Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/54685/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м.Київ №320/54685/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національного антикорупційного бюро України, в якому просить суд :

визнати протиправними і скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 18.07.2025 № 54.

зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України повторно розглянути матеріали про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у НАБУ неправомірно відмовила у наданні статусу учасника бойових дій (далі – УБД). Вважає, що формальний підхід до розгляду подання матеріалів, без урахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позовна заява не містить вказівки на конкретні виконані бойові завдання або безпосередню участь в умовах реальної загрози життю, зокрема під час безпосереднього зіткнення або вогневого контакту з противником, що підтверджується належними офіційними документами (бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами про виконання бойових завдань, витягами з підсумкових бойових донесень тощо.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28.10.2024 Національним бюро, ОСОБА_1 , видано довідку №16-534-09/31912 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (період з 28.02.2022 по 11.04.2022).

21.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою, зареєстрованою 21.02.2025 № 53/4902-57 про надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як такому, що дійсно у період з 28.02.2022 по 15.04.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у м. Києві та Київській області.

18.07.2025 Комісія ухвалила рішення №54, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Вважаючи Рішення Комісії № 54 від 18.07.2025 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За правилами частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон №2011-ХІІ та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (зі змінами) (далі - Порядок №413).

Порядок № 413 визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь в забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

За умовами пункту 4 Порядку №413 (у редакції від 01.01.2025) підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є: для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються: командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.

Згідно пункту 8 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону (пункт 19 Порядку №413).

Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.(п. 20 Порядку №413).

За змістом пункту 24 Порядку №413, Комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Основні функції, завдання, повноваження та склад комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначено Положенням про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України, затвердженого наказом Національного антикорупційного бюро України від 05.11.2024 №183 (далі - Положення №183).

Відповідно до пункту 3 Положення №183 основними завданнями Комісії є прийняття рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), які набули право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно пункту 7 Положення №183 повноваженнями комісії є:

комісія розглядає в місячний строк документи, передбачені пунктом 8 цього Положення, що подані керівниками структурних підрозділів Національного бюро або особою самостійно;

надсилає запити до відповідних органів, установ тощо;

заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи, свідків;

повертає документи для доопрацювання у разі виявлення в них розбіжностей чи неточностей;

приймає рішення про надання, відмову у наданні, позбавлення статусу учасника бойових дій;

надсилає рішення про відмову особі, яка звернулася щодо надання статусу учасника бойових дій, а також роз`яснює порядок його оскарження;

подає на розгляд міжвідомчої комісії документи зі спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання, стосовно осіб, зазначених у пункті 3 цього Положення (у разі їх виникнення);

проводить засідання не рідше одного разу на місяць (за наявності документів) для розгляду.

Пунктом 9 Положення №183 передбачено, що комісія відмовляє у наданні статусу учасника бойових дій у разі:

відсутності підстав, які підтверджуються документами, для надання особам, зазначеним у пункті 3 цього Положення, статусу учасника бойових дій;

відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій;

подання документів державними органами, військовими частинами (органами, підрозділами) або підприємствами, установами та організаціями, матеріалів службових перевірок та інших документів, що встановлюють факт недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або подання недостовірних даних про особу;

надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 3 цього Положення;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Судом встановлено, що позивач 21.02.2025 звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.

До вказаної заяви позивач долучив, в тому числі, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №51/13-1719 від 28.11.2023, видану Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Отже, суд вважає, що довідкою №51/13-1719 від 28.11.2023 підтверджений факт участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що у відповідності до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII є підставою для надання статусу учасника бойових дій.

Доказів, що піддають сумніву достовірність зазначених у довідці відомостей, відповідачем суду не надано.

Водночас, відповідальність за достовірність даних у довідці несе орган, який її видав. Доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службовими особами при вирішенні питання про надання вказаної довідки, відповідач суду також не надав.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що завдання, які фактично виконував ОСОБА_1 , не були пов`язані із заходами, необхідними для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.

Відтак, на переконання суду, у відповідача не було підстав не враховувати відомості щодо безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, які зазначені у довідці №51/13-1719 від 28.11.2023, виданої Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, під час розгляду питання надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.06.2025 у справі № 620/11392/24 вказав, що визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України.

Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без урахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 у справі № 620/11392/24 зазначив, що відповідач, вирішуючи питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу зобов`язаний був врахувати відомості, наведені в довідці, навіть за відсутності інших документів, які вимагались положеннями Порядку №413 у редакції, чинній на момент подання матеріалів про надання статусу учасника бойових дій, зокрема, журналу бойових дій чи витягів з підсумкових бойових донесень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена довідка є достатнім доказом на підтвердження факту участі позивача в заходах, пов`язаних з відсіччю та стримуванням збройної агресії.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про необхідність врахування при розгляді даної справи правових висновків Верховного суду, що викладені у постанові від 29.05.2025 у справі №160/18340/22, оскільки вони стосуються спору щодо невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відтак, вони не є релевантними до обставин цієї судової справи.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 18.07.2025 №54.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Так, позивач просить зобов`язати Комісію прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.

Поряд із цим, суд зазначає, що надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням Комісії і суд не вправі втручатись у цю дискрецію.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України.

Однак, на переконання суду, наявні підстави для зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача щодо отримання статусу учасника бойових дій.

При розгляді вказаної заяви Комісії належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією від 22 жовтня 2025 року.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 18.07.2025 № 54 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного антикорупційного бюро України (ЄДРПОУ 39751280, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.