Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/23386/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/23386/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Мотуза Олександра Володимировича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач 2), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14 липня 2026 року № 046150018605 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та не зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 період роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% її середньої заробітної плати, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з 06 липня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/24754/25 від 03 жовтня 2025 року було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 046150018605 від 22 серпня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стаж роботи з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року на посаді стовбуровий (підземний) в Акціонерному товаристві «Кривбасзалізрудком» до пільгового стажу за Списком № 1. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін.

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/24754/25, яке набрало законної сили 29 квітня 2026 року, ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 15 серпня 2025 року.

На момент призначення пенсії (06 років 07 місяців 14 днів) у позивача не було достатньо пільгового стажу за Списком № 1 розрахунку пенсії із врахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (07 років 05 місяців).

Однак, допрацювавши до необхідного пільгового стажу за Списком № 1 (07 років 05 місяців), позивач 06 липня 2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із врахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

За принципом екстериторіальності заява про перерахунок пенсії від 06 липня 2026 року було розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Згідно рішення відповідача 2 від 14 липня 2026 року № 046150018605 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку згідно поданої заяви 06 липня 2026 року, у зв`язку із відсутністю пільгового стажу, передбаченого Законом 345-VI, оскільки після перерахунку стаж на підземних роботах становить 06 років 11 місяців 15 днів.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит відповідача 1 від 27 липня 2026 року № 0400-010303-8/143622 до пільгового стажу позивача не було зараховано період роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Держаного загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Представник позивача зазначає, що з рішення про відмову у призначенні пенсії відповідача 2 та відповіді на адвокатський запит відповідача 1 вбачається, що позивачу вже призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду справі № 160/24754/25, яке набрало законної сили 29 квітня 2026 року, однак у зв`язку із несплатою страхових внесків роботодавцем позивача за період з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року, позивачу 14 липня 2026 було відмовлено у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/23386/26, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачів зобов`язано надати відзив, пенсійну справу позивача (в межах предмета спору), довідку з детальним розрахунком зарахованих та не зарахованих періодів роботи до пільгового підземного стажу та інформацію про загальну кількість років такого стажу.

27 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії. 06 липня 2026 року позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії, яку за принципом екстериторіальності, передбаченим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, розглянуто відповідачем 2.

Відповідач 2 зазначає, що до пільгового стажу зараховано період роботи на шахті «Октябрська» – шахті «Покровська» з 17 грудня 2018 року по 30 листопада 2025 року на підставі довідки № 538 від 30 червня 2026 року, виданої Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат», що становить 06 років 11 місяців 15 днів.

Водночас період роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року на підземних роботах не зараховано, оскільки згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) відсутні позначки про сплату страхових внесків, що, на думку відповідача 2, свідчить про відсутність правових підстав для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу.

Посилаючись на статті 8, 21, 22, 24, 28, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтю 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статтю 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідач 2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 1 правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, витребуваних судом доказів не надав. Разом з тим, у матеріалах справи наявні надані сторонами копії пенсійної справи позивача, форми РС-право, протоколу (розрахунку) перерахунку пенсії та відповіді відповідача 1 на адвокатський запит від 27 липня 2026 року № 0400-010303-8/143622, які містять відомості, необхідні для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 160/24754/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046150018605 від 22 серпня 2025 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу стаж роботи з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року на посаді стовбурового (підземного) в Акціонерному товаристві «Кривбасзалізрудком» до пільгового стажу за Списком № 1 та повторно розглянути заяву від 15 серпня 2025 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Рішення суду у справі № 160/24754/25 набрало законної сили 29 квітня 2026 року.

Судом окремо звертається увагу на те, що підставою для відмови у призначенні пенсії у справі № 160/24754/25 була та сама обставина, що і у цій справі, – відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) інформації про сплату страхових внесків за період роботи позивача на підземних роботах (у тій справі – за липень 2025 року). Така позиція органу Пенсійного фонду вже отримала оцінку судів двох інстанцій та визнана протиправною.

На виконання зазначеного судового рішення позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 15 серпня 2025 року (особовий рахунок № 046150018605 відкрито 15 серпня 2025 року).

Згідно з формою РС-право від 27 липня 2026 року страховий стаж позивача становить 31 рік 03 місяці 01 день, у тому числі робота за Списком № 1 з 17 грудня 2018 року по 31 липня 2025 року – 06 років 07 місяців 15 днів.

06 липня 2026 року позивач звернулася до відділу обслуговування громадян № 12 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії (зареєстрована за № 2974), в якій просила провести перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». До заяви, серед іншого, долучено довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, № 538.

Відповідно до довідки Акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» № 538 від 30 червня 2026 року, виданої за формою додатка № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день на підземних роботах у шахті «Октябрська» (з 19 липня 2022 року – шахта «Покровська») на посаді стовбурового (підземного) з 17 грудня 2018 року по теперішній час та продовжує працювати; за період з 17 грудня 2018 року по 30 червня 2026 року стаж становить 7 років 6 місяців 13 днів. У довідці зазначено, що робота передбачена Списком № 1, розділ І, підрозділ 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також наведено накази підприємства про результати атестації робочих місць за умовами праці від 07 грудня 2015 року № 2711, від 07 грудня 2020 року № 5003 та від 05 грудня 2025 року № 752. Підставою для видачі довідки зазначено особову картку, наказ про переведення на підземні роботи від 17 грудня 2018 року № 1511к, технологічний процес; вказано, що у зазначених періодах не було простоїв підприємства та інших неявок на роботу.

Матеріали пенсійної справи позивача містять копію її трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29 червня 1995 року, яка щодо періоду роботи в Акціонерному товаристві «Кривбасзалізрудком» містить, зокрема, такі записи:

- запис № 21 від 04.09.2015 – переведена стовбуровим (поверхневим) 2-го розряду дільниці № 13 шахти імені Леніна (наказ від 04.09.2015 № 987-к);

- записи № 22, № 23 – за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 (накази від 07.12.2010 № 1240 та від 07.12.2015 № 2711);

- запис № 27 від 17.12.2018 – переведено стовбуровим (підземним) 2 розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, дільниці № 11 (наказ від 17.12.2018 № 1511-к);

- запис № 29 від 23.04.2019 – переведено стовбуровим (підземним) 2 розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, дільниці № 11 шахти «Октябрська» (наказ від 23.04.2019 № 472-к);

- записи № 30, № 31 – за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 (накази від 07.12.2015 № 2711 та від 07.12.2020 № 5003);

- запис № 32 – про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» згідно з рішенням загальних зборів від 28.05.2021;

- запис № 33 від 19.07.2022 – змінено найменування шахти «Октябрська» на шахту «Покровська» (наказ від 15.07.2022 № 2429).

Запис про звільнення позивача з роботи у трудовій книжці відсутній, що узгоджується з відомостями довідки № 538 від 30.06.2026 про те, що позивач продовжує працювати.

Записи у трудовій книжці позивача виконані послідовно, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства, оформлені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, і відповідачами не оспорюються.

Матеріали справи містять копії наказів Акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» (раніше – ПАТ «Кривбасзалізрудком») «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 07 грудня 2015 року № 2711, від 07 грудня 2020 року № 5003 та від 05 грудня 2025 року № 752 разом із затвердженими ними переліками виробництв, робочих місць, робіт, професій, посад і показників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, у яких, зокрема, зазначено професію «Стовбурові (підземні)» з підставою пільгового пенсіонування «зайняті повний робочий день на підземних роботах».

Отже, атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проводилася послідовно та безперервно (2015, 2020, 2025 роки), і робоче місце позивача впродовж усього спірного періоду, у тому числі з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року, було атестоване як таке, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.

З урахуванням пункту 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, за яким результати атестації застосовуються при обчисленні пільгового стажу впродовж 5 років після затвердження її результатів, результати атестації, затверджені наказом від 07.12.2020 № 5003, поширювалися на період по 07.12.2025, а результати чергової атестації, затверджені наказом від 05.12.2025 № 752, – на подальший період. Таким чином, спірний період з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року повністю охоплюється чинними результатами атестації робочих місць за умовами праці, що узгоджується і з відомостями по спеціальному стажу форми ОК-5, у яких страхувальник за грудень 2025 року – березень 2026 року послався на наказ № 5003 від 07.12.2020, а за квітень – травень 2026 року – на наказ № 752 від 05.12.2025.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 06 липня 2026 року страхувальником позивача є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191307). За грудень 2025 року позивачу нараховано заробітну плату в сумі 14 439,98 грн (31 день трудових відносин), за січень – травень 2026 року – 14 564,54 грн, 21 479,12 грн, 14 824,29 грн, 14 306,75 грн, 14 306,75 грн відповідно (за повну кількість днів кожного місяця). При цьому у графі щодо сплати страхових внесків за вказані місяці міститься позначка «Ні».

Водночас у розділі «Відомості по спеціальному стажу» форми ОК-5 страхувальником подано відомості про спеціальний стаж позивача за кодом підстави безперервно, у тому числі за грудень 2025 року та січень – травень 2026 року (записи № 125-130), з посиланням на накази підприємства від 07 грудня 2020 року № 5003 та від 05 грудня 2025 року № 752.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14 липня 2026 року № 046150018605 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою 06 липня 2026 року заявою у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». В обґрунтування рішення зазначено, що аналіз заяви свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки після перерахунку стаж на підземних роботах становить 6 років 11 місяців 15 днів.

