Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/61909/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ справа №320/61909/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (ідентифікаційний код: 41886120, місцезнаходження: пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135) викладену у листі від 29.09.2025 №15970/04-2/15-25 в частині відмови державному підприємству «Адміністрація річкових портів» (ідентифікаційний код: 33404067, місцезнаходження вул. Оводова Миколи, 64, м. Вінниця, 21050), у внесенні відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту щодо річкового порту/ термінала (Гідротехнічна споруда: Якірна стоянка "26-13", інв. №10499, що розташована за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, затока Синятин);

- зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (ідентифікаційний код: 41886120, місцезнаходження: пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135) внести відомості до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту щодо річкового порту/термінала (Гідротехнічна споруда: Якірна стоянка "26-13", інв. №10499, що розташована за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, затока Синятин) та надати державному підприємству «Адміністрація річкових портів» (ідентифікаційний код: 33404067, місцезнаходження: вул. Оводова Миколи, 64, м. Вінниця, 21050), витяг з Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту щодо річкового порту/ термінала (Гідротехнічна споруда: Якірна стоянка "26-13", інв. №10499, що розташована за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, затока Синятин).

Позов обґрунтовано тим, що підприємство є державним унітарним комерційним підприємством, у господарському віданні якого перебувають об`єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту. У складі такого майна обліковується якірна стоянка « 26-13», інвентарний № 10499. Для внесення відомостей про річковий порт (термінал) позивач подав декларацію за встановленою формою та зазначив у ній відомості про споруду, довідку про її включення до бази даних гідротехнічних споруд і свідоцтво про придатність споруди до експлуатації. Позивач зазначає, що стаття 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» передбачає внесення відомостей до Реєстру на підставі декларації. На його переконання, закон не встановлює обов`язку погоджувати відомості декларації з Державним підприємством «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» до їх внесення до Реєстру. Пункт 8 Порядку ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 408, позивач тлумачить як такий, що передбачає узгодження вже внесених відомостей, а не попередню перевірку декларації. Окремо позивач посилається на те, що відмова ґрунтується на абзаці третьому частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Водночас відповідач не повідомив підприємству про виявлені недоліки, не запропонував подати пояснення або виправлені документи та не встановив строку для їх усунення. За твердженням позивача, недотримання цієї процедури саме по собі виключало можливість прийняття рішення про відмову.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/61909/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що об`єктами технічного нагляду Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» є гідротехнічні споруди воднотранспортного комплексу, а їх експлуатація без документів, виданих указаним класифікаційним товариством, не допускається. Під час опрацювання декларації відповідач установив, що якірна стоянка « 26-13», інвентарний № 10499, не внесена до бази даних гідротехнічних споруд, яку веде Регістр судноплавства України, та не перебуває під його технічним наглядом. Ця інформація отримана з листа Регістру судноплавства України від 18 вересня 2025 року. Відповідач розцінив зазначені у декларації відомості про чинну довідку і свідоцтво як недостовірні. Відповідач послався на пункти 2, 6, 8 і 14 Порядку № 408, за якими він як держатель Реєстру перевіряє подані декларантом відомості, узгоджує їх із базою даних гідротехнічних споруд та протягом десяти робочих днів вносить відомості до Реєстру або відмовляє у їх внесенні з підстав, установлених законодавством про дозвільну систему. У зв`язку з виявленням недостовірних відомостей наказом від 19 вересня 2025 року № 299 позивачу відмовлено у внесенні відомостей, про що повідомлено листом від 29 вересня 2025 року № 15970/04-2/15-25. Відповідач наголосив, що автоматичне внесення інформації за декларативним принципом без перевірки технічного стану споруди суперечило б меті Реєстру та завданням державного нагляду за безпекою судноплавства. Також зазначив, що відмова оформлена розпорядчим документом - наказом, а тому довід позивача про відсутність адміністративного акта є необґрунтованим.

У відзиві заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.

Вирішуючи клопотання відповідача про розгляд справи за участю його представника, суд виходить із такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо немає клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з частиною шостою цієї статті суд може відмовити у задоволенні такого клопотання, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Предметом спору є правомірність відмови у внесенні відомостей до публічного реєстру. Фактичні обставини підтверджуються письмовими доказами, а позиції сторін повно викладені у позові, відзиві та відповіді на відзив. Відповідач не зазначив, які саме обставини неможливо встановити за письмовими матеріалами, яких свідків необхідно допитати або які докази слід дослідити безпосередньо у судовому засіданні.

Отже, проведення судового засідання не є необхідним для повного та об`єктивного вирішення спору, у зв`язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені вимоги. Наголосив, що відомості декларації сформовані на підставі документів самого підприємства, а закон не визначає інформацію Регістру судноплавства України самостійною підставою для відмови. Позивач також вказав, що пункт 21 Порядку № 408 покладає відповідальність за достовірність, повноту та актуалізацію інформації на декларанта, однак не звільняє адміністративний орган від дотримання встановленої законом процедури. Позивач звернув увагу на те, що після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 212, Положення про Регістр судноплавства України не містить окремого завдання щодо ведення бази даних гідротехнічних споруд. З огляду на це позивач просить не застосовувати положення підзаконних нормативно-правових актів у частині, яка, на його думку, суперечить Закону України «Про внутрішній водний транспорт».

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» є державним унітарним комерційним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства розвитку громад та територій України. Основним видом його економічної діяльності є допоміжне обслуговування водного транспорту.

У господарському віданні підприємства обліковується державне нерухоме майно - гідротехнічна споруда «Якірна стоянка 26-13», інвентарний № 10499, розташована у місті Києві, Дарницькому районі, затоці Синятин.

Позивач склав декларацію про внесення відомостей щодо річкового порту (термінала), у якій зазначив указану споруду, її місцезнаходження, експлуатаційні характеристики, реквізити довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних та свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації. Декларацію надіслано відповідачу засобами системи електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Під час перевірки декларації відповідач звернувся за інформацією до Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України». Листом від 18 вересня 2025 року повідомлено, що заявлена споруда за вказаним місцем розташування не внесена до бази даних гідротехнічних споруд та не перебуває під технічним наглядом Регістру судноплавства України.

Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 19 вересня 2025 року № 299 відмовлено у внесенні відомостей до Реєстру. Підставою визначено виявлення недостовірних відомостей у поданих документах із посиланням на абзац третій частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Листом від 29 вересня 2025 року № 15970/04-2/15-25 відповідач повідомив позивача про відмову. У листі зазначено, що споруда не внесена до бази даних гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України та не перебуває під його технічним наглядом.

Матеріали справи не містять доказів того, що до прийняття наказу від 19 вересня 2025 року № 299 відповідач повідомляв позивача про виявлені розбіжності, пропонував надати пояснення, додаткові або виправлені документи, визначав спосіб та строк усунення недоліків.

Відповідач у відзиві також не навів обставин, які б підтверджували вчинення таких дій.

Не погоджуючись із відмовою та вважаючи її такою, що перешкоджає здійсненню господарської діяльності з обслуговування суден на внутрішніх водних шляхах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з належною метою; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 212, Адміністрація судноплавства є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства. До її завдань належить ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

Згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» інфраструктура внутрішнього водного транспорту є сукупністю об`єктів, що забезпечують судноплавство внутрішніми водними шляхами, до якої належать, зокрема, гідротехнічні споруди, рейди, затони та місця стоянки суден.

Відповідно до пункту 60 частини першої статті 1 цього Закону річковий порт (термінал) - це суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, який на законних підставах використовує об`єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, проведення вантажних операцій та іншої пов`язаної діяльності.

Згідно з частинами першою - третьою статті 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» Реєстр об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту є електронною базою даних об`єктів на внутрішніх водних шляхах. Його ведення забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту. Відомості до Реєстру вносяться на безоплатній основі на підставі декларації річкового порту (термінала) або власника чи балансоутримувача відповідного об`єкта.

Відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону в декларації щодо річкового порту (термінала) зазначаються, зокрема, місцезнаходження та основні експлуатаційні характеристики об`єктів, причальних споруд, операційних акваторій, підхідних каналів, обладнаних місць стоянки та якірних стоянок, контактні дані осіб з безпеки судноплавства і перелік послуг.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» уповноважений центральний орган вносить відомості до Реєстру протягом десяти робочих днів із дня отримання декларації. Внесення відомостей щодо річкового порту (термінала) підтверджується витягом із Реєстру, який є документом дозвільного характеру. Якщо протягом установленого строку витяг або обґрунтовану відмову не надано, відомості вважаються зареєстрованими належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 26 зазначеного Закону підстави для відмови у видачі, переоформленні та анулюванні документа дозвільного характеру визначаються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 408, держателем Реєстру є Адміністрація судноплавства. Вона збирає, веде облік, узагальнює, систематизує, аналізує та проводить перевірку відомостей, поданих декларантом, вносить та виключає відомості, вносить зміни і надає витяги.

Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку № 408 до Реєстру вносяться відомості про об`єкти річкового порту (термінала), у тому числі про причальні та інші гідротехнічні споруди, їх місцезнаходження, основні експлуатаційні характеристики, а у передбачених формою декларації випадках - реквізити документів, які характеризують технічний стан і придатність споруди до експлуатації.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 408 Адміністрація судноплавства забезпечує узгодження відомостей Реєстру з базою даних гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України в частині технічного стану елементів гідротехнічної споруди, а також оновлення відомостей щодо реквізитів і строку дії свідоцтва про придатність споруди до експлуатації.

Відповідно до пунктів 9-11 Порядку № 408 відомості вносяться на підставі декларації, поданої декларантом в електронній або паперовій формі та заповненої за формою відповідного додатка до Порядку.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 408 протягом десяти робочих днів із дня отримання декларації Адміністрація судноплавства перевіряє зазначені у ній відомості та вносить їх до Реєстру або відмовляє у внесенні з підстав, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 21 Порядку № 408 достовірність, повноту та актуалізацію поданої для внесення до Реєстру інформації забезпечують декларанти.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - документ або електронний запис, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання права на провадження певних дій щодо господарської діяльності або без якого суб`єкт не може провадити такі дії.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону виключно законами встановлюються необхідність одержання документа дозвільного характеру, дозвільний орган, платність або безоплатність, строк видачі, вичерпний перелік підстав для відмови, строк дії документа та перелік документів, необхідних для його одержання.

Згідно з абзацом третім частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру є виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей, за умови що суб`єкту господарювання надана можливість усунути недоліки, але він їх не усунув у встановлений строк. Відмова з підстав, не передбачених законом, не допускається.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про адміністративну процедуру», якщо заяву подано з порушенням установлених законодавством вимог, адміністративний орган приймає рішення про залишення заяви без руху та повідомляє заявнику про виявлені недоліки, спосіб і строк їх усунення. Строк має бути достатнім, а за клопотанням заявника може бути продовжений.

Згідно зі статтями 69 і 70 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт повинен бути законним та обґрунтованим, містити мотивування фактичних і юридичних підстав його прийняття та бути доведений до відома особи у встановленому порядку.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що позивач подав декларацію для внесення відомостей про річковий порт (термінал), до складу якого включено якірну стоянку « 26-13», а відповідач під час перевірки встановив відсутність цієї споруди у базі даних Регістру судноплавства України та відмовив у внесенні відомостей через їх недостовірність.

Отже, суд має перевірити чи мав відповідач право перевіряти відомості декларації; чи встановлена ним розбіжність могла бути врахована під час вирішення заяви і чи дотримано процедуру, яка передує відмові через недостовірні відомості, а також чи є підстави безпосередньо зобов`язати відповідача внести відомості до Реєстру.

Щодо повноваження на перевірку декларації суд не погоджується з доводом позивача про суто автоматичний характер реєстрації.

Частина третя статті 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» справді визначає декларацію підставою для внесення відомостей. Проте декларативний порядок не означає заборони перевіряти достовірність заявленої інформації.

Пункт 2 Порядку № 408 прямо покладає на Адміністрацію судноплавства обов`язок проводити перевірку поданих відомостей, а пункт 14 передбачає таку перевірку протягом строку розгляду декларації. Пункт 21 цього Порядку, який покладає забезпечення достовірності інформації на декларанта, також підтверджує юридичне значення відповідності заявлених відомостей дійсності.

Реєстр створено не лише для інформаційного обліку, а й для виконання завдань у сфері безпеки судноплавства. Тому тлумачення, за яким відповідач зобов`язаний вносити будь-які задекларовані відомості без перевірки, не узгоджується з метою правового регулювання. Витяг із Реєстру є документом дозвільного характеру та надає можливість здійснювати відповідну господарську діяльність, що додатково обумовлює необхідність перевірки істотних відомостей.

Довід позивача про те, що узгодження з базою даних Регістру судноплавства України можливе лише після внесення відомостей, ґрунтується на вибірковому тлумаченні пункту 8 Порядку № 408. Цей пункт необхідно застосовувати у системному зв`язку з пунктами 2, 6, 7, 14 та 21 Порядку. Узгодження відомостей і перевірка реквізитів документів про технічний стан споруди не можуть бути позбавлені практичного змісту на стадії розгляду декларації.

Водночас наявність у відповідача повноваження перевіряти декларацію не означає, що будь-яка встановлена розбіжність автоматично дає право остаточно відмовити у видачі документа дозвільного характеру.

Спеціальний Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» установлює не лише матеріальну підставу для відмови, а й обов`язкову попередню умову її застосування.

Відповідач посилався саме на абзац третій частини п`ятої статті 4-1 цього Закону - виявлення недостовірних відомостей. За прямим змістом норми така підстава може бути застосована лише за сукупності трьох обставин: у поданих документах виявлено недостовірні відомості; суб`єкту господарювання надано можливість усунути недоліки; суб`єкт не усунув їх у встановлений строк.

Законодавче формулювання «за умови» не допускає довільного вибору адміністративним органом між негайною відмовою та наданням заявнику можливості виправити інформацію. Надання такої можливості є обов`язковою складовою належної адміністративної процедури.

У цій справі відповідач одержав інформацію Регістру судноплавства України про те, що споруда не перебуває у відповідній базі та під технічним наглядом. Водночас із наданих суду матеріалів не вбачається, що відповідач повідомив позивача про зміст отриманої інформації, конкретизував, які саме реквізити декларації вважає недостовірними, запропонував надати пояснення або належні документи та встановив строк для усунення недоліків.

Відповідач не надав доказів направлення позивачу повідомлення про залишення декларації без руху чи іншого документа, який би забезпечував реальну можливість виправити недоліки. Не зазначено таких обставин і у відзиві.

Отже, відповідач не довів наявності обов`язкової умови, з якою закон пов`язує право відмовити через недостовірність відомостей.

Саме по собі покладення пунктом 21 Порядку № 408 обов`язку забезпечити достовірність інформації на декларанта не скасовує процедурних гарантій, установлених законом. Відповідальність заявника за правильність декларації та обов`язок адміністративного органу надати можливість усунути виправні недоліки існують одночасно.

Суд також враховує, що спірна розбіжність стосується не очевидно вигаданого об`єкта або підробленого документа, а правового значення документів, сформованих самим позивачем, і їх співвідношення з даними іншого державного підприємства. За таких обставин одержання пояснень заявника мало істотне значення для повного встановлення фактичних обставин і прийняття обґрунтованого рішення.

Таким чином, відмова прийнята без забезпечення права позивача на участь у адміністративному провадженні, без надання можливості усунути недоліки та без дотримання імперативної умови абзацу третього частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Це є самостійною і достатньою підставою для визнання відмови протиправною.

Щодо форми оскарженого рішення суд встановив, що відмова була прийнята наказом від 19 вересня 2025 року № 299, а її зміст доведено до позивача листом від 29 вересня 2025 року № 15970/04-2/15-25.

Відсутність у листі посилання на номер наказу та ненадання його копії не свідчать про те, що рішення взагалі не було прийнято.

Разом із тим неналежне доведення повного змісту адміністративного акта до адресата обмежило можливість позивача своєчасно ознайомитися з його реквізитами і мотивами.

Оскільки позивач оскаржує відмову, викладену у листі, а лист відтворює зміст наказу та саме ним відмову повідомлено позивачу, формулювання предмета позову не перешкоджає ефективному судовому захисту. Для усунення правових наслідків порушення належить визнати протиправною відмову відповідача у внесенні відомостей, викладену в зазначеному листі.

Стосовно доводів позивача про незаконність Порядку № 408 і Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду суд зазначає, що предметом цієї справи не є оскарження нормативно-правових актів.

Суд застосовує їх положення лише настільки, наскільки вони регулюють повноваження відповідача з перевірки декларації та не суперечать актам вищої юридичної сили.

Посилання позивача на виключення у 2022 році з Положення про Регістр судноплавства України окремого формулювання про ведення бази даних не спростовує чинних положень Порядку № 408, які покладають на Адміністрацію судноплавства обов`язок узгоджувати відомості Реєстру з відповідною базою.

Крім того, наявність або відсутність у Регістру окремого статутного завдання не усуває права відповідача перевірити документи, реквізити яких зазначив сам декларант.

Разом з тим інформація Регістру судноплавства України не є безумовним доказом неправомірності діяльності позивача та не замінює оцінки документів, поданих разом із декларацією. Вона є джерелом відомостей, яке могло обґрунтувати виникнення сумнівів та необхідність додаткової перевірки, але не звільняло відповідача від обов`язку вислухати заявника і надати йому можливість усунути розбіжності.

Отже, суд частково погоджується з аргументами кожної сторони, а саме відповідач мав право перевірити заявлені відомості та зіставити їх з наявною інформацією, проте не мав права відмовляти до завершення передбаченої законом процедури усунення недоліків.

Щодо вимоги безпосередньо зобов`язати відповідача внести відомості до Реєстру та видати витяг суд виходить із того, що наявність процедурного порушення не доводить виконання позивачем усіх матеріальних умов для одержання документа дозвільного характеру.

У матеріалах справи залишається невирішеним питання про юридичний статус довідки та свідоцтва, зазначених у декларації, компетенцію суб`єкта, який їх видав, строк їх дії та відповідність відомостей фактичному технічному стану споруди. Встановлення цих обставин потребує перевірки спеціально уповноваженим органом, одержання пояснень заявника та, за потреби, додаткових документів.

Суд не уповноважений самостійно проводити технічний нагляд за гідротехнічною спорудою, вносити первинні відомості до спеціального Реєстру або підміняти адміністративний орган під час перевірки декларації. Без встановлення всіх передбачених законодавством умов зобов`язання видати витяг було б передчасним.

Ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути декларацію позивача щодо річкового порту (термінала), до складу якого заявлена якірна стоянка « 26-13», інвентарний № 10499, з урахуванням правової оцінки суду. Під час повторного розгляду відповідач повинен конкретно повідомити про виявлені недоліки, надати розумний строк для їх усунення, оцінити пояснення і документи позивача та прийняти мотивоване рішення у спосіб, установлений законом.

Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання відмови протиправною та зобов`язання повторно розглянути декларацію. У задоволенні вимоги про безпосереднє внесення відомостей до Реєстру і видачу витягу необхідно відмовити як передчасної.

Інші доводи сторін не змінюють установленого судом співвідношення повноваження відповідача та обов`язкової процедури його реалізації і не впливають на висновок суду по суті спору.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріали справи містять докази сплати судового збору на суму 2422,40 грн.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено частково, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково;

Визнати протиправною відмову Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, викладену у листі від 29 вересня 2025 року № 15970/04-2/15-25, у внесенні до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту відомостей щодо річкового порту (термінала), до складу якого заявлена гідротехнічна споруда «Якірна стоянка 26-13», інвентарний № 10499, розташована за адресою: місто Київ, Дарницький район, затока Синятин.

Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України повторно розглянути декларацію Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» про внесення відомостей щодо річкового порту (термінала), до складу якого заявлена гідротехнічна споруда «Якірна стоянка 26-13», інвентарний № 10499, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні;

В іншій частині вимог позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.