Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №380/372/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 рокусправа № 380/372/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 19.11.2025, та не нарахування і невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна;

- зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 19.11.2025, та здійснити нарахування і виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 19 листопада 2025 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №336 його було виключено із списків особового складу військової частини, у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Повідомляє, що після звільнення, у листопаді 2025 року, представник позивача подав в інтересах позивача заяву до Військової частини НОМЕР_1 з метою того, щоб військова частина надала ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 19 листопада 2025 року та на основі цієї довідки здійснила виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зі свого боку, Військовою частиною НОМЕР_1 так і не було надано відповіді на відповідну заяву, при цьому, така заява була направлена на електронну пошту відповідача 27 листопада 2025 року, а відтак у цей же день військова частина її і отримала.

На думку позивача, бездіяльність відповідача, яка полягає у невидачі довідки про вартість речового майна, що належало до видачі та не нарахування і невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, є протиправною, тому просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Кисильової О.Й. від 09.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.9 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.01.2026 на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи (звільнення судді з посади) заява розподілена до провадження судді Братичак У.В.

Ухвалою судді Братичак У.В. від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач ані під час звільнення, ані після, не звертався до командира військової частини з рапортом чи заявою про компенсацію неотриманого речового майна. Надана адвокатом заява, надіслана на незрозумілу електронну адресу, яка не є офіційною у відповідача. А отже у службу діловодства не надходила і не реєструвалася.

Військова частина НОМЕР_1 не отримувала будь-яких заяв ані від адвоката, ані від позивача.

Отже за відсутності звернення позивача, не можна вважати, що останньому було відмовлено у видачі довідки та компенсації, а тому не можна стверджувати про протиправність дій.

Враховуючи наведене вище, просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №336 від 19.11.2025 позивача було виключено із списків особового складу Військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Представник позивача в інтересах позивача надіслав на електронну адресу: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заяву від 27.11.2025 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , з проханням: здійснити виплату грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна або надати довідку про вартість такого речового майна, що належить йому до видачі, однак жодної відповіді не отримав.

Оскільки відповідачем так і не було здійснено виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2232-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За змістом частин першої-другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) (далі - Порядок № 178).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

З вищенаведених законодавчих приписів можна зробити висновок, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Суд звертає увагу, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 та постанові від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18.

Водночас, Верховний Суд в постанові від 29.07.2021 у справі № 807/761/15 звернув увагу, що умовою для виникнення у військової частини обов`язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини є подання таким військовослужбовцем відповідного рапорту (заяви) за місцем військової служби, що повністю узгоджується з пунктом 4 Порядку №178.

Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, у постанові Верховного Суду 27 січня 2021 року у справі №340/680/20.

Так, як вже зазначалося вище, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що у листопаді 2025 року його представник подав в інтересах позивача заяву до Військової частини НОМЕР_1 з метою того, щоб військова частина надала ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 19 листопада 2025 року та на основі цієї довідки здійснила виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, однак жодної відповіді відповідач не надав.

На підтвердження своїх аргументів позивач долучив копію заяви від 27.11.2025, адресованої на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 та докази її надсилання на електронну адресу: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Водночас, представник відповідача повідомляє, що жодної заяви (рапорту) Військова частина НОМЕР_1 ані від позивача, ані від його представника не отримувала, а електронна адреса « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є йому незрозумілою та не є офіційною у відповідача.

З даного приводу суд звертає увагу, що згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас, станом на дату розгляду даної справи стороною позивача жодним чином не доведено, що електронна адреса « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить Військовій частині НОМЕР_1 та є офіційною для приймання звернень громадян.

При цьому суд також зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б завадили позивачу звернутися безпосередньо до відповідача з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно перед звільненням з військової служби або ж після звільнення надіслати відповідну заяву засобами поштового зв`язку листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, аргументи позивача, наведені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази звернення позивача до відповідача з відповідним рапортом (заявою) про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно, суд дійшов висновку, про відсутність у Військової частини НОМЕР_1 обов`язку виплатити позивачу на момент його звільнення грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна