Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №340/4444/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4444/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" (далі– позивач) до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (далі– відповідач) про визнання протиправною і скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 24.04.2026 № 041104-15/911-2026.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідачем за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2022 по 30.11.2025 було складено акт ревізії від 20.03.2026 № 041104-20/7, на підставі якого прийнято вимогу від 24.04.2026 № 041104-15/911-2026. Позивач вважає таку вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, позивач заперечив проти висновків відповідача про неправомірне нарахування та виплату працівникам доплати до мінімальної заробітної плати. Зазначив, що премії нараховувалися та виплачувалися відповідно до чинних колективних договорів підприємства, якими було передбачено, що при обчисленні заробітної плати для забезпечення її мінімального розміру премії не враховуються. На думку позивача, такі умови колективного договору є чинними, обов`язковими для сторін та не суперечать законодавству, а тому виплата премій понад гарантований державою мінімальний рівень заробітної плати не може розглядатися як зайве нарахування та збитки підприємства. Крім того, позивач заперечив висновки відповідача про недостачу будівлі "Балківський гараж" та порушення порядку ліквідації господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобілів. Зазначив, що "Балківський гараж" фактично існує, а підприємством вживалися заходи для врегулювання його правового статусу і законного списання. Щодо господарчої будівлі – гаража дерев`яного позивач вказав, що її аварійний стан зафіксований відповідними документами, а процедура списання здійснювалася чітко за встановленою процедурою та за погодженням власника комунального майна. Також позивач послався на те, що оскаржувана вимога є юридично невизначеною, оскільки містить декілька альтернативних способів усунення встановлених відповідачем порушень та не визначає конкретного обов`язкового алгоритму дій. На думку позивача, це суперечить критеріям, установленим статтею 2 КАС України, а також правовим висновкам Верховного Суду щодо змісту вимог органів державного фінансового контролю.

Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечував проти позову та зазначив, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати контроль за використанням державних і місцевих фінансових ресурсів та за результатами відповідної ревізії пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень. Управління вказало, що в ході ревізії встановлено зайве нарахування та перерахування доплати до мінімальної заробітної плати на суму 5 220 352,69 грн та єдиного внеску на суму 1 129 465,36 грн, унаслідок чого, на його думку, підприємству завдано збитків на загальну суму 6 349 818,05 грн. При цьому відповідач вважає, що положення колективних договорів підприємства щодо неврахування премій при забезпеченні мінімального розміру заробітної плати суперечать ст. 31 Закону України "Про оплату праці", оскільки розширення переліку виплат, які не враховуються при обчисленні мінімальної заробітної плати, належить до компетенції законодавця. Щодо будівлі "Балківський гараж" відповідач зазначив, що під час ревізії встановлено фактичну відсутність за адресою: вул. Кропивницького, 58/27, окремого об`єкта, який обліковується на балансі підприємства, у зв`язку з чим встановлено недостачу основних засобів на суму 572,00 грн. Щодо господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобілів відповідач вказав, що підприємство здійснило її ліквідацію без попереднього отримання дозволу власника комунального майна, чим порушило п.5.2 Статуту підприємства та п.7.4 Положення про облікову політику, затвердженого наказом генерального директора підприємства від 31 жовтня 2024 року № 250/1. Відповідач також зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування діяльності підконтрольної установи та приведення її у відповідність із законодавством і є обов`язковою до виконання. При цьому наявність збитків може бути зазначена у вимозі, тоді як їх примусове стягнення здійснюється в судовому порядку. Посилаючись, зокрема, на постанову Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 340/198/23, відповідач вважає вимогу від 24.04.2026 №041104-15/911-2026 правомірною та просить у задоволенні позову відмовити (т.1 а.с.200-208).

У відповідь на відзив позивач посилався на те, що обов`язковими до виконання є лише законні вимоги органу державного фінансового контролю, а предметом спору є відповідність оскаржуваної вимоги критеріям законності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Позивач зазначив, що відповідач не спростував доводів про невизначеність пункту 2 вимоги та не визначив конкретного способу її виконання. Позивач також заперечив проти висновків відповідача щодо неправомірності неврахування премій, пославшись на статті 9-1, 18, 97 Кодексу законів про працю України, статтю 15 Закону України "Про оплату праці" та чинні колективні договори підприємства. Позивач наголосив, що відповідач не довів незаконності положень колективних договорів, існування граничного розміру заробітної плати або факту заподіяння підприємству реальної майнової шкоди (т.2 а.с.77-80).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до пункту 4.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2025 року та на підставі направлень від 19.12.2025 № 273, № 274, № 275 та № 276, виданих начальником Управління Східного офісу Держаудитслужби України в Кіровоградській області, посадовими особами Управління було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради за період з 01.01.2022 по 30.11.2025.

