Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №280/5779/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Справа № 280/5779/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0270731-2409-0827-UA23060070000082704 від 19.04.2024, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 3167,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0270732-2409-0827-UA23060150000085288 від 19.04.2024, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 17770,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0334017-2411-0829-UA23060070000082704 від 30.04.2025, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 3356,28 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0334016-2411-0829-UA23060150000085288 від 30.04.2025, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 18831,22 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати по справі в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 копійок).

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

22 червня 2026 року представником позивача надана до суду заява про усунення недоліків позовної заяви.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 259,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони ухвалені з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування пільг встановлених органами місцевого самоврядування на відповідній території та без належного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до рішень Запорізької міської ради (№5 від 28.01.2015, №30 від 26.02.2016, №29 від 05.03.2025) в період 2023-2025 років на території міста Запоріжжя діяла нульова ставка податку для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м. та для різних типів об`єктів житлової нерухомості 370 кв. м. Оскільки податковою адресою позивача є м. Запоріжжя та сплата податку відбувається на казначейські рахунки ГУ ДПС у Запорізькій області в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, вважаємо за необхідне використовувати пільги зі сплату податку на нерухоме майно визначені рішенням Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015 (зі змінами). Тобто площа квартири та будинку повинна бути зменшена на 370 кв. м., а не на 180 кв. м. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 09 липня 2026 року подав відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Запорізькій області заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. База оподаткування становить 492,5 м2, що перевищує граничну межу застосування нульової ставки податку (370 м2), а тому підстави для застосування нульової ставки податку у даному випадку відсутні, навіть з урахуванням пільг встановлених Запорізькою міською радою. Об`єкти житлової нерухомості, належні позивачу на праві власності, розташовані у різних територіальних громадах, а тому для визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо кожного з цих об`єктів податковий орган має враховувати рішення органів місцевого самоврядування. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 р., за 2024 р. застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 180 м2. Органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023-2024 роках, зокрема, різних типів об`єктів житлової нерухомості, загальна площа яких не перевищує 370 м2. Також, встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, які, зокрема, для різних типів об`єктів житлової нерухомості незалежно від їх кількості - на 180 м2. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

17 липня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає відзив необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи позивача щодо протиправного рішення з огляду на наступне. Податковий кодекс не визначає чітко пільги якого населеного пункту застосувати в ситуації коли об`єкти оподаткування перебувають в різних населених пунктах (квартира площею 74,5 кв. м. розташована в м. Запоріжжя; житловий будинок площею 418 кв.м. розташований в с. Вільноандріївка, Михайлівська с/р, Вільнянського району, Запорізької області). Не визначає він і того чи можуть такі об`єкти враховуватись як окремі об`єкти оподаткування.

З 11.08.2026 по 06.09.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позову без розгляду.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна:

- квартира, АДРЕСА_1 , загальна площа 74,5 м2;

- житловий будинок, літ.А-2, АДРЕСА_2 , загальна площа 418,0 м2.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

- за 2023 рік від 19.04.2024: №0270731-2409-0827-UA23060070000082704 в сумі 3167,20 грн, №0270732-2409-0827-UA23060150000085288 сумі 17770,30 грн;

- за 2024 рік від 30.04.2025: №0334017-2411-0829-UA23060070000082704 в сумі 3356,28 грн, №0334016-2411-0829-UA23060150000085288 в сумі 18831,22 грн.

Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, подав до суду позовну заяву, у якій просить їх скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

У відповідності до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0270731-2409-0827-UA23060070000082704 від 19.04.2024 та № 0334017-2411-0829-UA23060070000082704 від 30.04.2025, суд вказує таке.

Зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючим органом визначені податки на нерухоме майно за 2023 та 2024 роки на об`єкт житлової нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_3 площею 74,5 м2, яка належить позивачу.

Суд враховує, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Відповідно до пункту 2.5 Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).

Вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у цій справі.

З матеріалів справи встановлено та не є спірним, що позивачу на праві приватної власності належить: квартира, АДРЕСА_1 , загальна площа 74,5 м2; та житловий будинок, літ.А-2, АДРЕСА_2 , загальна площа 418,0 м2.

Враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, то податок на квартиру позивача, яка знаходиться у місті Запоріжжя загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.

Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, наприклад - від 06.12.2022 у справі №2140/1892/18 (адміністративне провадження №К/9901/15199/19); від 27.06.2023 у справі №804/15401/15 (адміністративне провадження №К/9901/24913/18).

