Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/12647/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року справа №320/12647/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (серії паспорта НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що виразилась у непроведенні обов`язкового перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта 1,115 з 1 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта 1,115 з 1 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 - з урахуванням кумулятивного ефекту перерахунків відповідно до пункту 5 Порядку № 124 та із встановленням щомісячної доплати до пенсії у разі, якщо розмір підвищення не досягає 100 гривень, відповідно до пункту 3 постанови № 209, починаючи з дати звернення із заявою - 12 листопада 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 постановлено витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві: відомості щодо проведення перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 (серії паспорта НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209; протокол (розпорядження) перерахунку та детальний розрахунок складових пенсії до і після його проведення із зазначенням застосованих показників та коефіцієнтів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого трудового життя регулярно та в повному обсязі сплачувала встановлені законодавством страхові внески до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що, на її думку, створило правову основу для формування її пенсійних прав і накопичення страхового стажу, а також легітимні очікування щодо отримання пенсійного забезпечення, адекватного тривалості трудової діяльності та розміру заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка є її основним і єдиним джерелом існування. На думку позивачки, призначений їй розмір пенсії в умовах постійного зростання цін на товари першої необхідності, комунальні послуги, медикаменти та медичне обслуговування є недостатнім для забезпечення гідного рівня життя особи похилого віку та не відповідає конституційним гарантіям, закріпленим у статті 46 Конституції України, відповідно до якої пенсії та інші види соціальних виплат, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. ОСОБА_1 зазначає, що після отримання матеріалів пенсійної справи встановила факт непроведення відповідачем у 2025 році обов`язкового перерахунку її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, відповідно до коефіцієнта індексації, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Зазначеною постановою коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати з 1 березня 2025 року встановлено у розмірі 1,115. ОСОБА_1 вказує, що цей коефіцієнт не був застосований відповідачем під час перерахунку її пенсії, що, на її думку, призвело до заниження розміру пенсійних виплат, порушення принципу автоматичності індексації пенсій та позбавлення її належного рівня соціального забезпечення. З метою відновлення своїх пенсійних прав ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою про здійснення належного перерахунку пенсії за віком від 12 листопада 2025 року, зареєстрованою 19 листопада 2025 року за № 66527/Л-2600-25. У вказаній заяві позивачка виклала обставини, які, на її думку, свідчать про порушення її пенсійних прав, та зазначила норми законодавства, які, як вона вважає, були порушені відповідачем. У відповідь на зазначену заяву відповідач листом від 17 грудня 2025 року № 62130-66527/Л-02/8-2600/25 відмовив у задоволенні вимог позивачки. Позивачка вважає цю відмову формальною та такою, що не містить належного правового обґрунтування. Зокрема, позивачка зазначає, що відповідач послався на пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 та повідомив про встановлення їй з 1 березня 2024 року доплати у розмірі 364 грн, у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, розмір пенсії було переглянуто 1 березня 2024 року. ОСОБА_1 вважає, що відповідач безпідставно ототожнив перегляд її пенсії у 2024 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 із виконанням обов`язку щодо індексації пенсії у 2025 році, оскільки індексація пенсій за 2024 рік здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», а не на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168. Таким чином, позивачка стверджує, що відповідач не надав відповіді по суті питання щодо застосування з 1 березня 2025 року коефіцієнта індексації 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, що, на її думку, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у цій частині. У зв`язку з тим, що позивачка вважає, що вичерпала доступні засоби досудового врегулювання спору та не отримала належної відповіді на порушене нею питання, вона звернулася до суду.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 27.03.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити, що 22.06.2026 відповідач надав необхідні докази витребувані ухвалою суду, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою про здійснення належного перерахунку пенсії за віком від 12 листопада 2025 року, зареєстрованою 19 листопада 2025 року за № 66527/Л-2600-25. У вказаній заяві позивачка виклала обставини, які, на її думку, свідчать про порушення її пенсійних прав, та зазначила норми законодавства, які, як вона вважає, були порушені відповідачем.

У відповідь на зазначену заяву відповідач листом від 17 грудня 2025 року № 62130-66527/Л-02/8-2600/25 відмовив у задоволенні вимог позивачки.

Позивачка вважає цю відмову формальною та такою, що не містить належного правового обґрунтування, тому звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до розрахунку, сформованого 03.03.2025, за рішенням № 930090858255, визначено страховий стаж ОСОБА_1 у розмірі 26 років 6 місяців 0 днів та коефіцієнт стажу 0,26500. За періоди з 01.11.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 16.12.2027 розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 2361,00 грн щомісячно. З 17.12.2027 довічно визначено компенсаційну виплату 70-річним у розмірі 300,00 грн, доплату 70-річним - 530,48 грн, а загальний розмір пенсії з надбавками - 3191,48 грн.

Відповідно до розрахунку, сформованого 03.03.2025, за рішенням № 930090858255 від 13.03.2025, проведено перерахунок пенсії з видом перерахунку «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку». За страховим стажем 26 років 6 місяців 0 днів та коефіцієнтом стажу 0,26500 розмір пенсії з 01.03.2025 по 16.12.2027 визначено у сумі 2361,00 грн щомісячно. З 17.12.2027 довічно розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 3191,48 грн, з яких компенсаційна виплата 70-річним становить 300,00 грн, а доплата 70-річним - 530,48 грн.

Відповідно до розрахунку, сформованого 24.03.2025, за рішенням № 930090858255 проведено перерахунок пенсії за видом «МП по стажу, абз. 3 ч. 4 ст. 42 ЗУ № 1058 (масовий)». Страховий стаж визначено у розмірі 26 років 10 місяців 0 днів, у тому числі 4 місяці після 01.01.2004, коефіцієнт стажу - 0,26833. З 01.04.2025 по 16.12.2027 розмір пенсії визначено у сумі 2361,00 грн щомісячно. З 17.12.2027 довічно розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 3231,63 грн, з яких компенсаційна виплата 70-річним становить 300,00 грн, а доплата 70-річним - 570,63 грн.

Відповідно до розрахунку, сформованого 20.12.2025, за рішенням № 930090858255 проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, з датою перерахунку 19.12.2025. Страховий стаж визначено у розмірі 26 років 10 місяців 0 днів, коефіцієнт стажу - 0,26833. З 01.01.2026 по 16.12.2027 розмір пенсії визначено у сумі 2595,00 грн щомісячно. З 17.12.2027 довічно розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 3661,86 грн, з яких компенсаційна виплата 70-річним становить 300,00 грн, а доплата 70-річним - 766,86 грн.

Відповідно до розрахунку, сформованого 27.02.2026, за рішенням № 930090858255 проведено перерахунок пенсії з видом перерахунку «Індексація заробітку (масовий)», з датою перерахунку 01.03.2026. Страховий стаж визначено у розмірі 26 років 10 місяців 0 днів, у тому числі 4 місяці після 01.01.2004, коефіцієнт стажу - 0,26833. З 01.03.2026 по 16.12.2027 розмір пенсії визначено у сумі 2595,00 грн щомісячно. З 17.12.2027 довічно розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 3622,50 грн, з яких компенсаційна виплата 70-річним становить 300,00 грн, а доплата 70-річним - 727,50 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі Постанова № 209).

Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […].

Судом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 930090858255 від 13.03.2025 позивачці формально проведено перерахунок пенсії за віком з видом «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку», застосований з 01.03.2025.

Разом з тим із матеріалів справи (розрахунків перерахунку пенсії) вбачається, що середньомісячний заробіток, який враховується для обчислення пенсії позивачки, становить 0,00000 грн, а розмір пенсії формується виключно за рахунок доплати при неповному страховому стажі (ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV) та доплати до мінімальної пенсійної виплати. Розмір пенсії з надбавками до і після зазначеного «перерахунку» залишився незмінним - 2361,00 грн.