За результатами ревізії складено акт ревізії від 20.03.2026 № 041104-20/7 (т.1 а.с.19-83), в розділі 5.2 "Законність здійснення та достовірність відображення в обліку витрат, в тому числі видатків на капітальне будівництво (реконструкцію, ремонт) та оплату праці працівників" якого відображено порушення правильності нарахування та виплати заробітної плати окремим працівникам КНП "ЦМЛ" КМР" в частині зайво нарахованої та перерахованої доплати до мінімальної заробітної плати на суму 5220,35 тис. гривень. Внаслідок допущених порушень при оплаті праці працівників, в порушення пп.1 п.1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 1129,47 тис. гривень.

Також, в розділі 5.7 "Стан збереження державного майна (за наявності), використання оборотних та необоротних активів. Дотримання вимог законодавства щодо визначення втрат внаслідок знищення та/або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації" акта ревізії від 20.03.2026 № 041104-20/7 відображено порушення в частині недостачі основних засобів, а саме – майно Підприємства "Балківський гараж" на загальну суму 572,00 гривень.

У цьому ж розділі акту ревізії відображено і порушення в частині ліквідації (знищення, розбирання) матеріальних цінностей, проведеної всупереч законодавству, а саме: "Господарчої будівлі – гаражу дерев`яного для автомобіля", інвентарний номер 10310057, балансова вартість 2110,00 грн, чим порушено пункт 5.2 Статуту Підприємства та пункт 7.4 Положення про облікову політику, затвердженого наказом генерального директора Підприємства № 250/1 від 31.10.2024.

Позивач подав заперечення до акту ревізії (т.2 а.с.64-72), за результатами розгляду яких відповідач 17.04.2026 склав висновок про їх відхилення (т.1 а.с.84-99).

24.04.2026 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області прийнято вимогу № 041104-15/911-2026 (т.2 а.с.73-75), якою позивача зобов`язано:

- забезпечити повне усунення порушення в частині неправомірного нарахування та виплати доплати до мінімальної заробітної плати на суму 5 220 352,69 грн, що, призвело до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму 1 129 465,36 грн:

провести заходи щодо повернення зайво виплачених сум особами, які їх безпідставно отримали, в добровільному порядку, відповідно до вимог чинного законодавства, на суму 5220352,69 грн та провести перерахунок та відповідну взаємозвірку із Кропивницькою ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо суми єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1 129 465,36 грн, відповідно пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);

у разі неповернення коштів особами, які їх безпідставно отримали, стягнути шкоду з осіб, винних у безпідставній виплаті коштів на суму 5 220 352,69 грн, у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України;

у випадку не забезпечення відшкодування у добровільному порядку відповідно до норм ст.136 КЗпП України, провести претензійно-позовну роботу у терміни визначені законодавством;

- вжити заходів щодо визначення розміру збитків від нестачі матеріальних цінностей, а саме, будівлі "Балківський гараж", яка згідно бухгалтерського обліку розташована за адресою: АДРЕСА_1 , корисною площею 147,2 кв.м, інвентарний номер 10310058, балансовою вартістю 572,00 грн, відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116. Стягнути з винної особи шкоду в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116. В подальшому, з метою недопущення порушень чинного законодавства, вживати усіх належних заходів щодо забезпечення збереження комунального майна та якісного проведення щорічних інвентаризацій основних засобів та товарно-матеріальних цінностей;

- вжити заходів щодо встановлення факту заподіяних збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей, а саме "Господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобіля", корисною площею 41,7 кв.м, інвентарний номер 10310057, балансовою вартістю 2110,00 грн, визначення їх розміру та винних осіб, відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116. У разі підтвердження факту нанесення збитків, вжити заходів щодо їх стягнення з винних осіб. Провести роботу щодо приведення бухгалтерського обліку у відповідність, а саме, за наявності відповідного рішення Власника комунального майна, в особі Кропивницької міської ради, здійснити списання майна з балансу КНП "ЦМЛ» КМР". В подальшому, з метою недопущення порушень чинного законодавства, вживати усі належні заходи щодо забезпечення збереження комунального майна, якісного проведення щорічних інвентаризацій основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, дотримуватися умов пункту 4.2 Статуту в частині розпорядження майном за згодою Власника у порядку та в межах, визначених чинним законодавством, а також Власником та/або його уповноваженим органом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі – Закон № 2939-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі – орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 8 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Стаття 10 Закону № 2939-XII визначає, що органу державного фінансового контролю надається право:

пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (пункт 7);

звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10);

при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі – Положення № 43).

