Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №240/20269/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/20269/26

категорія 113000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом про визнання протиправним та скасування висновку Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі – відповідач, ГУ НП в Житомирській області) про анулювання дозволу на право носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими кулями, мисливської нарізної та гладкоствольної зброї від 30 квітня 2026 року та зобов`язання внести відомості про скасування вказаного висновку до «Єдиного реєстру зброї».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в оскаржуваному висновку не зазначені: номер паспорта громадянина України, ким і коли такий виданий; місце проживання особи; підстави прийняття рішення (обставини порушення, при якому не може бути дозволено подальше зберігання зброї, основної частини зброї, пристрою), зокрема, інформація про надходження від уповноваженого органу інформації про повідомлення про підозру; строк дії дозволів. Також зауважує, що рішення не відповідає вимогам до можливо прийнятих: вилучити зброю, основну частину зброї, пристрій, взяти зобов`язання щодо її реалізації в установлений строк або інші заходи згідно із законодавством. У рішенні зазначено «зобов`язуюсь здати належну мені зброю» без вказівки куди саме.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

30 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зауважує, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством. Зокрема, рішення прийнято з огляду на отримання інформації про вручення позивачу повідомлення про підозру. Покликаючись на позицію Верховного Суду, викладену у ряді постанов, стверджує, що правові підстави для скасування висновку відсутні.

У період з 06 по 26 липня 2026 року головуюча суддя перебувала у відпустці, з 29 по 31 липня 2026 року, з 13 по 15 серпня 2026 року – у відрядженні.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглядаючи спір по суті, суд, на підставі наявних у справі доказів, установив, що 09 лютого 2026 року із Національної поліції України до ГУ НП в Житомирській області надійшла службова телеграма від 09 лютого 2026 року № 18044/04-2026, яка зареєстрована за № 11600-2026, про те, 23 червня 2023 року набрав чинності наказ МВС України від 19 вересня 2022 року № 590 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622», який змінив формат надання поліцейських послуг у сфері дозвільної системи із паперового в електронний.

Згідно з пунктом 10 Положення про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, дозволи на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень, на які поширюється дозвільна система, видаються строком на 3 роки. Отже, строк дії дозволів, виданих у паперовій формі, завершується 23 червня 2026 року.

У зв`язку із цим, до 23 червня 2026 року необхідно забезпечити перегляд відомостей, що містяться в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі – система «ІПНП»).

З метою реалізації вимог Інструкції № 622 начальник відділу контролю за обігом зброї ГУ НП в Житомирській області (далі – ВКОЗ ГУ НП в Житомирській області) 27 квітня 2026 року звернувся із листом до начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Житомирській області із проханням надати інформацію по особах, які додавалися до листа щодо оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

27 квітня 2026 року управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Житомирській області було надано відповідь на вказаний лист та надано інформацію, згідно якої 28 січня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025000000002111.

На підставі зазначеного, 30 квітня 2026 року працівником ВКОЗ ГУ НП в Житомирській області проведено звірки по системі «ІПНП» та встановлено, що ОСОБА_1 являється власником:

- пристрою Форт 17Р, калібр 45 Rubber, серійний номер BІ046370, (дозвіл на право носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими кулями № 5211-1, виданий 25 липня 2016 року ГУ НП в Житомирській області);

- карабіну, CZ 452-2Е ZKM, калібр 22 Long Rifle (22 1.r., 22 lang fur Buchsen, 22 IfB), серійний номер А414239 (дозвіл на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї № 3000-2 ,виданий 13 травня 2016 року ГУ НП в Житомирській області);

- карабіну, Benelli Argo E, калібр 30-06 Spring. (30-06 Springfield, 30-06, 7,62x63), серійний номер BB128654R15 (дозвіл на право носіння та зберігання зброї № 3000-3, виданий 17 липня 2017 року ГУ НП в Житомирській області);

- карабіну модель «Carrerasti90», калібру 30-06, серійний номер НОМЕР_1 (дозвіл на право носіння та зберігання мисливської гладкоствольної зброї № 3000-3, виданий 17 липня 2017 року ГУ НП в Житомирській області).

Ураховуючи абзац 2 пункту 12.19 глави 12 розділу II Інструкції № 622 (у зв`язку із тим, що інформація не по всіх одиницях зброї, які належали позивачу була внесена до Єдиного реєстру зброї) працівником ВКОЗ ГУ НП в Житомирській області було сформовано висновок про анулювання дозволів на зберігання, носіння зброї (разом із основними частинами зброї – за наявності), пристроїв.

Указаний висновок затверджений 30 квітня 2026 року начальником ВКОЗ ГУ НП в Житомирській області та містить інформації, що у зв`язку повідомленням 28 січня 2026 року громадянину ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, внесеного до ЄРДР за № 12025000000002111, на підставі вимог глави 4 розділу І та пункту 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622, прийнято рішення про анулювання дозволів.

Із названим висновком позивач ознайомився 21 травня 2026 року, про що у висновку наявний його підпис про ознайомлення.

Уважаючи такий висновок протиправним, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 рок № 580-VІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України № 580-VІІІ) завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до пункту 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (далі – Положення № 576), дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно з пунктом 2 названого Положення до предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, поміж іншого, належить вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї тощо.

Пунктом 3 Положення № 576 визначено, що громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, на які поширюється дозвільна система.

Право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України (пункт 4 Положення № 576).

Відповідно до пункту 9 Положення № 576 видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється, на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї – у порядку, визначеному МВС.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (далі – Інструкція № 622).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1644 від 29 грудня 2015 року «Про реалізацію повноважень Національної поліції України з видачі та анулювання дозволів» наказано вжити організаційних заходів з реалізації Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 23 грудня 2015 року № 901-VІІІ у зв`язку з прийняттям Закону України № 580-VІІІ в частині покладення на органи Національної поліції повноважень з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї.

З прийняттям Закону України № 580-VІІІ повноваження з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї покладено на органи Національної поліції, через Департамент превентивної діяльності Національної поліції України; уповноважений підрозділ (управління, відділ, сектор) з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України; відповідні підрозділи територіальних органів Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, районах, містах, районах у містах, які до врегулювання на законодавчому рівні повноважень застосовують норми Інструкції № 622.

Пунктом 1.3 Інструкції №622 визначено, що основними завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, бойових припасів до зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.

Підпунктом 7.7 глави 7 розділу I Інструкції №622 визначено, що контроль за зберіганням вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв, що належать громадянам, здійснюється органами поліції відповідно до законодавства. Перевірка порядку зберігання зброї громадянами проводиться дільничними офіцерами поліції не рідше одного разу на три роки. Про результати перевірки складається рапорт, який підшивається до особової справи власника зброї, пристрою. Вимоги працівників органів поліції щодо забезпечення схоронності вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, а також пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв, патронів до них є обов`язковими для її власників. При оформленні завдання дільничному офіцеру поліції допускається його заповнення як на кожного власника окремо, так і на групу власників за списком.

Абзацом 6 глави 4 розділу 1 Інструкції №622 передбачено, що згідно із законодавством України органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених пунктом 5.1 глави 5 цього розділу. Після анулювання дозволу на зберігання і носіння зброї та пристрою власник зобов`язаний здати зброю (за наявності основні частини зброї) чи пристрій, патрони і бойові припаси до них до органу поліції та прийняти рішення щодо подальшого її переоформлення чи реалізації (пункт 12.21 глави 12 розділу II цієї Інструкції).

Згідно з абзацом 6 пункту 5.1 глави 5 Інструкції №622, органи поліції не мають права, зокрема, видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження.

Відповідно до абзацу 6 глави 4 розділу І Інструкції № 622 органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених пунктом 5.1 глави 5 цього розділу.

Пунктом 12.20 Інструкції №622 закріплено, що у разі анулювання органом поліції дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї (разом із основними частинами зброї – за наявності), пневматичної та холодної, охолощеної зброї, пристроїв вони в 15-денний строк передаються власниками на комісійний продаж або можуть бути переоформлені на особу, що має дозвіл на їх придбання.

Предметом оскарження у цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень про анулювання дозволу на право носіння та зберігання зброї.

Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Як убачається з наведених правових норм, абзац 1 глави 4 розділу І Інструкції № 622 кореспондується з пунктом 5.1 глави 5 цієї Інструкції, а саме перелік підстав для невидачі дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проведення їх перереєстрації, зазначені в пункті 5.1 Інструкції №622, також є переліком підстав для анулювання вказаних дозволів.

Отже дозвіл анулюється з тих самих підстав, з яких і відмовляється у видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння зброї.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, підставою для затвердження оскаржуваного висновку було повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 267 Кримінального кодексу України. Вказана інформація міститься у відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Житомирській області від 27 квітня 2026 року №56125-2026.

Ураховуючи, що позивачу повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття спірного висновку про анулювання дозволу на право носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими кулями, мисливської нарізної та гладкоствольної зброї від 30 квітня 2026 року, що належать позивачу.

Оскільки, позивач набув право на носіння та зберігання зброї шляхом отримання дозволу у відповідності до вимог Інструкції № 622, а отже, і анулювання такого дозволу на підставі положень Інструкції № 622 є правомірним.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 420/229/19, від 19 лютого 2020 року у справі №815/4175/17, від 16 квітня 2020 року у справі №580/2396/19 та від 29 січня 2021 року у справі №640/1452/19.

Підсумовуючи наведене, суд висновує, що спірне рішення відповідача є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає скасуванню.

Оскільки основна вимога позивача у цій справі не підлягає задоволенню, то відповідно не підлягає задоволення і похідна вимога позивача про зобов`язання відповідача внести відомості про скасування оскаржуваного висновку до «Єдиного реєстру зброї».

У контексті оцінки решти доводів сторін слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

10.09.26