Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №340/1981/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1981/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №00026910704 від 17.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки належного йому магазину, а також на недоведеність контролюючим органом виявлених під час перевірки порушень. Зокрема, позивач зазначає, що наказ про призначення перевірки належним чином не обґрунтований, не містить чіткої підстави проведення перевірки у позивача, а лише посилання на певні норми ПК України. Крім цього, в Акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про наявність реалізованої продукції та, відповідно, отримання в результаті такої реалізації готівкових коштів на загальну суму 219100 грн, які не проведено через РРО, посилаючись при цьому виключно на зошит із записами, який, за твердженням позивача, є невідомого походження та на перевірку ним не надавався.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 20).

Від відповідача 11.04.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Відповідач зазначив на правомірність призначення та проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача (магазину), посилаючись на норми закону та судову практику Верховного Суду. Також зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено ряд порушень, серед яких - факт непроведення через РРО реалізації товарів на загальну суму 219100 грн, що відображено в Акті перевірки. Вважає свої дії та рішення правомірними, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 23-27).

Позивач 16.04.2025 надав до суду відповідь на відзив, у якій просив суд не приймати до уваги наданий відповідачем відзив (а.с. 114-115).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило, проте 18.04.2025 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та документи (а.с. 117, 118-120).

Дослідивши надані сторонами письмові матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку як платник податку на спрощеній системі оподаткування, група ІІІ, ставка 5%. Основний вид економічної діяльності: 96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг.

Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 10.35 години 06.02.2025 по 09.00 годину 15.02.2025 проведено фактичну перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за наслідками якої складено Акт №1436/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 15.02.2025 (а.с. 47-49).

Зазначена перевірка призначена та проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Кіровоградській області №133-п від 29.01.2025 (а.с. 30), підставами проведення перевірки зазначено п.п. 80.2.1, 80.2.2, 80.2.3, 80.2.6, 80.2.7 п. 80.2. ст. 80 ПК України.

Згідно Додатку 26 до наказу ГУ ДПС в Кіровоградській області від 29.01.2025 №133-п, встановлено перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління фактичних перевірок на підставі підпункту 80.2.2 (отримана інформація) п. 80.2 ст. 80, п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, серед яких зазначено ФОП ОСОБА_1 та адресу об`єкта перевірки – АДРЕСА_2 , магазин (а.с.30-зворот).

На виконання наказу №133-п від 29.01.2025 податковим органом виписані направлення на перевірку №344 від 05.02.2025 та №345 від 05.02.2025 (а.с. 88, 89).

Згідно відміток у зазначених направленнях, такі направлення та службові посвідчення перевіряючих 06.02.2025 були пред`явлені посадовій особі позивача (продавцю магазину), якій також у цей же день о 10-35 годині вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки №133-п від 29.01.2025.

Відповідно до висновків проведеної перевірки, відображених в Акті №17169/11-28-09-02/44550002 від 02.12.2024, податковим органом виявлені порушення, зокрема:

- п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- п. 63.3 ст. 63 ПК України;

- п. 1 Постанови КМУ від 29.07.2022 №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків …»;

- ч. 1 ст. 115 КЗпП України.

До вказаного Акту позивачем подано заперечення від 28.02.2025 за №1-зп, у якому позивач звертав увагу податкового органу на ті ж обставини, що зазначені у позовній заяві у цій справі (а.с. 75).

Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 12.03.2025 №2761/6/11-28-07-04 про розгляд заперечень позивача повідомлено, що в ході фактичної перевірки були правильно визначені порушення норм чинного законодавства (а.с. 83-85).

На підставі Акту №1436/11/28/РРО/2677412257 від 15.02.2025 податковим органом винесено низку рішень, серед яких позивачем у цій справі оспорюється лише:

- податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №0026910704, яким за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 107362,50 грн. (а.с. 92).

Відомостей про оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення до ДПС України в адміністративному порядку матеріали справи не містять.

Разом з тим, не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

Судом встановлено, що зміст наказу про призначення перевірки, додатку 26 до вказаного наказу, направлень на перевірку та інших матеріалів справи свідчить про те, що підставою для проведення спірної перевірки контролюючим органом визначено, у тому числі, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України, що відповідачем не заперечувалось.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 сформулював правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок.

Так, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки, а отже такий наказ не можна вважати протиправним.

Таким чином, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд не знаходить в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Що стосується виявлених зазначеною фактичною перевіркою порушень, суд встановив наступне.

Згідно Акту перевірки, заяв по суті справи та інших матеріалів судом встановлено, що підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення рішення стало порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі – Закон №265/95), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;

Так, контролюючим органом стверджується, що позивачем за період з вересня 2024 по 06.02.2025 реалізовано та отримано готівкою кошти в загальній сумі 219100 грн. за виготовлення та/або реалізацію та/або встановлення пам`ятників (та іншої атрибутики: оградки, надгробок, ланцюжок). При цьому відповідач стверджує, що вказані кошти через РРО не проведені, у виписках по рахунку відсутні.

Такі доводи контролюючого органу ґрунтуються на наявності записів, виконаних в окремому зошиті, який знаходився за місцем здійснення господарської діяльності (у магазині), фотокопію аркушів з якого відповідачем долучено до матеріалів справи (а.с. 31-44).

В свою чергу позивач заперечує належність йому зазначеного зошиту та зазначає, що вказаний зошит ним на перевірку не надавався взагалі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження здійснених господарських операцій мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Судом досліджено надані відповідачем фотокопії зошиту, на підставі якого контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків про порушення позивачем вимог Закону №265/95, та встановлено, що такі копії становлять аркуші з рукописним текстом, з зазначенням окремих слів та чисел, частина з яких носить технічний характер (імовірно зазначення розмірів). Записи мають чисельні виправлення, закреслення, позначки у вигляді знаку питання, плюсів, крапок тощо. При цьому такі записи не містять дати здійснення імовірних господарських операцій, у тому числі щодо періоду їх проведення та/або вчинення таких записів, конкретних сум з їх прив`язкою до чітко визначених товарів/послуг, чіткого зазначення факту здійснення поставки конкретного товару/послуги та проведення (отримання) оплати. Такі записи також не містять інформації про те, який саме товар (або ж послуга) імовірно надавався (реалізовувався). Крім цього, такі записи взагалі не містять будь-якої інформації щодо сторін (учасників) імовірних господарських операцій, у тому числі – відсутня будь-яка прив`язка зазначених записів навіть до ФОП ОСОБА_1 .

Отже суд дійшов висновку, що вказаний зошит не відповідає ані формі, ані змісту, які законом встановлюються до первинних документів, не містить будь-яких реквізитів, за допомогою яких можливо було б чітко, поза розумних сумнівів, ідентифікувати факт здійснення господарських операцій та їх зміст, а тим більше встановити конкретну суму таких господарських операцій.

Суд також враховує, що відповідно до наявного в матеріалах справи запиту контролюючого органу про надання документів (а.с. 76-зворот) та відповіді позивача на вказаний запит (а.с. 86), зазначений зошит на перевірку взагалі не надавався, про що позивач зазначає в запереченнях до Акту перевірки та також неодноразово наголошує у своїх заявах по суті справи.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту статей 72-76 КАС України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем до суду не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження факту здійснення позивачем господарських операцій у період з вересня 2024 по 06.02.2025 на загальну суму 219100 грн., а відтак контролюючим органом не доведено підставності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 1 та п. 2 статті 3 Закону №265/95, отже спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До матеріалів справи додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 18), зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 17.03.2025 року №00026910704.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО