Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №380/11451/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11451/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ, відповідач - 1), військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач - 2), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на доопрацювання пакета документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його брата - солдата ОСОБА_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно сформувати та направити до Головного управління Національної гвардії України повний пакет документів ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України прийняти та розглянути направлений військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України пакет документів ОСОБА_1 , за результатом чого, прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 15000000 гривень та здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної одноразової грошової допомоги в установленому законом порядку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що брат позивача - солдат ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання. Факт загибелі під час захисту Батьківщини підтверджується сповіщенням про смерть від 04.01.2023 № 40/35/9/1-52, актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 24.07.2023 та актом про нещасний випадок форми Н-1 № 661/23 від 24.07.2023. Рішенням суду у справі № 453/510/24 встановлено юридичний факт, що позивач - ОСОБА_1 - перебував на утриманні свого загиблого брата - ОСОБА_2 . Реалізуючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 10.11.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн. До вказаної заяви було додано повний та вичерпний пакет документів, визначений законодавством, зокрема й нотаріально завірену копію рішення суду про визнання факту перебування на утриманні №453/510/24. Військова частина НОМЕР_1 сформувала та перенаправила вказаний пакет документів разом із висновком до ГУ НГУ для прийняття рішення. Однак, листом ГУ НГУ (інформація надіслана листом В/Ч НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит від 28.04.2026 вих. №28.04/03/х) пакет документів позивача було повернуто до військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання. Позивач вважає дії ГУ НГУ щодо повернення документів на доопрацювання протиправними, а надісланий лист по своїй суті є формою відмови в оформленні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, оскільки повторне направлення того самого пакета документів (в якому вже міститься раніше надане судове рішення) не призведе до іншого результату.

Ухвалою суду від 08.06.2026 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

10.06.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 15.06.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 29.06.2026 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НГУ, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

30.06.2026 від відповідача -2 за вх. №56721 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ). Згідно з ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України. Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII. Згідно з ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168). Постановою №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Так, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2-1 Постанови № 168 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої п. 2 Постанови в Національній гвардії України. Ці Порядок та умови визначають процедуру виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), установленої п. 2 Постанови № 168, особам, які мають право на її виплату, в разі загибелі військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), зазначених у п. п. 1-1, 1-2 Постанови № 168, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва). Так, виплата ОГД здійснюється особам, які мають право на отримання ОГД незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги іншими особам, які мають право на отримання ОГД. Відповідно до п. 6 зазначеного порядку для призначення та виплати ОГД особи, які мають право на отримання ОГД, звертаються до ГУ НГУ, територіального управління Національної гвардії України, з`єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров`я, установи Національної гвардії України за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або до військової частини Національної гвардії України, визначеної командувачем Національної гвардії України, на яку покладаються функції щодо призначення та виплати ОГД, із заявою кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання ОГД, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату ОГД. Пунктом 7 порядку визначено перелік документів, які додаються до заяви. Так, уповноважений орган під час оформлення документів для призначення ОГД: перевіряє наявність документів, передбачених п. 7 цих Порядку та умов; визначає перелік осіб, які документально підтвердили своє право на отримання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її отриманням, але не надали (надали не всі) документи; готує висновок щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, та подає його в 10-денний строк із дня реєстрації документів, поданих такими особами, до ГУ НГУ з додаванням документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов. Отже, відповідно до п. 2 Постанови 168 на підставі поданих позивачем документів, військовою частиною було сформовано та подано висновок щодо можливості виплати ОГД до ГУ НГУ. На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

02.07.2026 від відповідача - 1 за вх. №58398 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що до ГУ НГУ надійшли матеріали щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 16-1 Закону (в редакції, що діяла на дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця. Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). У надісланих військовою частиною НОМЕР_1 висновку та документах щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги особам, зазначеним у ст. 16-1 Закону, відсутнє пенсійне посвідчення, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону, передбачені абз. 16 п. 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.08.2022 № 484, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.08.2022 за № 940/38276 (далі - Порядок та умови) Враховуючи, що документи щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги особам зазначеним в ст. 16-1 Закону за загиблого солдата ОСОБА_2 подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин і з метою недопущення втрат бюджетних коштів пропонується відповідно до п. 12 Порядку та умов, надіслати їх на доопрацювання до військової частини НОМЕР_1 . Також представник відповідача - 1 пояснив, що згідно з п. 2 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зобов`язано військове командування (Генеральний штаб Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управління оперативних командувань, командирів військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України»: Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони. Пунктом 1 ч.1 ст. 5 Закону «Про Національну гвардію України» визначено, що до складу Національної гвардії України входять головний орган військового управління Національної гвардії України. Таким чином, ГУ НГУ являється складовою сектору безпеки та оборони України та виконує службово-бойові завдання пов`язані із захистом суверенітету та територіальної цілісності України. З урахуванням наведеного просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Суд встановив, що брат позивача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) - був призваний на військову службу за мобілізацією, перебував на військовій службі у військовій частині у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що не заперечується відповідачами.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання загинув. Факт загибелі ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини підтверджується сповіщенням про смерть від 04.01.2023 № 40/35/9/1-52, актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 24.07.2023, актом про нещасний випадок форми Н-1 № 661/23 від 24.07.2023 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 08.07.2025 у справі №453/51 встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на утриманні свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2020 року до загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2.

