Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №320/20767/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Київ справа №320/20767/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 1 006 337,35 гривень.

В якості підстави позову зазначено про несплату в добровільному порядку суми податкового боргу, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/20767/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 повернуто позивачу у частині позовних вимог про стягнення податкового боргу на суму 1 005 822,72 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені в ухвалі про відкриття провадження строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем вказується, що позивач просить суд стягнути податковий борг з відповідача щодо зобов`язань, строк стягнення яких минув в силу пункту 102.1 статті 102 ПК України. Так, по відношенню до відповідача, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України строк закінчився 27.05.2025 (27.05.2022+1095 днів, які визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України). Натомість позивач, згідно наданих документів, наказ про проведення перевірки приймає 08.09.2025, тобто поза межами визначено п. 102.1 ст. 102 ПК України строку. Результати перевірки позивачем оформлюються актом, з подальшим винесенням податкових повідомлень-рішень поза межами строків, передбачених п. 102.1 ст. 102 ПК України. Зазначене вище свідчить про незаконність та протиправність проведеної позивачем документальної податкової перевірки; незаконність та протиправність рішень, які прийняті за результатом такої перевірки, та, як наслідок, свідчить про безпідставність стягнення податкового боргу. Зазначаючи на те, що позивач пропустив строк для стягнення штрафних санкцій щодо, як вказано в ППР № 93894240106, «порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за 2020 рік», звертається також увага суду на наступне. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. Тобто, визначальним є не дата ППР, а дата виникнення податкового боргу. Переривання, поновлення строку не передбачено фактом складення ППР. З врахуванням припинення 22.01.2021 позивачем діяльності як фізичної особи-підприємця, за перший квартал 2021 – 09.02.2021 до податкового органу подана Податкова декларація про майновий стан і доходи. Вказана декларація прийнята податковим органом, про що свідчить відповідна відмітка. Тобто, з 27.05.2022 для позивача почався відлік строку для пред`явлення позову до відповідача. Визначений строк закінчився 28.05.2025. У визначений строк, позивач не подав позов до відповідача. Пропуск присічного строку для стягнення заборгованості є самостійною підставою для відмови в позові на чому наголошує відповідач у відзиві.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.

Позивачем було подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначає те, що визначальним для пред`явлення позову про стягнення є не податковий період, за який було здійснено нарахування (2020-2021 роки), а безпосередньо дата, коли несплачене зобов`язання набуло статусу податкового боргу. Податкове повідомлення-рішення № 93894240106 було винесене 07.10.2025. Відповідно до норм ПК України, податковим боргом стає сума узгодженого грошового зобов`язання, яка не була сплачена платником у встановлений законом строк (10 робочих днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення, якщо таке рішення не оскаржувалося). Таким чином, відлік присічного 1095-денного строку на примусове стягнення розпочався лише після того, як зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2025 року стало податковим боргом (наприкінці 2025 року). Звернувшись до суду у 2026 році, контролюючий орган діяв в межах строків, передбачених п. 102.4 ст. 102 ПК України. Твердження відповідача про необхідність обчислення 1095 днів від податкового періоду виникнення самого порушення є безпідставними та суперечать нормам податкового законодавства. Право на стягнення виникає лише після формування податкового боргу за відповідним рішенням, і саме від цієї події відраховується строк давності для звернення до суду.

У запереченнях на пояснення позивача вказується на не вірне трактування ним п. 102.4 ст. 102 ПК України. Так, п. 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Тобто, визначальною умовою в такому випадку є нарахування грошового зобов`язання до закінчення строку давності. Відповідачем у відзиві на позов детально зазначено, а позивачем не спростовано, що контролюючий орган нарахував відповідачу грошове зобов`язання після закінчення строку давності. Посилання позивача на положення п. 102.4 ст. 102 ПК України є безпідставним, адже на момент початку перевірки, винесення ППР, вимог тощо, строк давності минув, оскільки він закінчився 27.05.2025 року. Зазначене унеможливлює застосування приписів п. 102.4 ст. 102 ПК України відносно строків, так як нараховані позивачем в період жовтня-грудня 2025 грошові зобов`язання є такими, що нараховані позивачем після закінчення строку давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідач є платником податків та перебуває на обліку в органах ДПС.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків за 2025 рік, за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму – 514,63 гривень.

Заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у вказаному розмірі виникла на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») № 93894240106 від 07.10.2025 року.

Податкове повідомлення-рішення (форма «Ш») № 93894240106 від 07.10.2025 року було направлено позивачем засобами поштового зв`язку відповідачу рекомендованим листом, проте було повернуто відправнику з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» 27.10.2025 року.

Зважаючи на несплату боргу, позивачем також було сформовано податкову вимогу №0002014-1306-2615 від 06.02.2026 року, яку було направлено засобами поштового зв`язку відповідачу рекомендованим листом та вручено 28.02.2026 року.

З метою стягнення податкового боргу позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позивних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (статті 67 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пункту 36.1. статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.5. статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 58.2. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.3. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За пунктом 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судом встановлено, що у відповідності до статті 59 ПК України контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Досліджуючи обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу суд враховує наявні в матеріалах справи докази: прийняття та направлення контролюючим органом на адресу відповідача податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, дані інтегрованої картки платника податку, детальний розрахунок суми податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про наявність податкового боргу в сумі 514,63 грн та дотримання контролюючим органом порядку направлення та вручення актів індивідуальної дії.

Враховуючи відсутність доказів оскарження податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку, визначена сума грошового зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Суд вважає з необхідне вказати, що враховуючи порядок узгодження податкових зобов`язань, які визначені контролюючим органом, у межах цієї справи не може бути надано оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов`язання, оскільки така оцінка рішення контролюючого органу може бути надана лише під час безпосереднього оскарження рішення в адміністративному чи судовому порядку.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

В межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Окрім цього, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (1095 днів) суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, контролюючий орган 15.05.2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу, зокрема з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, який виник у зв`язку з не сплатою відповідачем податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням (форма «Ш») № 93894240106 від 07.10.2025 року.

Як вже було зазначено судом, згідно з пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, податкові зобов`язання, визначені податковим повідомленням-рішенням (форма «Ш») № 93894240106 від 07.10.2025 року набули статусу податкового боргу після спливу 10 днів з дня його вручення, що в даному випадку є день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, станом на 15.05.2026 року, тобто на час звернення позивача з позовом про стягнення, строк давності 1095 днів не сплив, що спростовує доводи відповідача щодо пропуску контролюючим органом строку звернення до суду та необхідність застосування статті 102 ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До суду не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, або свідчили про неузгодження грошових зобов`язань, якими вони визначені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банку, обслуговуючого такого платника податків.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 514,63 гривень.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.