Пунктом 1 Положення № 43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі – Порядок № 550), акт ревізії – це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що позапланові виїзні ревізії у підконтрольних і непідконтрольних установах (далі - позапланові виїзні ревізії) та планові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

У частині другій статті 15 цього Закону закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю здійснюють провадження у справах про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом. Органи державного фінансового контролю також вживають заходів до забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю є обов`язковою до виконання підконтрольною установою в частині усунення виявлених порушень законодавства. Вимога може містити зазначення про необхідність відшкодування збитків, однак їх примусове стягнення здійснюється не шляхом вимоги, а в судовому порядку. Отже, така вимога є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, що породжує юридичні наслідки для її адресата та може бути предметом судового контролю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 також дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року у справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та №826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного правового аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі в їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку №550, ніяким чином не скасовує правило про те, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12.05.2022 у справі № 620/4169/20, від 22.10.2020 у справі №820/3089/17, від 31.05.2021 у справі №826/18686/16, від 31.08.2021 у справі №160/5323/20, від 02.11.2021 у справі №420/6808/19.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17, від 26.03.2020 у справі № 2040/6730/18, від 06.07.2023 у справі № 1740/2398/18, від 22.12.2023 у справі № 826/18064/17, від 02.07.2024 у справі № 600/2824/23-а, від 25.07.2024 у справі № 160/12986/21), під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги, як індивідуально-правового акту.

У вказаних постановах Верховний Суд також досліджував питання: якою є правова природа "законної вимоги" контролюючого органу, її правове навантаження.

Так, згідно наведеної усталеної практики Верховного Суду, "законна вимога" контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

При цьому, "законність" письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, що в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

В контексті спірних правовідносин необхідно також дослідити правову природу встановлених ревізією порушень, перевірити доведеність фактів порушень під час здійснення фінансово-господарської діяльності підконтрольної організації, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25.07.2024 у справі № 160/12986/21.

Досліджуючи фактичні обставини та надаючи правову оцінку виявленим під час ревізії порушень та визначення порядку їх усунень, що викладено у вимозі від 24.04.2026 № 041104-15/911-2026, суд зазначає наступне.

Щодо порушення в частині зайвого нарахування та виплати доплати до мінімальної заробітної плати.

Матеріалами справи підтверджено, що в розділі 5.2 "Законність здійснення та достовірність відображення в обліку витрат, в тому числі видатків на капітальне будівництво (реконструкцію, ремонт) та оплату праці працівників" акта ревізії від 20.03.2026 № 041104-20/7 органом державного фінансового контролю було відображено порушення правильності нарахування та виплати заробітної плати окремим працівникам КНП "ЦМЛ" КМР у частині зайво нарахованої та перерахованої доплати до мінімальної заробітної плати на суму 5 220 352,69 грн.

Як зазначено в акті ревізії, унаслідок зазначеного порушення зайво нараховано та перераховано єдиного внеску на загальну суму 1 129 465,36 грн, а загальний розмір зайво нарахованих та перерахованих коштів з урахуванням нарахувань становить 6 349 818,05 грн.

Підставою для такого висновку стало встановлене під час ревізії шляхом перевірки особових рахунків і розрахунково-платіжних відомостей неврахування при обчисленні суми доплати до мінімальної заробітної плати медичним працівникам сум премій, нарахованих та виплачених на підставі наказів генерального директора КНП "ЦМЛ" КМР відповідно до умов Колективного договору.

При цьому в акті ревізії зазначено, що відповідні премії не мали характеру одноразових виплат з нагоди святкових або ювілейних дат.

Зазначені обставини позивачем по суті не спростовані. Позивач не заперечує факту нарахування та виплати працівникам відповідних премій, їх виплати на підставі наказів генерального директора та відповідно до положень Колективного договору, а також не посилається на те, що такі виплати були одноразовими преміями з нагоди святкових чи ювілейних дат. Спір у цій частині зводиться до правової оцінки того, чи підлягали зазначені премії врахуванню при визначенні розміру заробітної плати для забезпечення встановленого державою мінімального розміру оплати праці.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат. До додаткової заробітної плати, зокрема, належать премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат (частина друга статті 3-1 Закону України "Про оплату праці").

Частиною першою статті 5 Закону України "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Вказані положення кореспондуються з частинами другою та третьою статті 97 КЗпП України.

Отже, підприємство має право визначати умови та розміри преміювання працівників, у тому числі шляхом закріплення відповідних положень у колективному договорі. Водночас таке право не означає можливості встановлювати локальними актами порядок визначення державних гарантій в оплаті праці, відмінний від установленого законом та іншими нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджено, що КНП "ЦМЛ" КМР має Колективний договір на 2025– 2029 роки між адміністрацією та профспілковим комітетом КНП "ЦМЛ" КМР, схвалений загальними зборами (конференцією) трудового колективу 31.03.2025, протокол № 8а, та зареєстрований у Департаменті з питань економічного розвитку Кропивницької міської ради 07.05.2025 за № 87 (т.1 а.с.155-189).

Зміни та доповнення до цього Колективного договору схвалені загальними зборами трудового колективу КНП "ЦМЛ" КМР 02.06.2025, протокол № 11а, та зареєстровані 18.06.2025 за № 87, а також схвалені 01.07.2025, протокол № 14а, та зареєстровані 07.07.2025 за № 87.

До 01.04.2025 на Підприємстві діяв Колективний договір від 02.01.2019 на 2019– 2024 роки зі змінами (т.1 а.с.146-154).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І "Загальні положення" Колективного договору на 2025– 2029 роки його укладено відповідно до положень Конституції України, Кодексу законів про працю України, законів України "Про колективні договори і угоди", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про соціальний діалог в Україні", "Про відпустки", "Про охорону праці", "Про оплату праці", Основ законодавства України про охорону здоров`я та інших чинних нормативно-правових актів України.

Згідно з пунктом 1.8 розділу І Колективного договору він укладений на 2025– 2029 роки, набирає чинності з 01.04.2025 року та діє протягом усього строку до укладення нового, внесення змін у встановленому законодавством порядку або продовження його дії.

Підпунктом 5.1.2.4 пункту 5.1 розділу V Колективного договору на 2025– 2029 роки передбачено встановлення Підприємством розмірів посадових окладів, їх підвищень, доплат, надбавок лікарям, лікарям-інтернам, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою, молодшому медичному персоналу, технічним службовцям, професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, професіоналам, фахівцям та робітникам на рівні, визначеному, зокрема, наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення", постановами Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298, від 29.12.2009 № 1418, від 13.01.2023 № 28 та від 20.01.2021 № 29.

Роботодавець відповідно до пункту 5.1 розділу V Колективного договору зобов`язався здійснювати оплату праці відповідно до Колективного договору, законів та інших нормативно-правових актів України з дотриманням гарантій, установлених чинним законодавством.

Отже, сам Колективний договір передбачає необхідність його застосування з дотриманням вимог законодавства про оплату праці.

При цьому в акті ревізії встановлено, що підпункти 5.1.3, 5.1.4, 5.1.5 пункту 5.1 розділу V Колективного договору на 2019– 2024 роки після внесення змін 01.09.2023 року та Колективного договору на 2025– 2029 роки суперечать пункту 1.2 розділу І цих договорів у частині дотримання вимог Закону України "Про оплату праці".

Разом з тим суд зазначає, що для вирішення спору визначальним є не питання правомірності встановлення Підприємством самих премій, а порядок їх врахування під час визначення заробітної плати для забезпечення встановленого державою мінімального розміру оплати праці.

Особливості оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я визначено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 року № 28 "Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я".

Підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови встановлено мінімальний розмір оплати праці відповідних категорій медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану в повному обсязі місячну (годинну) норму праці. При цьому зазначено, що під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Таким чином, прямо визначено склад виплат, які враховуються при обчисленні заробітної плати працівника для забезпечення відповідної державної гарантії. До такого складу належить, зокрема, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

За змістом пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, належать до додаткового фонду оплати праці. Водночас сам факт належності премії до додаткової заробітної плати не залежить від того, чи є її виплата гарантованою для кожного працівника та чи встановлена вона на постійній основі.

У матеріалах справи наявне Положення про преміювання працівників КНП "ЦМЛ" КМР, яке є додатком № 15 до Колективного договору на 2025– 2029 роки (т.1 а.с.183-184), пунктом 5 якого передбачено можливість встановлення працівникам Закладу різного роду премій. Аналогічні положення, як було зазначено в акті ревізії, містилися і у Положенні про преміювання працівників, яке було додатком до Колективного договору на 2019-2024 роки.

Водночас та обставина, що премія не є обов`язковою виплатою та її розмір може визначатися залежно від результатів роботи працівника, сама по собі не виключає її врахування при обчисленні заробітної плати для забезпечення мінімального розміру оплати праці, якщо така виплата за своїм характером належить до складових заробітної плати, які відповідно до законодавства підлягають урахуванню.

У цьому випадку актом ревізії встановлено, а позивачем не спростовано, що спірні премії були нараховані на підставі наказів генерального директора КНП "ЦМЛ" КМР, виплачені працівникам відповідно до умов Колективного договору та не мали характеру одноразових виплат з нагоди святкових або ювілейних дат.

За таких обставин суд доходить висновку, що зазначені премії належали до виплат, які відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 28 підлягали врахуванню при обчисленні заробітної плати працівників для забезпечення її мінімального розміру.

