Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №320/6861/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Київ справа №320/6861/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105577240207, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 645 676,29 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 516 541,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 129 135,26 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105581240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 10 198 012,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105574240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 8 000,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105575240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з прийнятими Головним управлінням ДПС у м. Києві податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на неналежну оцінку контролюючим органом поданих позивачем документів, неправильне тлумаченням норм податкового законодавства та застосування норм та наказів, які втратили чинність або не поширюються на діяльність позивача, що призвело до безпідставних висновків та необґрунтованого прийняття вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Позивач вказав на те, що висновок контролюючого органу про заниження отриманого доходу є безпідставним, оскільки він здійснював реалізацію техніки та електроніки як комісіонер за договорами комісії і його доходом є лише сума комісійної винагороди, яка становить 1% від суми реалізованого товару, а не вся виручка від продажу товарів. Вказані господарські відносини є реальними та підтверджуються належним чином первинними документами, які надавались під час перевірки. Крім того, з огляду на викладене, безпідставними є висновки стосовно порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Також, позивач послався на те, що він не реалізовував товар, облік якого не ведеться. При цьому, документи, що підтверджують облік товарів було надано під час перевірки, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для застосування санкції, що визначена у ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач також послався на те, що відповідь на запит контролюючого органу була надана, а висновок про порушення правил ведення книги обліку є необґрунтованим та ґрунтується на нормативному акті, що втратив чинність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому Головне управління ДПС у м. Києві проти позову заперечує, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначив, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами. До договорів комісії позивачем надано акти приймання-передачі товарів на комісію та звіти комісіонера, які підписані в електронному вигляді (електронним підписом, сервіс вчасно), проте не надано документи щодо транспортування ТМЦ прийнятих на реалізацію. У зв`язку з ненаданням до перевірки документів в повному обсязі та підтвердження реальності господарських операцій, відповідач дійшов висновку, що доходом платника податків ОСОБА_1 є кошти отримані протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі. До того ж, перевіркою встановлено, що обсяг отриманого доходу фізичною особою – платником податків ОСОБА_1 за період з 10.06.2024 по 31.12.2024 становить - 9 000 796,44 грн, чим порушено п.291.2 ст.291, п.291.4 ст.291, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ, у зв`язку з чим платник податків зобов`язаний був перейти на сплату інших податків з 01.01.2025.

Також, відповідач вважає обґрунтованими висновки щодо застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки останнім не надано до перевірки книгу обліку доходів для платників єдиного податку (за 2024р.), у зв`язку з чим не було можливості дослідити правильність ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку та не надано до перевірки в повному обсязі документів, пов`язаних з предметом перевірки. У додаткових поясненнях відповідач повідомив, що докази надсилання частини запитів позивачу на електронну пошту не збереглися.

Вказане, як вважає представник відповідача, свідчить, що контролюючий орган не порушив норм чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що винесені згідно вимог чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначив, що не погоджується з позицією відповідача, яка викладена у відзиві, та вважає, що наведені контролюючим органом аргументи не спростовують протиправності податкових повідомлень-рішень та доводів позивача.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 29.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Платник податків ОСОБА_1 зареєстрований Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 2010350000000577242 від 10.06.2024 та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ в Деснянському районі м. Києва) з 10.06.2024 за № 265719192335.

На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з ненаданням документів в повному обсязі щодо здійснення господарської діяльності на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 11.03.2025 № 5923/Ж12/26-15-24-01-19-05, відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.10.2025 № 6642-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )», направлень на перевірку за № 27532/26-15-24-02-07, № 27533/26-15-24-02-07, № 27534/26-15-24-02-07 від 02.10.2025, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_1 ) з питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.06.2024 по 31.12.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.06.2024 по 31.12.2024 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2025 № 90425/Ж5/26-15-24-02-07/3425311315, в якому зафіксовано встановлені перевіркою порушення:

пп.291.4. ст.291, п.292.1 ст.292, п.293.4 ст.293, п.296.1, п.296.2 ст.296 гл.1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, а саме, занижено платником податків обсягу отриманого доходу на загальну суму 8 900 627,58 грн, в тому числі: за І півріччя 2024р. на суму 69 855,00 грн, за III квартали 2024р. на суму 2 374 838,00 грн, за рік 2024 на суму 8 900 627,58 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з єдиного податку в розмірі 516 541,03 грн, в тому числі: за І півріччя 2024 р. на 3 492,75 грн, за III квартали 2024 р. на 118 741,90 грн, за рік 2024 на 516 541,03 грн та порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме, перевищено ліміт обсягу доходу за 2024 рік 8 285 700,00 грн в IV кварталі 2024 року на суму 715 096,44грн;

