Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/18677/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ справа № 320/18677/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Вісьтак, секретаря судового засідання Драголи В.Я розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у якому просить суд:

-визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 № 0000333-240110-2656.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.05.2025 уповноваженим представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду.

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 р. №0000333-240110 2656 обраховане відповідачем самостійно відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпунктів 266.7.1 та 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується з наданим розрахунком, вважає його невірним, а податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки прийняте без врахування належної ставки податку на об`єкт нерухомості у селі Княжичі відповідно до рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 15.05.2020 року №1211. Також відповідачем не враховано факту, що указаний об`єкт нерухомості розташований в населеному пункті, у якому велися бойові дії відповідно до відомостей Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Позивач вказує, що враховуючи положення підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, беручи до уваги дані Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 затверджений «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», контролюючий орган, при обрахуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.01.2024 р. №0000333 240110-2656, повинен був врахувати відомості щодо початку та закінчення ведення бойових дій у місці розташування нерухомого майна, щодо якого здійснено обрахування податку, та визначити такий податок пропорційно до кількості місяців, коли такі об`єкти нерухомого майна підлягали оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином вважає, що указане є підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення рішення від 08.01.2024 №0000333-240110-2656 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

07.05.2025 року уповноважений представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Вказано, що повноваження контролюючого органу полягають виключно у розрахунку, формуванні та надсиланні податкових повідомлень-рішень платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. ГУ ДПС у м. Києві відповідно до положень вищезазначених нормативно правових актів, а також на підставі пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу, яким визначено базу оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було сформовано податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 № 0000333-240110-2656. Податкове повідомлення-рішення було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2 , яке отримано платником 29.01.2024 року. Представник відповідача зазначає, що у позивача є законодавчо закріплене право, щодо звернення із заявою до контролюючого органу для проведення звірки, що визначено в п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, яким він не скористався. Вказано, що під час прийняття свого рішення контролюючий орган діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.

12.05.2025 позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що відповідач, в порушення вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначив жодного заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Наголошено, що позивачем жодним чином не заперечується зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, позивачем оскаржуються дії відповідача щодо неправильного обрахування такого податку, оскільки статтею 67 Конституції України та статтею 16 Податкового кодексу України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Встановлені судом фактичні обставини.

ОСОБА_1 отримано податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 №0000333-240110-2656 від було, яким Головним управління Державної податкової служби у місті Києві визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2022 рік на загальну суму 2 652,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 29 січня 2024 року, що підтверджується даними інтернет-сервісу з відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта».

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, по об`єктах оподаткування, які належать позивачу сума податку визначена у розмірі 2 652,00 грн.

При здійсненні розрахунку відповідач застосовував ставку податку, визначену Рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 08.07.2021 № 309-09-08.

Рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 08.07.2021 № 309-09-08 на території Броварської міської територіальної громади ставка податку для об`єктів «садовий будинок» за 1 кв.м становить 0,50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 08.07.2021 № 309-09-08 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Броварської міської територіальної громади» визнано таким, що втратило чинність рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 15.05.2020 року №1211(60-VІІ) «Про встановлення ставок та пільг із сплати податків на 2021 рік», яким було встановлено в селі Княжичі ставку податку для об`єктів «садовий будинок» 0,10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку від 18.07.2002 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власницею садового будинку – об`єкту житлової нерухомості загальною площею 201.6 кв.м, розташованого у АДРЕСА_3 .

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2024 №0000333-240110-2656 та звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості , в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком)

Також, відповідно до пп. 266.10.3 п. 255.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу

Оцінка та висновки суду

Судом встановлено вище, відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку від 18.07.2002 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власницею садового будинку – об`єкту житлової нерухомості загальною площею 201.6 кв.м, розташованого у АДРЕСА_3 .

Рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 08.07.2021 № 309-09-08 на території Броварської міської територіальної громади ставка податку для об`єктів «садовий будинок» за 1 кв. м становить 0,50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки, Рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 08.07.2021 № 309-09-08 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Броварської міської територіальної громади» визнано таким, що втратило чинність рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 15.05.2020 року №1211(60-VІІ) «Про встановлення ставок та пільг із сплати податків на 2021 рік», яким було встановлено в селі Княжичі ставку податку для об`єктів «садовий будинок» 0,10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати та яка на думку позивача мала бути застосована для відповідного розрахунку, суд відхиляє доводи позивача, що контролюючим органом не вірно було вибрано ставку податку.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не враховано перебування населеного пункту в тимчасовій окупації суд зазначає наступне.

Підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлений тимчасовий порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно якого тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується: 1) за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України: за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території .

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за податкові (звітні) періоди 2021 та 2022 роки у строк до 31 грудня 2023 року, за винятком податкових зобов`язань за об`єкти нежитлової нерухомості, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, по яких контролюючий орган обчислює податкове зобов`язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за податкові (звітні) періоди 2021 рік та січень лютий 2022 року, не пізніше першого числа місяця, що настає через шість місяців після дати завершення активних бойових дій або тимчасової окупації.

При цьому річна сума платежу по об`єктах нерухомого майна, визначених цим підпунктом, визначається пропорційно до кількості місяців, коли такі об`єкти нерухомого майна підлягали оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно із статтею 266 цього Кодексу, по об`єктах нерухомого майна, визначених у цьому підпункті, по яких не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - анулюванню.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Зазначений Перелік, як вірно вказує позивач, містить дані щодо території можливих бойових дій у селі Княжичі Боярської міської територіальної громади (код UA32140030060077994), датою початку та датою закінчення ведення бойових дій зазначено 05.03.2022.

Однак, суд звертає увагу, що село Княжичі Боярської міської територіальної громади є іншим селом ніж село Княжичі Броварської міської територіальної громади.

Село Княжичі Боярської міської територіальної громади розташоване у Фастівському районі на відстані орієнтовно 60 кілометрів один від одного.

Тому доводи позивача про те, що відповідач мав врахувати період ведення можливих бойових дій у селі Княжичі Броварської міської територіальної громади при розрахунку суми податку, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки такий населений пункт не входить до Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття свого рішення діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову – відмовити повністю.

2. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.