Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/10297/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ справа №320/10297/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач -1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач - 2), в якому просить суд:

визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) протиправними;

скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» щодо призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним дії командира Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 (по стройовій частині) щодо зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та початку виконання службових обов`язків за посадою;

скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (по стройовій частині) щодо зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та початку виконання службових обов`язків за посадою;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виключити солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з співробітниками органів Національної поліції міста Києва, позивача було затримано в 29.01.2025 та близько 05:00 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення військово - облікових даних. Позивачем надано представникам відповідача-1 фотокопії документів, які підтверджують його працевлаштування у закладі освіти, а саме: Дружківському житлово - комунальному коледжі Донбаської національної академії будівництва і архітектури” , проте працівниками ТЦК та СП виписано направлення на проходження військово - лікарської комісії (далі - ВЛК). За результатами проходження ВЛК позивача відправлено у військову частину НОМЕР_1 для проходження базової військової підготовки.

Позивач вважає, що його призов на військову службу під час мобілізації здійснено всупереч порядку, що встановлений чинним законодавством України, вчинено протиправно та незаконно відповідачем - 1, а відповідачем - 2 протиправно прийнято наказ про зарахування до списків особового складу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі №320/10297/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача-1 завірену належним чином копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ; завірені належним чином копії матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій. Від відповідача - 2 суд витребував: завірену належним чином копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 , яким було зараховано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; завірені належним чином копії матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій.

Відповідач - 1 копію позовної заяви з додатками отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак будь яких пояснень стосовно позовних вимог до суду не надав.

28.05.2025, відповідачем - 2 на адресу суду направлено відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що рішення про мобілізацію та сам призов є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час розгляду справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Верховний Суд має сталу та послідовну, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання череш порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності. Таким чином, відповідач-2 звертає увагу суду, що накази про призов та зарахування до військової частини, як акти індивідуальної дії реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним. Крім того, до суду надано оскаржуваний наказ.

26.03.2025, представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву відповідача-2, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВС Т А Н О В И В:

29.01.2025 співробітниками органів Національної поліції міста Києва, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначає позивач, ним неодноразово повідомлялися представники відповідача-1 про те, що він має право на відстрочку та зазначав про проходження військово - лікарської комісії у КНП міської клінічної лікарні м.Слов`янська за направленням від 19.11.2024 № 3263 від ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, позивач вказує, що надав також представникам відповідача-1 фотокопії документів, що підтверджують його працевлаштування у закладі освіти, а саме: “Дружківському житлово-комунальному фаховому коледжі Донбаської національної академії будівництва та архітектури” та наявність права на відстрочку.

Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено позивача на проходження ВЛК за результатами якого прийнято наказ щодо призову та направлення позивача у військову частину НОМЕР_1 для проходження базової військової підготовки.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2025 № 31, позивача призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно -штурмових військ Збройних Сил України та зараховано до списків частини на всі види забезпечення та на триразове котлове забезпечення.

Вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

За приписами частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України. (ч. 2ст. 2 Закону №2232-ХІІ).

Згідно із ч.6 ст. 2 Закону №2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Указом Президента України “Про ведення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24.02.2022 (затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію»№69/2022 від 24.02.2022 (затвердженим Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.

Згідно з абзацами 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі Закон №3543-ХІІ) (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). (абз. 1 ч. 5ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно абазу 9 п.81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (надалі по тексту також - Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно тверджень позивача, останній був незаконно мобілізований, з огляду на те, що він працевлаштований у закладі освіти, а саме: “Дружківському житлово-комунальному фаховому коледжі Донбаської національної академії будівництва та архітектури” та у нього наявне право на відстрочку.

Однак як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з мобільного застосунку “Резерв+”, позивач є військовозобов`язаний, постановою ВЛК визнаний придатним до військової служби, у графі відстрочка відсутні будь які відомості.

Наявний в матеріалах справи Наказ Дружківського житлово-комунального фахового коледжу Донбаської національної академії будівництва та архітектури” від 02 вересня 2024 року №45/03-02 про прийняття ОСОБА_1 на посаду викладача з 03 вересня 2024 року по 30 червня 2025 року свідчить про наявність факту трудових відносин з позивачем.

Однак, суд зазначає, що трудові відносини та перебування позивача на посаді викладача, самі по собі не є відстрочкою, а є лише підставою для її отримання відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд не бере до уваги клопотання, щодо надання відстрочки від призову позивача від 21.02.2025 № 13/03-25, що наявне в матеріалах справи, оскільки воно датоване після мобілізації позивача та прийняття оскаржуваних наказів, та взагалі не є рішенням, щодо надання відстрочки.

Стосовно посилання позивача на те, що висновок ВЛК не відповідає стану його здоров`я, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення відповідачем -1 оскаржуваних дій та призову позивача на військову службу по мобілізації, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я чи з інших законодавчо встановлених підстав.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.73, 74 КАС України, на підтвердження оскарження позивачем дій або висновку військово-лікарської комісії у разі наявності його сумніву щодо правильності складеного комісією висновку про визнання позивача придатним до військової служби у воєнний час, відповідно до Положення № 402.

Суд звертає увагу на те, що не наділений повноваженнями надавати оцінку діагнозам позивача, стану його здоров`я, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації та як наслідок, оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача-2 виключити позивача із списків особового складу частини, суд зазначає наступне.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч.ч. 2, 3 ст. 2 Закону №2232-XII).

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з п.4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частина третя статті 24 Закону № 2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Командир військової частини, до якої прибув військовослужбовець, зобов`язаний оформити його зарахування до списків особового складу наказом по стройовій частині. Доказів того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 №31 видано неуповноваженою особою, поза межами компетенції, без факту прибуття позивача до військової частини або з порушенням порядку обліку особового складу, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що при прийнятті позивача на військову службу у Військової частини НОМЕР_1 не було альтернативи, щодо призначення чи не призначення позивача на посаду та зараховування до списків особового складу військової частини, оскільки позивача постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано придатним до військової служби та призвано на військову службу по мобілізації під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд також зазначає, що позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу фактично спрямована на припинення проходження позивачем військової служби.

Однак після зарахування до списків особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця. Питання звільнення військовослужбовця з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини регулюється спеціальними нормами Закону №2232-XII, зокрема статтею 26 цього Закону, а також положеннями про проходження військової служби.

Законодавство не передбачає такого самостійного способу припинення військової служби, як виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини на підставі судового скасування або оцінки процедури його призову після фактичного прибуття до військової частини та набуття статусу військовослужбовця.

Крім того, суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Верховний Суд у Постанові від 01.10.2024р. в справі №200/4189/22 звертає увагу на те, що після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування був виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 — відмовити.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.