п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями та п. 1 розд. II Порядку № 496 від 03.09.2021р, а саме: платником податків в періоді що перевірявся, було реалізовано товарів (техніка та електроніка (в тому числі торгової марки «APPLE») аксесуари та інші товари) на загальну суму 10 198 012,00 грн, документи щодо обліку якого не надано до перевірки;

пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями - не надано до податкових органів відповіді та документального підтвердження на запит від 11.03.2025, щодо здійснення діяльності за період з 10.06.2024 по 31.12.2024;

п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями - платником податків не надано первинні документи пов`язані з предметом перевірки, в тому числі, книгу обліку доходів та витрат.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення на акт, за результатами яких листом Головного управління ДПС у м. Києві від 12.11.2025 №47430/Ж12/26-15-24-02-07-07 заперечення залишено без розгляду у зв`язку із порушенням термінів подання такого заперечення до контролюючого органу.

На підставі акту від 20.10.2025 № 90425/Ж5/26-15-24-02-07/3425311315 Головним управлінням ДПС у м. Києві 14.11.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№105577240207, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 645 676,29 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 516 541,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 129 135,26 грн;

№105581240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 10 198 012,00 грн за платежем – штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг;

№105574240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 8 000,00 грн;

№105575240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 подано скаргу до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 04.02.2026 №2802/6/99-00-06-01-02-06, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача – без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено у главі 1 розділу XIV ПК України.

Згідно з п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до п.291.4 ст.291 ПК України, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

3) третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Статтею 292 ПК України регламентовано порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп.

Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є:

1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті;

3) для платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - обсяг коштів, зарахованих на рахунок такого платника податків у банку.

За приписами п. 293.4 ст. 293 ПК України до сум перевищення обсягів доходу та доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеного у реєстрі платників єдиного податків застосовується ставка податку 15%.

Згідно з пунктом 296.1 статті 296 ПК України фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Відповідно до пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема: 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді з 10.06.2024 по 31.12.2024 платником податків ОСОБА_1 , відповідно до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, було обрано систему оподаткування доходів, шляхом сплати єдиного податку та отримано свідоцтво платника єдиного податку третьої групи (ставка податку 5% від доходу).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є: 46.71 - Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

У перевіряємому періоді ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з продажу мобільних телефонів, аксесуарів до них, електроніки за адресами: м. Київ, Святошинський район, вулиця Берковецька, 6Д, лот 410; м. Київ, Святошинський район, Кільцева дорога, будинок №1, лот №149 - магазини (островки) – «Ретех» («Retech»).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяги доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) відображені позивачем у податковому обліку внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32852934), ТОВ «КОМБО ЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 45179863), ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42193822), ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 40480890), ТОВ «АРХОНЕЙ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44608916), ТОВ «ДРОУМЕН СКІЛ» (код ЄДРПОУ 45173353), ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ).

Судом встановлено, що між ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір комісії №10 від 01.09.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі, якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА» та ОСОБА_1 складені та підписані акти приймання-передачі товарів на комісію: № 1 від 02.09.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 58 522,00 грн; № 2 від 02.09.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 140 076,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту- ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА» звіти комісіонера:

- №1 від 07.10.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 58 522,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (58 522 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 585,22 грн.

Згідно з банківською випискою 09.10.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА» суму коштів у розмірі 58 522,00 грн за реалізований товар.

- №2 від 09.10.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 140 076,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (140 076 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1400,76 грн.

Згідно з банківською випискою 11.10.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА» суму коштів у розмірі 140 076,00 грн за реалізований товар.

Вказані звіти підписані комітентом, зауважень щодо звітів комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Крім того, між ТОВ «КОМБО ЛАЙФ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір комісії №30/07 від 30.07.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складені та підписані акти приймання-передачі товарів на комісію: № 1 від 01.08.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 276 306,00 грн; № 2 від 27.08.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 100 290,00 грн; № 3 від 28.10.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 99 796,00 грн; № 4 від 04.11.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 176 425,45 грн.

На виконання умов Договору комісії №30/07 від 30.07.2024 позивачем складено і надано комітенту- ТОВ «КОМБО ЛАЙФ» звіти комісіонера:

- № 1 від 16.09.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 276 306,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (276 306,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 2763,06 грн.

Згідно з банківською випискою 18.09.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «КОМБО ЛАЙФ» суму коштів у розмірі 276 321,00 грн за реалізований товар.

- № 2 від 27.08.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 100 290,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (100 290,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1002,90 грн.

Згідно з банківською випискою 19.12.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «КОМБО ЛАЙФ» суму коштів у розмірі 100 290,00 грн за реалізований товар.

- № 3 від 28.10.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 99 796,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (99 796,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 997,96 грн.

Згідно з банківською випискою 11.12.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «КОМБО ЛАЙФ» суму коштів у розмірі 99 796,00 грн за реалізований товар.

- № 4 від 04.11.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 176 425,45 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (176 425,45 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1764,25 грн.

Згідно з банківською випискою 16.12.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «КОМБО ЛАЙФ» суму коштів у розмірі 176 425,45 грн за реалізований товар.

Вказані звіти підписані комітентом, зауважень щодо звітів комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Між ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір комісії №0208/24 від 01.08.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складені та підписані акти приймання-передачі товарів на комісію: № 1 від 01.08.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 119 875,00 грн; № 1 від 01.08.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 70 113,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту - ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД» звіти комісіонера:

- № 1 від 20.08.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 119 875,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (119 875,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1198,75 грн.

Згідно з банківською випискою 26.08.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД» суму коштів у розмірі 119 875,00 грн за реалізований товар.

- № 1 від 16.08.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 70 113,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (70 113,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 701,13 грн.

Згідно з банківською випискою 21.08.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД» суму коштів у розмірі 70 120,00 грн за реалізований товар.

Вказані звіти підписані комітентом, зауважень щодо звітів комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Між ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір комісії № 12/07-2024 від 12.07.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складені та підписані акти приймання-передачі товарів на комісію: № 1 від 12.07.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 155 261,00 грн; № 1 від 18.07.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 103 366,00 грн; № 1 від 24.07.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 82 265,00 грн; № 3 від 01.08.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 135 183,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту - ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ» звіти комісіонера:

- № 2 від 12.07.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 155 261,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (155 261,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1553,00 грн.

Згідно з банківською випискою 16.07.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ» суму коштів у розмірі 155 610,00 грн за реалізований товар.

- № 2 від 04.08.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 103 366,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (103 366,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1034,00 грн.

Згідно з банківською випискою 06.08.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ» суму коштів у розмірі 103 385,00 грн за реалізований товар.

- № 2 від 29.07.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 82 265,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (82 265,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 823,00 грн.

Згідно з банківською випискою 24.07.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ» суму коштів у розмірі 82 238,00 грн за реалізований товар.

- № 3 від 11.10.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 135 183,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (135 183,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1351,83 грн.

Згідно з банківською випискою 14.10.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ» суму коштів у розмірі 135 183,00 грн за реалізований товар.

Вказані звіти підписані комітентом, зауважень щодо звітів комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Крім того, між ТОВ «АРХОНЕЙ ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір комісії № 01/09 від 01.09.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі товарів на комісію № 1 від 12.09.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 420 103,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту - ТОВ «АРХОНЕЙ ПЛЮС» звіт комісіонера № 1 від 08.11.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 420 103,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (420 103,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 4201,03 грн.

Вказаний звіт підписаний комітентом, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Згідно з банківською випискою 13.11.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «АРХОНЕЙ ПЛЮС» суму коштів у розмірі 420 103,00 грн за реалізований товар.

Між ТОВ «ДРОУМЕН СКІЛ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір комісії № 01/10 від 19.08.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі товарів на комісію № 1 від 28.08.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 202 948,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту - ТОВ «ДРОУМЕН СКІЛ» звіт комісіонера № 1 від 24.12.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 202 948,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (202 948,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 2029,48 грн.

Вказаний звіт підписаний комітентом, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Згідно з банківською випискою 26.12.2024 позивач перерахував на користь ТОВ «ДРОУМЕН СКІЛ» суму коштів у розмірі 202 948,00 грн за реалізований товар.

Між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір комісії № 2406-1 від 24.06.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі товарів на комісію № 1 від 25.06.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 131 251,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту - ФОП ОСОБА_4 звіт комісіонера № 1 від 22.10.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 131 251,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (131 251,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1312,51 грн.

Вказаний звіт підписаний комітентом, зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Згідно з банківською випискою 29.10.2024 позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_4 суму коштів у розмірі 131 246,00 грн за реалізований товар.

Також, між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір комісії № 4/24 від 01.08.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складено та підписано акти приймання-передачі товарів на комісію: № 2 від 29.09.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 91 343,00 грн; № 4 від 30.09.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 139 813,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту - ФОП ОСОБА_4 звіти комісіонера № 2 від 30.10.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 91 343,00 грн та № 4 від 01.12.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 139 813,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації та виходячи із сум реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період, а саме: 913,43 грн та 1398,13 грн.

Вказані звіти підписані комітентом, зауважень щодо звітів комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Згідно з банківськими виписками позивач 05.11.2024 перерахував за реалізований товар на користь ФОП ОСОБА_4 суму коштів у розмірі 91 343,00 грн, а 03.12.2024 - суму у розмірі 139 813,00 грн.

Крім того, між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір комісії № 3/24-4 від 01.08.2024, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Товарів, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передання Товарів Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі товарів.

Згідно з п.4.2 Договору місце передання Товарів: м. Київ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту «б» п.2.1 Договору Комісіонер зобов`язується: раз на місяць, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Комітентові Звіт комісіонера за Договором (зразок відповідного Звіту встановлено у Додатку 2 до цього Договору). У разі якщо певні Товари були продані покупцям на умовах відстрочення платежу/розстрочки/оплати частинами, послуги з реалізації таких Товарів вносяться Комітентом до Звіту за той період, протягом якого був внесений останній платіж за них.

Згідно з п.5.1 Договору комісійна плата за Договором становить 1 (один) % від договірної вартості реалізованих Комісіонером Товарів.

Між Сторонами складені та підписані акти приймання-передачі товарів на комісію: № 1 від 04.10.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 140 800,00 грн; № 3 від 01.11.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 135 855,00 грн; № 4 від 04.11.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 100 853,00 грн; № 5 від 05.11.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 59 820,00 грн; № 6 від 09.09.2024, згідно з яким Товару, згідно переліку зазначеного в даному акті, передано на суму 250 485,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем складено і надано комітенту - ФОП ОСОБА_5 звіти комісіонера:

- № 1 від 26.11.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 140 800,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (140 800,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1408,00 грн.

Згідно з банківською випискою 03.12.2024 позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_5 суму коштів у розмірі 140 800,00 грн за реалізований товар.

- № 3 від 03.12.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 135 855,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (135 855,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1358,55 грн.

Згідно з банківською випискою 10.12.2024 позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_5 суму коштів у розмірі 135 855,00 грн за реалізований товар.

- № 4 від 04.11.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 100 853,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (100 853,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 1008,53 грн.

Згідно з банківською випискою 10.12.2024 позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_5 суму коштів у розмірі 100 853,00 грн за реалізований товар.

- № 5 від 05.11.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 59 820,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (59 820,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 598,20 грн.

Згідно з банківською випискою 10.12.2024 позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_5 суму коштів у розмірі 59 820,00 грн за реалізований товар.

- № 6 від 09.09.2024, згідно з яким позивач реалізував товар, наданий останньому, на суму 250 485,00 грн.

Сума комісійної винагороди, відповідно до умов Договору, становить 1% від суми реалізації (250 485,00 грн) та виходячи із суми реалізації розмір комісійної винагороди за звітний період становить 2504,85 грн.

Згідно з банківською випискою 26.12.2024 позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_5 суму коштів у розмірі 250 485,00 грн за реалізований товар.

Вказані звіти підписані комітентом, зауважень щодо звітів комісіонера комітентом у відповідності до умов договору комісії не заявлено.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Положеннями пункту 292.4 статті 292 ПК України передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини третьої статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно з частиною першою статті 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1018 ЦК України встановлено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

А тому, за договором комісії право власності на майно чи послугу не переходить до комісіонера. За посередницькі послуги комісіонер отримує винагороду від комітента, яка і є його доходом.

Підпунктом 6.2 пункту 6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153) передбачено, що не визнаються доходами такі надходження від інших осіб сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Пунктом 7 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначено, що чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Отже, з урахуванням зазначених положень чинного законодавства України, суд доходить висновку, що доходом комісіонера є не вся виручка, яка надходить фізичній особі-підприємцю від продажу товару, а лише сума комісійної винагороди, яка належить йому по праву згідно з договором комісії.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 820/3092/16, від 20 червня 2024 року у справі № 300/2868/22.

З наданих аналізу поданих позивачем первинних документів по господарським операціям з ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА», ТОВ «КОМБО ЛАЙФ», ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД», ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ», ТОВ «АРХОНЕЙ ПЛЮС», ТОВ «ДРОУМЕН СКІЛ» та ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вбачається, що позивач діяв від свого імені, але за рахунок комітентів, а винагорода становила 1 відсоток від вартості реалізованого товару. Акти приймання-передачі та звіти комісіонера конкретизують товар, його вартість і результат реалізації; банківські виписки підтверджують перерахування коштів комітентам.

Відповідач не навів конкретних відомостей про недостовірність цих документів, їх суперечність між собою або факт набуття позивачем права власності на товар.

З аналізу наведених норм вбачається, що операції з отримання позивачем від комітента грошових коштів для передачі цих коштів продавцю в якості оплати за придбаний позивачем за дорученням і за рахунок комітента товар не є операціями з реалізації товару, внаслідок якої позивачем отримується доход.

Отже, обсяг доходу підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комісіонер, що вчиняє за дорученням і за рахунок комітента правочин з придбання товару, складається лише із сум винагороди, яка за період, що перевірявся, не перевищила розмір, визначений пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на відсутність окремих транспортних чи інших документів саме по собі не доводить, що всі кошти від продажу товару належали позивачу як власний дохід.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, позивач здійснював діяльність на підставі договорів комісії та має на праві приватної власності транспортний засіб Ford Focus, 2016 р.в., державний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Відповідно до наказу від 10.06.2024 №1-З «Про використання власного транспортного засобу у господарській діяльності» позивач використовує вказаний транспортний засіб у господарській діяльності.

Під час розгляду справи не встановлено обставин наявності будь-яких реальних зауважень щодо форми та змісту наданих первинних документів, що також не було зазначено і контролюючим органом в акті перевірки.

Разом з тим, суть викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства зводиться до тверджень податкового органу про те, що контрагенти не мають ресурсів для здійснення господарської діяльності, у зв`язку з відсутністю у платників податків матеріально-технічної бази, а саме відомостей про об`єкти оподаткування (склади, транспорт), відсутні наймані працівники, не подані декларації (звіти) до податкових органів за 2024 рік, не задекларовано доходи, не сплачено податки, що унеможливлює підтвердження реальність взаємовідносин з таким платником податків. З огляду на зазначене, на думку контролюючого органу, відбулось формальне оформлення господарських операцій без фактичного здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до статті 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

При вирішені даного спору суд враховує сталу позицію Верховного Суду у податкових спорах, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу (постанова Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 200/2040/20-а).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Отже, висновки контролюючого органу щодо формальності (нереальності) господарських операцій між позивачем як фізичною особою-підприємцем, та ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА», ТОВ «КОМБО ЛАЙФ», ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД», ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ», ТОВ «АРХОНЕЙ ПЛЮС», ТОВ «ДРОУМЕН СКІЛ» та ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є необґрунтованими і документально спростованими.

Крім того, висновок контролюючого органу про те, що сума коштів, отримана позивачем від реалізації товару і не перерахована комітенту, є доходом позивача в розумінні п.п. 1 п. 292.1 статті 292 ПК України, є помилковим.

Як уже зазначалось судом, обсяг доходу підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комісіонер, що вчиняє за дорученням і за рахунок комітента правочин з придбання товару, складається лише із сум винагороди, яка за період, що перевірявся, не перевищила розмір, визначений п. 291.4 статті 291 ПК України.

Як наслідок, безпідставним є висновок відповідача про те, що позивачем перевищено допустимий обсяг доходу, отриманого від провадження діяльності, встановленого положеннями п. 291.4 статті 291 ПК України, яке підлягає оподаткуванню за ставкою 15%.

В перевіряємому періоді обсяги доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), які відображені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2024 рік, склали 100 168,86 грн.

З огляду на викладені вище норми, контролюючий орган безпідставно ототожнює обсяг виручки за договорами комісії з доходом позивача, що суперечить як суті договору комісії, так і положенням цивільного і податкового законодавства.

Акт перевірки не містить відомостей про перевищення позивачем допустимого обсягу доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, в межах доходу отриманого позивачем в розмірі комісійної винагороди.

Отже, у 2024 році ОСОБА_1 не було перевищено обсяг доходу, за якого фізична особа-підприємець може перебувати на третій групі спрощеної системи оподаткування, єдиний податок був нарахований та сплачений у повному обсязі та своєчасно, відтак, жодних зобов`язань щодо переходу на загальну систему оподаткування у позивача не виникало.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку про порушення ОСОБА_1 пп.291.4. ст.291, п.292.1 ст.292, п.293.4 ст.293, п.296.1, п.296.2 ст.296 гл.1 розділу XIV ПК України, а саме: заниження платником податків обсягу отриманого доходу на загальну суму 8 900 627,58 грн, в тому числі: за І півріччя 2024р. на суму 69 855,00 грн, за III квартали 2024р. на суму 2 374 838,00 грн, за рік 2024 на суму 8 900 627,58 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з єдиного податку в розмірі 516 541,03 грн, в тому числі: за І півріччя 2024 р. на 3 492,75 грн, за III квартали 2024 р. на 118 741,90 грн, за рік 2024 на 516 541,03 грн та порушення умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме, перевищення ліміту обсягу доходу за 2024 рік 8 285 700,00 грн в IV кварталі 2024 року на суму 715 096,44грн.

На підставі вищевказаного, спірне податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105577240207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105581240207.

Як вбачається з акту перевірки контролюючий органі дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п. 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, п. 1 розділу II Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03.09.2021, а саме: платником податків в періоді що перевірявся, реалізовано товарів (техніка та електроніка (в тому числі торгової марки «APPLE») аксесуари та інші товари) на загальну суму 10 198 012,00 грн, документи щодо обліку якого не надано до перевірки.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно з п. 1 розділу II Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496) облік товарних запасів здійснюється фізичними особами - підприємцями, у тому числі платниками єдиного податку (далі - ФОП) шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку), яка визначена додатком до Порядку № 496, інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Диспозиція норми статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, тобто має бути встановлений факт реалізації товару, який не облікований; та/або ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Проте, кожна із зазначених умов кореспондується з обов`язком платника податків надавати під час перевірки облікові та первинні документи на товари, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом підготовлено запит від 07.10.2025 № 1/26-15-24-02-07-06 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, завірених та скріплених печаткою (за наявності) за період з 10.06.2024 по 31.12.2024 щодо своєї господарської діяльності та вручено під підпис платнику податків ОСОБА_1 - 07.10.2025.

Платником податків під час перевірки надано договори комісії, укладені з ТОВ «КАРСІСТЕМ УКРАЇНА», ТОВ «КОМБО ЛАЙФ», ТОВ «СПАРК ПРО ТРЕЙД», ТОВ «ЛАМІ МАРКЕТ», ТОВ «АРХОНЕЙ ПЛЮС», ТОВ «ДРОУМЕН СКІЛ» та ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , акти приймання-передачі товару на комісію; звіти комісіонера; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості, зокрема, по рахунку 0241 за червень - грудень 2024 року; наказ про використання власного транспортного засобу у господарській діяльності; книгу обліку доходів за 2024 рік; Форму ведення обліку товарних запасів, яка оформлена у відповідності до Порядку №496.

З огляду на зазначене, враховуючи характер господарських операцій, вчинених позивачем, надані останнім контролюючому органу під час перевірки документи у розумінні приписів Порядку №496 є належними документами, які підтверджують облік та реалізацію товарів у межах здійснення своєї підприємницької діяльності. А отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні необхідні первинні документи щодо виконання умов договорів комісії, що свідчить про їх належний облік.

В той час, доводи контролюючого органу про ненадання документів не відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на неправильному тлумаченні характеру господарської діяльності позивача.

Суд бере до уваги те, що позивач реалізовував технічно складні побутові товари, тому загальне виключення для окремих платників єдиного податку не усуває обов`язку вести облік товарних запасів. Проте для застосування санкції відповідач мав установити і довести конкретний факт реалізації необлікованого товару або ненадання документів саме щодо товарів, які перебували у визначеному господарському об`єкті на час перевірки.