Посилання позивача на положення Колективного договору як на підставу для неврахування премій суд відхиляє, оскільки локальні акти підприємства не можуть змінювати встановлений нормативно-правовими актами порядок визначення державної гарантії в оплаті праці. Право підприємства самостійно встановлювати умови та розміри преміювання реалізується з дотриманням норм і гарантій, установлених законодавством.

Не змінює наведеного висновку і посилання позивача на те, що премії відповідно до Положення про преміювання не є гарантованими виплатами та можуть не виплачуватися. У спірних правовідносинах оцінці підлягає не можливість виплати премії в майбутньому, а правова природа фактично нарахованих і виплачених працівникам сум. Після фактичного нарахування та виплати відповідних премій їх правова природа як складової заробітної плати визначається характером виплати та вимогами законодавства, а не виключно її назвою або умовою про можливість її невиплати.

Так само безпідставним є посилання позивача на те, що встановлення підприємством розширеного переліку виплат, які не враховуються при визначенні мінімального розміру заробітної плати, є його самостійним правом. Порядок визначення виплат, які враховуються або не враховуються при забезпеченні державної гарантії мінімального розміру оплати праці, встановлюється законодавством і не може бути змінений локальним актом підприємства.

Отже, суд погоджується з висновком органу державного фінансового контролю про те, що неврахування спірних премій при обчисленні доплати до мінімальної заробітної плати призвело до збільшення розміру такої доплати та, відповідно, до зайвого нарахування і виплати коштів.

Відповідно до акта ревізії внаслідок зазначеного порушення окремим працівникам підприємства зайво нараховано та перераховано доплати до мінімальної заробітної плати з нарахуваннями на загальну суму 6 349 818,05 грн, у тому числі 5 220 352,69 грн оплати праці та 1 129 465,36 грн нарахувань на оплату праці. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували наведені в акті ревізії розрахунки у частині арифметичного визначення суми зайво нарахованих виплат.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що доводи позивача про правомірність неврахування премій при обчисленні доплати до мінімальної заробітної плати є необґрунтованими, а відповідна частина вимоги Управління ґрунтується на встановлених під час ревізії обставинах та вимогах чинного законодавства.

За таких обставин підстави для визнання протиправною та скасування відповідної частини вимоги в цій частині відсутні.

Стосовно доводів позивача про те, що вимога в частині усунення порушення щодо неправомірного нарахування та виплати доплати до мінімальної заробітної плати на суму 5 220 352,69 грн не визначає конкретного способу усунення порушення, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 160/2951/20 зазначив, що правом вибору конкретного способу усунення виявлених у ході ревізії порушень відповідно до статті 65 Господарського кодексу України наділений керівник підприємства. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 810/465/16, від 12.03.2020 у справі № 640/3186/19, від 31.03.2021 у справі № 826/11931/18 та від 31.08.2021 у справі № 160/5323/20.

Таким чином, відсутність у вимозі одного конкретного способу усунення порушення сама по собі не свідчить про її протиправність, оскільки за наявності декількох способів їх усунення право вибору конкретного способу належить керівнику підприємства.

При цьому в оскаржуваній вимозі визначено саме порушення, його розмір та конкретні заходи, спрямовані на його усунення, зокрема повернення безпідставно виплачених коштів у добровільному порядку, а у разі їх неповернення – вжиття передбачених законодавством заходів щодо відшкодування завданої шкоди. Отже, доводи позивача про неконкретність вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Також, суд звертає увагу, що в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №826/2525/15, від 07.02.2020 у справі №803/634/17 та від 14.02.2020 у справі №825/3661/15-а.

Щодо порушення в частині недостачі основних засобів.

Так, відповідно до розділу 5.7 "Стан збереження державного майна (за наявності), використання оборотних та необоротних активів. Дотримання вимог законодавства щодо визначення втрат внаслідок знищення та/або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації" акта ревізії від 20.03.2026 № 041104-20/7 органом державного фінансового контролю встановлено порушення в частині недостачі основних засобів, а саме майна підприємства "Балківський гараж" на загальну суму 572,00 грн.

За результатами ревізії Управління зобов`язало КНП "ЦМЛ" КМР вжити заходів щодо визначення розміру збитків від нестачі матеріальних цінностей, а саме будівлі "Балківський гараж", яка згідно з бухгалтерським обліком підприємства розташована за адресою: вул. Кропивницького, 58/27, корисною площею 147,2 кв. м, інвентарний номер 10310058, балансовою вартістю 572,00 грн, відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116. Зазначеним Порядком регулюється визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Крім того, Управління вимагало стягнути з винної особи шкоду в порядку та розмірах, установлених статтями 130-136 КЗпП України та постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, а надалі вживати заходів щодо забезпечення збереження комунального майна та якісного проведення щорічних інвентаризацій основних засобів і товарно-матеріальних цінностей.

Судом установлено, що під час проведення ревізії відповідно до наказу генерального директора КНП "ЦМЛ" КМР від 02.02.2026 № 40 "Про проведення інвентаризації" проведено вибіркову інвентаризацію основних засобів та необоротних активів, які обліковуються на рахунках 103 "Будинки та споруди", 104 "Машини та обладнання", 112 "Малоцінні необоротні активи".

Проведеною 23.02.2026 інвентаризацією основних засобів установлено, що в будівлі "Балківський гараж", яка згідно з бухгалтерським обліком підприємства розташована за адресою: АДРЕСА_1 , корисною площею 147,2 кв. м, інвентарний номер 10310058, первісною вартістю 572,00 грн, фактично проживає громадянин ОСОБА_1 із сім`єю.

Зі слів членів інвентаризаційної комісії, "Балківський гараж" раніше знаходився на території, яка є подвір`ям громадянина ОСОБА_1 .

У ході ревізії здійснено огляд двору та будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією у присутності власника та фахівця Управління встановлено, що місце, де раніше був розташований "Балківський гараж", перебудовано на господарські приміщення. При цьому КНП "ЦМЛ" КМР фактично не має доступу до в`їзду та користування відповідним майном, а інвентарний номер на будівлі відсутній.

Отже, результатами проведеної під час ревізії інвентаризації та огляду встановлено фактичну відсутність за зазначеною адресою "Балківського гаража" як окремого об`єкта, який обліковується за даними бухгалтерського обліку підприємства.

Разом з тим суд враховує, що сама по собі фактична відсутність об`єкта за місцем його бухгалтерського обліку не є достатньою для автоматичного висновку про наявність збитків у розмірі вартості такого об`єкта та про наявність винної особи, з якої така шкода підлягає стягненню.

Згідно з матеріалами справи, актом обстеження від 22.05.2026 підтверджено наявність відповідного об`єкта, його перебування на балансі підприємства, стовідсотковий фізичний знос та відсутність залишкової вартості (т.1 а.с.131).

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що об`єкт фактично перебував на балансі КНП "ЦМЛ" КМР, однак його фізичний стан та фактичне місцезнаходження не відповідали даним бухгалтерського обліку.

Суд також бере до уваги, що відповідно до пункту 1.8 розділу ІІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, на основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели об`єкти до стану непридатності. Списання таких об`єктів проводиться у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що протягом ревізійного періоду звернення КНП "ЦМЛ" КМР до власника майна – Кропивницької міської територіальної громади – щодо вирішення питання про списання "Балківського гаража" не направлялося.

Водночас судом установлено, що після проведення ревізії підприємством вжито заходів щодо врегулювання питання правового статусу об`єкта та отримано дозвіл Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 09.06.2026 № 480 на його списання (т.1 а.с.132).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що рішенням сесії Кропивницької міської ради від 20.05.2021 № 435 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам" ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передано зазначену земельну ділянку у спільну сумісну власність (т.1 а.с. 103).

Зазначеним рішенням передано у спільну сумісну власність земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:28:209:0079 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0490 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, матеріали справи свідчать про складну фактичну та правову ситуацію щодо об`єкта, який продовжував обліковуватися на балансі підприємства, однак фактично не існував як окрема будівля за місцем його бухгалтерського обліку, перебував у стані стовідсоткового фізичного зносу, не мав залишкової вартості, а питання його списання потребувало погодження з власником комунального майна.

За таких обставин для покладення на позивача обов`язку визначити та стягнути збитки необхідним є встановлення не лише факту невідповідності даних бухгалтерського обліку фактичному стану майна, але й правової природи такої невідповідності, причин фактичної відсутності об`єкта, розміру заподіяних збитків та винних у їх заподіянні осіб.

Оскільки акт ревізії не містить належного обґрунтування наявності збитків саме у розмірі 572,00 грн, причин їх виникнення та конкретних винних осіб, а матеріалами справи підтверджено стовідсотковий фізичний знос об`єкта та відсутність його залишкової вартості, суд вважає передчасним висновок Управління про наявність саме недостачі матеріальних цінностей, що має наслідком обов`язкове відшкодування шкоди.

Сам факт перебування об`єкта на бухгалтерському обліку не може безумовно свідчити про наявність у позивача майнових втрат у відповідному розмірі, якщо фактичний стан об`єкта, його фізичний знос, відсутність залишкової вартості та обставини його фактичного місцезнаходження не дають змоги встановити склад і розмір заподіяної шкоди.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимога Управління в частині необхідності визначення розміру збитків від недостачі будівлі "Балківський гараж" та їх стягнення ґрунтується на неповному встановленні фактичних обставин, що мають значення для визначення наявності та розміру шкоди.

Відтак доводи позивача в цій частині є обґрунтованими, а відповідна частина вимоги Управління підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо порушення в частині незаконної ліквідації (знищення, розбирання) матеріальних цінностей.

Згідно до розділу 5.7 "Стан збереження державного майна (за наявності), використання оборотних та необоротних активів. Дотримання вимог законодавства щодо визначення втрат внаслідок знищення та/або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації" акта ревізії від 20.03.2026 № 041104-20/7 органом державного фінансового контролю встановлено порушення в частині ліквідації (знищення, розбирання) матеріальних цінностей, проведеної, на думку Управління, всупереч законодавству, а саме "Господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобілів", інвентарний номер 10310057, балансовою вартістю 2 110,00 грн.

Як зазначено в акті ревізії, цим порушено пункт 5.2 Статуту КНП "ЦМЛ" КМР та пункт 7.4 Положення про облікову політику КНП "ЦМЛ" КМР, затвердженого наказом генерального директора підприємства від 31.10.2024 № 250/1.

У зв`язку з цим Управлінням висунуто вимогу вжити заходів щодо встановлення факту заподіяних збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей, а саме "Господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобілів", корисною площею 41,7 кв. м, інвентарний номер 10310057, балансовою вартістю 2 110,00 грн, визначення їх розміру та винних осіб відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116. Порядок № 116 визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Також Управління вимагало у разі підтвердження факту нанесення збитків вжити заходів щодо їх стягнення з винних осіб, привести бухгалтерський облік у відповідність та, за наявності відповідного рішення власника комунального майна в особі Кропивницької міської ради, здійснити списання майна з балансу КНП "ЦМЛ" КМР.

Згідно з пунктом 5.1 Статуту КНП "ЦМЛ" КМР (т.1 а.с. 122-130) майно Підприємства є комунальною власністю та закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Власником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Відповідно до пункту 5.2 Статуту Підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди Власника.

Пунктом 4.2 Статуту передбачено, що Підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, яке є власністю Кропивницької міської територіальної громади в особі Кропивницької міської ради, на праві оперативного управління, а розпорядження таким майном здійснюється за згодою Власника у порядку та в межах, визначених чинним законодавством, а також Власником та/або його уповноваженим органом.

Отже, Підприємство не наділене правом самостійно розпоряджатися основними засобами, що перебувають у нього на праві оперативного управління, без дотримання встановленої процедури та отримання необхідної згоди власника.

Водночас судом установлено, що стан спірного об`єкта був зафіксований позивачем до проведення ревізії.

Так, інвентаризаційним описом від 05.12.2025 зафіксовано, що "Господарча будівля – гараж дерев`яний для автомобілів", інвентарний номер 10310057, перебувала в аварійному та напіврозібраному стані (т.1 а.с. 104-106).

Крім того, службовою запискою від 22.12.2025 матеріально відповідальна особа повідомила генерального директора КНП "ЦМЛ" КМР про те, що зазначений дерев`яний гараж перебуває в аварійному стані (т.1 а.с. 133).

Під час проведеної 02.03.2026 інвентаризації основних засобів за адресою: вул. Архітектора Паученка, 45/35, установлено, що "Господарча будівля – гараж дерев`яний для автомобілів", корисною площею 41,7 кв. м, інвентарний номер 10310057, балансовою вартістю 2110 грн, перебуває у напіврозібраному стані та не може бути використана за призначенням.

Таким чином, на момент проведення ревізії аварійний і непридатний для експлуатації стан об`єкта не був прихований позивачем, а був документально зафіксований його інвентаризаційною комісією та матеріально відповідальною особою ще до встановлення відповідних обставин органом державного фінансового контролю.

Крім того, актом обстеження (технічним висновком) від 02.03.2026 підтверджено неможливість подальшої безпечної експлуатації об`єкта (т.1 а.с. 137-143).

Отже, матеріали справи свідчать, що об`єкт перебував в аварійному та непридатному для використання стані, а його напіврозібраний стан був наслідком фактичного руйнування об`єкта, яке передувало проведенню ревізії.

Водночас підприємство не залишалося бездіяльним щодо документального оформлення подальшої долі цього майна.

З матеріалів справи встановлено, що 02.03.2026 КНП "ЦМЛ" КМР направило листи № 395-1 та № 396-1 щодо погодження списання відповідного об`єкта (т.1 а.с. 134-135).

У подальшому Управління охорони здоров`я Кропивницької міської ради листом від 25.03.2026 № Вн-248/27 погодило списання зазначеного майна (т.1 а.с. 136).

Крім того, враховуючи акт обстеження від 22.05.2026 (т.1 а.с. 144), рішенням Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 09.06.2026 № 478 надано дозвіл на списання "Господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобілів" (т.1 а.с. 145).

