Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №320/52891/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Київ №320/52891/25

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Жукової Є.О., суддів Діски А.Б., Кочанової П.В., при секретарі Григораш Б.О., за участі представників позивача Донник М.М., Бірюкової О.М., представника відповідача-1 Козака А.Л., представника відповідача-2 Павлушко В.Б., третьої особи (в режимі відеоконференції) Журавля М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, адміністративну справу

за позовомНотаріальної палати України

до1. Кабінету Міністрів України; 2. Міністерства юстиції України

третя особа:приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимирович

провизнання протиправним та нечинним постанови в частині, визнання протиправним та скасування наказу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Нотаріальна палата України (позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (відповідач-1/ Уряд), Міністерства юстиції України (відповідач-2/ Мін`юст), в якому просить:

1. Визнати протиправним та нечинним пункт 1. Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату” від 08 серпня 2025 року № 958 у частині затвердження:

- абзацу 2 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “Комісія утворюється у складі 11 осіб, з яких шість осіб делеговані Мін`юстом, та п`ять - Нотаріальною палатою України. Мін`юст делегує своїх представників з числа його посадових осіб та/або нотаріусів (за згодою)”;

- абзацу 6 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “Затвердження персонального складу Комісії, визначення голови та секретаря Комісії з числа її членів здійснюється Мін`юстом”;

- абзацу 9 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “він не був членом Комісії попередніх складів”;

- абзацу 16 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “У разі відсутності пропозицій Нотаріальної палати України щодо делегування нотаріусів до складу Комісії протягом 10 робочих днів з дня отримання нею відповідного клопотання Мін`юст самостійно формує та затверджує новий склад Комісії у кількості 11 осіб, з яких не менше п`яти - нотаріуси (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін”;

- абзацу 22 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “У разі відсутності рішення Нотаріальної палати України про відкликання члена Комісії та делегування нового представника до складу Комісії протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого клопотання Мін`юст самостійно делегує нового представника до складу Комісії з числа нотаріусів (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначеним в ньому термін”;

- абзацу 2 пункту 5 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “слово “дев`яти” замінити словом “семи”;

- пункту 8 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “В абзаці третьому пункту 24 слова “надсилається Мін`юстом на адресу електронної пошти” замінити словами “доводиться до відома”.

2. Визнати протиправним та нечинним абзац 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату'” від 08 серпня 2025 року № 958 наступного змісту: “затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою”.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України “Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України” від 13 жовтня 2025 року № 2159/7.

За результатом автоматизованого розподілу справу №320/52891/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Леонтовича А.М. Підготовче засідання призначено на 27 листопада 2025 року о 14.00 год.

03.11.2025 від представника позивача – адвоката Бірюкової Олени Миколаївни до суду надійшла заява про відвід судді Леонтовича А.М., що зареєстровано 03.11.2025 та передана судді для розгляду 03.11.2025.

Ухвалою суду від 03.11.2025 визнано необґрунтованою заяву представника позивача - адвоката Бірюкової Олени Миколаївни про відвід судді від 03.11.2025.

За результатом автоматизованого розподілу справу № 320/52891/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у задоволенні заяви представника позивача – адвоката Бірюкової Олени Миколаївни від 03.11.2025 про відвід судді Леонтовича А.М. від розгляду адміністративної справи № 320/52891/25 - відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 задоволено заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. Передано адміністративну справу №320/52891/25 за позовом Нотаріальної палати України з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

Відповідно до частини 1 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого частиною четвертою статті 22 цього Кодексу, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.11.2025 визначено склад колегії суддів у справі №320/52891/25: Жукова Є.О. - головуючий суддя, судді: Діска А.Б., Кочанова П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 прийнято справу №320/52891/25 до провадження. Суд ухвалив розгляд справи розпочато спочатку, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів: головуючого судді Жукової Є.О., суддів Діски А.Б., Кочанової П.В., призначити підготовче засідання на 17 грудня 2025 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26-А, 1 під`їзд, 4 поверх, зал №2.

Вказаною ухвалою витребувано від Кабінету Міністрів України належним чином засвідчені копії документів, а саме: всіх документів, які брались до уваги та на підставі яких розроблено проєкт Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату” від 08 серпня 2025 року № 958, змін до вказаної постанови, у тому числі пояснювальні записки, погодження проєкту, таблиці порівняння, експертні висновки, зокрема, висновок з правової експертизи, експертний висновок щодо регуляторного впливу, антикорупційна експертиза, таблиці відповідності проєкту акта зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, громадські слухання з підготовки вказаного проекту тощо; протоколи засідання Кабінету Міністрів України щодо обговорювання проєкту Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату” від 08 серпня 2025 року № 958; докази оприлюднення Кабінетом Міністрів України проєкту Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату” від 08 серпня 2025 року № 958 при його розробці в друкованих засобах масової інформації, або пояснення щодо його не оприлюднення (у разі його не оприлюднення).

Також, витребувано від Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії: всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті Наказу Міністерства юстиції України “Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України” від 13 жовтня 2025 року № 2159/7.

У підготовчому засіданні 12 грудня 2025 року ухвалою суду, постановленою судом без оформлення окремого документа, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколу Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про що зазначено у протоколі судового засідання, підготовче судове засідання відкладено 28 січня 2026 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 клопотання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції задоволено, суд ухвалив проводити підготовче засідання у справі №320/52891/25 призначене на 28 січня 2026 року о 10:00, та подальші судові засіданні у справі, в режимі відеоконференції з наданням можливості третій особі у справі - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Журавлю Миколі Володимировичу використовувати власні технічні засоби з використанням Системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

У зв`язку з відсутністю 28 січня 2026 року мережевого зв`язку (інтернет), доступу до електронних ресурсів суду, та поданим клопотанням представника позивача про відкладення судового засідання, колегія суддів порадившись на місці ухвалила відкласти судове засідання на 25 лютого 2026 року.

У судовому засіданні 25 лютого 2026 року ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду, відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без руху, з огляду на відсутність правових підстав та необґрунтованість заявлених клопотань третьої особи. Поряд з цим, у судовому засіданні 25 лютого 2026 року ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження, суд перейшов до судового розгляду справи по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання, оголошено перерву до 22 квітня 2026 року.

Судове засідання за позовом Нотаріальної палати України до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимирович, про визнання протиправною та нечинним постанови в частині, визнання протиправним та скасування наказу, призначене на 22 квітня 2026 року о 10 годині 00 хвилині відкладено у зв`язку з перебування судді Діски А.Б., яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному. Судове засідання призначене на 03 червня 2026 року.

У судовому засіданні 03 червня 2026 року, ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, повернуто без розгляду клопотання приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича, як таке, що подано після закриття підготовчого провадження, оголошено перерву до 09 вересня 2026 року.

Після судових дебатів у судовому засіданні 09 вересня 2026 року судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.

09 вересня 2026 року оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність постанови від 08.08.2025 №958 в оскаржуваних частинах та наказу від 13.10.2025 №2159/7 з таких підстав.

1) Порушення процедури прийняття регуляторного нормативно-правового акта.

Так, за посиланнями позивача проєкт постанови від 08.08.2025 №958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» не був оприлюднений. У порушення Регламенту та статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Кабінет Міністрів України не перевірив, чи оприлюднювався регуляторний акт, розробником якого є Міністерство юстиції України, та прийняв його, без одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Проєкт постанови від 08.08.2025 №958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» не має експертного висновку щодо регуляторного впливу. Секретаріат Кабінету Міністрів України не підготував експертний висновок щодо регуляторного впливу постанови від 08.08.2025 №958, тому не встановлена необхідність внесення запропонованих змін і не встановлені суб`єкти, на яких цей нормативний акт розповсюджується (впливає).

Нотаріальна палата не була залучена до обговорення та не погоджувала проєкт постанови від 08.08.2025 №958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату». За посиланнями позивача, постанова прийнята поспішно, у недемократичний спосіб, без консультацій з органом професійного самоврядування та без забезпечення можливості проведення експертизи проєкту і надання пропозицій Нотаріальною палатою України. Позивач, як орган професійного самоврядування, не залучався Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України до обговорення змін до цих підзаконних нормативно-правових актів, подання пропозицій від професійного самоврядування, відсутні будь-які норми щодо узгоджувальних процедур з професійним самоврядуванням. За висновками позивача, правове регулювання на підзаконному рівні, пов`язаних з доступом до нотаріальної діяльності та його припиненням, роботи Комісії, формування кількісного та персонального складу було здійснено на підзаконному рівні виключно Кабінетом Міністрів України та Мін`юстом, без залучення професійного самоврядування, що є порушенням ст.16 Закону України «Про нотаріат».

Не була проведена повторна антикорупційна експертиза після «усунення недоліків» зазначених у попередньому висновку антикорупційної експертизи. Відповідно до § 40 Регламенту Кабінету Міністрів, якщо в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проєкт акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів, проєкт у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами. Повторного погодження з Національним агентством з питань запобігання корупції не відбувалося.

Відсутня таблиця відповідності проєкту акта зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).

Відсутня правова експертиза проєкту Постанови. Відповідно до § 45-46 Регламенту Кабінету Міністрів Мін`юст під час проведення правової експертизи перевіряє проєкт акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципам недискримінації (антидискримінаційна експертиза) та забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза). За результатами правової експертизи проєкту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

2) Компетенція Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у прийнятті рішень та строк повноважень персонального складу встановлюється виключно Законом України «Про нотаріат» та є окремою непорушною гарантією незалежності Комісії, яка не може бути порушена підзаконними нормативно-правовими актами. З аналізу постанови від 08 серпня 2025 року № 958 вбачається порушення Кабінетом Міністрів України статті 10 Закону України «Про нотаріат» в частині зобов`язання Міністерства юстиції протягом двох місяців з дня набрання чинності цією постановою затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою, а саме у порушення строку встановленого законом - до закінчення строку повноважень діючого персонального складу Комісії, який закінчується 07 березня 2027 року. Підстав для переобрання членів комісії чи скорочення строку її повноважень в Постанові не зазначено.

Нотаріальна палата України вважає положення Постанови про затвердження Мін`юстом нового персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату протягом двох місяців при наявності діючого персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату таким, що порушує єдину гарантію незалежності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату - закріплений законом строк повноважень персонального складу в три роки, починаючи з дня його затвердження, та таким, що порушує статтю 10 Закону України «Про нотаріат».

3) Змінами до існуючого порядку призводять до зменшення кількісного складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з 14 до 11 членів. Таким чином змінюється пропорційний, паритетний, демократичний та об`єктивно-виважений склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, коли 7 представників делеговано Міністерством юстиції України, 7 представників делеговано Нотаріальною палатою України, на 6 та 5 представників відповідно.

Нотаріальна палата України вважає, що пониження такого мінімального чисельного кворуму у результаті зменшення кількісного складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату негативно позначиться на незалежності та об`єктивності роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та якості дослідження/розгляду подань.

4) Постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 «Про знесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» виключається демократична та прозора норма про можливість дорадчого обрання Голови Комісії та рекомендування Мін`юсту кандидатури до призначення Головою Комісії.

Право Комісії на обрання Голови Комісії, що було запроваджено раніше Мін`юстом та змінено цією Постановою, як гарантію об`єктивності призначення Голови з урахуванням позиції кожного члена Комісії, їх злагодженої роботи, а також, що дуже важливо, незалежності Голови Комісії, виключення можливості впливу на Голову Комісії, вважає за необхідне повернення до цієї норми. За проведених змін посада Голови Комісії стає повністю підпорядкованою Мін`юсту, під абсолютним впливом через можливості перепризначення у разі не співпадіння бачення Мін`юсту щодо прийняття тих чи інших рішень.

5) Нотаріальна палата України вважає дискримінаційною норму щодо пожиттєвого позбавлення права бути делегованим до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату щодо нотаріусів, які були членами будь-яких попередніх складів Комісії, на увесь наступний період роботи в нотаріаті України.

6) Постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» встановлено строк 10 робочих днів з дня отримання відповідного клопотання Міністерства юстиції України для делегування представників від Нотаріальної падати України - без урахування строків, визначених установчими документами для проведення загальних зборів та виборів Радою Нотаріальної палати України делегованих представників, та без урахування перешкод, пов`язаних з воєнним станом і обмеженнями у прифронтових територій, для делегування представника тощо.

