Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №240/24259/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/24259/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання їй довідки про вартість речового майна, що належало до видачі, а також ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати їй довідку про вартість речового майна, що належало до видачі за формою, передбаченою Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби та виключенням зі списків особового складу 29.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 24.02.2022 по 29.04.2026 на підставі мобілізаційного розпорядження. При звільненні за станом здоров`я та виключенні зі списків особового складу 29.04.2026 відповідач не виплатив їй грошову компенсацію за неотримане речове майно та не видав відповідну довідку про його вартість. У зв`язку з цим 01.05.2026 вона звернулася до відповідача із заявою про надання довідки та виплату компенсації. Відправлення було отримано військовою частиною 12.05.2026, однак звернення було проігноровано без здійснення виплат та видачі довідки. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки право на компенсацію за неотримане майно гарантоване законом і не залежить від проходження служби за мобілізацією, що підтверджується висновками Верховного Суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 27.07.2026, відповідач зазначив, позивач проходила службу у військовій частині за призовом під час мобілізації з 24.02.2022 по 29.04.2026 та була звільнена у запас за станом здоров`я. Командування частини 30.06.2026 підготувало довідку про вартість речового майна № 12 від 28.05.2026 та відповідь, які направило на адресу позивача. Відповідно до положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, мобілізованим військовослужбовцям предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Оскільки позивач проходила службу за мобілізацією, у неї відсутнє право на отримання довідки про вартість неотриманого майна та нарахування відповідної грошової компенсації при звільненні, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

На підставі мобілізаційного розпорядження та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 43 ОСОБА_1 була зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2026 № 120, виданим на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2026 № 113, ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у запас за станом здоров`я відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та 29.04.2026 виключена зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.

При звільненні виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснена не була.

01.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна за період з 24.02.2022 по 29.04.2026 та виплату відповідної грошової компенсації на її банківський рахунок, однак відповіді не отримала.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що позовна вимога про видачу довідки задоволенню не підлягає, оскільки військова частина НОМЕР_1 під час розгляду справи надала довідку про вартість речового майна, що належить до виплати, від 28.05.2026 № 12,. Оскільки матеріалами справи підтверджено фактичне виконання відповідачем цього обов`язку, доцільність та правові підстави для зобов`язання вчинити дії щодо повторної видачі вказаної довідки відсутні, що виключає задоволення позову в цій частині.

Вирішуючи спір по суті в іншій частині суд звертає увагу на таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті першої Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частина 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок № 178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

При цьому, порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведеного вище вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

В пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, поданої у вигляді звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що на позивача як військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією, не поширюються положення частини 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ щодо виплати компенсації замість невиданого речового майна.

За змістом статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Позивач як особа, призвана на військову службу за мобілізацією, є військовослужбовцем, отже на нього поширюються всі права та пільги, передбачені для військовослужбовців, зокрема, і право на виплату компенсації замість речового майна, яке не було їй видане.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подала заяву, в якій просила виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за період служби, оскільки таку компенсацію вона не отримувала.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям, однак жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, що встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII.

Водночас, визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладене Законом на Кабінет Міністрів України, не дає останньому право обмежувати права військовослужбовців на компенсацію вартості неотриманого речового майна, яке прямо визначене Законом.

З наведеного вбачається, що пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Крім того, суд вважає помилковими посилання відповідача у відзиві, як на підтвердження відсутності у позивача права на таку компенсацію, на пункт 17 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (надалі Інструкція № 232), відповідно до якого мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються.

Відповідно до пункту першого вказаної Інструкції нею визначені завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці), у той час, як Порядком № 178 визначається саме механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

З урахуванням зазначеного вище пункту 4 Інструкції № 232 пункт 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації, право на яку вони мають відповідно до Закону № 2011-ХІІ.

Наявність складеної відповідачем довідки про вартість речового майна від 28.05.2026 № 12 лише підтверджує наявність невиданого майна та його вартісний вираз, проте сама по собі відсутність реального перерахування коштів на користь позивача свідчить про триваючу протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 .

З огляду на це, позовні вимоги щодо визнання протиправною невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку компенсацію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби та виключенням зі списків особового складу 29.04.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 08 вересня 2026 р.

08.09.26