Таким чином, після документального встановлення аварійного стану об`єкта позивач здійснив послідовні дії щодо його списання та отримав відповідне погодження власника та уповноважених органів.

Суд при цьому погоджується з відповідачем у тому, що перебування майна на балансі до моменту його належного списання саме по собі не надає підприємству права самовільно розбирати або ліквідовувати об`єкт. Факт подальшого списання майна також не усуває необхідності дотримання встановленого порядку його вибуття.

Разом з тим предметом оскаржуваної вимоги в цій частині є не лише необхідність привести бухгалтерський облік у відповідність, але й обов`язок встановити факт заподіяних збитків, визначити їх розмір та винних осіб, а у разі підтвердження факту збитків – вжити заходів щодо їх стягнення.

За змістом пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, для визначення розміру збитків необхідно встановити факт нестачі, знищення або псування матеріальних цінностей та визначити відповідний розмір збитків.

Сам по собі факт напіврозібраного стану об`єкта не свідчить про наявність збитків у розмірі його балансової вартості та не підтверджує вини конкретних посадових осіб позивача.

У цій справі об`єкт до моменту проведення ревізії був документально визнаний аварійним, напівзруйнованим та непридатним до використання. При цьому його стан був зафіксований інвентаризаційним описом від 05.12.2025, службовою запискою від 22.12.2025 та актом обстеження (технічним висновком) від 02.03.2026.

Отже, матеріали справи не підтверджують того, що напіврозібраний стан гаража виник унаслідок самовільного знищення майна посадовими особами позивача або інших винних дій, які спричинили майнову шкоду. Той факт, що звернення щодо погодження списання було направлено 02.03.2026, тобто в день проведення інвентаризації під час ревізії, сам по собі не свідчить про умисне знищення або самовільну ліквідацію майна та не доводить наявності причинного зв`язку між діями посадових осіб позивача і виникненням майнової шкоди.

При цьому подальше погодження списання Управлінням охорони здоров`я Кропивницької міської ради листом від 25.03.2026 № Вн-248/27 та надання дозволу Виконавчим комітетом Кропивницької міської ради рішенням від 09.06.2026 № 478 підтверджують, що об`єкт об`єктивно потребував списання у зв`язку з його технічним станом та непридатністю до подальшого використання.

Таким чином, матеріали справи підтверджують порушення позивачем встановленого порядку оформлення вибуття основного засобу в частині несвоєчасного звернення до власника та необхідності отримання відповідного погодження до здійснення дій щодо його ліквідації. Водночас зазначені обставини самі по собі не підтверджують факту заподіяння збитків у визначеному розмірі та вини конкретних осіб у їх заподіянні.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимога Управління в частині необхідності встановлення факту заподіяних збитків від знищення (псування) "Господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобілів", визначення їх розміру та винних осіб не може ґрунтуватися лише на факті напіврозібраного стану об`єкта та його перебування на балансі Підприємства.

Водночас вимога щодо приведення бухгалтерського обліку у відповідність шляхом списання майна за наявності відповідного рішення власника відповідає встановленим обставинам справи, оскільки на момент проведення ревізії об`єкт був непридатним для використання та фактично не відповідав своєму функціональному призначенню.

Оскільки оскаржувана вимога сформульована як єдина вимога щодо встановлення факту збитків, визначення їх розміру та винних осіб, а матеріалами ревізії не доведено факту заподіяння збитків та вини конкретних осіб, суд вважає відповідну частину вимоги необґрунтованою.

Отже, доводи позивача щодо відсутності підстав для висновку про самовільну ліквідацію об`єкта в частині наявності збитків та вини осіб, відповідальних за їх заподіяння, є обґрунтованими. Відповідна частина вимоги Управління підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Фактично предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн (т.1 а.с.15), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради (вул. Салганні піски, 14, м.Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 05493846) до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 41127387) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Східного офісу Державної аудиторської служби України в Кіровоградській області від 24.04.2026 №041104-15/911-2026 в частині:

- вжиття заходів щодо визначення розміру збитків від нестачі матеріальних цінностей, а саме будівлі "Балківський гараж", інвентарний номер 10310058, балансовою вартістю 572,00 грн, відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116, та стягнення з винної особи шкоди в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України та зазначеним Порядком;

- вжиття заходів щодо встановлення факту заподіяних збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей, а саме "Господарчої будівлі – гаража дерев`яного для автомобілів", інвентарний номер 10310057, балансовою вартістю 2110,00 грн, визначення їх розміру та винних осіб відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116, а також вжиття заходів щодо стягнення таких збитків з винних осіб у разі підтвердження факту їх заподіяння.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради (ЄДРПОУ 05493846) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 41127387) судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН