Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №320/9326/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Київ справа №320/9326/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Армстронг" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Армстронг» (далі – позивач, ТОВ «Армстронг») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2025 № 0656030707 та № 0656040707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом призначено та проведено фактичну перевірку за відсутності законних на те підстав, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що є достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначив, що під час фактичної перевірки магазину ним надано відомість товарних залишків, накладну на внутрішнє переміщення та документи щодо працівників, які, на думку позивача, відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР є належними документами, які підтверджують облік та походження товару. Водночас, всупереч положенням чинного податкового законодавства висновки акту перевірки не містять належної оцінки фахівців податкового органу наданим позивачем первинним документам. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником ГУ ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що фактична перевірка проведена контролюючим органом у відповідності до норм чинного податкового законодавства, а посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки та її призначення є безпідставними. Представник відповідача вказав, що на початку проведення перевірки та протягом усього перевірочного періоду позивачем не надано документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходились у місці продажу, що є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Крім того, в ході проведення перевірки, посадові особи ГУ ДПС у м. Черкаській області, звернулись до платника податків із запитом щодо надання документів, відповідно до пунктів 85.2 статті 85 ПК України. Проте, документи, що стосуються та/або пов`язані з предметом перевірки, були надані не в повному обсязі, що зафіксовано в акті фактичної перевірки та складено акт про ненадання документів (їх засвідчених копій). Таким чином, фактичною перевіркою встановлено порушення платником податків, пункту 85.2 статті 85 ПК України. Представник відповідача вважає, що податкові повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки прийняті контролюючим органом на підставі обґрунтованих висновків, в межах компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується з позицією відповідача та наголосив, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки. Також, зазначив, що контролюючий орган здійснив висновки про неналежний облік товарних запасів без проведення документальної перевірки, без інвентаризації та без встановлення фактичних залишків висновки акту фактичної перевірки є юридично необґрунтованими та не відповідають вимогам податкового .законодавства.

Протокольною ухвалою суду від 06.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, за згодою сторін, перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Армстронг», код ЄДРПОУ 45475508, зареєстроване як юридична особа 27.03.2024, місцезнаходження: пр.Берестейський буд. 62Б, оф.5, м. Київ, 03113.

Основний вид діяльності товариства: 47.42 - Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах та як платник податків перебуває на податковому обліку.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.06.2025 № 1451-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 02.06.2025 № 2466/23-00-07-07-01 і № 2467/23-00-07-07-01, виданих відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Армстронг» (код ЄДРПОУ 45475508) за місцем фактичного здійснення діяльності магазину, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, Соснівський район, бульвар Шевченка, 208/1, у період з 03.06.2025 по 11.06.2025. Перевірка здійснена в присутності ОСОБА_1 , який займав посаду продавця-консультанта.

За результатами фактичної перевірки складено акт перевірки від 12.06.2025 № 8615/м5/23-00-07-07-01/45475508, яким встановлено порушення:

пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР;

пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

На підставі акту від 12.06.2025 № 8615/м5/23-00-07-07-01/45475508 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення:

від 15.07.2025 № 0656030707, яким, за порушення п. 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, застосовано штрафні санкції у сумі 3 157 802,00 грн;

від 15.07.2025 № 0656040707, яким, за порушення статті 44, п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції у сумі 2040,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Право проведення контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, камеральних, документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок передбачено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, яка порушується платником.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

Як встановлено судом підставою для проведення фактичної перевірки позивача стала інформація про можливі факти порушення вимог законодавства ТОВ «Армстронг». У матеріалах справи міститься доповідна записка від 02.06.2025 № 2083/23-00-07-07-07-02, у якій зазначено, що до Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов лист ДПС України від 12.05.2025 за № 12512/7/99-00-07-03-02-07. Відповідно до листа наявна податкова інформація, яка може свідчити про можливі порушення норм чинного законодавства, у тому числі, можливих порушень при проведенні розрахунків при продажу побутової техніки та електроніки та здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів. Зазначено, що згідно опублікованої у зовнішніх джерелах (медіа) інформації на території України здійснюється реалізація дороговартісної техніки «APPLE», при продажу якої продавцями пропонується різноманітні форми розрахунків, при цьому такі ракі розрахунки здійснюються без застосування РРО або програмних РРО та відповідно без видачі споживачу відповідного розрахункового документа.

Вказаний лист в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичної перевірки.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що у справі наявні достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача.

Окрім того, як уже зазначалось, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України копія наказу вручається, зокрема, посадовим (службовим) особам платника податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 займав посаду продавця-консультанта та проводив розрахункові операції. Копію наказу на проведення фактичної перевірки та направлення були вручені ОСОБА_1 перед її початком, про що свідчить його підпис у направленнях.

Таким чином, контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки позивача.

Щодо встановлених контролюючим органом правопорушень, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Фізичні особи - підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За приписами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 30 вересня 2025 року у справі №520/22949/24.

Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є підставою для застосування штрафної санкції відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі Порядок № 496).

Пунктом 2 розділу I Порядку № 496 визначено, що:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 2 розділу IІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Пунктом 10 розділу II Порядку № 496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку № 496 Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Отже, Форма ведення обліку товарних запасів це обов`язковий документ, який ведеться Підприємцями, зокрема тими, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, та в якій (Формі) відображає рух товарів на основі первинних документів. Облік товарних запасів має здійснюватися Підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

При цьому, суд наголошує, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, тобто Форму ведення обліку товарних запасів та первинні документи, на підставі яких зроблені відповідні записи в такій Формі, саме на початок проведення перевірки у паперовій або електронній формі.

Судом встановлено, що на початок фактичної перевірки та протягом перевірки документів, які підтверджували б облік та походження товарних запасів, що знаходяться на момент перевірки в місці продажу, позивачем контролюючому органу не надано, у тому числі, Форму ведення обліку товарних запасів.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області 03.06.2025 вручено уповноваженій особі позивача письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій) у зв`язку з проведенням перевірки.

Позивачем надано відомість товарних залишків ТОВ «Армстронг» м. Черкаси, Соснівський район, бул. Шевченка, 208/1 станом на 02.06.2025, копії наказів про прийняття на роботу працівників та накладну на переміщення № 77 від 01.06.2025.

Зі змісту вказаної відомості товарних залишків вбачається, що остання містить лише інформацію про найменування товарів, кількість, ціну, суму. Разом з тим, у відомості не зазначено документів, які підтверджують походження цих товарів, як і не подано безпосередньо первинних документів на товари, що зберігаються.

У накладній на переміщення № 77 від 01.06.2025 вказано, що відправником є головний склад Київ ТОВ «Армстронг», а отримувачем - Черкаси-Любава, однак без зазначення необхідних реквізитів, конкретної адреси господарської одиниці, що унеможливлює ідентифікувати адресата отримувача та підтвердити факт переміщення товарів саме до господарської одиниці за адресою бульвар Шевченка, 208/1 (об`єкт перевірки).

Крім того, як зазначив відповідач, що не спростовано позивачем, відповідно до наданих платником даних за формою 20-ОПП такий об`єкт оподаткування як «головний склад» у позивача відсутній.

З аналізу викладених вище правових норм слідує, що встановлений законом обов`язок ведення обліку товарних запасів має не декларативний (формальний), а суто змістовний характер та передбачає наявність у суб`єкта господарювання пакета документів, який дозволяє достовірно ідентифікувати кожну одиницю товару, що знаходиться в місці реалізації, та оперативно співвіднести її з даними обліку.

Як уже зазначалось, документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів та первинні документи.

У розумінні Порядку № 496 первинні документи це опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, його РНОКПП або код згідно з ЄДРПОУ тощо), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Також, відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п.85.8 статті 85 ПК України).

Взаємна дія правових положень абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР і пункт 85.2 статті 85 ПК України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Наведені положення податкового законодавства, на переконання суду, прямо вказують на часові межі виникнення у платника податків обов`язку з надання документів, котрі підтверджують облік та походження товарів, пов`язуючи такий з моментом початку перевірки та впродовж терміну її проведення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Армстронг» не надало посадовим особам Головного управління ДПС у Черкаській області ані Форми обліку товарних запасів, ані первинних документів на товар, що знаходився у магазині адресою: Черкаська область, м. Черкаси, Соснівський район, бульвар Шевченка, 208/1 на загальну суму 3 157 802,00 грн, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Водночас, ті документи, що були надані позивачем, не відображають у повному обсязі облік та походження товарів.

Більше того, позивач не надав жодних первинних документів, які підтверджували б легітимність походження та належне оприбуткування товарно-матеріальних цінностей і до суду.

Згідно з приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники звітності або здійснення операцій, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час їх здійснення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що контролюючий орган не мав об`єктивної можливості перевірити порядок ведення обліку товарних запасів у місці продажу, а також дотримання ТОВ «Армстронг» імперативної вимоги щодо здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку, що свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу щодо реалізації позивачем необлікованого товару, ненадання документів, які підтверджують облік і походження товарних запасів на загальну суму 3 157 802,00 грн, що знаходились у місці продажу – відділі магазину за адресою: м. Черкаси, Соснівський район, бульвар Шевченка, 208/1.

Також, як встановлено вище, в ході проведення перевірки, посадові особи Головного управління ДПС у м. Черкаській області, звернулись до платника податків із запитом щодо надання документів, відповідно до пунктів 85.2 статті 85 ПК України.

Проте, документи, що стосуються та/або пов`язані з предметом перевірки, були надані не в повному обсязі, що зафіксовано в акті фактичної перевірки та складено акт про ненадання документів (їх засвідчених копій), що свідчить про порушення платником податків вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Безпідставними є доводи позивача про те, що посадові особи контролюючого органу вийшли за межі предмету перевірки, оскільки у даному випадку предметом перевірки, крім іншого, є здійснення контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, в свою чергу даний порядок передбачає обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Також суд відхиляє посилання позивача на п. 73.3 ст. 73 ПК України, оскільки ця норма не регулює правовідносини, що виникають під час проведення фактичних перевірок.

Відповідальність за порушення статті 85 ПК України передбачена абзацом 2 пункту 121.1 статті 121 ПК України, відповідно до якого ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених цим Кодексом: тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020, 00 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення: тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040, 00 грн.

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи, на підставі норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність застосування до позивача штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР у розмірі вартості таких товарів, а саме у сумі 3 157 802,00 грн та штрафної санкції на підставі абзацу 2 пункту 121.1 статті 121 ПК України у сумі 2040,00 грн, а податкові повідомлення-рішення від 15.07.2025 № 0656030707 та № 0656040707 винесені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Армстронг» (03113, м. Київ, пр.Берестейський буд. 62Б, оф.5, ЄДРПОУ 45475508) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2025 № 0656030707 та № 0656040707, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.