Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №300/5563/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. справа № 300/5563/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просить:

рішення відповідача від 04.06.2026 про призначення позивачу пенсії за віком з підстави рішення суду в справі 300/5787/24 визнати протиправним та скасувати;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком, в т.ч. урахувати при цьому розміри заробітної плати позивача за роботу на території рф, яку на момент виплат переоцінити за курсом НБУ в гривню України, прийняти нове рішення згідно припису статей 25, 27 (частини 1), 40, 41, 66 Закону №1058-IV, підпункту 3 пункту 2.1, пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 з 15.05.2024, в новоприйнятому рішенні, яке зобов`язати позивачу видати, зобов`язати відповідача урахувати розміри заробітної плати позивача за роботу на території рф, яку на момент виплат переоцінити за курсом НБУ в гривню України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що судом в межах адміністративної справи №300/5787/24вже вирішувалось питання призначення пенсії позивачу та на виконання рішення суду від 02.12.2024, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026, ОСОБА_1 призначено пенсію. Однак, за доводами представника позивача, розмір пенсії є невірним. Крім цього, зазначено, що пенсія призначена з невірної дати. Також наголошено, що до заяви про призначення пенсії долучені довідки про дохід позивача, який враховується для призначення пенсії, при цьому, такі довідки видані позивачу в росії на основі особового рахунку. Відтак, на думку представника позивача, відомості довідок про заробітну плату має бути врахований при обчисленні пенсії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026, судову справу №300/5563/26 передано судді Микитин Н.М.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 задоволено заяву від 04.08.2026 про самовідвід судді Микитин Н.М. по справі №300/5563/26 та відведено суддю Микитин Н.М. від розгляду цієї адміністративної справи (а.с. 41-42).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026, судову справу №300/5563/26 передано судді Кафарському В.В. (а.с. 44).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення від 04.06.2026 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, а також матеріали пенсійної справи, які брались до уваги при призначенні такої пенсії, в тому числі і при обчисленні її розміру (а.с. 45-46).

24.08.2026 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов, за змістом якого представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що на виконання рішення суду №300/5787/24 від 02.12.2024 здійснено перерахунок пенсії (рішення про перерахунок пенсії від 04.06.2026 №092950014251), зокрема зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 25.11.2005 по 29.04.2022 та з 27.07.2022 по 01.01.2023. Таким чином стаж позивача станом на 04.06.2026 становить 37 років 4 місяці та 5 днів (зокрема зараховано за рішенням суду 16 років 10 місяців та 10 днів стажу, здобутого в росії. Відповідач вказує на те, що рішення суду виконане в межах покладених судом зобов`язань. При цьому, зазначає про помилковість доводів позивача про те, що пенсійний орган 06.06.2026 призначив позивачу пенсію, в т.ч., з покликанням на рішення суду, що набрало сили 25.05.2026, оскільки пенсія за віком позивачу призначена ще з 14.07.2023 з дати звернення після виповнення 63 років. Представник позивача, з посиланням на рішення суду по справі №300/5787/24, зазначає, що трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.11.2005, яка містить записи про спірні періоди роботи на території російської федерації, ОСОБА_1 долучив лише до заяви про перерахунок пенсії від 22.01.2024, при цьому, звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 22.01.2024, ОСОБА_1 лише просив зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 2005 року по 2023 рік. У такій заяві позивач не ініціював питання щодо врахування отриманої у такі періоди заробітної плати, а також не долучав до заяви від 22.01.2024 довідки про суми нарахованої заробітної плати. Суд визнав, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача здійснити нарахування й виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої ним у спірні періоди роботи на території російської федерації, є передчасно та такою, що не підлягає задоволенню. Проте, позивач так і не звертався у визначеному законом порядку про проведення перерахунку пенсії та не надавав оригінал довідки про суми нарахованої заробітної плати для оцінки і прийняття рішення. Відповідач звертає увагу, що відповідно до п. 2.23 розділу II Порядку №22-1, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Враховуючи те, що позивачем не надавались оригінали довідок про заробітну плату, що підтверджені первинними документами, документи, що підтверджують сплату страхових внесків не надані, відповідно не можуть бути взяті до уваги при обчисленні розміру пенсії позивача, а тому в Головного управління підстави врахування заробітної плати, зазначеної у долучених до позову довідках, відсутні. За таких обставин, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області просило суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 49-52).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком (а.с. 36).

