Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/9449/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/9449/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які викладені у листі від 09.03.2026 №26630-14269/С-01/8-0400/26, щодо невиключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 при призначенні щомісячної страхової виплати із втраченої заробітної плати днів нероботи з поважних причин, пов`язаних з простоєм, оголошеним Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячної страхової виплати із втраченої заробітної плати ОСОБА_1 виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоду простою з жовтня 2023 року по липень 2024 року, оголошеним Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з дня призначення, а саме з 26.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 10.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виключення періоду простою на підприємстві, оголошеним у зв`язку із введенням воєнного стану на території України із розрахункового періоду для нарахування щомісячних страхових виплат із втраченої заробітної плати, а саме жовтень 2023 року – липень 2024 року. Проте, відповідачем було відмовлено з підстав невіднесення простою до поважних причин, які виключаються із розрахункового періоду. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач звернувся до Головного управлення Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання виключення з розрахункового періоду для нарахування щомісячних страхових виплат періоду простою АТ «Марганецький ГЗК». Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 12.11.2025 та 65% втрати професійної працездатності (рішення ЕКОПФО від 17.12.2025 № 74/25/2732) позивачу призначено одноразову допомогу потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 36400,00 грн та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати потерпілого в розмірі 11026,05 грн, відповідно до статті 36 Закону України від 21.09.2022 № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Посилається на пункт 13 Порядку №1266, яким визначено, що середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності. Розрахунковим періодом, за який позивачу обчислено середню заробітну плату, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, тобто з січня 2023 року по лютий 2024 року включно. Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин). Пунктом 3 Порядку № 1266 зазначено, що місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Поважні причини - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема, шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період. Перелік поважних причин є вичерпним, така причина як «простой» відсутня в наведеному переліку, відповідно, відсутні підстави для виключення часу простою з розрахункового періоду. за який позивачу обчислено середню заробітну плату для визначення страхових виплат. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджено записами №№5-19 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.07.2002, що ОСОБА_1 у період з 14.07.2003 по 15.08.2024 був працевлаштований до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (раніше – ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат).

Відповідно до витягу №74/25/2732/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.12.2025 №74/25/2732/Р позивачу з 26.11.2025 встановлена третя (ІІІ) група інвалідності, причина інвалідності – професійне захворювання, причина втрати професійної працездатності – професійне захворювання, 65%, встановлено з 27.09.2025.

10.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання виключення з розрахункового періоду для нарахування щомісячних страхових виплат періоду простою підприємства АТ «Марганецький ГЗК».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.03.2026 №26630-14269/С-01/8-0400/26 «Про розгляд звернення» позивачу повідомлено про те, що згідно акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 12.11.2025 та 65% втрати професійної працездатності (рішення ЕКОПФО від 17.12.2025 №74/25/2732) позивачу призначено одноразову допомогу потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 36400,00 грн та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати потерпілого в розмірі 11026,05 грн.

Середньомісячній заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому визначався згідно з п. 9 ст. 42 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон) в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 (далі Порядок №4-1) та «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (із змінами і доповненнями, далі - постанова Кабінету Міністрів України №1266) (далі - Порядок №1266), які чинні на момент призначення страхових виплат.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). Відповідно до п. 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності. Таким чином, для розрахунку щомісячних страхових виплат внаслідок професійного захворювання включено період з 01.08.2023 по 31.07.2024.

Відповідно до п. 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі -єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Також зазначаємо, що Порядком №1266 простої не віднесені до поважних причин, які виключаються з розрахункового періоду.

Для обчислення середньої заробітної плати робочими органами Пенсійного фонду використовуються данні з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Витяг з Держреєстру від 24.12.2025.

Як вбачається зі змісту Витягу з Держреєстру по застрахованій особі від 24.12.2025:

Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюються шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин у вашому випадку - тимчасова непрацездатність - 98 дн). Результат становить:

140472,27: 268=524,15 грн.

Розмір середньоденної заробітної плати (доходу) не може перевищувати максимальну суму (граничний розмір заробітної плати (доходу) та оподаткованого доходу (прибутку), з яких сплачується єдиний внесок, в розрахунку на один день та обчислюється шляхом ділення її розміру, встановленого в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44 (МахСЗП). Визначено: Мах СЗП=120000,00 : 30,44=3942,18 грн. Прийнята середньоденна заробітна плата 524,15 грн.

Розмір середньомісячної заробітної плати обчислюється відповідно до Порядку №1266 шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44, результат становить: 524,15*30,44=15955,13 грн.

Осучаснена заробітна плата склала: 16963,16 грн.

Щомісячна страхова виплата, виходячи з 65% втраченої заробітної плати становить: 16963,16*65%=11026,05 грн.

Враховуючи вищезазначене, розрахунковий період для призначення щомісячних страхових виплат визначено вірно, страхові виплати нараховані у повному обсязі та своєчасно перераховуються на особистий рахунок позивача.

Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №1105-XIV професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 30 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються, в тому числі із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону №1105-XIV щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону №1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону №1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду потерпілому з дати встановлення професійного захворювання.

Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону №1105-XIV страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного огляду МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (Далі - Порядок № 1266).

Відповідно до п. 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 11 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Відповідно до п. 12 Порядку №1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до п. 13 Порядку №1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

З матеріалів справи видно, що позивачу з 27.09.2025 встановлено 65% втрати професійної працездатності.

Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем був визначений середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому з урахуванням часу простою на підприємстві, у зв`язку з російською військовою агресією, оскільки на думку відповідача, простій не відноситься до поважних причин та не може бути виключений з розрахункового періоду.

Відповідно до наказу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 18.09.2023 №585-оп «Про простій АТ «Марганецького ГЗК» з 01 жовтня 2023 року», правлінням АТ «Марганецький ГЗК» прийнято рішення про призупинення роботи АТ «Марганецький ГЗК» з 01.10.2023 (протокол засідання правління від 08.09.2023), у зв`язку з цим, виникла необхідність у переведенні у режим простою працівників АТ «Марганецький ГЗК» на період з 01.10.2023 до відновлення виробничої діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Отже, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, оголошений АТ «Марганецький ГЗК» простій, є для позивача тимчасовим невиконанням роботи та вимушеним невиходом на роботу у період з жовтня 2023 року по липень 2024 року, що є поважною причиною, внаслідок якої місяці спірного розрахункового періоду вважаються такими, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин.

Таким чином, період з жовтня 2023 року по липень 2024 року має бути виключений з розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 143, 242-243, 245-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови листом від 09.03.2026 №26630-14269/С-01/8-0400/26 у виключенні із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 при призначенні щомісячної страхової виплати із втраченої заробітної плати днів нероботи з поважних причин, пов`язаних з простоєм, оголошеним Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячної страхової виплати із втраченої заробітної плати ОСОБА_1 , виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоду простою з жовтня 2023 року по липень 2024 року, оголошеного Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 26.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька