошового забезпечення за військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в органах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.

Абзацами п`ятим-сьомим пункту 6 Порядку № 884 встановлено, що у разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, виплачується відповідним особам лише в межах нарахованого грошового забезпечення у розмірах частки, що встановлена законодавством.

Депоновані кошти грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, або включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Суд встановив, що відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 17.01.2026 № 163/нод «Про результати службового розслідування» і нказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2026 № 31 ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій, 19.12.2025 під час участі у бойових діях під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_5 , а сином - позивач, що підтверджується свідоцтвом про народження від 08.06.199 серія НОМЕР_3 і повними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 03.04.2026 № 00057529354 і від 03.04.2026 № 000575229906.

У матеріалах справи відсутні відомості про інших осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_6 , який зник безвісти.

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 03.04.2026 № 00057530051 відомості про смерть ОСОБА_5 відсутні.

Позивач у позовній заяві нічого не зазначив про смерть ОСОБА_5 , будь-яких доказів цього він не надав.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак згідно з наявними матеріалами справи ОСОБА_5 жива, а тому відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» перебуває у вищій черзі на отримання грошового забезпечення ОСОБА_7 , ніж позивач (його син).

Крім цього, позивач не надав будь-яких доказів, а суд не встановив, того, що його батько був на день смерті його законним представником, що є обов`язковою умовою для отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військового службовця.

Таким чином, відповідач листом від 09.04.2026 № 1886/9511 правомірно відмовив позивачу у виплаті йому грошового забезпечення його батька, який зник безвісті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

6. Повний текст рішення суду складений 10.09.2026.

Суддя В.Г.Ярощук