Так, позивач 22.01.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу періоди роботи у ВАТ «Химическое СМУ МОИС-1» з 2005 по 2023 рік.

Листом від 19.02.2024 №1962-763/О-02/8-0900/24 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку після 01.01.1992, оскільки російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 23.03.1992.

Не погоджуючись із такою відмовою пенсійного органу, позивач оскаржив її до суду та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі №300/5787/24 позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладену у листі від 19.02.2024 №1962-763/О-02/8-0900/24, у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 25.11.2005 по 29.04.2022 та з 27.07.2022 по 01.01.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 25.11.2005 по 29.04.2022 та з 27.07.2022 по 01.01.2023. У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №300/5787/24 – без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду по справі №300/5787/24, відповідачем здійснено перерахунок пенсії, зокрема зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 25.11.2005 по 29.04.2022 та з 27.07.2022 по 01.01.2023 (а.с. 53). Вказане підтверджується також протоколом перерахунку від 04.06.2026 та розрахунком стажу форми РС-право (а.с. 56-58).

Однак позивач, вважаючи рішення відповідача від 04.06.2026 про призначення/перерахунок позивачу пенсії за віком з підстави рішення суду в справі 300/5787/24 протиправним, в частині неврахування заробітку позивача за періоди роботи на території російської федерації, звернувся через свого представника до суду з цим позовом з метою захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі – Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Суд зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі №300/5787/24 встановлено, що ОСОБА_1 звертався із заявою про призначення пенсії за віком 05.10.2023 та оскільки звернення позивача відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку (13.07.2023), визначеного частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV (63 роки), пенсія за віком, з урахування положень частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, призначена з 14.07.2023 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Окрім цього, до заяви про призначення пенсії за віком від 05.10.2023 позивач долучив лише трудову книжку НОМЕР_2 . Трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.11.2005, яка містить записи про періоди роботи на території російської федерації, ОСОБА_1 долучив лише до заяви про перерахунок пенсії від 22.01.2024.

Також, звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 22.01.2024, ОСОБА_1 лише просив зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 2005 року по 2023 рік. У такій заяві позивач не ініціював питання щодо врахування отриманої у такі періоди заробітної плати, а також не долучав до заяви від 22.01.2024 довідки про суми нарахованої заробітної плати.

Водночас, обставини, встановлені згаданим рішенням суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV).

Частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок від 25.11.2005 №22-1).

Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Окрім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.

Отже, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.

В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про призначення пенсії від 05.10.2023, не надавав пенсійному органу долучені до матеріалів цієї справи довідки про заробітну плату на території росії (а.с. 18-33), а долучив лише трудову книжку НОМЕР_2 , військовий квиток та диплом про навчання (а.с. 71-72).

Крім того, до заяви про перерахунок пенсії від 22.01.2024 позивач долучив лише копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.11.2005, копію паспорта та коду, які вказані як додатки у такій заяві (а.с. 16), а згадані довідки про дохід позивач не долучав до такої заяви.

Інших звернень чи заяв до пенсійного органу, до яких би було долучено оригінали довідок про заробітну плату позивача за періоди його роботи на території росії, матеріали адміністративної справи та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , які витребовувались судом, не містять.

Отже, суд констатує, що належного звернення із оригіналами відповідних довідок до пенсійного органу не відбулось та, відповідно, відомості довідок, які містяться в матеріалах даної справи (а.с. 18-33), не були предметом оцінки пенсійного органу. Доказів протилежного суду не надано.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ознаки протиправних дій відповідача, які б порушували права позивача, в даній справі відсутні.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що у спірному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяло правомірно та, як наслідок, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.