Листом від 27 липня 2026 року № 0400-010303-8/143622 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адвокатський запит повідомило, що при проведенні перерахунку пенсії до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано період з 17 грудня 2018 року по 30 листопада 2025 року, що становить 6 років 11 місяців 15 днів; до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано період з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо характеру роботи позивача у період з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року, щодо її зайнятості повний робочий день на підземних роботах за професією, передбаченою Списком № 1, щодо проведення атестації робочого місця та щодо факту нарахування їй заробітної плати за цей період. Єдиною і достатньою, на думку відповідачів, підставою для незарахування спірного періоду до пільгового стажу є відсутність у реєстрі застрахованих осіб позначки про фактичну сплату страхувальником страхових внесків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацами дев`ятим, десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі – Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, – за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі – шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно зі статтею 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Позивач працює на посаді стовбурового (підземного) на шахті з видобутку залізної руди, тобто належить до кола осіб, на яких поширюється дія Закону № 345-VI. Ця обставина відповідачами не заперечується.

Щодо документів, якими підтверджується пільговий стаж позивача, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України та статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж роботи за відповідними професіями, включеними до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. Аналогічний підхід сформульовано у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 17 березня 2015 року у справі № 21-585а14 та підтриманий Верховним Судом.

У цій справі позивач надала весь передбачений законодавством комплект документів: трудову книжку серії НОМЕР_2 з належно оформленими записами про переведення стовбуровим (підземним), зайнятим повний робочий день на підземних роботах, та про підтвердження за результатами планової атестації робочих місць права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1; накази підприємства про результати атестації робочих місць за умовами праці від 07.12.2015 № 2711, від 07.12.2020 № 5003 та від 05.12.2025 № 752 разом із затвердженими ними переліками; уточнюючу довідку № 538 від 30.06.2026, видану роботодавцем за формою додатка № 5 до Порядку № 637.

Жоден із цих документів відповідачами не спростований, недостовірним не визнаний і під сумнів у відзиві не поставлений. Відповідач 2 прямо визнав, що саме на підставі довідки № 538 ним зараховано до пільгового стажу період з 17.12.2018 по 30.11.2025, тобто визнав цю довідку належним і допустимим доказом. Водночас та сама довідка, видана на той самий безперервний період роботи за тією самою професією, не була взята до уваги в частині періоду з 01.12.2025 по 30.06.2026 – виключно через відсутність позначки про сплату страхових внесків. Такий вибірковий підхід до оцінки одного і того самого доказу є непослідовним і не відповідає вимозі обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці – підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до податкових органів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, в порядку та за формою, встановленими законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок з нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та подання відповідної звітності покладено законом виключно на страхувальника (роботодавця). Найманий працівник – застрахована особа – не є суб`єктом цього обов`язку, не має жодних правових важелів впливу на його виконання та не наділений повноваженнями контролювати повноту і своєчасність перерахування роботодавцем страхових внесків.

Контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати єдиного внеску здійснюють податкові органи, а Пенсійний фонд України в межах своїх повноважень має право вимагати від страхувальників усунення порушень та вживати заходів до стягнення заборгованості.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що негативні наслідки неналежного виконання страхувальником свого публічно-правового обов`язку зі сплати єдиного внеску не можуть бути покладені на застраховану особу та не можуть позбавляти її конституційного права на соціальний захист.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення особи соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим і таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту (зокрема, постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 400/2492/24). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 414/736/17, згідно з якими наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування відповідних періодів роботи до стажу застрахованої особи за умови, що заробітна плата їй нараховувалася і на неї нараховувалися страхові внески.

Цей підхід узгоджується і з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, згідно з яким на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов`язків (у тій справі – за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці); таке невиконання не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а контролюючу функцію у відповідних відносинах виконує держава в особі уповноважених органів, а не працівник.

Суд враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач у спірний період не працювала, працювала неповний робочий день, не була зайнята на підземних роботах або що їй не нараховувалася заробітна плата. Навпаки, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) підтверджують, що страхувальник – Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» – за грудень 2025 року та січень – травень 2026 року подав до Пенсійного фонду України звітність із зазначенням повної кількості днів трудових відносин, сум нарахованої заробітної плати, які значно перевищують розмір мінімальної заробітної плати (а отже, і суму мінімального страхового внеску), а також відомості про спеціальний стаж позивача за кодом підстави ЗПЗ013А1 з посиланням на накази про результати атестації робочих місць.

Тобто відомості про роботу позивача на підземних роботах у спірний період наявні саме в тому реєстрі, на дані якого посилаються відповідачі; відсутня лише позначка про фактичне перерахування страхувальником коштів.