10.11.2025 позивач звернувся до ГУ НГУ із заявою, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000,00 грн. у зв`язку із загибеллю брата, у якого перебував на утриманні.

До заяви позивачем були надані такі документи: завірена нотаріусом копія паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 на 5 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 на 1 арк.; згода на надання персональних даних ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія паспорта ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 разом із карткою платника податків на 2 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія лікарського свідоцтва про смерть № 161 від 05.01.2023 ОСОБА_2 на 2 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія довідки № 161 від 05.01.2023 про причину смерті ОСОБА_2 - вибухова травма внаслідок військових дій на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом сповіщення про смерть (загибель) від 04.01.2023 № 40/35/9/1-52 ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія корінця сповіщення сім`ї № 4 від 06.01.2023 щодо ОСОБА_2 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія довідки від 13.02.2023 № 30 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія довідки № 505 від 18.07.2023 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія постанови № 73 від 10.08.2023 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія рішення про визнання факту перебування на утриманні № 453/510/24 на 5 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія витягу з наказу № 21 від 20.01.2023 про виключення зі списків особового складу ОСОБА_2 на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія витягу з наказу № 363 від 26.11.2023 про виключення зі списків особового складу ОСОБА_2 на 2 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія акту розслідування нещасного випадку від 24.07.2023, м. Харків, форма Н-5* на 6 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія акту №661/23 про нещасний випадок солдата ОСОБА_2 від 24.07.2023 форми Н-1 на 4 арк., в 1 прим.; оригінал довідки за реквізитами рахунку ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; завірена адвокатом копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; засвідчений адвокатом ордер на надання правничої допомоги.

Листом від 28.11.2025 вих. №25/35/13-7632-2025 ВЧ НОМЕР_1 надіслала на адресу командиру 2 корпусу Національної гвардії України «ІНФОРМАЦІЯ_5» висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Листом від 21.04.2026 ГУ НГУ повідомило адвокату Буженку Ю. про те, що було прийнято рішення про повернення документів на виплату одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_2 і надіслано зазначене рішення разом із документами до уповноваженого органу за підпорядкованістю через Управління 2 корпусу Національної гвардії України «ІНФОРМАЦІЯ_5» для письмового повідомлення заявників з обґрунтуванням мотивів повернення.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивач з метою захисту порушених своїх прав звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 2, п. 3 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У п. 1 ст. 16-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно із п. п. 6, 9, 10 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", ст. 9-2 Закону № 2011-XIІ та абз. абз 2-8 п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28.06.2023 за № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Відповідно до п. 2 Постанови № 168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Також на виконання Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", якою затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок № 975).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

У п. 12 Порядку № 975 наведено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Пункт 20 Порядку № 975 визначає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

До заяви додаються завірені копії, зокрема: свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби; постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров`я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності, - для виплати грошової допомоги непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи; рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону; витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи.

У п. п. 22, 23 Порядку № 975 наведено, що призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Строки подання рішення розпорядника бюджетних коштів уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги, а також строки видання наказу про виплату уповноваженим органом одноразової грошової допомоги встановлюються міністерствами та державними органами.

Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.

Отже, розпорядник бюджетних коштів наділений правом прийняти рішення про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів повернення документів на доопрацювання.

І лише після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Як зазначалося вище, 10.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ НГУ із заявою, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000,00 грн. у зв`язку із загибеллю брата, у якого перебував на утриманні.

До заяви позивачем були надані такі документи: завірена нотаріусом копія паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 на 5 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 на 1 арк.; згода на надання персональних даних ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія паспорта ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 разом із карткою платника податків на 2 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія лікарського свідоцтва про смерть № 161 від 05.01.2023 ОСОБА_2 на 2 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія довідки № 161 від 05.01.2023 про причину смерті ОСОБА_2 - вибухова травма внаслідок військових дій на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом сповіщення про смерть (загибель) від 04.01.2023 № 40/35/9/1-52 ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія корінця сповіщення сім`ї № 4 від 06.01.2023 щодо ОСОБА_2 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія довідки від 13.02.2023 № 30 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія довідки № 505 від 18.07.2023 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія постанови № 73 від 10.08.2023 на 1 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія рішення про визнання факту перебування на утриманні № 453/510/24 на 5 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія витягу з наказу № 21 від 20.01.2023 про виключення зі списків особового складу ОСОБА_2 на 1 арк., в 1 прим.; засвідчена адвокатом копія витягу з наказу № 363 від 26.11.2023 про виключення зі списків особового складу ОСОБА_2 на 2 арк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія акту розслідування нещасного випадку від 24.07.2023, м. Харків, форма Н-5* на 6 рк., в 1 прим.; завірена нотаріусом копія акту №661/23 про нещасний випадок солдата ОСОБА_2 від 24.07.2023 р. форми Н-1 на 4 арк., в 1 прим.; оригінал довідки за реквізитами рахунку ОСОБА_1 на 1 арк., в 1 прим.; завірена адвокатом копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; засвідчений адвокатом ордер на надання правничої допомоги.

