Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №240/7416/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/7416/25

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у направленні солдата ОСОБА_1 , наказом ДСК №2981 05.07.24р. для проходження військової служби до 1 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , з порушенням процедури направлення останнього на огляд військово-лікарською комісією передбаченої законом № 3621-IX від 04.05.24р;

- визнати протиправним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 року ДСК №2981, в частині, що стосується солдата ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №2102 від 29.08.2024р. про результати службового розслідування.

В обґрунтування позову вказує, що на момент віддання наказу ДСК №2981 він був особою визнаною обмежено придатною, що встановлено висновком ВЛК від 27.01.2023, про що керівництву частини та роти було відомо. Зазначає, що службове розслідування було призначене наказом №1910 від 05.07.2024, завершене 29.08.2024 наказом №2102. Зауважує, що згідно результатів розслідування його звинувачено "у не дисциплінованості та безвідповідальному ставленні до військової служби". Позивач вважає, що службове розслідування було проведено поверхнево та упереджено, у матеріалах розслідування не відображено повної картини протиправних дій посадових осіб ремонтної роти щодо нього, розслідування не виконує завдань перерахованих у наказі №1910 про його призначення, також у розслідуванні, не взято до уваги його заперечень та клопотань.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 матеріали службового розслідування щодо солдата ОСОБА_1 за фактом відмови виконувати бойове завдання.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів представник Військової частини НОМЕР_1 подав до суду матеріали службового розслідування щодо солдата ОСОБА_1 за фактом відмови виконувати бойове завдання.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.26 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином засвідченої копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 №2981.

На виконання вимог ухвали суду позивач повідомив суд, що звернувся із запитами до Військової частини НОМЕР_1 про отримання копії наказу від 04.07.2024 №2981 дск, однак відповідь на запит не отримав, у зв`язку із чим просить суду витребувати копію наказу від 04.07.2024 №2981 дск.

Ухвалою суду продовжено розгляд адміністративної справи № 240/7416/25.

Ухвалою суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 №2981дск.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 року за №2981 дск було видано уповноваженою особою в межах її компетенції та підлягало безумовному виконанню. Зауважує, що попередня довідка ВЛК позивача від 27.01.2023 року вичерпала свій нормативний дванадцятимісячний термін дії ще у січні 2024 року, тому станом на момент видання бойового розпорядження позивач юридично не мав жодних підтверджених чинним документом медичних обмежень для несення служби. Вказує. що наявність рапорту з погодженням командира роти про переведення не звільняє військовослужбовця від підпорядкування своїм безпосереднім командирам до моменту фактичної здачі справ, виключення зі списків особового складу підрозділу та прийняття нової посади. Станом на 05.07.2024 року позивач залишався на посаді електрика ремонтно- механічного відділення та був зобов`язаний виконувати всі розпорядження командування ремонтної роти та частини. Вважає. що вимога позивача визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №2102 від 29.08.2024 року про результати службового розслідування є абсолютно абсурдною за своєю суттю, оскільки цим наказом не порушено жодних прав позивача.

Позивач із доводами представника відповідача не погодився та подав до суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 №2981дск.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів представник відповідача подав до суду копію бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 №2981дск.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.03.2023, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 27.01.2023 №918 ОСОБА_1 на підставі статті 39-в, 47-б, 64-г, 45-г графи ІІ Розкладу хвороб – ТДВ визнаний обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №411764 ОСОБА_1 з 10.10.2023 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.11.2026.

04.07.2024 командиру батальйону матеріального забезпечення військової частини подано рапорт про переміщення ОСОБА_1 на вакантну посаду старшого водія автомобільного відділення взводу забезпечення командних пунктів батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_3 омпбр №2981 дск від 04.07.2024 командиру ремонтної роти до 06:00 05.07.2024 передати в оперативне підпорядкування, а командиру 1 сб прийняти в оперативне підпорядкування особовий склад, зокрема, ОСОБА_1 .

05.07.2024 ОСОБА_1 подав рапорт до командира ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 та доповів, що не може належним чином виконати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №2981/ДСК від 05.07.2024, оскільки за станом здоров`я є обмежено придатним до військової служби, що підтверджується висновок ВЛК від 27.01.2023 №918. У зв`язку з чим просив врахувати наведені обставини та уточнити наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №2981/ДСК від 05.07.2024.

06.07.2024 ОСОБА_1 подав скаргу на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 щодо утиску та перевищення повноважень щодо нього з боку посадових осіб ремонтної роти.

05.07.2024 командиру військової частини подано рапорт та повідомлено, що ОСОБА_1 , який був направлений згідно бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 №2981дск від 04.07.2024 у підпорядкування 1-го стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 відмовився від виконання наказу командира військової частини.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2024 №1910 призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом відмови виконувати бойове завдання.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2024 №190 ОСОБА_1 було усунено від виконання службових обов`язків.

В ході проведення службового розслідування командир ремонтного взводу озброєння ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 надав пояснення та повідомив, що 05.07.2024 ОСОБА_1 був направлений у підпорядкування 1-го стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 згідно бойового розпорядження №2981дск від 04.07.2024. ОСОБА_1 відмовся від виконання даного бойового розпорядження.

ОСОБА_1 в своїх поясненнях повідомив, що 05.07.2024 подав рапорт про уточнення наказу №2981дск, оскільки не може фізично виконати вказаний наказ за станом здоров`я. Зауважив, що його не направили повторно для проходження ВЛК.

За результатами проведено службового розслідування складено акт службового розслідування, відповідно до якого дії ОСОБА_1 перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, які настали, а саме з грубим порушенням військової дисципліни. Встановлено зв`язок правопорушення з виконанням солдатом ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення вимог пункту 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина солдата ОСОБА_1 присутня та виражається в особистій недисциплінованості, безвідповідальному ставленні до військової служби.

Відповідно до п.8 акту службового розслідування солдатом ОСОБА_1 , порушено вимоги: Статей 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; Статей 2,4, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

В подальшому наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 №2102 службове розслідування проведене з метою встановлення причин та умов, що сприяли відмові від виконання бойового завдання військовослужбовцем ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 вважати завершеним.

Начальнику стройової частини відділення персоналу Військової частини НОМЕР_1 поновити на посаді електрика ремонтно-механічного відділення ремонтного взводу озброєння ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Начальнику фінансово - економічної служби - головному бухгалтеру Військової частини НОМЕР_1 електрику ремонтно-механічного відділення ремонтного взводу озброєння ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 поновити всі виплати.

Позивач, вважаючи протиправним розпорядження 2981дск та висновки службового розслідування, звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України з 24.02.2022 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, що триває по даний час.

Спірні відносини врегульовано законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999, «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017.

Так, відносини щодо проходження військовослужбовцями військової служби врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999.

Відповідно статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

При цьому, нормами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно статті 36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

При цьому, згідно абзаців 2, 4, 5, 7 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир (начальник) зобов`язаний:

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Водночас, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України №551-XIV від 24.03.1999 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Що стосується визнання протиправними дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у направленні солдата ОСОБА_1 , бойовим розпорядженням №2981дск для проходження військової служби до НОМЕР_4 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 та визнання протиправним вказаного бойового розпорядження , суд зазначає, що згідно з абзацом шостим пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40, бойове розпорядження розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установа) і підрозділам. Бойове розпорядження доводиться після вироблення замислу (плану) та визначення завдань військовим частинам і підрозділам. Використовується в усіх ланках управління в ході підготовки та ведення операцій (бойових дій).

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що бойове розпорядження, яке є предметом оскарження є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію.

Беззаперечно, бойове розпорядження, як акт індивідуальної дії, може бути предметом оскарження у суді, однак за умови, що воно порушує права, свободи або законні інтереси позивача або на його підставі виникли обставини, що мають певне юридичне зазначення.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до бойового розпорядження командира 56 омпбр №2981 дск від 04.07.2024 командиру ремонтної роти до 06:00 05.07.2024 передати в оперативне підпорядкування, а командиру 1 сб прийняти в оперативне підпорядкування особовий склад, зокрема, ОСОБА_1 .

Позивачу було доведено зміст бойового розпорядження 05.07.2024.

Відтак оскаржуване бойове розпорядження вичерпало свою дію в момент доведення його змісту до позивача.

У позовній заяві позивач вказує про порушення процедури направлення його для проведення військово-лікарської комісії.

Позивач посилався на вимоги Закону № 3621-IX, вважаючи, що він обов`язково мав бути направлений на повторний медичний огляд, оскільки був визнаний обмежено придатним.

Так, 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі Закон № 3621).

Відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3621-IX, громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повторно оглядаються ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після додаткового обстеження. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського, про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатку 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатку 1 до цього Положення.

Однак, ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин проходив військову службу в складі Військової частини НОМЕР_1 .

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатними військово-лікарськими комісіями, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, начальниками закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органами військового управління та підрозділами Військової служби правопорядку, органами прокуратури та судом у порядку і з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря у разі виявлення під час обстеження або лікування захворювань чи наслідків травми, поранення, контузії або каліцтва, що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454.

Відповідно до пункту 6.9. глави 6 розділу II Положення №402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Отже, спеціальними законодавчими нормами, що регламентують порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, передбачено, що направлення на такий огляд здійснюється прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище. При цьому, прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби. Наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що будь-яким лікарем або закладом охорони здоров`я позивачу було рекомендовано проходження повторного медичного огляду ВЛК чи встановлено наявність медичних підстав для такого направлення, відсутні докази звернення позивача до винесення оскаржуваного бойового розпорядження щодо направлення його для проходження військово-лікарської комісії.

До того ж, зміст бойового розпорядження 2981дск свідчить про передачу у в оперативне підпорядкування 1 сб особового складу, в тому числі ОСОБА_1 , однак відсутні докази можливого залучення позивача до виконання робіт, які не відповідають його стану здоров`я.

Судом також встановлено, що після звернення позивача зі скаргами на стан здоров`я командуванням військової частини було організовано його направлення до Військової частини НОМЕР_5 та проведено медичний огляд військово-лікарською комісією Військовою частиною НОМЕР_5 20.07.2024.

Крім цього, за фактом не виконання позивачем бойового розпорядження, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2024 №1910 призначено відповідне службове розслідування.

Згідно статей 45, 48, 83, 84 та 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

На військовослужбовця можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження у посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу;

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність.

Прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглого може передувати службове розслідування.

Якщо вину повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення і обрання його виду враховується характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань військовослужбовця.

Із системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства слідує, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є порушення військової дисципліни, а саме: невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (далі - Порядок №608).

Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: - неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; - причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; - порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; - причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 передбачає, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно з пунктами 1, 5, 6 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2023 №85 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 26.03.2023.

З матеріалів справи слідує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2024 №1910 призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом відмови виконувати бойове завдання.

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.

У відповідності до пункту 3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

В ході службового розслідування було проведено опитування командир ремонтного взводу озброєння ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 , за результатами яких з`ясовано, що ОСОБА_1 був направлений у підпорядкування 1-го стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 згідно бойового розпорядження №2981дск від 04.07.2024. ОСОБА_1 відмовся від виконання даного бойового розпорядження.

З акту службового розслідування слідує, що в ході його проведення позивачем надавались поясненнях, у яких він повідомив, що 05.07.2024 подав рапорт про уточнення наказу №2981дск, оскільки не може фізично виконати вказаний наказ за станом здоров`я. Зауважив, що його не направили повторно для проходження ВЛК.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, Розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Так, за результатами проведено службового розслідування складено акт службового розслідування, відповідно до якого дії ОСОБА_1 перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, які настали, а саме з грубим порушенням військової дисципліни. Встановлено зв`язок правопорушення з виконанням солдатом ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення вимог пункту 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина солдата ОСОБА_1 присутня та виражається в особистій недисциплінованості, безвідповідальному ставленні до військової служби.

Відповідно до п.8 акту службового розслідування солдатом ОСОБА_1 , порушено вимоги: Статей 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; Статей 2,4, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Однак, суд зауважує, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений.

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 №2102 службове розслідування проведене з метою встановлення причин та умов, що сприяли відмові від виконання бойового завдання військовослужбовцем ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 вважати завершеним.

Начальнику стройової частини відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 поновити на посаді електрика ремонтно - механічного відділення ремонтного взводу озброєння ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Начальнику фінансово - економічної служби - головному бухгалтеру Військової частини НОМЕР_1 електрику ремонтно - механічного відділення ремонтного взводу озброєння ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 поновити всі виплати.

Таким чином, за результатами проведеного службового розслідування вину ОСОБА_1 не було встановлено, його не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та поновлено на посаді електрика ремонтно - механічного відділення ремонтного взводу озброєння ремонтної роти Військової частини НОМЕР_1 , а відтак права позивача цим наказом не порушено.

На підставі вищенаведеного, суд зазначає, що оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 №2102 "Про результати службового розслідування" жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

10.09.26