Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №320/34367/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ справа №320/34367/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києві та Київській області» про зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Територіальне Медичне Об`єднання іністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» Медичної (військово-лікарської) комісії (04050, м. Київ, вул. П. Майбороди, 19, код ЄДРПОУ 37027405), у якому просив суд зобов`язати ДУ «Територіальне Медичне Об`єднання міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» Медичної (Військово-Лікарської) комісії» провести повторне обстеження з урахуванням всіх медичних документів і висновків та згідно захворювань прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про неповну та поверхневу оцінку стану його здоров`я під час проходження ВЛК. Вважає, що під час проходження ВЛК не отримав належної діагностичної та консультативної допомоги, відтак висновки про його придатність до військової служби, з урахуванням наявних захворювань, не відповідають дійсності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач не дотримався поряду оскарження рішення М (В)ЛК до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Зауважив, що при обґрунтування заявленого позову поклав тягар оцінки професійних дій і висновків лікарів , дослідження документації та оцінки діагнозу на суд, що виходить за межі компетенції адміністративного суду. В зв`язку із чим, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.05.2025 за вихідним № 19 начальник Міжнародного центру НГУ видав направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для проходження військової служби солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До направлення було додано медичну характеристику, яка не містила даних про наявність у позивача хвороб чи симптомів хвороб, несумісних з військовою службою.

16.05.2025 позивач почав проходити ВЛК, яку завершив 06.06.2025.

За результатами огляду ОСОБА_1 профільними фахівцями М(ВЛ)К ДУ ТМО було прийнято постанову у формі довідки від 06.06.2025 № 2916/с, в якій зокрема зазначено: «На основі статті 45б, 23в, 52в, 61в, 64в, 66в, 75в гр. 2 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві «Положення про військово-лікарську експертизу в збройних Силах України» затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року № 402, придатний до військової служби.

Вважаючи висновки ВЛК помилковими, такими, що не відповідають дійсному стану здоров`я позивача, останній звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжений та не скасований, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до частини 12 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі-Положення №402).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Відповідно до змісту пунктів 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення №402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби.

Пунктом 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Згідно з пунктом 22.7 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

Позивач вважає висновки ВЛК від 06.06.2025, в яких визначено його придатність до військової служби, помилковими, оскільки відповідачами не належним чином проведено медичний огляд позивача, не враховано наявність у позивача хронічних захворювань.

Під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16, зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402.

Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово- лікарської комісії.

Вказані висновки підтверджені у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 по справі № 600/3273/22-а.

У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу (постанова Верховного Суду від 26.02.2025 по справі № 240/13173/22 )

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачами процедури прийняття рішення. Відтак, висновок ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби є правомірними.

При цьому, суд зазначає, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2025 р. № 270 «Деякі питання проведення військово-лікарської експертизи» медичний огляд військовослужбовців Національної гвардії проводиться військово-лікарськими, медичними (військово-лікарськими) комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ, за результатами якого на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби , служби у військовому резерві військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, таблиці додаткових вимог до стану здоров`я, наведених у додатках 1-3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14 серпня 2008 р. № 402, такими комісіями приймаються постанови (рішення) у формулюваннях, передбачених пунктом 20.3 глави 20 та пунктами 21.5, 21.6 глави 21 розділу ІІ зазначеного Положення.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Тобто, відповідно до норм Положення №402 у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня зі скаргою на дії чи рішення ВЛК.

Своєю чергою, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військовозобов`язаних (військовослужбовців) на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Суд зауважує, що оскарженню в судовому порядку, за приписами пункту 2.4.10. розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Таким чином, постанова М(В)ЛК ДУ ТМО в судовому порядку оскарженню не підлягає.

Проте, суд вважає, що право позивача на судове оскарження такої постанови передбачено приписами частини 1 статті 2, пункту 19 частини 1 статті 4, а також частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими акти застосування норм права, що порушують права особи, підлягають скасуванню в судовому порядку у разі визнання їх протиправними.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в процесі проходження ОСОБА_1 військово-лікарської експертизи М(ВЛ)К ДУ ТМО складено Акт медичного огляду № 2916/с, який відповідає вимогам розділу IІІ Положення № 285 та відображає реальний стан здоров`я військовослужбовця.

Тобто, при опрацюванні направлення Начальника Міжнародного центру НГУ від 14.05.2025 № 19 щодо встановлення ступеню придатності ОСОБА_1 до військової служби, М(ВЛ)К ДУ ТМО керувалася нормами Положення № 285 та Положення № 402, діяла законно, обґрунтовано, виключно в порядку, у спосіб і в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Натомість, в матеріалах справи відсутні буд-які належні й допустимі докази, що вказують на порушення з боку М(ВЛ)К ДУ ТМО Положення № 285 та Положення № 402 при проведенні військово-лікарської експертизи стану здоров`я позивача.

Таким чином, дії відповідача відповідають нормативним вимогам щодо організації військово-лікарської експертизи, а отже, підстав для визнання акту неправомірним у контексті порушення процедури суд не вбачає.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, суд дійшов висновку, що підстави для зобов`язання відповідача повторно провести огляд та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби позивача, відсутні.

При цьому суд не може враховувати як докази медичні документи про стан здоров`я позивача, оскільки суд, як вже вказано вище, не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів медичного огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб. Такими повноваженнями наділені вищестоящі ВЛК та ЦВЛК, до якої позивач не звертався.

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нового медичного огляду позивача військово-лікарською комісією. Відтак, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.