Листом від 28.11.2025 вих. №25/35/13-7632-2025 ВЧ НОМЕР_1 надіслала на адресу командиру 2 корпусу «ІНФОРМАЦІЯ_5» Національної гвардії України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Листом від 21.04.2026 ГУ НГУ повідомило адвокату Буженку Ю. про те, що було прийнято рішення про повернення документів на виплату одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_2 і надіслано зазначене рішення разом із документами до уповноваженого органу за підпорядкованістю через Управління 2 корпусу «ІНФОРМАЦІЯ_5» Національної гвардії України для письмового повідомлення заявників з обґрунтуванням мотивів повернення.

Обгартовуючи своє рішення про повернення документів на виплату одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_2 відповідач - 1 посилався на п. 2 Постанови № 168, відповідно до якого одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також наведено редакцію статті 16-1 згаданого Закону, чинну на дату смерті військовослужбовця: право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або згідно зі ст. 31 ч. 1 згаданого Закону, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Документи ОСОБА_1 повернено на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" підтверджують що він перебувала на утриманні загиблого (пенсійне посвідчення, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника), що дають право на призначення одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що дійсно на дату смерті солдата ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) ст. 16-1 Закону № 2011-XII мала наступну редакцію: «У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)».

У подальшому законодавець Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 №3515-IX виклав ст. 16-1 Закону №2011-XII у редакції, у якій відповідно до п. 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В Пояснювальній записці до проекту вказаного вище Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання правовідносин, пов`язаних з призначенням, отриманням одноразової грошової допомоги та наданням пільг деяким категоріям осіб" зазначено таке. Кількість військовослужбовців, які загинули через виконання ними обов`язків військової служби чи інших перелічених у п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" випадках зростає, і, відповідно збільшується кількість членів їх сімей, за якими не закріплено право на соціальний захист як члена родини загиблого (померлого).

Так, згідно з чинною редакцією ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця, або військовозобов`язаного чи резервіста, якого призвано на навчальні, перевірочні або спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, яка досліджувала аналогічні правовідносини на предмет визначення підсудності таких спорів, зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України. Частиною 2 ст. 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас, у ч. 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі ст. 19 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Аналогічне правило закріплено в ч. 4 ст. 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Судом встановлено, що і не заперечується відповідачами, що позивач перебував на утриманні свого брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Конституційний суд України в рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ч. ч. 4, 5 ст. 22 Закону України "Про міліцію" та ч. 6 ст. 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї") зазначив, що членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

З метою дотримання принципу соціальної справедливості при призначенні одноразової грошової допомоги такий підхід доцільно реалізувати і у правовідносинах, пов`язаних з визначенням кола осіб - отримувачів одноразової грошової допомоги.

Отже, законодавцем для принципу соціальної справедливості внесені відповідні зміни до Закону № 2011-XII, зокрема, розширено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця, або військовозобов`язаного чи резервіста, якого призвано на навчальні, перевірочні або спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його брата, однак підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження його знаходження на утриманні загиблого військовослужбовця.

При цьому, повертаючи документи позивачу, відповідач не врахував, що положення ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у п. 4 цієї статті (або члени сім`ї, батьки та утриманці залежно від редакції закону на момент виникнення права).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 08.07.2025 у справі №453/51 встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на утриманні свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2020 року до загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на вказане, зважаючи на встановлення факту того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на утриманні свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2020 року до загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови №168.

Таким чином, підхід ГУ НГУ щодо повернення ОСОБА_1 документів, які містили наведені документи щодо факту перебував на утриманні свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2020 року до загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , на доопрацювання з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого, що обумовило повернення документів, поданих позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, є помилковим.

Аналогічний принцип правового застосування ст. 16-1 Закону №2011-XII наведений у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд дійшов висновку про протиправність дії ГУ НГУ щодо повернення до військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання пакета документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його брата - солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 , кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно сформувати та направити до ГУ НГУ повний пакет документів ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язати ГУ НГУ прийняти та розглянути направлений військовою частиною НОМЕР_1 пакет документів ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, та прийняти за результатами такого розгляду рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ НГУ призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбачену п. 2 Постанови №168, у розмірі 15000000 грн., то така вимога не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Оскільки відповідачем не прийнято жодного рішення, позовна вимога зобов`язального характеру про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови №168 є передчасною.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржуване дії відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позову необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на доопрацювання пакета документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його брата - солдата ОСОБА_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) повторно сформувати та направити до Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498, адреса місця знаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А) повний пакет документів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498, адреса місця знаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А) прийняти та розглянути направлений військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України пакет документів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, та прийняти за результатами такого розгляду рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498, адреса місця знаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.