В акті зазначено лише загальну вартість реалізованого товару - 10 198 012,00 грн. Відповідач не навів переліку конкретних товарних позицій, їх залишків за кожним місцем продажу, результатів зіставлення з формою обліку товарних запасів чи первинними документами.

Натомість, як уже зазначалось та підтверджено належними доказами, позивач здійснював діяльність виключно на підставі договорів комісії, а тому не зобов`язаний мати та подавати договори поставки товарів чи документи про оплату їх придбання.

Враховуючи викладене вище, відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а застосування штрафу у розмірі всієї суми реалізації ґрунтується не на доведеному факті необлікованості конкретних товарів, а на припущенні про недостатність документів, у зв`язку з цим суд доходить висновку, що застосування до позивача штрафу є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105581240207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.11.2025 за №105575240207, то вказаним рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020 грн, за порушення вимог п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п.177.10 ст.177, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 ПК України, а саме позивачем до перевірки не надано в повному обсязі первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, в тому числі, книгу обліку доходів та витрат, відповідальність за яке передбачена п.121.1 ст.121 ПК України.

Відповідно до п.44.1, п.44.3, п.44.6 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

За приписами чинної редакції п.296.1 статті 296 ПК України фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Водночас, акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення містять посилання на підпункти 296.1.1, 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 ПК України, яких у чинній редакції цієї статті немає.

Також, відповідач в акті перевірки робить висновок, що у позивачем до перевірки не надано книгу обліку доходів для платників єдиного податку за 2024 рік, порядок ведення якої передбачено Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, у зв`язку з чим у нього не має можливості дослідити правильність ведення книги.

Однак, як встановлено судом, наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 (набрав чинності 01.01.2021) визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579.

Таким чином, саме по собі ненадання книги обліку доходів за скасованою формою не може утворювати склад правопорушення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач під час перевірки надавав Книгу обліку доходів за 2024 рік.

В свою чергу, відповідачем жодним чином не доведено недостовірність її чи невідповідність вимогам чинної редакції пункту 296.1 статті 296 ПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п.177.10 ст.177, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 ПК України, відтак податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105575240207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105574240207, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 8 000,00 грн за порушення пп. 73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України суд зазначає таке.

За приписами пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з підпунктом 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Зі змісту акта перевірки, а також розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105574240207 вбачається, що останнім застосовано штраф до платника податків за порушення п.п. 73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України, відповідальність за яке передбачена п. 121.2 ст. 121 ПК України, а саме: «не надано до податкових органів відповіді та документального підтвердження на запит від 11.03.2025, щодо здійснення діяльності за період з 10.06.2024р. по 31.12.2024р., надісланий відповідно до підстав, передбачених статтею 73 Кодексу».

Як вбачається з акту перевірки, платнику податків ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у м. Києві надіслано запит від 11.03.2025 № 5923/Ж12/26-15-24-01-19-05 про надання пояснення та їх документального підтвердження щодо отриманого доходу від здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 10.06.2024 по 31.12.2024.

На вказаний запит позивачем надано відповідь листом від 01.04.2025 № 01/04-1, у якому викладено пояснення та надано документальне підтвердження здійснення господарської діяльності як комісіонера за період з 10.06.2024 по 31.12.2024. Отримання відповіді підтверджується відміткою на першій сторінці листа.

Отже, фактично відповідь на запит від 11.03.2025 № 5923/Ж12/26-15-24-01-19-05 позивачем надана.

Відповідальність за пунктом 121.2 статті 121 ПК України залежить, зокрема, від виду запиту та встановленої законом підстави його направлення. Відповідач не довів, що запит від 11.03.2025 належав до передбачених цією нормою випадків застосування штрафу в розмірі, визначеному у податковому повідомленні-рішенні, і не встановив, які саме документи не були подані та чому подана відповідь не могла бути врахована.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України, відтак податкове повідомлення-рішення від 14.11.2025 №105574240207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними і допустимими доказами правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем належним чином доведено та підтверджено обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16640,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.11.2025 №105577240207, від 14.11.2025 №105581240207, від 14.11.2025 №105574240207, від 14.11.2025 №105575240207.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 16640,00 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.