Крім того, суд завертає увагу, що на офіційному сайту ДПС України розміщена зведена інформація щодо об`єктів оподаткування та ставок податку на нерухоме майно (доступно за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2023/ - 08 м.Запоріжжя Запорізька ТГ 2310100000, https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2024/, - 08 Запорізька міська рада UA23060070000082704), у якій відповідач вказує ставки податку з урахуванням вищевказаного рішення Запорізької міської ради (з урахуванням змін), ГУ ДПС в Запорізькій області зазначено, зокрема, про ставки податку на нерухоме майно, встановлені для міста Запоріжжя:

Будинки багатоквартирні масової забудови: для фізичних осіб (ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати):

000,0000 (0 м2- 120 м2 заг.площі квартири/ квартир),

001,0000 (понад 120 м2 заг.площі квартири/квартир);

000,0000 (0 м2- 250 м2 заг.площі будинку/будинків),

001,0000 (понад 250 м2 заг.площі будинку/будинків);

000,0000 (0 м2- 370 м2 заг.площі змішаних типів об`єктів),

001,0000 (понад 370 м2 заг.площі змішаних типів об`єктів).

За таких обставин, оскільки у власності позивача перебуває квартира, площа якої не перевищує 120 кв.м, ставка податку для такого об`єкту житлової нерухомості у місті Запоріжжі у 2023 та 2024 році дорівнює нулю, а тому підстави для визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо такого об`єкту нерухомості у 2023 та 2024 році відсутні.

Суд також вказує, що лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 за вих.№5849/0/20-21, на який посилається контролюючий орган, не може бути покладено в основу судового рішення, оскільки будь-які листи міністерств та відомств мають рекомендаційний характер та не є нормами права.

Лист є лише доказом листування між конкретними особами, зокрема, в листі може висвітлюватися власна позиція Державної регуляторної служби України.

Водночас, суд не може у межах даної справи перевірити правомірність прийняття Запорізькою міською радою Рішень щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), оскільки це не є предметом спору у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день Рішення міської ради м.Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (зі змінами), якими встановлено нульову ставку податку для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, площа яких не перевищує 120 кв.м, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0270731-2409-0827-UA23060070000082704 від 19.04.2024 та № 0334017-2411-0829-UA23060070000082704 від 30.04.2025, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законом, а тому вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0270732-2409-0827-UA23060150000085288 від 19.04.2024 та № 0334016-2411-0829-UA23060150000085288 від 30.04.2025, суд вказує таке.

Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючим органом визначені податки на нерухоме майно за 2023 та 2024 роки на об`єкт житлової нерухомості, а саме житловий будинок, літ.А-2, АДРЕСА_2 , загальна площа 418,0 м2.

Обґрунтовуючи неправомірність податкових повідомлень-рішень, представник позивача посилалась на Положення про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 та зазначала, що площа квартири та будинку повинна бути зменшена на 370 кв. м., а не на 180 кв. м.

При цьому, представником позивача у позовній заяві залишено поза увагою, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», яким затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та нульова ставка податку на нерухоме майно, та пільги щодо зменшення бази оподаткування встановлені відповідним рішенням на території місті Запоріжжя.

Вказане підтверджується і зведеною інформацією щодо об`єктів оподаткування та ставок податку на нерухоме майно розміщеною на офіційному сайті ДПС (доступно за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2023/ - 08 м.Запоріжжя Запорізька ТГ 2310100000, https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2024/, - 08 Запорізька міська рада UA23060070000082704), у якій вказано адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюється дія рішення: м.Запоріжжя.

Так, судом встановлено, що рішенням Михайлівської сільської ради 16 позачергової сесії 7 скликання від 16.05.2019 року № 7 затверджено Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Михайлівської сільської ради.

У вказане положення внесені зміни: рішенням Михайлівської сільської ради 21 позачергової сесії 7 скликання від 05.09.2019 року № 28, рішенням Михайлівської сільської ради 22 позачергової сесії 7 скликання від 19.09.2019 року № 9, рішенням Михайлівської сільської ради 34 чергової сесії 7 скликання від 07.07.2020 року № 10, рішенням Михайлівської сільської ради 7 позачергової сесії 8 скликання від 17.02.2021 року № 6, рішенням Михайлівської сільської ради 10 позачергової сесії 8 скликання від 14.06.2021 року № 4 (які чинні на 2023), та рішенням Михайлівської сільської ради 37 позачергової сесії 8 скликання від 07.04.2023 року № 2 (яке чинне на 2024 рік).

Відповідно до Додатку 2 до Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Михайлівської сільської ради визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, для фізичних осіб, класифікація будівель та споруд, ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати):

Будівлі житлові

111 Будинки одноквартирні

1110 Будинки одноквартирні

1110.1 Будинки одноквартирні масової забудови - 1.000,

112 Будинки з двома та більше квартирами

1121 Будинки з двома квартирами

1121.1 Будинки двоквартирні масової забудови - 1.000,

1121.2 Котеджі та будинки двоквартирні підвищеної комфортності - 1.000,

1122 Будинки з трьома та більше квартирами

1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови - 1.000,

1122.2 Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні - 1.000.

Отже, ставка податку за 1 кв. метр з 01.01.2023 та з 01.01.2024 щодо об`єктів житлової нерухомості на території Михайлівської сільської ради визначена у вказаному положенні як 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати.

Вказані відомості розміщені також на офіційному сайті ДПС, зведена інформація про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків і зборів, а також про встановлені податкові пільги, які будуть діяти у 2023 та 2024 році, (доступно за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2023/ - 08 р-н Запорізький Михайлівська ТГ 2321584001, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 08 р-н Запорізький Михайлівська ТГ UA23060150000085288), у яких вказано: найменування органу місцевого самоврядування - Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюється дія рішення, зокрема, - Михайлівка.

Судом встановлено, що при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідачем застосована ставка 1 % розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного звітного року, що відповідає ставкам податку затвердженими рішенням Михайлівської сільської ради 16 позачергової сесії 7 скликання від 16.05.2019 року № 7 затверджено Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Михайлівської сільської ради, Додаток 2 (зі змінами).

Відповідно до п. 5.1 вищевказаного рішення Михайлівської сільської ради база оподаткування об`єктів житлової нерухомості зменшується:

- квартири/квартир, незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;

- будинку/будинків, незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 180 кв. метрів».

При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган застосував пільгу, встановлену рішенням Михайлівської сільської ради, у розмірі 180 кв. м.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом базу оподаткування об`єктів житлової нерухомості та ставку податку на нерухоме майно щодо об`єкта житлової нерухомості, а саме житлового будинку, літ.А-2, Запорізька обл., Вільнянський р., с.Вільноандріївка, вул. Омельченко, будинок 73, загальна площа 418,0 м2, застосовано правильно.

Відповідно до статті 42.1. ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з положеннями статті 58.1.1 ПК України у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Щодо доводів позивача про відсутність підпису на розрахунках доданих до оскаржуваних податкових повідомлень рішень посадової особи контролюючого органу, суд зазначає, що позивачем не наведено жодної норми законодавства зобов`язуючої уповноважену особу відповідача підписувати розрахунки податкового зобов`язання додані до податкового повідомлення-рішення.

Інших доводів щодо протиправності вказаних податкових повідомлень-рішень позовна заява не містить.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0270732-2409-0827-UA23060150000085288 від 19.04.2024 та № 0334016-2411-0829-UA23060150000085288 від 30.04.2025 прийняті відповідачем правомірно, відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача та відповідача на постанови суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, на яку посилається представник позивача є відмінними від обставини цієї справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частково у розмірі 2129,92 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копії:

- ордеру на надання правничої допомоги серії АР №1188765 від 08.06.2026,

- договору про надання правової допомоги від 19.05.2026,

- акта прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання юридичних послуг від 19.05.2026, від 08.06.2026,

- рахунку-фактури №СФ-25/05-26 від 25.05.2026,

- платіжної інструкції від 08.06.2026.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Як вже зазначено судом вище, відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.

Відсутність розрахунку витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, сторона зобов`язана надати документальне підтвердження судових витрат саме детальний опис робіт (наданих послуг). Норми частини 4 статті 134 КАС України є імперативними, тобто обов`язковими для виконання.

За вимогами ч. 6,7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Досліджуючи надані відповідачем документи, суд зазначає, позивачем не наданий детальних опис робіт виконаних адвокатом, позивачем не конкретизовано та необґрунтовано витрачений час на правничу допомогу, не деталізовано, які роботи проведені адвокатом в рамках надання послуг, не відображено вартості години за певний вид послуги, детального опису робіт проведених адвокатом (наданих послуг).

Суд зазначає, що вимога подання детального опису є обов`язковою і пов`язана з тим, що розмір гонорару та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема детальним описом робіт (наданих послуг).

Заява щодо подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду відповідно до частини 7 статті 139 КАС від позивача не надходила.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0270731-2409-0827-UA23060070000082704 від 19.04.2024, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 3167,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0334017-2411-0829-UA23060070000082704 від 30.04.2025, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 3356,28 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві коп.).

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя Б.В. Богатинський