Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/43997/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м.Київ №320/43997/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Адвокат Слєпуха Олена Сергіївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної казначейської служби України, в якому позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2021 року у справі №640/23448/20;

визнати протиправним рішення Державної казначейської служби України про взяття на облік виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №640/23448/20 за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»;

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо ненарахування з 05 лютого 2022 року компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми та інфляційних нарахувань;

зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати з 05 лютого 2022 року по 27 серпня 2025 року компенсацію у вигляді 3% річних у розмірі 53076,82 грн (п`ятдесят три тисячі сімдесят шість гривень вісімдесят дві копійки) та інфляційні втрати у розмірі 279686,65 грн (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень шістдесят п`ять копійок) на користь ОСОБА_1 ;

стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 53076,82 грн (п`ятдесят три тисячі сімдесят шість гривень вісімдесят дві копійки) та інфляційні втрати у розмірі 279686,65 грн (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень шістдесят п`ять копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2021 у справі № 640/23448/20стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 497127 (чотириста дев`яносто сім тисяч сто двадцять сім) гривень 00 копійок, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, який подано до територіального органу ДКСУ. Проте станом на момент звернення до суду із цим позовом рішення суду не виконано. У зв`язку із чим позивачка звернулася до суд із цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що Казначейством вживається всі передбачені законодавством заходи щодо безспірного списання коштів з ДСА України, зокрема, за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 на користь стягувача. Виконання виконавчого листа на користь Разіної Т.І. за бюджетною програмою КПКВК 3504040 можливо здійснити тільки після виконання судових рішень, які обліковуються за першою чергою та/або надійшли на виконання за другою чергою раніше, ніж рішення у справі № 640/23448/20. Питання щодо нарахування компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за рішенням суду у справі № 640/23448/20 може бути розглянуто лише після його виконання за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2021 у справі №640/23448/20 позов ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва до Держава України в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Північний апеляційний господарський суд задоволено, стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 497127 (чотириста дев`яносто сім тисяч сто двадцять сім) гривень 00 копійок, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.

На виконання вказаного судового рішення Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист, № 640/23448/20 виданий 27.10.2021, з яким позивачка звернулася до Державної казначейської служби України.

Після надходження на виконання виконавчого листа, Казначейством для здійснення безспірного списання коштів відповідно до пункту 28 Порядку № 845 визначено бюджетну програму 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (далі – КПКВК 0501150), код економічної класифікації видатків 2730 «Інші виплати населенню» (далі – КЕКВ 2730) та рахунок, за якими необхідно проводити безспірне списання коштів, про що повідомлено ДСА України листом від 08.11.2021 № 12-06-06/23074.

Проте затверджених ДСА України асигнувань недостатньо для виконання наявних рішень суду, в тому числі на користь ОСОБА_2 , у повному обсязі, а саме:- протягом 2021-2025 років ДСА України затверджено асигнувань за програмою КПКВК 0501150 на загальну суму 5,9 млн грн;- загальна сума заборгованості за рішеннями судів, що надійшли раніше виконавчого листа на користь ОСОБА_2 , на дату надходження його до Казначейства перевищувала 23,8 млн гривень.

Судове рішення у справі № 640/23448/20 не було виконане протягом двох місяців з дня його надходження за рахунок асигнувань боржника (ДСА України), виконавчий лист на підставі пункту 33 Порядку № 845, переданий на облік для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень (КПКВК 3504040).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, адвокат Слєпуха О.С. звернулася до суду із цим позовом за захистом прав та інтересів свого довірителя ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 129-1 Конституції України та стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Зокрема, у пункті 40 рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golderv.UnitedKingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У цій справі вимоги позивачки про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлені з підстав тривалого невиконання державою в особі ДКС України рішення суду у справі №640/23448/20.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету) (пп.2 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України).

Також, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі Закон №4901-VI).

Згідно частини першої статті 3 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частина друга статті 5 Закону №4901-VI).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), в тому числі: 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (пункт 35 Порядку №845).

Відповідно до пункту 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (пункт 39 Порядку №845).

Пунктом 50 Порядку №845 передбачено, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів:

Казначейством, якщо боржником є державний орган;

державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відтак, з чинного на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині тримісячного строку для виконання рішення суду, а так само стягнення компенсації (3% річних) за порушення строку перерахування коштів стосується виконання рішень судів про стягнення коштів, боржниками за якими є державні органи.

Зазначені висновки містяться також в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №826/17656/16.

Натомість, в цій справі предмет спору стосується тривалого виконання рішення суду, резолютивна частина якого передбачала стягнення з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 497127 (чотириста дев`яносто сім тисяч сто двадцять сім) гривень 00 копійок, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта.

Повертаючись до обставин справи, слід наголосити на такому.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2021 видано 27.10.2021 виконавчий лист у справі №640/23448/20, який разом із заявою позивача про виконання судового рішення надійшов до Державної казначейської служби України 10 грудня 2021 року.

Казначейством для здійснення безспірного списання коштів відповідно до пункту 28 Порядку №845 визначено бюджетну програму 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (далі – КПКВК 0501150), код економічної класифікації видатків 2730 «Інші виплати населенню» (далі – КЕКВ 2730) та рахунок, за якими необхідно проводити безспірне списання коштів, про що повідомлено ДСА України листом від 08.11.2021 № 12-06-06/23074. У вищезазначеному листі Казначейство повідомило ДСА України про необхідність надати інформацію, пов`язану з виконанням рішення суду у справі №640/23448/20 до Казначейства у термін до п`яти робочих днів.

На виконання своїх повноважень, визначених пунктом 31 Порядку № 845 Казначейством листами від 10.09.2022 № 12-06-06/12255, від 03.03.2023 № 12-06-06/3847, від 15.06.2023 №1206-06/10680, від 04.04.2024 № 12-06-06/7209, від 03.02.2025 № 12-06-06/2552 направлялися до ДСА України вимоги щодо безспірного списання коштів з переліком виконавчих документів, які знаходяться на виконанні в Казначействі й боржником за яким є ДСА України, в яких зазначалося про недостатність відкритих асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 0501150 та про зобов`язання боржника щомісяця надсилати повідомлення про вжиті заходи.

Зокрема, у листі від 10.09.2022 № 12-06-06/12255 Казначейство зазначило, що «за бюджетною програмою КПКВК 0501150 на 2022 рік зі змінами станом на 10.09.2022 затверджено бюджетних призначень у сумі 750 000,00 грн, виконано судових рішень у сумі 700 000,00 грн. Залишку бюджетних призначень недостатньо для виконання рішень суду у повному обсязі».

ДСА України протягом 2022-2025 років інформувала Казначейство про вжиті заходи щодо виконання рішень суду, боржником за яким є ДСА України й які знаходяться на виконанні в Казначействі.

Згідно частини першої пункту 49 Порядку № 845, у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Судом встановлено, що станом на дату надходження до Казначейства виконавчого листа по справі № 640/23448/20 на виконанні в Казначействі перебували 111 судових рішень на загальну суму понад 23,8 млн грн, боржником за якими виступала ДСА України, та які надійшли і зареєстровані раніше зазначеного виконавчого листа.

Водночас, ДСА України (центральний апарат, код за ЄДРПОУ 26255795) за КПКВК 0501150 затверджений кошторис зі змінами:- на 2021 рік у сумі 3 000 000,00 грн, у тому числі за КЕКВ 2730, за яким здійснюються, зокрема виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством – 2 930 231,00 грн, касові видатки склали 2 999 999,64 грн, у тому числі за КЕКВ 2730 – 2 930 231,00 грн;- на 2022 рік у сумі 750 000,00 грн, у тому числі за КЕКВ 2730 – 700 000,00 грн, касові видатки склали 750 000,00 грн, у тому числі за КЕКВ 2730 – 700 000,00 грн;- на 2023 рік у сумі 405 500,00 грн, у тому числі за КЕКВ 2730 – 355 500,00 грн касові видатки склали у 405 500,00 грн, у тому числі за КЕКВ 2730 – 355 500,00 грн.

Слід зазначити, що у 2024 році стягнення коштів на користь суддів здійснювалося також за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (далі – КЕКВ 2800), оскільки наказом Міністерства фінансів України від 26.08.2024 № 414 внесені зміни до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за №456/20769 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.06.2012 № 754), якими зокрема передбачено, що виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), щодо інших виплат юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством здійснюється за КЕКВ 2800.

Таким чином, кошторис ДСА України за змінами: на 2024 рік затверджений у сумі 1 122 971,00 грн, у тому числі КЕКВ 2730 – 188 600,00 грн, КЕКВ 2800 – 934 371,00 грн, касові видатки склали 1 122 971,00 грн, у тому числі за КЕКВ2730 – 188 600,00 грн, КЕКВ 2800 – 934 371,00 гривень - на 2025 рік станом на 28.10.2025 у сумі 657 300,00 грн, касові видатки за КЕКВ 2800 склали 484 600,00 гривень.

В силу вимог Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади та відповідно до наданих повноважень, не наділено правом законодавчої ініціативи, та не має можливості встановлювати або змінювати бюджетні призначення.

Відтак враховуючи, що норми Бюджетного кодексу України та Порядку № 845 безальтернативно передбачають виконання Казначейством судових рішень про стягнення коштів в порядку черговості в межах бюджетних призначень та не наділяють відповідача повноваженнями змінювати таку черговість, відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність відповідача з причин тривалого невиконання на користь позивача рішення суду у справі № 204/7383/21.

Як зазначалося, у разі недостатнього фінансування для виконання рішень про стягнення коштів із бюджету, Порядок № 845 наділяє Казначейство виключно повноваженнями ініціювати перед Мінфіном питання щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Судом встановлено, що такі дії відповідачем вчинялися.

При цьому, сам факт відсутності певного результату (виплати позивачу коштів за судовим рішенням з 05.07.2023 до 28.02.2025) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень без діяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до пункту 39 Порядку № 845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17, від 24.10.2024 у справі №120/4764/21-а.

З цих підстав суд доходить висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, трьох відсотків річних на підставі положень ЦК України, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18) зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження №14-91цс22)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункт 31) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15 (про те, що правовідносини стосовно виконання судових рішень урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можна застосовувати приписи про цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України)), а також від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15 (про те, що стаття 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 цього Кодексу не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України за наявності деліктних, а не зобов`язальних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункту 45 постанови).

У разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19).

Оскільки в ході розгляду справи не знайшли підтвердження обставини допущення відповідачем протиправної бездіяльності, до відповідача не може бути застосована визначена статтею 625 ЦК України відповідальність, а вимоги про стягнення з Державного бюджету інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягають задоволенню.

Відтак, відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність вчинених дій.

Решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.