Розмір підвищення пенсії в результаті перерахунку, проведеного відповідачем 13.03.2025, становив 0 (нуль) гривень.

Доказів встановлення позивачу щомісячної доплати до пенсії відповідно до п. 3 постанови № 209 матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою КМУ від 25.02.2025 № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення зазначеного показника у розмірі 1,115.

Пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, затвердженого постановою КМУ від 20.02.2019 № 124, передбачено, що кожний наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням уже збільшеного у попередні роки показника, тобто наростаючим підсумком (кумулятивно), а не ізольовано за один рік.

Пунктом 3 постанови № 209 передбачено, що у разі, коли розмір підвищення пенсії в результаті перерахунку не досягає 100 грн, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 (провадження № К/990/44314/24), яка узгоджується з висновками, сформульованими у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

У зазначених постановах Верховний Суд дійшов таких ключових висновків, застосовних до цієї справи:

1. перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV має здійснюватися шляхом реального збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, а не шляхом номінального (формального) застосування коефіцієнта без відповідного фактичного ефекту на розмір пенсії.

2. дії органу Пенсійного фонду, який замість застосування встановленого Кабінетом Міністрів України коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати обмежується встановленням фіксованої доплати визнаються Верховним Судом такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

3. абзаци перший і другий п. 5 Порядку № 124 підлягають застосуванню в сукупності з дотриманням кумулятивного (наростаючого) характеру перерахунку, і виключно в частині, що не суперечить ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, яка має вищу юридичну силу відносно підзаконного акта.

4. обов`язок перерахунку пенсії виникає в силу прямої вказівки закону з моменту настання визначених законом підстав і не залежить від звернення особи із заявою (постанова Верховного Суду у справі № 560/5395/25); аналогічно немає обмежень щодо необхідності окремого звернення для застосування самого механізму індексації показника середньої заробітної плати.

Застосовуючи наведені норми права з урахуванням висновків Верховного Суду, суд констатує, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача рішенням від 13.03.2025 з видом «Індексація заробітку», фактично не забезпечив передбаченого ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та постановою № 209 реального збільшення показника середньої заробітної плати, з якої обчислюється пенсія позивачки, розмір пенсії позивача після такого перерахунку не змінився.

За аналогією з висновками Верховного Суду у справі № 620/7211/24, формальне здійснення перерахунку без застосування коефіцієнта 1,115 до дійсного показника заробітку, який враховувався при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , та без урахування кумулятивного ефекту попередніх перерахунків відповідно до п. 5 Порядку № 124, є діями, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки в результаті належного перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 , як встановлено судом, становить 0 грн, що є меншим за встановлений п. 3 постанови № 209 поріг у 100 грн, відповідач був зобов`язаний встановити позивачу щомісячну доплату до пенсії в сумі, що не вистачає до 100 грн, чого відповідачем зроблено не було.

За таких обставин вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнта 1,115 з 1 березня 2025 року відповідно до постанови КМУ № 209, з урахуванням кумулятивного ефекту перерахунків відповідно до п. 5 Порядку № 124 та із встановленням щомісячної доплати до пенсії у разі, якщо розмір підвищення не досягає 100 грн, відповідно до п. 3 постанови № 209, починаючи з 12 листопада 2025 року, є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та відповідає усталеній практиці Верховного Суду, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується квитанцією від 11.03.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (серії паспорта НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що виразилась у непроведенні обов`язкового перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта 1,115 з 1 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта 1,115 з 1 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 - з урахуванням кумулятивного ефекту перерахунків відповідно до пункту 5 Порядку № 124 та із встановленням щомісячної доплати до пенсії у разі, якщо розмір підвищення не досягає 100 гривень, відповідно до пункту 3 постанови № 209, починаючи з дати звернення із заявою - 12 листопада 2025 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, буд. № 16 ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 , пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.).

5. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.