Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/4535/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ справа №320/4535/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати належних, але не отриманих виплат грошового забезпечення та інших одноразових виплат стосовно загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 .

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як спадкоємиці загиблого військовослужбовця - молодшого сержанта ОСОБА_2 , невиплачене грошове забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є спадкоємицею загиблого - ОСОБА_2 , який під час виконання обов`язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.03.2024 року серія НОМЕР_2 . На день загибелі ОСОБА_2 , відповідачем не було сплачено належне йому грошове забезпечення, а тому позивач вважає, оскільки вона є єдиним спадкоємцем майна загиблого, має право на отримання коштів. З огляду на це, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито провадження у справі №320/4535/26, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача: довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за період перебування на військовій службі у відповідача; розрахунок та інформацію щодо грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, тощо, які були невиплачені ОСОБА_2 ; листування та відповіді на звернення позивача.

Представником відповідача, 07.08.2026 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення заперечує з підстав того, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260). Згідно положень глави ХХХ Порядку № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне та не виплачене йому до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення ( у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті), після здійснення актового запису про смерть такого військовослужбовця, виплачується особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок захоплення військовослужбовця в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а у разі їх відсутності - включається до спадку спадщини військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Грошове забезпечення виплачується спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу військової частини про виплату.

Листи, що направлялися ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу відповідача із заявою позивача про виплату як спадкоємиці загиблого - ОСОБА_2 не містять свідоцтва про право на спадщину саме депонованого рахунку невиплаченого грошового забезпечення загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано до суду витребовувані докази.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВС Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та з 09 серпня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Під час виконання обов`язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.03.2024 року серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_2 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є його спадкоємицею.

Відповідно до довідки по спадковій справі 11/2024 від 05.02.2025 № 11/02-14, станом на 05 лютого 2025 року, єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , є його сестра - ОСОБА_1 . Інших заяв про прийняття спадщини, не надходило.

У зв`язку із цим, позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із відповідним пакетом документів з метою отримання грошового забезпечення, належного та невиплаченого брату до дня смерті (загибелі), у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті).

ІНФОРМАЦІЯ_2 направляв листи до відповідача з відповідними документами на адресу відповідача, а саме листи №10127 від 21.04.2023, №7403 від 16.04.2024, №14784 від 15.08.2025, на які відповідач листами №2/7-2133 від 09.12.2024, № 3353 від 02.07.2025, № 2/1/3/5598 від 01.08.2025 повідомляв про відмову у здійсненні зазначених виплат у зв`язку із тим, що позивачем не надано було свідоцтво про право на спадщину за законом та інформацію про відсутність інших спадкоємців.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення виплат грошового забезпечення, належного та не виплаченого брату до дня смерті (загибелі), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціалльний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з приписами статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ст.2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з частиною 6-1 статті 18 Закону №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 згаданого Закону.

Відповідно до ч. 22 ст.10 Закону №2011-XII у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 Цивільного кодексу України).

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям (ч.6 ст. 83 Кодексу законів про працю України).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими регулюється розділом XXX вказаного Порядку №260.

Так, згідно з п.п. 1, 2 розділу ХХХ Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.

У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне та не виплачене йому до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті)), після здійснення актового запису про смерть такого військовослужбовця, виплачується особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок захоплення військовослужбовця в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а у разі їх відсутності - включається до складу спадщини військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).

Грошове забезпечення виплачується спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

З системного аналізу наведених вище норм спеціального законодавства слідує, що виплата належного, але не отриманого померлим військовослужбовцем грошового забезпечення здійснюється спадкоємцям за їх звернення та на підставі наказу командира військової частини про виплату. В разі, якщо таке звернення надійшло після закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення померлим військовослужбовця, відповідна виплата не здійснюється.

Таким чином, до звернення відповідних осіб, визначених в пункті 1 розділу ХХХ Порядку №260, у військової частини, в якій перебував на грошовому забезпеченні померлий (загиблий) військовослужбовець, фактично відсутній обов`язок здійснювати спірну виплату. Більше того, такий обов`язок відсутній і в разі пізнього звернення вказаних осіб (після закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) відповідного військовослужбовця чи з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим), про що і йдеться вище.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки від 10.06.2026 №3279 на рахунку Військової частини НОМЕР_1 депоновано грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 155 230,61 грн.

Також, суд звертає увагу на той факт, що в додатках до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 № 14784 від 15.08.2025 на адресу відповідача надіслано копію свідоцтва про право на спадщину від 05.02.2025, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №79974356 від 05.02.2025, та довідку по спадковій справі 11/2024 від 05.02.2025 № 11/02-14.

З даних документів вбачається, що позивач є єдиним спадкоємцем майна загиблого військовослужбовця, ОСОБА_2 .

Щодо посилань відповідача у відзиві, на те, що позивачем не надано до заяви свідоцтва про право на спадщину саме на депонований рахунок, суд звертає увагу на наступне.

Депоновані кошти військовослужбовця - це частина його грошового забезпечення, яка тимчасово не виплачується на руки чи родичам, а зберігається на спеціальних рахунках військової частини у разі полону або зникнення військового безвісти. Держава використовує цей механізм для гарантування збереження грошей до остаточного з`ясування обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не знаходиться у полоні та не вважається зниклим безвісті, а відповідно до свідоцтва про смерть від 29.03.2024 серії НОМЕР_2 - загинув (помер).

Також, в матеріалах справи відсутні будь які відомості, щодо наявності особистого розпорядження загиблого військовослужбовця, а тому, оскільки позивач є єдиною спадкоємицею, що підтверджується доказами, наявними у справі, то зазначене не спростовує її права на отримання виплат грошового забезпечення та інших одноразових виплат стосовно загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене суд доходить висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати належних, але не отриманих виплат грошового забезпечення та інших одноразових виплат стосовно загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Застосовуючи механізм ефективного захисту прав позивача, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як спадкоємиці загиблого військовослужбовця - молодшого сержанта ОСОБА_2 , невиплачене грошове забезпечення.

Також у контексті оцінки доводів сторін, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, за подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 331,20 грн. згідно платіжної інструкції від 28.01.2026 №8548-4895-1626-4713.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати належних, але не отриманих виплат грошового забезпечення та інших одноразових виплат стосовно загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 .

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як спадкоємиці загиблого військовослужбовця - молодшого сержанта ОСОБА_2 , невиплачене грошове забезпечення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір у сумі 1 331, 20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн, 20 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.