Крім того, за посиланнями позивача, зазначеними положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 надано невластиві повноваження територіальним органам Мін`юсту щодо рекомендації нотаріусів до складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату по квоті Нотаріальної палати України у разі, якщо орган професійного самоврядування не вкладеться у визначені 10 робочих днів.

За висновками позивача, оскаржуваними змінами встановлено строки делегування представників від нотаріальної спільноти, які завідомо не дозволяють виконати закріплені установчими документами Нотаріальної палати України вимоги щодо делегування представників по її квоті, а надання постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» територіальним органам юстиції повноважень щодо рекомендації нотаріусів до складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату за власною ініціативою може містити значні корупційні ризики.

7) Нова редакція пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року №958 містить неконкретизований спосіб повідомлення про управлінське рішення – «доводиться до відома». Доведення до відома може здійснюватися у будь-якій, навіть в усній, формі, що виключає можливість перевірки доказами факту інформування учасника правовідносин про управлінське рішення. Зазначене, своєю чергою, створює ризик зловживань з боку посадових осіб Мін`юсту, правова невизначеність і нечіткість форми повідомлення про управлінське рішення Мін`юсту вочевидь містить корупційний ризик.

8) Трирічний строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.03.2024 №707/7, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 08 квітня 2024 року № 1008/7, не закінчився станом на момент прийняття наказу Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2025 року №2159/7. Рішення про дострокове припинення повноважень кожного окремого члена Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у зазначеному складі, Міністерством юстиції України не приймалося. Про настання жодної з підстав, визначених у п. 6 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату для дострокового припинення членства в Комісії осіб, затверджених до її персонального складу, Нотаріальній палаті України не відомо та в оскаржуваному наказі не зазначено.

Позивач наголошує, що визначення на законодавчому рівні строку повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є фактично єдиною гарантією незалежності Комісії, яка надана з метою виключення можливості впливу на Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату під час прийняття тих ти інших рішень через її дострокове розформування чи зміну персонального складу.

Законом не встановлено процедури і форми прийняття Міністерством юстиції України рішення про дострокове припинення повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, як і не передбачено і самої можливості дострокового припинення повноважень всього персонального складу Комісії.

Відповідач-1 за змістом відзиву проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За посиланнями відповідача-1 Кабінет Міністрів України наділений дискреційними повноваженнями визначати вид і зміст прийнятого ним управлінського рішення, обираючи найбільш оптимальний варіант з урахуванням бажаного досягнення відповідної мети.

Відповідач- 1 зазначає, Мін`юст, реалізуючи функції державного регулятора в частині видачі та анулювання свідоцтва на право на зайняття нотаріальною діяльністю, керується відповідно до вимог Закону рішеннями утвореної при ньому ВККН. Саме на Мін`юст, що діє від імені держави, покладається обов`язок виконання гарантій, пов`язаних з дотриманням рівних умов доступу громадян до права на зайняття нотаріальною діяльністю, також із забезпеченням прийняття неупереджених та прозорих рішень про позбавлення відповідного права на зайняття нотаріальною діяльністю відповідно до визначених Законом підстав.

Відповідач-1 звертає увагу, що Закон не встановлює вимог до суб`єктного складу ВККН, не обумовлює правовий статус її членів (наприклад представники органів державної влади/самоврядних організацій/їх поєднання), не визначає їх чисельність, а також суб`єктів, що мають право делегувати до їх складу своїх представників, та порядок їх делегування тощо. Закон визначає, що положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст, реалізуючи функцію забезпечення формування відповідної державної політики, як головний розробник Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 31.08.2011 №923, у тому числі і змін до нього, втілював у життя рамкову норму Закону, пропонуючи Уряду відповідне регулювання. У Положенні визначено організаційно-правові засади діяльності ВККН, зокрема, її завдання, функції та алгоритм прийняття нею рішень; вимоги до осіб, які мають входити до її складу (наприклад, досвід роботи), правовий статус таких осіб, їх чисельність, порядок їх делегування; порядок обрання/визначення голови ВККН та її секретаря; права та обов`язки її членів, припинення їх членства тощо.

З огляду на пояснювальну записку до проєкту оскаржуваної Постанови, вказаний акт розроблено з метою належної реалізації положень статті 10 Закону та вдосконалення нормативного регулювання питань діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Таким чином, за твердженнями відповідача-1, Мін`юст залишаючись на позиції забезпечення конструктивної співпраці з нотаріальною спільнотою, демонстрував послідовну готовність прислухатися до фахової думки і враховувати її при прийнятті відповідальних рішень пропонував Уряду України відповідні приписи в Положенні, які ним підтримувалися.

Відповідач-1 вказує, зміни до Положення були і лишаються динамічними, завдяки чому Урядом України досягається мета забезпечення ефективного функціонування ВККН. При цьому сталою категорією залишається необхідність беззастережного виконання Мін`юстом приписів Положення під час прийняття рішення про затвердження персонального складу ВККН.

Звертає увагу, що частина друга статті 10 Закону чітко визначає момент, з якого розпочинається облік трирічного строку повноважень персонального складу ВККН -починаючи з дня його затвердження. Оскільки затвердженню складу ВККН беззаперечно передує його формування з урахуванням вимог Положення, норму Закону слід розуміти як таку, що визначає строк повноважень персонального складу у тому випадку, якщо вимоги щодо діяльності ВККН (у тому числі її складу) є сталими, тобто не зазнають змін. Закон не обмежує Уряд України у перегляді Положення строком повноважень персонального складу ВККН у разі такої необхідності. Інакше під сумнів потрапляє дискреція Уряду, що полягає у встановленні вимог до складу ВККН, який щоразу, коли у цьому є обґрунтована потреба, має очікувати завершення трирічного строку повноважень персонального складу ВККН. З огляду на викладене запорукою належного функціонування персонального складу ВККН була і є його відповідність нормативним приписам Положення з урахуванням внесених змін, у тому числі оскаржуваною Постановою.

Поряд з цим, відповідач-1 вказує на безпідставність твердження позивача стосовно порушення процедури прийняття регуляторного нормативно-правового акта. Так, відповідач-1 зауважує, що акти законодавства, що регулюють відносини у сфері нотаріату, не є регуляторними актами, оскільки їх положення не спрямовані на правове регулювання господарських відносин та не регулюють діяльність суб`єктів господарювання. У свою чергу Положення та відповідно зміни до нього, є нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері нотаріату. Його положення, зокрема, регулюють питання щодо залученості нотаріусів та НПУ, які не є суб`єктами господарювання, до державного регулювання у сфері нотаріату. Нормативні приписи Положення та змін до нього, які внесенні оскаржуваною Постановою, не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Отже, Положення та зміни до нього, які внесені оскаржуваною Постановою, не є регуляторними актами, унаслідок чого їх підготовка не здійснювалася з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308.

Щодо дотримання процедури обов`язкового погодження нормативно-правового акта із заінтересованими сторонами та прийняття акта, відповідач-1 зазначає, Міністерством юстиції України, як головним розробником оскаржуваної постанови, здійснено погодження проєту оскаржуваної постанови. Зокрема, проєкт погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, Міністерства цифрової трансформації України. До проєкту акта висловлені зауваження, які враховано, Національним агентством з питань запобігання корупції. У подальшому, супровідним листом від 08.08.2025 проєкт оскаржуваної постанови на розгляд Кабінету Міністрів України було внесено Міністром юстиції України разом з відповідними матеріалами. Проєкт оскаржуваної постанови було розглянуто на засідання Кабінету Міністрів України та підтримано. Таким чином, за висновками відповідача-1, постанову прийнято з дотриманням норм, зазначених Регламентом.

Щодо тверджень позивача про не проведення повторної антикорупційної експертизи, відповідач-1 зазначає, рекомендації, відображені у Висновку антикорупційної експертизи проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату», надісланому листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.08.2025 року № 220-09/67770-25, Мін`юстом повністю враховані. Про вказане свідчить протокол узгодження позицій, в якому відображено способи врахування рекомендацій, який надісланий до Кабінету Міністрів України. Крім того, щодо врахування рекомендацій Національного агентства з питань запобігання корупції зазначено також у пояснювальній записці до проєкту акта. Звертає увагу, що Регламентом та Порядком проведення антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженим наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 29.07.2020 № 325/20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2020 за № 787/35070, не передбачено повторного надсилання проєкту акта до Національного агентства з питань запобігання корупції з метою отримання повторної антикорупційної експертизи.

Щодо дотримання § 35 Регламенту стосовного опрацювання проєкту акта на відповідність зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), відповідач-1 зауважує, що з метою дотримання § 35 Регламенту Мін`юстом до проєкту акта при направленні до Кабінету Міністрів України було надано Довідку щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) (копія додається). Водночас, розділ 24 «Юстиція, свобода та безпека» Дорожньої карти з питань верховенства права, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2025 № 475-р «Деякі питання забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу за кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС», на який здійснено посилання у позовній заяві, жодним чином не містить положень, спрямованих на реформування сфери нотаріату у межах переговорного процесу щодо членства України в ЄС, у тому числі щодо діяльності ВККН.

Щодо тверджень позивача про недотримання §45,46 Регламенту стосовно правової експертизи та підготовки висновку Мін`юсту, відповідач-1 вказує, що Мін`юстом було відображено у пояснювальній записці до проєкту акта правові аспекти, зазначені у §45 Регламенту.

Щодо тверджень позивача про необхідність погодження проєкта Нотаріальною палатою України, як зацікавленим органом, відповідач-1 зауважує, що залучення Міністерством юстиції України НПУ до проведення експертиз підзаконних нормативно-правових актів, які ним розробляються, є правом Мін`юсту, а не обов`язком.

Поряд з цим, за правовою позицією відповідача-1, рішення про призначення Голови ВККН було і лишається дискрецією Міністерства, яке відповідальне за формування та реалізацію державної політики у сфері нотаріату, зокрема, в частині видачі та анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю, на вибір Голови ВККН з числа тих осіб, які характеризуються лідерськими здібностями та дисциплінованістю, відзначаються високим рівнем доброчесності, здатністю приймати об`єктивні та неупереджені рішення. Ураховуючи те, що до повноважень Мін`юсту належить затвердження персонального складу ВККН та делегування до нього своїх представників, у тому числі з числа нотаріусів, саме Мін`юст, реалізуючи обумовлені в цьому випадку повноваження через свої територіальні органи, може вирішувати питання щодо визначення відповідних кандидатур.

Також, на думку відповідача-1, посилання НПУ на дискримінаційність дій, враховуючи внесені зміни, є поверхневими судженнями, які не містять жодного мотиваційного та об`єктивного підґрунтя. Відповідач-1 посилається на недотримання НПУ нормативного припису статті 49Закону України «Про кабінет Міністрів України» в частині обов`язковості для виконання актів Уряду України, у зв`язку з чим, Міністерством юстиції України були вжиті визначені Положенням, у редакції оскаржуваної постанови, заходи, спрямовані на самостійне формування складу ВККН у зв`язку із фактичним самоусуненням НПУ від необхідності виконання актів Уряду України.

За посиланнями відповідача-1, у період з березня 2024 року по жовтень 2025 року було проведено 10 засідань ВККН з питань, що стосувалися розгляду подань про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, до порядків денних яких було включено до розгляду 56 подань, внесених Міністерством юстиції України, його територіальними органами або НПУ. Тобто середня навантаженість на колегіальний орган становила близько 6 подань на одне засідання ВККН, яких за 19 місяців було проведено 10. Зауважує, що Голова ВККН організовує її роботу, розподіляє обов`язки між її членами. При цьому засідання ВККН проводиться у разі потреби. Тобто, саме Голова ВККН самостійно контролює навантаженість на кожного члена ВККН.

Поряд з цим зауважує, що твердження позивача щодо необґрунтованої заміни в абзаці третьому пункту 24 слів «надсилається Мін`юстом на адресу електронної пошти» словами «доводиться до відома» є безпідставним та не підкріплене юридичними фактами.

Додатково вказує, переважна більшість членів ВККН, відповідно до оскаржуваного наказу, є представниками нотаріальної спільноти, а не представниками Мін`юсту, що демонструє важливість для Мін`юсту залученості професійної думки практикуючих нотаріусів до державного регулювання у сфері нотаріату, в частині гарантування і забезпечення рівних умов доступу громадян до зайняття нотаріальною діяльністю, а також щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та є гарантом неупередженості та зваженості рішень, які будуть прийматися ВККН.

Відповідач-2 у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З метою забезпечення реалізації положень статті 10 Закону України «Про нотаріат» та на виконання пункту 2 постанови Уряду від 08.08.2025 № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату», Міністерством юстиції України 13.10.2025 було прийнято Наказ № 2159/7, яким внесено зміни до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Мін`юсту від 07.03.2024 № 707/7, виклавши його у новій редакції.

Так, наказом № 2159/7 було внесено зміни до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. До оновленого складу ВККН з 11 осіб увійшли: 8 нотаріусів та 3 представники Мін`юсту. Головою ВККН визначено приватного нотаріуса. Зазначений склад сформовано на виконання Положення з врахуванням змін, внесених постановою № 958. Переважна більшість членів ВККН, відповідно до наказу № 2159/7, є представниками нотаріальної спільноти, а не представники Мін`юсту. Вказане спростовує твердження щодо «знищення Мін`юстом принципів колегіальності, пропорційності, безсторонності». Натомість зазначене демонструє важливість для Мін`юсту залученості професійної думки практикуючих нотаріусів до державного регулювання у сфері нотаріату, в частині гарантування і забезпечення рівних умов доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю, а також щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та є гарантом неупередженості та зваженості рішень, які будуть прийматися ВККН.

З урахуванням нормативних приписів Закону України «Про нотаріат», Положення № 228 та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, саме на Мін`юст, який діє від імені держави, покладається обов`язок виконання гарантій, пов`язаних з дотриманням рівних умов доступу громадян до права на зайняття нотаріальною діяльністю, а також із забезпеченням прийняття неупереджених та прозорих рішень про позбавлення відповідного права на зайняття нотаріальною діяльністю відповідно до визначених Законом підстав.

Відповідач-2 зауважує, що Закон України «Про нотаріат» не встановлює вимог до суб`єктного складу ВККН, не обумовлює правовий статус її членів (представники органів державної влади чи самоврядних організацій, їх пропорційне співвідношення), не визначає їх чисельність, а також суб`єктів, що мають право делегувати до її складу своїх представників, та порядок їх делегування тощо. Таким чином, Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про нотаріат» наділений дискреційними повноваженнями визначати вид і зміст прийнятого ним управлінського рішення, обираючи найбільш оптимальний варіант з урахуванням бажаного досягнення відповідної мети.

У свою чергу Мін`юст, реалізуючи функцію забезпечення формування відповідної державної політики, як головний розробник Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Уряду № 923, у тому числі і змін до нього, впроваджував у практичну площину рамкову норму Закону України «Про нотаріат», пропонуючи Уряду відповідне регулювання. Так, у Положенні про ВККН визначено організаційно-правові засади діяльності ВККН, зокрема, її завдання, функції та алгоритм прийняття нею рішень; вимоги до осіб, які мають входити до її складу (наприклад, досвід роботи), правовий статус таких осіб, їх чисельність, порядок їх делегування; порядок обрання/визначення голови ВККН та її секретаря; права та обов`язки її членів, припинення їх членства тощо.

Відповідач-2 зазначає, враховуючи цінність для Мін`юсту практичного досвіду нотаріусів, у Положенні про ВККН, з урахуванням кореляції положень частини другої статті 10 Закону України «Про нотаріат», про що буде зазначено нижче, також зафіксовано відповідні приписи відносно включення до складу ВККН певної кількості представників від нотаріальної спільноти за умови наявності у них відповідного досвіду роботи. Таким чином, Мін`юст залишаючись на позиції забезпечення конструктивної співпраці з нотаріальною спільнотою, демонстрував послідовну готовність прислухатися до фахової думки і враховувати її при прийнятті відповідальних рішень та пропонував Уряду відповідні приписи в Положенні, які ним підтримувалися.

За правовою позицією відповідача-2, твердження позивача, що затвердження нового складу ВККН, суперечить нормам статті 10 Закону України «Про нотаріат», є помилковими та необґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені судом, також твердження, що за проведених змін Голова ВККН стає повністю підпорядкований Мін`юсту, не відповідає дійсності та є суб`єктивним судженням та надуманим припущенням Нотаріальної палати України.

У підсумку, відповідач-2 зазначає, посилання позивача є поверхневими судженнями, які не містять жодного мотиваційного та об`єктивного підґрунтя та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

У відповіді на відзив позивач зазначає, Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями безпосередньо затверджувати чи в іншій формі брати участь у процедурі затвердження персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату; до компетенції Кабінету Міністрів України не належить зміна тривалості строку повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, визначеного частиною другою статті 10 Закону України «Про нотаріат».

Реалізуючи свої повноваження на прийняття управлінського рішення й обираючи найбільш оптимальний варіант Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, Кабінету Міністрів України належить врахувати, що питання проведення кваліфікаційного іспиту для майбутніх нотаріусів та припинення права на зайняття нотаріальною діяльністю Законом України «Про нотаріат» віднесені до сфери діяльності окремого суб`єкта владних

повноважень – Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Попри те, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату утворюється при Міністерстві юстиції України та її персональний склад затверджується саме Міністерством юстиції України, як суб`єкт владних повноважень вказана Комісія наділена власними функціями і самостійністю у прийнятті рішень з питань, які надалі остаточно вирішуються також Міністерством юстиції України, у зв`язку з чим має бути наділена також реальними гарантіями незалежності, у тому числі від потенційного впливу на її діяльність з боку Міністерства юстиції України.

За посиланнями позивача, об`єктивно визначивши, що однією з гарантій незалежності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є залучення органу професійного самоврядування нотаріусів до формування її персонального складу, Кабінет Міністрів України, приймаючи оскаржену Постанову від 08 серпня 2025 року № 958, вніс до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату норми, які фактично унеможливлюють делегування Нотаріальною палатою України своїх представників та допускають відкликання Міністерством юстиції України членів Комісії, призначених за квотою Нотаріальної палати України, чим суттєво послабив раніше досягнутий рівень гарантій незалежності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, який був забезпечений через паритетну та реальну участь Нотаріальної палати України у формуванні її складу.

Визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 модель формування персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та її діяльності створює ризики того, що рішення з таких фундаментних питань як допуск та позбавлення професії нотаріуса будуть вирішуватися членами Комісії, які є посадовими особами Міністерства юстиції України або делеговані Міністерством юстиції України, до того ж можуть бути відкликані Міністерством юстиції України, а члени Комісії з числа нотаріусів – також бути перевірені Міністерством юстиції України, тобто перебувають під потенційною загрозою виникнення конфлікту інтересів.

З огляду на викладене, Нотаріальна палата України вважає, що позиція Кабінету Міністрів України, викладена у відзиві на позовну заяву, яка зводиться до того, що Закон України «Про нотаріат» не встановлює вимог до суб`єктного складу, правового статусу, чисельності, порядку делегування кандидатів до складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, а тому повноваження Уряду в цій сфері є необмеженими – помилкова, не системна та принижує високий статус Уряду як органу, наділеного повноваженнями приймати нормативно-правові акти.

У контексті підстав оскарження абзацу 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 та Наказу Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 Нотаріальна палата України констатує наступне: трирічний строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 березня 2024 року № 707/7, у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 08 квітня 2024 року № 1008/7, не закінчився та не міг закінчитися протягом двох місяців з дня набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958; рішення про дострокове припинення повноважень кожного окремого члена Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у зазначеному складі, Міністерством юстиції України не приймалося; жодна з підстав, визначених у п. 6 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату для дострокового припинення членства в Комісії осіб, затверджених до її персонального складу, не настала.

За твердженнями позивача, фактично Постановою від 08 серпня 2025 року № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» було зменшено строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та оголошено про створення нового персонального складу Комісії за відсутності у Кабінету Міністрів України відповідних повноважень, без визначених законом підстав та у не передбачений законом спосіб.

Нотаріальна палата України наголошує на тому, що стаття 10 Закону України «Про нотаріат» якою встановлено трирічний строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату – це фактично єдина пряма норма, прийнята законодавцем з метою виключення можливості впливу на Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату для прийняття тих чи інших рішень через її дострокове розформування, зміну складу, та задля надання гарантій незалежності від адміністративного та політичного впливу, стабільності її роботи.

Під час підготовки проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» – підзаконного нормативно-правового акту з питань, пов`язаних з нотаріальною діяльністю, Міністерство юстиції України зобов`язане було керуватися частиною третьою статті 16 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до підпункту 11 пункту 2.4 Статуту залучити Нотаріальну палату України до участі у проведенні експертизи проєкту такого підзаконного акту.

Усунення Нотаріальної палати України від участі у підготовці змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату є не лише процедурним порушенням, а й призвело до прийнятті нормативно-правового акту, що суттєво знижує досягнутий рівень незалежності та самостійності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату і, як наслідок, гарантії дотримання прав нотаріусів та осіб, які мають намір здобути право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріальна палата України вважає недемократичним та таким, що в умовах повного пріоритету Мін`юсту на всіх ключових стадіях процедур доступу до нотаріальної діяльності та його припинення, повністю нівелює роль професійного самоврядування, відхід від паритетного, рівноправного представництва професійного самоврядування у Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату. Зменшення кількісного складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату призводить також до зменшення мінімального кворуму з 9 до 7 нотаріусів, що фактично нівелює будь-яку роль представництва від органу професійного самоврядування у прийнятті рішень, окрім статистичної та формальної, а також негативно позначиться на якості вивчення, дослідження подань про анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріальна палата України наголошує на тому, що внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату не було обумовлене дискредитацією Комісії в цілому чи наріканнями на її окремі рішення, дії чи бездіяльність. Будь-які передумови для визнання недоцільним формування персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату в порядку та за принципами, що діяли до 08 серпня 2025 року, відсутні як у пояснювальній записці Міністерства юстиції України, так і у відзиві Кабінету Міністрів України на позовну заяву. Зменшення кількісного складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату в цілому і насамперед – встановлення непаритетного розподілу представників від Міністерства юстиції України та Нотаріальної палати України на користь саме Мін`юсту, жодним чином не обґрунтоване та негативно позначиться на незалежності й об`єктивності роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, якості проведення процедур та ухваленні рішень з ключових питань у кар`єрі нотаріуса.

За твердженнями позивача, встановлення невиправдано обмежених строків, що не узгоджуються з процедурою делегування представників професійного самоврядування нотаріусів до персонального складу Комісії, фактично призводить до усунення Нотаріальної палати України від участі у формуванні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Поряд з цим, Нотаріальна палата України наголошує на неприпустимості делегування нотаріусів до складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату по квоті Нотаріальної палати України територіальними органами Мін`юсту, також, Кабінетом Міністрів України не було отримано висновку спеціально уповноваженого органу щодо відсутності корупціогенного фактору після «доопрацювання» Мін`юстом свого ж проєкту, в якому виявлено «ризики зловживань» працівників Мін`юсту.

Позивач наполягає на важливості встановлення заздалегідь обумовлених засобів інформаційної взаємодії, які в обов`язковому порядку забезпечували б фіксацію як самого факту передачі відповідних звернень від Мін`юсту до голови Комісії, так і дати, часу та змісту переданого звернення.

Нотаріальна палата України наголошує на тому, що наказ від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 лише формально виданий на виконання абзацу 3 пункту 2 постанови від 08 серпня 2025 року № 958, втім зміст прийнятого Міністерством юстиції України рішення не узгоджується зі змістом наданого Кабінетом Міністрів України доручення. Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постанови від 08 серпня 2025 року № 958 Міністерству юстиції України було доручено протягом двох місяців з дня набрання чинності цією постановою затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою. Натомість Наказом Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» було вирішено: «Внести зміни до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 березня 2024 року № 707/7, виклавши його у новій редакції, що додається».

За посиланнями позивача, «затвердження нового складу» не є рівнозначним «внесенню змін» до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, такі рішення мають різний зміст та тягнуть за собою різні юридичні наслідки. Ухвалення рішення про затвердження нового складу означає повне оновлення усього персонального складу певного органу, зокрема й Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Прийняттю такого рішення передує процедура делегування кандидатів до складу Комісії усіма уповноваженими суб`єктами (Нотаріальною палатою України та Мін`юстом) відповідно до установлених для них квот. Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про нотаріат» саме з дня затвердження розпочинається перебіг трирічного строку повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Натомість «внесення змін до складу» означає часткову зміну вже чинного (затвердженого) персонального складу – наприклад, у разі дострокового відкликання члена Комісії чи дострокового припинення повноважень члена Комісії з інших визначених пунктом 6 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату підстав. У такому разі основний склад Комісії зберігається та здійснюється заміна лише того члена, який вибув зі складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. У разі внесення змін до персонального складу, кандидатуру нового члена Комісії визначає той суб`єкт, який делегував особу, повноваження якої достроково припинені.

За твердженнями позивача, входження до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату нового члена вже після затвердження її персонального складу не змінює строку повноважень ані новообраної особи, ані персонального складу Комісії в цілому. Для всього персонального складу, незалежно від дати обрання окремих членів Комісії, повноваження припиняються через три роки з дня затвердження персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Таким чином, на стадії реалізації абзацу 3 пункту 2 Постанови від 08 серпня 2025 року № 958 здійснено підміну юридичних понять та замість затвердження нового складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату лише внесено зміни до її персонального складу, до того ж, внесенню змін до складу Комісії передувала процедура, визначена Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату саме для затвердження нового персонального складу Комісії.

Представником Кабінету Міністрів України подані заперечення на відповідь на відзив позивача, за змістом яких відповідач-1 зазначає, зміни, внесені постановою №958, були зумовлені викликами та проблемами, що виникли в процесі практичної діяльності ВККН, спрямовані на посилення її ефективного функціонування та забезпечення сталості. Закон не встановлює обов`язку для Мін`юсту, як регулятора у сфері нотаріату формувати склад ВККН з врахуванням позиції нотаріальної спільноти або забезпечувати обов`язкову присутність у її складі нотаріусів, незалежно від того ким вони делеговані – Мін`юстом чи НПУ, до оновленого складу ВККН з 11 осіб увійшли: 8 нотаріусів та 3 представники Мін`юсту, Головою ВККН визначено приватного нотаріуса, переважна більшість членів ВККН, відповідно до наказу №2159/5, є представниками нотаріальної спільноти, а не представниками Мін`юсту.

Статтею 10 Закону встановлено, що ВККН утворюється при Міністерстві юстиції України. Положенням визначено завдання, функції та порядок діяльності ВККН, яка утворюється при Мін`юсті. Отже, вимогами Закону, Положення № 228 та Положення визначено, що Міністерство юстиції України забезпечує організацію роботи Комісії. Крім того, Міністерству юстиції України необхідно забезпечувати оперативність виконання покладених на нього завдань, оскільки Міністерство самостійно несе відповідальність за результати своєї роботи перед Кабінетом Міністрів України.

Відповідач-1 зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерство юстиції України має законне право діяти за принципом єдиноначальності. Отже, Мін`юст юридично не позбавлений самостійності при ухвалюванні рішень/наказів з метою реалізації державної політики у сфері нотаріату, зокрема щодо організації роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Таким чином, Міністерство юстиції України в межах Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», Положення № 228 має право самостійно вирішувати шляхи виконання дорученого йому питання, яке належить до його сфери компетенції, у тому числі самостійно обирати форми рішень/наказів для його виконання.

Зазначає, що Пунктом 2 Постанови № 958 доручено Міністерству юстиції протягом двох місяців з дня набрання чинності цією постановою: привести власні акти у відповідність із цією постановою; затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою. Крім того, постановою № 958 Мін`юсту також було визначено строки її виконання. Тому, у Міністерства юстиції України не було підстав/права для ігнорування та невиконання акту Кабінету Міністрів України.

З метою забезпечення реалізації положень статті 10 Закону та виконання пункту 2 постанови № 958 Міністерство юстиції України, видаючи оскаржуваний Наказ, реалізовувало надані йому чинним законодавством повноваження та не позбавлялося/не обмежувалося правом самостійно обирати форму наказу. У зв`язку з цим Наказ від 13.10.2025 № 2159/7, яким було внесено зміни до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Мін`юсту від 07.03.2024№ 707/74, Мін`юстом прийнято, в межах та спосіб, передбачений законом, з урахуванням змін, внесених постановою № 958, та процедури, визначеної Положенням, для затвердження нового складу ВККН.

Третьою особою подані пояснення по суті позову, за змістом яких третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує з таких підстав.

Так, за посиланнями третьої особи, в позові Нотаріальної палати України відсутня аргументація та обґрунтування того, яким чином та які саме права нотаріусів порушуються змінами, які були внесені до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Третя особа наполягає, оскаржувані зміни до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату не порушують жодних прав третьої особи як нотаріуса.

Також, за твердженнями третьої особи, Нотаріальною палатою України не вказано жодних обґрунтованих підстав, як і не надано жодних належних доказів, на підтвердження існування корупційних факторів, що зумовлюють ризики зловживань посадовими особами Мін`юсту при формуванні персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату в оскаржуваних змінах до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. А, твердження Нотаріальної палати України про те, що зміни до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату фактично усувають Нотаріальну палату України від участі у формуванні і визначенні рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не відповідає дійсності. У позові Нотаріальної палати України відсутня аргументація та обґрунтування того, яким саме інтересам Нотаріальної палати України як організації професійного самоврядування у сфері нотаріату суперечить оскаржуваний наказ.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 10 Закону України «Про нотаріат» Кабінетом Міністрів України постановою від 31 серпня 2011 № 923 затверджено Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату.

08 серпня 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату».

Відповідно до постанови від 08 серпня 2025 року №958 Кабінет Міністрів України постановив:

« 1. Внести до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 923 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 67, ст. 2584; 2020 р., № 20, ст. 758; 2024 р., № 24, ст. 1527), зміни, що додаються.

2. Міністерству юстиції протягом двох місяців з дня набрання чинності цією постановою:

привести власні акти у відповідність із цією постановою;

затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою».

Відповідно до затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2025 № 958 зміни, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату:

« 1. Абзац другий пункту 4 виключити.

2. Пункти 5 і 6 викласти в такій редакції:

“5. Комісія утворюється у складі 11 осіб, з яких шість осіб делеговані Мін`юстом, та п`ять - Нотаріальною палатою України. Мін`юст делегує своїх представників з числа його посадових осіб та/або нотаріусів (за згодою).

Пропозиції щодо делегування представників Мін`юсту до складу Комісії з числа нотаріусів вносяться територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

Нотаріальна палата України делегує своїх представників з числа нотаріусів.

До складу Комісії входить голова, заступник голови, секретар Комісії та інші її члени.

Затвердження персонального складу Комісії, визначення голови та секретаря Комісії з числа її членів здійснюється Мін`юстом.

Заступник голови Комісії обирається на першому її засіданні шляхом відкритого голосування членами Комісії простою більшістю голосів.

Нотаріус може бути делегований Мін`юстом або Нотаріальною палатою України до складу Комісії за умови, якщо:

він не був членом Комісії попередніх складів;

він має стаж роботи нотаріусом не менш як 12 років;

щодо нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення (державний нотаріус) або його діяльність не зупинялася (приватний нотаріус) у зв`язку з допущеними порушеннями законодавства;

щодо нього не застосовувалося анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Строк повноважень персонального складу Комісії становить три роки починаючи з дня його затвердження.

Повноваження члена Комісії припиняються одночасно із закінченням строку повноважень персонального складу Комісії.

З метою формування нового складу Комісії Мін`юст не пізніше ніж за 14 робочих днів до дня закінчення строку повноважень персонального складу Комісії звертається в електронній формі до Нотаріальної палати України із клопотанням про делегування її представників до складу Комісії.

У разі відсутності пропозицій Нотаріальної палати України щодо делегування нотаріусів до складу Комісії протягом 10 робочих днів з дня отримання нею відповідного клопотання Мін`юст самостійно формує та затверджує новий склад Комісії у кількості 11 осіб, з яких не менше п`яти - нотаріуси (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

6. Членство в Комісії припиняється у разі:

дострокового відкликання члена Комісії за рішенням суб`єкта, який його делегував до складу Комісії;

складення повноважень члена Комісії за власним бажанням за його заявою;

смерті.

У разі невиконання делегованим Нотаріальною палатою України членом Комісії три рази підряд протягом року обов`язку щодо участі у засіданнях Комісії, у тому числі у режимі відеоконференції, Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідного факту звертається в електронній формі до Нотаріальної палати України з клопотанням про необхідність дострокового відкликання такого члена Комісії та делегування до її складу нового представника.

У разі відсутності рішення Нотаріальної палати України про відкликання члена Комісії та делегування нового представника до складу Комісії протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого клопотання Мін`юст самостійно делегує нового представника до складу Комісії з числа нотаріусів (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

У разі невиконання делегованим Мін`юстом членом Комісії три рази підряд протягом року обов`язку щодо участі у засіданнях Комісії, у тому числі у режимі відеоконференції, Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідного факту приймає рішення про дострокове відкликання такого члена та делегування до складу Комісії нового представника.

Член Комісії, який відкликається з підстав, визначених у цьому пункті, позбавляється права брати участь у наступних засіданнях Комісії з моменту настання відповідного факту.”.

3. Пункт 8 викласти в такій редакції:

“8. Секретар Комісії виконує доручення голови Комісії, пов`язані із забезпеченням підготовки та організацією проведення засідань Комісії, ведення протоколів, а також здійснює інші повноваження, визначені регламентом Комісії.

У разі відсутності на засіданні Комісії її секретаря або відсутності можливості виконання ним своїх обов`язків через відвід з метою забезпечення проведення відповідного засідання Комісія обирає із складу членів Комісії секретаря шляхом голосування більшістю голосів присутніх на її засіданні членів.”.

4. У пункті 10:

1) в абзаці другому слова “, а першого засідання Комісії, якщо голову Комісії Мін`юстом не визначено, - секретар Комісії” виключити;

2) абзац одинадцятий виключити.

5. У пункті 12:

1) слово “дев`яти” замінити словом “семи”;

2) доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Члени Комісії під час здійснення своїх повноважень є рівноправними.”.

6. Пункт 17 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

“брати участь у засіданні Комісії;”.

У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами третім - п`ятим.

7. Підпункт 4-1 пункту 22 виключити.

8. В абзаці третьому пункту 24 слова “надсилається Мін`юстом на адресу електронної пошти” замінити словами “доводиться до відома”».

13 жовтня 2025 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №2159/7 «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України».

Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо права позивача на оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958, як суб`єкта правовідносин, у яких застосовано цей акт, суд враховує таке.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Визначення нормативно-правового акту міститься у пункті 18 частини першої статті 4 КАС України та означає акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості: 1) приймаються як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; 2) містять загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; 3) розраховані на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі права, обов`язків, їх зміни чи припинення.

У цій справі, Нотаріальна палата України оскаржує, зокрема, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» від 08 серпня 2025 року № 958 у частині затвердження: абзацу 2 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, абзацу 6 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, абзацу 9 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, абзацу 16 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, абзацу 22 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, абзацу 2 пункту 5 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, пункту 8 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату та абзац 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» від 08 серпня 2025 року № 958.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів виконавчої влади, регламентовано положеннями статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Тобто суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Відтак, перебування позивача у суспільних відносинах, які регулюються приписами оскаржуваного нормативно-правового акта є ключовим критерієм у визначенні права його оскаржити.

Відповідно до частин другої – восьмої статті 16 Закону України «Про нотаріат» професійне самоврядування нотаріусів здійснюється через Нотаріальну палату України та її органи. Нотаріальна палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері нотаріату.

Нотаріальна палата України є неприбутковою юридичною особою, має свою печатку. Діяльність Нотаріальної палати України здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Нотаріальної палати України визначаються цим Законом та її статутом.

До повноважень Нотаріальної палати України належать: представлення інтересів нотаріальних палат та нотаріусів у державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та професійних прав нотаріусів; участь у проведенні експертиз законопроєктів з питань, пов`язаних з нотаріальною діяльністю; забезпечення підвищення кваліфікації нотаріусів та їхніх помічників; контроль за дотриманням нотаріусами правил професійної етики та інші повноваження.

Професійне самоврядування нотаріусів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов`язковості членства нотаріусів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу нотаріусів до участі в професійному самоврядуванні.

Членами Нотаріальної палати України можуть бути особи, які отримали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Розмір членських внесків та інших платежів членів Нотаріальної палати України, необхідних для виконання її функцій, визначає з`їзд нотаріусів.

Нотаріальна палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктом 2.4 Статуту Нотаріальної палати України, затвердженого Черговим З`їздом нотаріусів України, Протокол № 5 від 20 квітня 2018 року, Нотаріальна палати України для досягнення мети своєї діяльності, зокрема, захищає професійні інтереси нотаріусів та забезпечує гарантії нотаріальної діяльності', забезпечує незалежність нотаріату та нотаріальної діяльності; захищає права, свободи і законні інтереси, честь і гідність як кожного нотаріуса, так і нотаріату в цілому.

Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату до повноважень Нотаріальної палати України віднесено делегування її представників до складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та їх дострокове відкликання (п.п. 5, 6 Положення).

Також ч. 9 ст. 10, п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що Нотаріальна палата України вносить на розгляд до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Суд констатує, Нотаріальна палата України є учасником правовідносин щодо формування Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, має право на оскарження в суді змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату».

Надаючи правову оцінку посиланням позивача на процедурні порушення при прийнятті оскарженої постанови, суд враховує таке.

Щодо доводів позивача про порушення Кабінетом Міністрів України при прийнятті оскаржуваного акту процедури, встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Вказане кореспондується із пунктом 3 § 32 Глави 2 Регламенту Кабінету Міністрів Укаїни, а саме: Проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 308 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 10, ст. 612).

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі-Закон № 1160-IV) визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Отже, законодавчо закріплено, що регуляторний акт характеризується наступним:

1) приймається уповноваженим регуляторним органом;

2) спрямований на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб`єктом господарської діяльності;

3) має ознаки нормативно-правового акта, тобто розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, прийнятий щодо невизначеного кола суб`єктів.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату», проєкт постанови розроблено з метою належної реалізації положень статті 10 Закону України «Про нотаріат» та вдосконалення нормативного регулювання питань діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (частина перша статті 3 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім виконання функції медіатора, викладацької, наукової і творчої діяльності, реєстрації підписувачів згідно із законодавством у сфері електронних довірчих послуг, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів (частина четверта статті 3 Закону України «Про нотаріат»).

У свою чергу метою професійного самоврядування нотаріусів є об`єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для виконання покладених на них Законом України «Про нотаріат» обов`язків і забезпечення їхніх прав, представництво професійних інтересів нотаріусів у державних органах, органах місцевого самоврядування, у відносинах з іншими юридичними особами, захист професійних інтересів та соціальних прав нотаріусів, сприяння підвищенню професійного рівня нотаріусів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса.

Відтак, нотаріальна діяльність не є господарською діяльністю, Нотаріальна палата України також не є суб`єктом господарювання, не здійснює господарську діяльність, така діяльність не підпадає під дію Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який регулює питання господарської діяльності та суб`єктів господарювання.

З системного аналізу викладеного висновується, оскаржувана у цій справі постанова Уряду не є регуляторним актом, оскільки цією постановою врегульовуються виключно функції та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, як спеціального органу, який діє при Міністерстві юстиції України, постанова регулює відносини у сфері нотаріату, не містить норм щодо регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Отже, на процедуру підготовки, прийняття та оприлюднення такої постанови не поширюються вимоги Закону № 1160-IV, відтак посилання позивача щодо її протиправності з підстав недотримання визначеної Законом № 1160-IV процедури оприлюднення регуляторного акту, оцінки регуляторного впливу, не є обґрунтованими.

У той же час, частиною третьою статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 затверджено Регламент Кабінету Міністрів України.

Отже, саме Регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент) визначає порядок проведення підготовки та прийняття рішень Уряду.

Однією з підстав для висновку про протиправність оскаржуваної постанови позивач зазначає те, що Нотаріальна палата не була залучена до обговорення та не погоджувала проєкт постанови від 08.08.2025 №958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату».

Відповідно до пункту 1 § 32 Регламенту проєкти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Розроблення проєкту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проєкту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проєкту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення правової експертизи Мін`юсту та експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів.

Відповідно до пунктів 1 та 2 § 33 Регламенту головним розробником проєкту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проєкт акта до Кабінету Міністрів.

Розробниками проєктів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проєкту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проєкту акта або його погодженні, є заінтересованими органами. (пункт 4).

Пунктом 5 § 33 Регламенту встановлено, проєкт акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню всіма заінтересованими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри.

Не потребує погодження заінтересованими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри проєкт акта Кабінету Міністрів: з кадрових питань; щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України; щодо зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також делегацій для участі у переговорах щодо укладення торговельних угод та діяльності міжнародних організацій; про утворення урядової комісії з розслідування причин виникнення надзвичайної ситуації; з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств; з питань, пов`язаних із здійсненням Кабінетом Міністрів повноважень суб`єкта управління або загальних зборів суб`єкта господарювання державного сектору економіки щодо утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та виконавчого органу, обрання та припинення повноважень членів наглядової ради і голови та членів виконавчого органу; з питань, пов`язаних із здійсненням Кабінетом Міністрів функцій вищого органу управління державного банку відповідно до статті 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Мінфін під час погодження проєкту акта опрацьовує підготовлені розробником фінансово-економічні розрахунки впливу реалізації акта на надходження та витрати державного та/або місцевих бюджетів. За результатами розгляду Мінфін оформляє висновок за встановленою ним формою.

Мінекономіки під час погодження проєкту акта опрацьовує його на предмет впливу реалізації акта на показники економічного і соціального розвитку, а також відповідності зобов`язанням України за угодою про заснування Світової організації торгівлі. За результатами опрацювання Мінекономіки оформляє висновок за встановленою ним формою.

Мінцифри проводить цифрову експертизу проєкту акта згідно з § 37-1 цього Регламенту та за результатами оформляє висновок за встановленою ним формою.

У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану цифрова експертиза проєкту акта Кабінету Міністрів з питань забезпечення обороноздатності держави, з інших питань, пов`язаних із виникненням загрози життю та/або здоров`ю населення, може не проводитися.

Під час опрацювання проєкту акта Кабінету Міністрів повинні бути вжиті вичерпні заходи для врегулювання розбіжностей (проведені узгоджувальні процедури, консультації, наради, робочі зустрічі тощо) (пункт 6).

Глава 3 Регламенту (§ 37-43) визначає порядок погодження та консультацій при підготовці проєктів актів КМУ.

Отже, Регламентом унормовано обов`язок погодження проєкта акта Кабінету Міністрів України, за виключенням встановлених випадків, із всіма заінтересованими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри.

Заінтересованими органами, у розумінні Регламенту, є саме органи виконавчої влади, що наділені компетенцією у відповідній сфері правового регулювання та відповідно до такої компетенції беруть участь у розробленні проєкту акта або його погодженні, натомість, Нотаріальна палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері нотаріату, не має статусу органу виконавчої влади, відтак, не є тим заінтересованим органом відповідно до пункту 5 § 33 Регламенту Кабінету Міністрів України, що послідовно вказує на висновок про відсутність обов`язку Мін`юста погодження проєкта акта з позивачем.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про нотаріат» Нотаріальна палата України бере участь у проведенні експертиз законопроєктів з питань, пов`язаних з нотаріальною діяльністю. Водночас, цією статтею не передбачено, що Нотаріальна палата України бере обов`язкову участь у проведенні експертиз підзаконних нормативно-правових актів, якими є, зокрема, постанови Уряду.

Суд відхиляє також посилання позивача на Статут Нотаріальної палати України, яким передбачено, що НПУ бере участь у проведенні експертиз, зокрема, інших підзаконних нормативно-правових актів з питань, пов`язаних з нотаріальною діяльністю та на Меморандум про співпрацю, укладеного 08 лютого 2018 року між Міністерством юстиції України та Нотаріальною палатою України, як на підставу для обов`язкового погодження проєктів підзаконних нормативно-правових актів з позивачем, оскільки такі документи не є актам законодавства, не встановлюють обов`язку Мін`юсту залучення позивача до обговорення та погодження проєкту постанови.

Відтак, суд вважає слушними посилання Міністерства юстиції України, що залучення Мін`юстом НПУ до проведення експертиз підзаконних нормативно-правових актів, які ним розробляються, є правом Мін`юсту, є спрямованим на створення умов для реалізації НПУ права бути активним учасником процесів нормотворення, не обмежуючись законопроєктами, а не його обов`язком.

При цьому, суд враховує, що проєкт оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, Міністерством цифрової трансформації України, що свідчить про належне виконання пункту 5 § 33 Регламенту.

Щодо посилань позивача на відсутність повторної антикорупційної експертизи, суд враховує таке.

Відповідно до § 37-2 Регламенту Національне агентство з питань запобігання корупції може проводити антикорупційну експертизу проєкту нормативно-правового акта Кабінету Міністрів з метою виявлення у ньому факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень.

З цією метою розробник одночасно з поданням відповідного проєкту акта Мін`юсту для проведення правової експертизи надсилає такий проєкт, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою та порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) до Національного агентства з питань запобігання корупції для визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи.

У разі прийняття рішення про проведення антикорупційної експертизи надісланого розробником проєкту нормативно-правового акта Національне агентство з питань запобігання корупції протягом трьох днів з дня його отримання інформує про прийняте рішення розробника та Кабінет Міністрів, а стосовно проєкту нормативно-правового акта Кабінету Міністрів з питань, зазначених в абзаці третьому § 38 цього Регламенту, таке інформування здійснюється в одноденний строк.

За результатами проведення антикорупційної експертизи Національне агентство з питань запобігання корупції у строк, що становить не більш як десять днів з дня, що настає за днем інформування розробника про проведення антикорупційної експертизи, надсилає висновок розробнику.

У разі коли Національне агентство з питань запобігання корупції у зазначений строк не надало свій висновок, вважається, що зауваження до проєкту відсутні.

Результати антикорупційної експертизи проєкту нормативно-правового акта Кабінету Міністрів підлягають обов`язковому розгляду розробником.

Вимоги цього параграфа можуть не застосовуватися щодо проєкту акта з питань забезпечення обороноздатності держави, з інших питань, пов`язаних із виникненням загрози життю та/або здоров`ю населення, підготовленого під час дії воєнного стану, а також з питань, пов`язаних із здійсненням Кабінетом Міністрів функцій вищого органу управління державного банку відповідно до статті 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку проведення антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 29 липня 2020 року № 325/20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2020 р. за № 787/35070, антикорупційна експертиза проєктів актів проводиться з метою виявлення в них положень, які самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов`язаних з корупцією (корупціогенних факторів), та розроблення рекомендацій щодо їх усунення.

Національне агентство може проводити антикорупційну експертизу проєктів актів, внесених на розгляд Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, за власною ініціативою.

Пунктом 6 Порядку проведення антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції встановлено, Національне агентство інформує відповідний комітет Верховної Ради України або Кабінет Міністрів України про проведення антикорупційної експертизи відповідного проєкту акта, що є підставою для зупинення процедури його розгляду або прийняття, але на строк не більше 10 календарних днів.

Інформування відповідного комітету Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України про проведення антикорупційної експертизи відповідного проєкту акта здійснюється Головою Національного агентства або особою, яка виконує його обов`язки.

Днем початку строку проведення антикорупційної експертизи проєкту акта вважається наступний календарний день за днем такого інформування.

Антикорупційна експертиза проєкту акта повинна бути завершена у строк не більше ніж 10 календарних днів з дня початку строку її проведення.

Відповідно до пункту 9 вказаного Порядку результати антикорупційної експертизи проєкту акта викладаються у висновку антикорупційної експертизи, у якому зазначаються:

повна назва проєкту акта, його реєстраційний номер (за наявності), дата та ініціатори внесення на розгляд Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України;

суть основних положень проєкту акта із переліком питань, які пропонується ним врегулювати;

положення проєкту акта, які містять корупціогенні фактори, із наведенням відповідного обґрунтування, а також прогнозування можливих негативних наслідків реалізації таких положень;

рекомендації щодо можливих способів усунення корупціогенних факторів, виявлених за результатами антикорупційної експертизи.

У той же час питання повторного погодження проєкта акта Уряду урегульовані § 40 Регламенту.

Так, за приписами § 40 Регламенту, якщо в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.

Зміна керівника заінтересованого органу та/або органу, який є головним розробником проекту акта (крім випадків складення повноважень або відставки Кабінету Міністрів), не потребує повторного погодження проекту акта.

При цьому новопризначений керівник органу, який є головним розробником проекту акта, або особа, яка його заміщує, на засіданні урядового комітету (або заступник керівника, який входить до складу урядового комітету) чи на засіданні Кабінету Міністрів має право відкликати проект акта, завізований попереднім керівником такого органу. Новопризначений керівник заінтересованого органу або особа, яка його заміщує, на засіданні урядового комітету (або заступник керівника, який входить до складу урядового комітету) чи на засіданні Кабінету Міністрів має право висловити свою позицію щодо проекту акта.

У разі складення повноважень або відставки Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів повертає проєкти актів головним розробникам для повторного їх внесення в разі потреби на розгляд Кабінету Міністрів після набуття повноважень новосформованим Кабінетом Міністрів.

Не підлягають повторному погодженню проєкти актів Кабінету Міністрів з питань забезпечення обороноздатності держави, з інших питань, пов`язаних із виникненням загрози життю та/або здоров`ю населення, підготовлені під час дії воєнного стану.

У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану члени Уряду можуть вносити на розгляд Кабінету Міністрів проєкти актів без повторного погодження. При цьому міністри можуть висловити свою позицію щодо необхідності повторного погодження відповідних проєктів актів на засіданні Кабінету Міністрів чи урядового комітету.

З огляду на матеріали справи, проєкт оскаржуваної постанови у порядку, встановленому § 37-2 Регламенту, надсилався до Національного агентства з питань запобігання корупції для визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи.

Національним агентством з питань запобігання корупції надано висновок антикорупційної експертизи (том 2, арк. 80-82), в якому зазначено про ідентифікований у проєкті постанови корупціогенний фактор, який міг зумовити ризик зловживань посадових осіб Мін`юсту при формуванні персонального саду ВККН та незаконний вплив на її членів та надано рекомендації щодо його усунення.

Відповідно до рекомендацій НАЗК, викладених у висновку антикорупційної експертизи проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»:

абз. 1 п. 5 Положення викласти в такій редакції: «До складу Комісії входить одинадцять осіб, з яких шість делеговані Мін`юстом з числа нотаріусів та/або представників Мін`юсту, та п`ять нотаріусів, делегованих Нотаріальною палатою України. Персональний склад Комісії затверджується Мін`юстом.»;

абз. 1 п. 6 Положення викласти в такій редакції: «Голова Комісії визначається Мін`юстом з числа членів Комісії.»;

абз. 11 п. 5 Положення (у редакції проекту) викласти у новій редакції, визначивши строк звернення Мін`юсту до Нотаріальної палати України щодо дострокового відкликання члена Комісії, яким є нотаріус, у разі недотримання ним обов`язку щодо участі у засіданнях Комісії та делегування нового нотаріуса до складу Комісії;

п. 5 Положення доповнити нормою, яка встановить правовий механізм реалізації нового абз. 10 цього пункту щодо визначення Мін`юстом нотаріусів для включення до складу Комісії.

Матеріалами справи підтверджується, 08 серпня 2025 року була проведена узгоджувальна нарада щодо врегулювання спірних позицій щодо проєкту акта, в якій взяли участь директор Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України Віра Бондаренко, начальник Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України Марина Рудницька, заступник керівника управління-керівник відділу реалізації політики у сфері правопорядку Управління реалізації антикорупційної політики у сферах економіки та правопорядку Національного агентства з питань запобігання корупції Вадим Лисак.

За результатами узгоджувальної наради погоджено протокол узгодження позицій та спосіб врахування рекомендацій, висловлених у Висновку антикорупційної експертизи проєкту Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату», надісланому листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 серпня 2025 року №220-09/67770-25.

Згідно з пунктом 1 Протоколу узгодження позицій щодо проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» враховано зауваження пунктах 1, 2 Висновку враховано, шляхом викладення пунктів 5, 6 Положення у такій редакції:

« 5. Комісія утворюється у складі одинадцяти осіб, з яких шість осіб, делеговані Мін`юстом, та п`ять осіб, делеговані Нотаріальною палатою України. Мін`юст делегує своїх представників з числа його посадових осіб та нотаріусів (за згодою).

Пропозиції щодо делегування представників Мін`юсту до складу Комісії з числа нотаріусів вносять територіальні органи Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

Нотаріальна палата України делегує представників з числа нотаріусів.

До складу Комісії входить голова, заступник голови, секретар Комісії та інші її члени.

Затвердження персонального складу Комісії, визначення голови та секретаря Комісії з числа її членів здійснює Мін`юст.

Заступник голови Комісії обирається на першому її засіданні шляхом відкритого голосування членами Комісії простою більшістю голосів.

Нотаріус може бути делегований Мін`юстом або Нотаріальною палатою України до складу Комісії за умови, якщо:

він не був членом попередніх складів Комісії;

він має стаж роботи нотаріусом не менш як 12 років;

щодо нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення (державний нотаріус) або його діяльність не зупинялася (приватний нотаріус) у зв`язку з допущеними порушеннями законодавства;

щодо нього не застосовувалося анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Строк повноважень персонального складу Комісії становить три роки, починаючи з дня його затвердження.

Повноваження члена Комісії припиняються одночасно із закінченням строку повноважень персонального складу Комісії.

З метою формування нового складу Комісії Мін`юст не пізніше ніж за чотирнадцять робочих днів до дня закінчення строку повноважень персонального складу Комісії звертається в електронній формі до Нотаріальної палати України із клопотанням про делегування її представників до складу Комісії.

У разі відсутності пропозицій Нотаріальної палати України про делегування нотаріусів до складу Комісії протягом десяти робочих днів з дня отримання нею відповідного клопотання, Мін`юст самостійно формує та затверджує новий склад Комісії у кількості одинадцяти осіб, з яких не менше п`яти -нотаріуси (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

6. Членство в Комісії припиняється у разі: дострокового відкликання члена Комісії за рішенням суб`єкта, який його делегував до складу Комісії;

складення повноважень члена Комісії за власним бажанням за його заявою; смерті.

У разі невиконання делегованим Нотаріальною палатою України членом Комісії обов`язку щодо участі у засіданнях Комісії, у тому числі у режимі відеоконференції, три рази підряд протягом року, Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідного факту звертається в електронній формі до Нотаріальної палати України з клопотанням про необхідність дострокового відкликання такого члена Комісії та делегування до її складу нового представника.

У разі відсутності рішення Нотаріальної палати України про відкликання члена Комісії та делегування нового представника до складу Комісії протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого клопотання, Мін`юст самостійно делегує нового представника до складу Комісії з числа нотаріусів (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

У разі невиконання делегованим Мін`юстом членом Комісії обов`язку щодо участі у засіданнях Комісії, у тому числі у режимі відеоконференції, три рази підряд протягом року, Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідного факту приймає рішення про дострокове відкликання такого члена та делегування до складу Комісії нового представника.

Член Комісії, який відкликається з підстав, визначених у цьому пункті, позбавляється права брати участь у наступних засіданнях Комісії з моменту настання відповідного факту.».

Суд враховує, що Регламентом та Порядком проведення антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції, не передбачено повторного надсилання проєкту акта до Національного агентства з питань запобігання корупції з метою отримання повторної антикорупційної експертизи, у той же час, рекомендації НАЗК враховані на узгоджувальній нараді з представником Національного агентства з питань запобігання корупції, що підтверджується Протоколом узгодження позицій, при цьому, сам проєкт акта, погоджений іншими заінтересованими органами, не зазнав суттєвих змін, що виключає необхідність повторного погодженню такими органами.

Щодо посилань позивача на відсутність таблиці відповідності проєкту акта зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).

Відповідно до 5-1 § 33 Регламенту проєкти актів Кабінету Міністрів, зазначені в пункті 1 § 35 цього Регламенту, розробник в обов`язковому порядку надсилає разом з пояснювальною запискою, порівняльною таблицею (якщо проєктом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів), а також довідкою, передбаченою пунктом 3 § 35 цього Регламенту, Урядовому офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів для проведення експертизи на відповідність зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).

У разі коли предмет правового регулювання проєкту акта регулюється актами законодавства ЄС, імплементація яких передбачена Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів аналізує таблицю відповідності, наведену розробником у довідці, передбаченій пунктом 3 § 35 цього Регламенту, на предмет точності відображеної в ній інформації.

У разі не відображення розробником інформації в таблиці відповідності, відображення її в неповному обсязі чи відсутності такої таблиці, а також у разі виявлення ознак невідповідності чи неповної відповідності проєкту акта зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів надсилає розробнику у строк, визначений ним відповідно до § 38 цього Регламенту, рекомендації із зазначенням способу доопрацювання проєкту акта.

Вимоги абзацу першого цього пункту можуть не застосовуватися щодо проектів актів Кабінету Міністрів з питань забезпечення обороноздатності держави, з інших питань, пов`язаних із виникненням загрози життю та/або здоров`ю населення, підготовлених під час дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 § 35 Регламенту проєкт постанови Кабінету Міністрів, а також проєкт розпорядження Кабінету Міністрів про схвалення програмного документа Кабінету Міністрів, підлягає опрацюванню на відповідність зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та з урахуванням права Європейського Союзу (acquis ЄС).

Вимоги абзацу першого цього пункту можуть не застосовуватися щодо проєктів актів Кабінету Міністрів з питань забезпечення обороноздатності держави, з інших питань, пов`язаних із виникненням загрози життю та/або здоров`ю населення, підготовлених під час дії воєнного стану.

Пунктом 2 § 35 Регламенту встановлено, під час опрацювання проєкту акта Кабінету Міністрів розробник:

1) визначає:

джерела права Європейського Союзу (acquis ЄС), що регулюють правовідносини, аналогічні тим, що планується врегулювати проєктом акта;

наявність зобов`язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, щодо предмета правового регулювання проєкту акта;

наявність програмних документів у сфері європейської інтеграції з предмета, що регулюється проектом акта;

2) проводить порівняльний та/або порівняльно-правовий аналіз;

3) наводить обґрунтування в разі невідповідності проєкту акта праву Європейського Союзу (acquis ЄС), міжнародним домовленостям у сфері європейської інтеграції, передбачає строк його дії;

4) пропонує провести консультації із Європейською Комісією стосовно відповідності проєкту акта Кабінету Міністрів зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) відповідно до пункту 1 § 47-1 і § 47-4 цього Регламенту.

Відповідно до пункту 3 § 35 Регламенту результати опрацювання проєкту акта Кабінету Міністрів на відповідність зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) відображаються розробником у довідці (додаток 1).

Організаційне, експертно-аналітичне та інформаційне забезпечення опрацювання проєкту акта Кабінету Міністрів на відповідність зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) здійснюється Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, до проєкта постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» Міністерством юстиції України надано довідку щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського союзу (acquis ЄС).

Відповідно до змісту вказаної довідки проєкт акта за предметом правового регулювання не належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу (acquis ЄС); проєкт акта не містить норм, які є предметом міжнародно-правових зобов`язань України у сфері європейської інтеграції, проєкт акта розроблено без урахування програмних документів у сфері європейської інтеграції Президента України та Кабінету Міністрів України, тому посилання на відповідні документи відсутні; оскільки проєкт акта розроблено без урахування положень права Європейського Союзу (acquis ЄС) та міжнародно-правових зобов`язань України у сфері європейської інтеграції, порівняльно-правовий аналіз не надається; прийняття проєкту акта забезпечить належну реалізацію положень статті 10 Закону України «Про нотаріат» та сприятиме вдосконаленню нормативного регулювання питань діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату; проєкт акта не належить до зобов`язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, та до права Європейського Союзу (acquis ЄС).

Суд констатує, означена довідка відповідає формі та змісту, встановлених Додатком 1 до пункту 3 § 35 Регламенту Кабінету Міністрів України.

Посилання позивача на відсутність таблиці відповідності проєкта акта зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції суд відхиляє, оскільки проєкт акта не містить норм, які є предметом міжнародно-правових зобов`язань України у сфері європейської інтеграції, проєкт акта за предметом правового регулювання не належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу, що виключає обов`язковість проведення експертизи на відповідність зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС).

Посилання позивача на Дорожню карту з питань верховенства права не є доречним, оскільки Дорожня карта з питань верховенства права є стратегічним документом, що визначає комплекс реформ у межах переговорного процесу щодо членства України в ЄС за переговорними Розділом 23 «Судова влада та основоположні права» та Розділом 24 «Юстиція, свобода і безпека», проте, не містить положень, спрямованих на реформування сфери нотаріату.

Доказів зворотнього позивачем не надано, а твердження НПУ, викладені в тексті позовної заяви та додаткових письмових поясненнях зазначеного висновку не спростовують.

Щодо відсутності правової експертизи проєкту постанови.

Так, пунктом 1 § 44 Регламенту встановлено, проект акта Кабінету Міністрів розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями та висновками, передбаченими пунктами 5 та 5-1 § 33 цього Регламенту), а також порівняльною таблицею (якщо проєктом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Не потребує проведення правової експертизи Мін`юстом проєкт акта Кабінету Міністрів:

з кадрових питань;

щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України;

щодо зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також делегацій для участі у переговорах щодо укладення торговельних угод та діяльності міжнародних організацій;

про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектору економіки;

з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств, затвердження чи погодження умов контрактів з ними;

з питань, пов`язаних із здійсненням Кабінетом Міністрів повноважень суб`єкта управління або загальних зборів суб`єкта господарювання державного сектору економіки щодо утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та виконавчого органу, обрання та припинення повноважень членів наглядової ради і голови та членів виконавчого органу, а також з питань, необхідних для здійснення заходів з перетворення державного унітарного підприємства в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належить державі;

з питань, пов`язаних із здійсненням Кабінетом Міністрів функцій вищого органу управління державного банку відповідно до статті 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Мін`юст під час проведення правової експертизи перевіряє проєкт акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципам недискримінації (антидискримінаційна експертиза) та забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза) (абзац перший § 45 Регламенту).

Відповідно до пункту 1 § 46 Регламенту за результатами правової експертизи проєкту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проєкту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проєкту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

Отже, законодавцем встановлено, що проєкт акта Кабінету Міністрів (крім випадків, передбачених абзацами другим - дев`ятим пункту 1 § 44 цього Регламенту) подається Мін`юсту для проведення правової експертизи, за результатами якої Міністерство юстиції України оформляє висновок.

У той же час, пунктом 4 § 50 Регламенту передбачено, висновок Мін`юсту до проєкту акта Кабінету Міністрів, головним розробником якого є зазначене Міністерство, розробниками - центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через Міністра юстиції, та до проєкту акта, який вноситься до Кабінету Міністрів членом Кабінету Міністрів, який очолює Міністерство юстиції, не подається, а правові аспекти, зазначені у § 45 цього Регламенту, відображаються у пояснювальній записці.

Судом встановлено, розробником проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» є Міністерство юстиції України, відтак, застосуванню підлягає пункт 4 § 50 Регламенту, а саме: висновок Мін`юсту, яким оформлюються результати правової експертизи, не подається, натомість, правові аспекти, зокрема, відповідність проєкту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проєкту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів, відображаються у пояснювальній записці.

Так, згідно з пунктом 2 Пояснювальної записки «Обґрунтування необхідності прийняття акта» проєкт постанови розроблено Міністерством юстиції України з власної ініціативи. Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про нотаріат» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. При цьому Міністерство юстиції України згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, забезпечує організацію роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Враховуючи наведене та з метою посилення інституційної ролі Міністерства юстиції України у сфері державного регулювання нотаріальної діяльності проєктом постанови пропонується переглянути нормативні приписи Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923 (далі -Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату), для удосконалення порядку роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Вказане забезпечить гарантування державою рівних умов доступу до зайняття нотаріальною діяльністю та здійснення контролю за професією, зокрема шляхом прийняття ефективних рішень Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату (далі - Комісія).

Відповідно до пункту 4 Пояснювальної записки «Правові аспекти» Основними актами законодавства у цій сфері правового регулювання є: Закон України «Про нотаріат»; Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228; Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923. Згідно з пунктом 7 «Оцінка відповідності» положення проєкту постанови не стосуються зобов`язань України у сфері європейської інтеграції, не стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У проєкті постанови відсутні положення, які містять ознаки дискримінації, порушують принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. Положення проєкту постанови не стосуються питань інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, електронної демократії, надання адміністративних послуг або цифрового розвитку. Проєкт постанови було надіслано до Національного агентства з питань запобігання корупції листом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2025 року за № 111287/8.3/14-25, зареєстрованим в Національному агентстві з питань запобігання корупції 06 серпня 2025 року за №113237/0/03-25.

Отже, Мін`юстом, як розробником проєкту акта, відображені у пояснювальній записці до проєкту постанови Кабінету Міністрів країни «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» правові аспекти, зазначені у § 45 цього Регламенту, що свідчить про дотримання відповідачем норм Регламенту і в цій частині.

Системний аналіз наведених положень законодавства, встановлені судом обставини, дають підстави для висновку, що Урядом дотримано порядок та процедуру прийняття оскаржуваної постанови, що підтверджується наданими до матеріалів справи належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, пояснювальною запискою до проєкта оскаржуваної постанови, висновками та довідками щодо погодження її змісту на виконання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, протоколом узгодження позицій щодо врахування рекомендацій НАЗК, викладених у висновку антикорупційної експертизи.

Перевіряючи оскаржувану постанову на відповідність актам вищої юридичної сили, суд враховує таке.

Повноваження відповідачів у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, законами України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII, «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII, «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 (тут і далі в редакціях чинних на момент прийняття оскаржуваної постанови).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем`єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Принципи діяльності Кабінету Міністрів України закріплено у статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до якої діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Отже, постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлений Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (Закон № 3425-XII).

Як зазначалось вище, відповідно до статті 1 Закону № 3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 2 Закону № 3425-XII встановлено, правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Відповідно до статті 2-1 Закону № 3425-XII державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Відповідно до частини першої та другої статті 8-1 Закону № 3425-XII Держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності.

Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

За приписами частин першої-третьої статті 10 Закону № 3425-XII для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня його затвердження.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 923.

Пунктом 1 Положення встановлено, що це Положення визначає завдання, функції та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія), яка утворюється при Мін`юсті.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Положення основними завданнями Комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання територіальних органів Мін`юсту про допуск осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складення; забезпечує проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, що здійснюється у формі електронного анонімного тестування; розглядає подання Мін`юсту, територіальних органів Мін`юсту, Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Отже, з огляду на ст. ст. 19, 113, 117 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про нотаріат», саме до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Відповідне положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2011 № 923.

Відтак, спірна постанова Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 в оспорюваній частині, якою затверджено зміни до вказаного Положення, прийнята відповідачем в межах повноважень, що визначені Конституцією та Законом України «Про нотаріат».

У контексті оскаржуваних змін, внесених до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958, Положення зазнало наступних змін у порівнянні з минулою редакцією.

Так, пунктами 5 та 6 Положення, в реакції до внесення змін оскаржуваною постановою, встановлювалось:

« 5. До складу Комісії входить сім осіб, делегованих Мін`юстом з числа нотаріусів та/або представників Мін`юсту, та сім нотаріусів, делегованих Нотаріальною палатою України. Персональний склад Комісії затверджується Мін`юстом.

Члени Комісії під час виконання своїх повноважень є рівноправними.

Нотаріус може бути делегований до складу Комісії за умови, що:

він має стаж роботи нотаріусом не менш як 12 років;

щодо нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення (державний нотаріус) або його діяльність не зупинялася (приватний нотаріус) у зв`язку з допущеними порушеннями законодавства;

щодо нього не застосовувалося анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Строк повноважень персонального складу Комісії становить три роки, починаючи з дня його затвердження.

У разі закінчення строку повноважень персонального складу Комісії та відсутності пропозицій Нотаріальної палати України щодо делегування нотаріусів до нового складу Комісії, особи, які були делеговані Нотаріальною палатою України до попереднього складу Комісії, за їх письмовою згодою, поданою на запит Мін`юсту, входять до нового складу Комісії.

Якщо нотаріус відмовився входити до нового складу Комісії, Мін`юст делегує з числа нотаріусів та/або представників Мін`юсту осіб у кількості, необхідній для затвердження нового складу Комісії.

Член Комісії може бути достроково відкликаний за рішенням органу, який його делегував до складу Комісії.

6. Голова Комісії визначається Мін`юстом.

Комісія має право обрати з числа членів Комісії кандидатуру голови Комісії та надіслати Мін`юсту пропозицію щодо визначення відповідної особи головою Комісії. Така пропозиція має для Мін`юсту рекомендаційний характер.

Одна і та сама особа не може бути головою Комісії два строки, визначені частиною другою статті 10 Закону України “Про нотаріат”, поспіль.

Заступник голови Комісії обирається з числа членів Комісії на її засіданні шляхом відкритого голосування».

Після внесення змін, пункти 5 та 6 Положення чинні в такій редакції:

« 5. Комісія утворюється у складі 11 осіб, з яких шість осіб делеговані Мін`юстом, та п`ять - Нотаріальною палатою України. Мін`юст делегує своїх представників з числа його посадових осіб та/або нотаріусів (за згодою).

Пропозиції щодо делегування представників Мін`юсту до складу Комісії з числа нотаріусів вносяться територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

Нотаріальна палата України делегує своїх представників з числа нотаріусів.

До складу Комісії входить голова, заступник голови, секретар Комісії та інші її члени.

Затвердження персонального складу Комісії, визначення голови та секретаря Комісії з числа її членів здійснюється Мін`юстом.

Заступник голови Комісії обирається на першому її засіданні шляхом відкритого голосування членами Комісії простою більшістю голосів.

Нотаріус може бути делегований Мін`юстом або Нотаріальною палатою України до складу Комісії за умови, якщо:

він не був членом Комісії попередніх складів;

він має стаж роботи нотаріусом не менш як 12 років;

щодо нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення (державний нотаріус) або його діяльність не зупинялася (приватний нотаріус) у зв`язку з допущеними порушеннями законодавства;

щодо нього не застосовувалося анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Строк повноважень персонального складу Комісії становить три роки починаючи з дня його затвердження.

Повноваження члена Комісії припиняються одночасно із закінченням строку повноважень персонального складу Комісії.

З метою формування нового складу Комісії Мін`юст не пізніше ніж за 14 робочих днів до дня закінчення строку повноважень персонального складу Комісії звертається в електронній формі до Нотаріальної палати України із клопотанням про делегування її представників до складу Комісії.

У разі відсутності пропозицій Нотаріальної палати України щодо делегування нотаріусів до складу Комісії протягом 10 робочих днів з дня отримання нею відповідного клопотання Мін`юст самостійно формує та затверджує новий склад Комісії у кількості 11 осіб, з яких не менше п`яти - нотаріуси (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

6. Членство в Комісії припиняється у разі:

дострокового відкликання члена Комісії за рішенням суб`єкта, який його делегував до складу Комісії;

складення повноважень члена Комісії за власним бажанням за його заявою;

смерті.

У разі невиконання делегованим Нотаріальною палатою України членом Комісії три рази підряд протягом року обов`язку щодо участі у засіданнях Комісії, у тому числі у режимі відеоконференції, Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідного факту звертається в електронній формі до Нотаріальної палати України з клопотанням про необхідність дострокового відкликання такого члена Комісії та делегування до її складу нового представника.

У разі відсутності рішення Нотаріальної палати України про відкликання члена Комісії та делегування нового представника до складу Комісії протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого клопотання Мін`юст самостійно делегує нового представника до складу Комісії з числа нотаріусів (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін`юсту за запитом Мін`юсту у визначений в ньому термін.

У разі невиконання делегованим Мін`юстом членом Комісії три рази підряд протягом року обов`язку щодо участі у засіданнях Комісії, у тому числі у режимі відеоконференції, Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідного факту приймає рішення про дострокове відкликання такого члена та делегування до складу Комісії нового представника.

Член Комісії, який відкликається з підстав, визначених у цьому пункті, позбавляється права брати участь у наступних засіданнях Комісії з моменту настання відповідного факту.».

Відповідно до пункту 12 Положення у минулій редакції «Засідання Комісії вважається правоможним у разі присутності на ньому не менше дев`яти членів Комісії», замінено на «Засідання Комісії вважається правоможним у разі присутності на ньому не менше семи членів Комісії. Члени Комісії під час здійснення своїх повноважень є рівноправними».

Абзац третій пункту 24 Положення у минулій редакції закріплював «Звернення, яке потребує прийняття Комісією рішення, протягом двох робочих днів надсилається Мін`юстом на адресу електронної пошти голови Комісії для подальшого скликання засідання Комісії», після внесених змін абзац третій пункту 24 Положення викладено в такій редакції: «Звернення, яке потребує прийняття Комісією рішення, протягом двох робочих днів доводиться до відома голови Комісії для подальшого скликання засідання Комісії».

Щодо доводів позивача про те, що прийняттям постанови № 958 в оспорюваних частинах порушується принцип незалежності нотаріату, порушується система противаг та стримувань формування складу Комісії, змінюється пропорційний, паритетний, демократичний та об`єктивно-виважений склад ВККН, введені дискримінаційні норми, суд зазначає таке.

Як зазначалось вище, контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами (частина друга статті 2-1 Закону № 3425-XII).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 (Положення) Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та державну політику у сфері запобігання неплатоспроможності боржників, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених; у сфері міжнародного правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах; у сфері захисту інтересів України в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, координації виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини; у сфері захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб`єкта та України; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.

Приписами пункту 3 Положення встановлено, основними завданнями Мін`юсту є, зокрема, організація роботи нотаріату; запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо адвокатських бюро, адвокатських об`єднань та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб`єктів господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, трастами та іншими утвореннями без статусу юридичної особи).

Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює умови допуску громадян та посадових осіб органів місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, передбачених законом (далі - уповноважені особи), до провадження нотаріальної діяльності, здійснює контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності уповноважених осіб, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, видає та анулює в установленому законом порядку свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видає уповноваженим особам свідоцтво про право на вчинення нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав, встановлює порядок виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та уповноважених осіб; затверджує положення про державний нотаріальний архів, порядок проходження стажування уповноваженими особами, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених осіб, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів, помічників нотаріусів та уповноважених осіб, установлює правила професійної етики нотаріусів, здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для нотаріусів та уповноважених осіб роз`яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства (підпункт 69 пункту 4 Положення); забезпечує організацію роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Комісії з питань застосування заходів впливу за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та комісії з питань складення іспиту із спадкового права посадовими особами органів місцевого самоврядування, уповноваженими на вчинення нотаріальних дій (підпункт 72 пункту 4 Положення); вносить до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю у випадках, передбачених законом (підпункт 83-12 пункту 4 Положення).

Отже, саме на Міністерство юстиції України, яке діє від імені держави, покладається обов`язок виконання гарантій, пов`язаних з дотриманням рівних умов доступу громадян до права на зайняття нотаріальною діяльністю, а також із забезпеченням прийняття неупереджених та прозорих рішень про позбавлення відповідного права на зайняття нотаріальною діяльністю відповідно до визначених Законом підстав.

Відтак, Мін`юст, реалізуючи вказані функції, як головний розробник Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, у тому числі і змін до такого Положення, справджував державне регулювання нотаріальної діяльності, пропонуючи Уряду означені зміни.

Аналіз пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» свідчить, що останній не змінює, скасовує чи відміняє норми, встановлені Законом України «Про нотаріат», а лише є формою реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, встановлених статтею 10 Закону України «Про нотаріат» щодо затвердження такого Положення.

Суд акцентує, що Закон України «Про нотаріат» не встановлює вимог до суб`єктного складу ВККН, не обумовлює правовий статус її членів (представники органів державної влади чи самоврядних організацій, їх пропорційне співвідношення), не визначає їх чисельність, а також суб`єктів, що мають право делегувати до її складу своїх представників, та порядок їх делегування тощо.

Повноваження на встановлення таких умов, порядку формування ВККН, її чисельності, визначення правового статусу її членів тощо законодавець делегував саме Кабінету Міністрів України шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акту, як форми реалізації його конституційних повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Отже, внесені оскаржуваною постановою зміни до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату щодо кількісного складу Кваліфікаційної комісії, порядку обрання Голови ВККН, строку для делегування Нотаріальною палатою представників не суперечить нормам нормативно-правових актів вищої юридичної сили, втілені в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Щодо посилань позивача на впровадження вказаними змінами дискримінаційних норм шляхом заборони делегування щодо нотаріусів, які були членами Комісії попередніх складів, суд зазначає таке.

Як встановлено частиною третьою статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації», не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

У рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Подібний підхід до оцінки правових обмежень застосовує й Конституційний Суд України, висновуючи, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).

За неведеного вище правового регулювання процедури формування Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, встановлення додаткових критеріїв/вимог для нотаріуса, який може бути делегований Мін`юстом або Нотаріальною палатою України до складу Комісії, само по собі не доводить, що такі вимоги є дискримінаційними. Такі посилання позивача не можна пов`язувати саме з дискримінацією, суд вважає актуальною та такою, що підлягає врахуванню і для обставин цієї справи, юридичну позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 07.07.2004 N 14-рп/2004, а саме: конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності (абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

У контексті посилань позивача на протиправне розширення повноважень територіальних органів Мін`юста, враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин, то такі повноваження не розширюються, а конкретизується спосіб їх реалізації.

Щодо заміни в абзаці третьому пункту 24 слів «надсилається Мін`юстом на адресу електронної пошти» словами «доводиться до відома», суд відхиляє твердження позивача, що вказані зміни породжують правову невизначеність і нечіткість форми повідомлення про управлінське рішення Мін`юсту та містять корупційний ризик, як безпідставне, оскільки фактично Мін`юст отримує ширший спектр можливостей для надсилання звернень Голові ВККН – як на адресу електронної пошти, так і використання засобів поштового зв`язку, а також інших засобів інформаційно-комунікаційних систем, відтак, нове формулювання розширює можливі способи комунікації, такі зміни жодним чином не порушують прав як позивача, так і інших учасників урегульованих правовідносин.

Щодо доводів позивача про порушення Кабінетом Міністрів України статті 10 Закону України «Про нотаріат» в частині зобов`язання Міністерства юстиції протягом двох місяців з дня набрання чинності цією постановою затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою, підлягає врахуванню таке.

Як зазначалось, відповідно до статті 10 Закону № 3425-XII встановлено, персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України. Строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня його затвердження. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» від 08 серпня 2025 року № 958 постановлено Міністерству юстиції протягом двох місяців з дня набрання чинності цією постановою:

привести власні акти у відповідність із цією постановою;

затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою.

Судом встановлено, наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2024 № 707/7 затверджено персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві України.

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» Міністерством юстиції України видано наказ від 13.10.2025 № 2159/7, яким внесено зміни до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2024 року № 707/7.

Суд зазначає, що оскаржуваний абзац пункту 2 Постанови № 958 є логічним наслідком внесених змін до Положення, метою яких є вдосконалення нормативного регулювання питань діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Сама редакція оскаржуваного абзацу не встановлює та не змінює строк повноважень Кваліфікаційної комісії, станом на час розгляду даної справи по суті, наказ Міністерства юстиції України від 07.03.2024 № 707/7, яким затверджено персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві України, з яким Закон № 3425-XII пов`язує початок строку повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, є чинним, в оновленій редакції наказу Мін`юста від 13.10.2025 № 2159/7.

Суд відзначає, що Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату є цілісним нормативно-правовим актом, спрямованим на визначене коло осіб, який затверджений на виконання вимог спеціального Закону № 3425-XII. Нормам Положення, як і будь-якого іншого нормативно-правового акту, властиво змінюватися упродовж часу своєї дії у залежності від зміни нормативного регулювання тих суспільних відносин, у сфері яких він прийнятий, а також багатьох інших аспектів, Держава має право змінювати правове регулювання суспільних відносин, у тому числі відносин у сфері нотаріату, такі зміни поширюються у рівній мірі на усіх учасників відповідних правовідносин, що тривали на час запровадження змін.

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату не є самоврядною організацією, а створюється при Міністерстві юстиції України, на яке законодавчо покладений обов`язок забезпечення роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Як слідує з п. 2 Положення, ВККН у своїй діяльності керується в тому числі і актами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства юстиції України.

Нотаріат не є окремою гілкою влади, незалежність якої визначається Конституцією та законами України, позивач помилково вважає, що принцип незалежності означає незалежність Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від органів державної влади, зокрема від Міністерства юстиції України. Враховуючи викладене, суд відхиляє твердження позивача про посягання на незалежність Комісії з боку державних органів.

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що Постанова Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» прийнята в межах повноважень відповідача-1, у спосіб та з підстав, визначених законодавством, суттєвих доводів і доказів, які б підтверджували протиправність, незаконність оскаржуваної постанови, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Здійснюючи розгляд справи в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» від 13 жовтня 2025 року № 2159/7, суд зазначає таке.

Як зазначалось, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» від 08 серпня 2025 року № 958 постановлено Міністерству юстиції протягом двох місяців з дня набрання чинності цією постановою:

привести власні акти у відповідність із цією постановою;

затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою.

Міністерством юстиції України видано наказ «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» від 13.10.2025 № 2159/7, яким внесено зміни до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2024 року № 707/7, виклавши його у новій редакції.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2024 № 707/7 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 13.10.2025 № 2159/7) затверджено Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції:

Грудницька Ірина Миколаївна – приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу, голова Комісії;

Кисельова Катерина Володимирівна – начальник відділу організації роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та аналітично-методичного забезпечення Департаменту, секретар Комісії;

Бондаренко Віра Сергіївна – директор Департаменту нотаріату;

Бурлака Олег Вікторович – приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу;

Вегера Наталія Богданівна – приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу;

Гуль Лідія Олександрівна – завідувач Київського державного нотаріального архіву;

Журба Еліна Борисівна – заступник начальника відділу організаційного забезпечення і контролю у сфері нотаріату Департаменту нотаріату;

Клименко Світлана Юріївна – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;

Кравець Тетяна Володимирівна – приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу;

Савицька Олена Юліанівна – завідувач Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса;

Хоменко Оксана Володимирівна – приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.10.2025 № 2159/7, останній прийнятий з метою забезпечення реалізації положень статті 10 Закону України «Про нотаріат», відповідно до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923 (зі змінами), та на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2025 року № 958 «Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату».

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року № 3166-VІ (далі - Закон № 3166) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Частиною 1 статті 6 Закону № 3166 встановлено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 15 Закону № 3166 Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Накази міністерства, які є адміністративними актами, видаються, набирають чинності, виконуються та припиняють дію у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру".

Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Проєкти наказів міністерства, які мають нормативно-правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб-сайті міністерства відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проєкти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Накази міністерства, які є адміністративними актами, оскаржуються в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", до міністерства, яке прийняло такий адміністративний акт, якщо при ньому утворено комісію з розгляду скарг, крім випадків, якщо законами України визначено інший суб`єкт розгляду скарги, та/або до адміністративного суду. У разі якщо при міністерстві комісію з розгляду скарг не утворено, такі накази оскаржуються до адміністративного суду.

Накази міністерства можуть бути скасовані Кабінетом Міністрів України повністю чи в окремій частині.

Скасування наказу міністерства Кабінетом Міністрів України має наслідком припинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання скасованого наказу міністерства, здійснення повноважень, визначених цим наказом.

При цьому, відповідно до пункту 12 частини другої статті 8 Закону № 3166 Міністр, як керівник міністерства, утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління цього міністерства, затверджує їхні положення (статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності.

З системного аналізу пунктів 80-95 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, вбачається, що накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань. Накази (розпорядження) підписуються керівником установи або державним секретарем міністерства (керівником апарату установи) з питань, що належать до його компетенції. У разі відсутності відповідного керівника накази (розпорядження) підписуються посадовою особою, яка виконує його обов`язки. Після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження). Накази (розпорядження, постанови, рішення), які є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено такими наказами (розпорядженнями, постановами, рішеннями), але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Таким чином, з вище наведеного вбачається, що після набрання чинності наказом зміни в нього вносяться іншим наказом.

Варто зазначити, що за правовою природою оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 не є нормативно-правовим актом, не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо визначення кола осіб - членів Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату; не регулює певний вид суспільних відносин; не розрахований на багаторазове застосування.

Спеціальним Законом № 3425-XII законодавчо закріплені повноваження Міністерства юстиції України приймати рішення, оформлене наказом, про затвердження персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, що вказує і на наявність повноважень вносити зміни до такого наказу.

Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, суть спірних правовідносин та їх правове регулювання, суд зазначає, що Міністерство юстиції України приймаючи оскаржуваний наказ «Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» від 13 жовтня 2025 року № 2159/7 діяло в межах передбачених чинним законодавством, правові підстави для його скасування відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Нотаріальної палати України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судові витрати підлягають відшкодуванню стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, лише при задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Нотаріальної палати України відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.