Суд також ураховує, що Законом України від 09 квітня 2026 року № 4851-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо підтвердження страхового стажу», який набрав чинності 02 серпня 2026 року, законодавець прямо унормував відповідні відносини, передбачивши, що періоди роботи, за які страхові внески не сплачені, за наявності у страхувальника заборгованості зі сплати страхових внесків та за умови подання ним за такі періоди звітності, що підтверджує нарахування страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, враховуються до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком. Тим самим законодавець підтвердив, що ризик невиконання страхувальником обов`язку зі сплати єдиного внеску не може перекладатися на застраховану особу.

Суд наголошує, що зазначені законодавчі зміни не створили нового права позивача, а лише унормували підхід, який на момент прийняття оскарженого рішення вже випливав зі статті 46 Конституції України та сталої практики Верховного Суду, а тому рішення відповідача 2 від 14 липня 2026 року є протиправним і на час його прийняття.

Крім того, суд звертає увагу, що спірним у цій справі є питання не про право на призначення пенсії як таке, а про обчислення пільгового (підземного) стажу для цілей застосування статті 8 Закону № 345-VI та абзацу третього частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, тобто про визначення розміру вже призначеної пенсії. Позивач фактично відпрацювала на підземних роботах спірний період, що підтверджено первинними документами роботодавця, і саме тривалість фактично відпрацьованого під землею часу є критерієм, з яким закон пов`язує настання відповідних правових наслідків.

Формальний підхід відповідачів, за якого документально підтверджений період підземної роботи не враховується виключно через фінансовий стан роботодавця, нівелює зміст гарантій, встановлених Законом № 345-VI, та ставить реалізацію права позивача в залежність від обставин, які від неї не залежать.

Щодо тривалості пільгового стажу позивача суд зазначає таке.

Відповідачами не заперечується, що станом на 30 листопада 2025 року пільговий стаж позивача за Списком № 1 становить 06 років 11 місяців 15 днів.

З урахуванням спірного періоду з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року (07 місяців) пільговий стаж позивача становить 07 років 06 місяців 15 днів, що узгоджується і з довідкою Акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» № 538 від 30 червня 2026 року, за якою стаж роботи позивача на підземних роботах за період з 17 грудня 2018 року по 30 червня 2026 року становить 7 років 6 місяців 13 днів.

Отже, станом на дату звернення із заявою про перерахунок пенсії (06 липня 2026 року) позивач відпрацювала на підземних роботах за Списком № 1 більше ніж 7,5 року, а тому має право на обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як убачається з протоколу (розрахунку) перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача з 01 травня 2026 року становить 4344,08 грн при середньомісячному заробітку 11212,61 грн, тобто істотно менше 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислюється пенсія. Отже, незастосування відповідачами статті 8 Закону № 345-VI безпосередньо вплинуло на розмір пенсійної виплати позивача.

Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки заяву з усіма необхідними документами подано позивачем 06 липня 2026 року, тобто до 15 числа місяця включно, перерахунок пенсії підлягав проведенню з 01 липня 2026 року. Разом з тим, позивач просить зобов`язати відповідача 1 здійснити перерахунок з 06 липня 2026 року, і згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, у зв`язку з чим позовна вимога підлягає задоволенню в заявлений позивачем спосіб.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2), про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4), а також про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Під ефективним способом захисту необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, тобто такий, що забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Оскільки оскаржене рішення про відмову у перерахунку пенсії прийнято відповідачем 2 за принципом екстериторіальності, а виплату пенсії позивачу здійснює відповідач 1, за яким позивач перебуває на обліку, належним та ефективним способом захисту є скасування рішення відповідача 2 з одночасним зобов`язанням відповідача 1 зарахувати спірний період до пільгового стажу позивача та здійснити перерахунок і виплату пенсії.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд ураховує також практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia, рішення Великої палати від 18 лютого 2009 року, пункт 77), якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають виплати на основі права на соціальну підтримку, незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків, ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, який потрапляє у сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, для осіб, що відповідають пропонованим вимогам. Аналогічний підхід застосовано у справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України»).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14 липня 2026 року № 046150018605 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, необґрунтовано та непропорційно, тобто не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок задоволення цієї вимоги, підлягають задоволенню й похідні вимоги позивача про зобов`язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону № 345-VI з 06 липня 2026 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, висловленої у пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у сумі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 3815-2103-8394-4883 від 03 серпня 2026 року.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі суд дійшов висновку, що судові витрати в сумі 1064,96 грн, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, який ухвалив оскаржене рішення, внаслідок чого виник цей спір.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14 липня 2026 року № 046150018605 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та незарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01 грудня 2025 року по 30 червня 2026 року на посаді стовбурового (підземного) в Акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 06 липня 2026 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун